Надаючи електрометру електричного заряду того чи іншого знака, можна виявити, що стрілка електрометра відхиляється на більший чи менший кут.

Доторкнемося до стрижня електрометра наелектризованою паличкою і запам’ятаємо кут, на який відхилиться стрілка (мал. 62 а). Щоб стрілка відхилилася на більший кут, треба передати електрометрові заряд з більшої поверхні зарядженої палички. Доторкнемося до електрометра рукою — він розрядиться, стрілка стане вертикально. 

Ви вже знаєте, що заряджені тіла взаємодіють — притягуються або відштовхуються. Вам відомо і те, що при зміні швидкості тіла на нього діє сила. У попередніх класах ви познайомилися з різними силами — тиску, пружності, виштовхувальною силою. Взаємодії, які розглядалися під час вивчення механічних явищ, виникали при безпосередньому контакті тіл або під дією гравітаційного поля. Заряджені гільзи чи кульки, виготовлені з фольги, взаємодіють на відстані. 

Проробимо дослід. Зарядимо електроскоп і з’єднаємо його з незарядженим електроскопом . Якщо електроскопи однакові, листочки їх відхиляються на однаковий кут. Розрядимо один з електроскопів і знову їх з’єднаємо. Тепер листочки обох електроскопів розійдуться на ще менший кут. Повторимо дослід декілька разів. 

Якщо потерти скляну паличку об шовк або ебонітову паличку об шерсть, то вони будуть притягувати до себе дрібні шматочки паперу, відрізки ниток та інші легкі предмети. За притяганням тіл не можна відрізнити електричний заряд скляної палички, потертої об шовк, від заряду ебонітової палички, потертої об шерсть. Адже обидві наелектризовані палички притягують дрібні предмети. Чи означає це, що заряди на тілах, з різних речовин, нічим не відрізняються один від одного?

Ви напевно спостерігали, що коли знімаєте светр або йдете по килиму, то інколи можна бачити проскакування маленьких іскорок і чути потріскування. Наповнену повітряну кульку потріть об шерсть. Ви побачите, що кулька буде прилипати до вашого тіла, до інших тіл, у тому числі і до найближчої стіни. Це прояви явища електризації тіл, яке полягає у придбанні тілами електричного заряду.

Людина не може обійтися без енергії жодного дня. Нам потрібно тепло і світло, ми використовуємо транспорт, різноманітні пристрої побуту, не кажучи вже про те, що не можемо обійтися без хліба, цукру, одягу, якого не може бути без використання машин, що потребують енергії.

З попереднього параграфа ви вже знаєте, що в кінцевому рахунку ми використовуємо енергію надр, а запаси їх обмежені. Крім того, використання енергії пов’язане із забрудненням довкілля.

Урок у довкіллі

Мета уроку: вивчити прояви теплового руху в довкіллі.

1. Проаналізуйте процеси, що відбуваються з оточуючими вас тілами з точки зору зміни їх внутрішньої енергії.

Теплові двигуни перетворюють енергію теплового РУ^ХУ У механічну. Частину внутрішньої енергії теплові двигуни передають в оточуюче середовище і таким чином спричинюють негативний вплив на довкілля. Розгляньте мал. 46 а, б, в. Із нього можна зробити висновок, що величина втраченої енергії зумовлена типом теплової машини. 

Парові машини та турбіни були першими тепловими двигунами. Проте інженери та винахідники пропонували інші моделі теплових двигунів. Одні вдосконалювали окремі вузли, а інші

знаходили принципово нові рішення в конструкції робочого механізму.

Згідно теорії, вперше запропонованої Саді Карно, будь-який тепловий двигун має взаємозв’язані між собою частини: нагрівник — робочий механізм — холодильник (мал. 40).

Нагрівник — це та частина машини, де вода перетворюється у пару або нагрівається певний газ (на мал. 36 це колба з водою і спиртівка).