Одиниці роботи, що використовуються на практиці

РОБОТА ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ. Ви вже знаєте, що електрична напруга на кінцях провідника чисельно дорівнює роботі, здійснюваній електричним полем при переміщенні по цьому провіднику електричного заряду в 1 Кл

Сила струму при паралельному з'єднанні провідників

Опір при паралельному з'єднанні провідників

ПАРАЛЕЛЬНЕ З’ЄДНАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЛЕКТРИЧНОГО КОЛА. На практиці широко використовують паралельні з’єднання провідників

Сила струму при послідовному з'єднанні провідників

Напруга при послідовному з'єднанні провідників

Опір при послідовному з'єднанні провідників

ПОСЛІДОВНЕ З’ЄДНАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЛЕКТРИЧНОГО КОЛА. Для того щоб скласти електричне коло, потрібно певним чином з’єднати декілька елементів: джерело струму, споживач електричної енергії, вимірювальний прилад тощо (рис. 29.1).

РОЗРАХУНОК ОПОРУ ПРОВІДНИКА. Як ви вже знаєте з попереднього параграфа, опір провідника можна розрахувати за законом Ома для ділянки електричного кола: Також існують спеціальні пристрої для визначення опору — омметри. Однак не завжди зручно користуватись як першим способом (потрібно вимірювати силу струму в провіднику та напругу на його кінцях), так і другим (використання омметра) для ви-

значення опору провідника. 

ЕЛЕКТРИЧНИЙ ОПІР. Розглянемо електричне коло, яке складається з джерела електричного струму, металевого провідника (спіралі) та амперметра. Паралельно до провідника підключимо вольтметр. При замиканні ключа амперметр буде показувати силу струму в колі, а вольтметр — напругу на кінцях провідника. При напрузі 6 В на кінцях провідника сила струму в колі дорівнює 1,2 А (рис. 27.1, а). Під’єднаємо замість спіралі електричну лампу. При тій самій напрузі 6 В струм у лампі буде настільки малий, що для його вимірювання доведеться замість амперметра увімкнути міліамперметр, який покаже 12 мА (рис. 27.1, б).

ЕЛЕКТРИЧНА НАПРУГА. Вам уже відомо, що для існування електричного струму в речовині необхідна наявність у ній вільних зарядів та електричного поля. Під час руху вільних електричних зарядів у провіднику сили електричного поля виконують роботу, яку ще називають роботою струму. Робота струму залежить від величини заряду, що переміщується під дією електричних сил, тобто від сили струму. Чим більша сила струму, тим більшу роботу виконує струм. Пригадайте, електролампа, через яку тече більший струм, світить яскравіше. Разом із тим робота струму, а отже, і його теплова дія залежить не лише від значення сили струму.

На Міжнародній конференції у 1948 р. було вирішено покласти в основу визначення одиниці сили струму явище взаємодії двох паралельних провідників зі струмом. Для встановлення одиниці сили струму беруть два гнучкі довгі провідники, розташовані паралельно один одному. Ці провідники під’єднують до джерела електричного струму таким чином, щоб струм проходив по них в одному напрямі. При замиканні кола провідники будуть притягуватися один до одного з певною силою (рис. 25.1).

ДЖЕРЕЛА ЖИВЛЕННЯ ТА ІНШІ СКЛАДОВІ ЕЛЕКТРИЧНОГО КОЛА. З попередніх параграфів ви вже знаєте, що для виникнення й підтримання електричного струму в провіднику використовують джерело електричного струму.

Джерела електричного струму — це пристрої, в яких відбувається перетворення різних видів енергії (механічної, хімічної, теплової, енергії електромагнітного випромінювання) в електричну._

ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ. Наразі важко уявити наше життя без використання електричного струму. Він необхідний для функціонування побутової та промислової електротехніки. Тож спробуємо з’ясувати, що ж таке електричний струм.

Із попередніх параграфів ви знаєте, що в тілах наявні електрони — негативно заряджені частинки, які й зумовлюють різноманітні електричні явища.

Електричний заряд мають і значно більші частинки — йони. 

ДОСЛІДИ ЙОФФЕ — МІЛЛІКЕНА. ЕЛЕКТРОН. Вивчаючи електричні явища, фізики вже наприкінці XIX ст. дійшли висновку щодо наявності носія елементарного негативного електричного заряду, який дістав назву «електрон». Проте його існування залишалося гіпотезою, оскільки не було підтверджено експериментально.

У 1910—1911 рр. незалежно один від одного російський фізик Абрам Йоффе і американський вчений Роберт Міллікен провели експерименти з дослідження дискретності (подільності) електричного заряду та визначення заряду електрона.