Соціальна структура суспільства
Термін «структура» походить від латинського «structura» — будова», «розміщення», «порядок». Під структурою розуміється сукупність функціонально пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, які складають внутрішній устрій об'єкта. Структуру об'єкта характеризують кількість компонентів, порядок їх розташування і характер залежності між ними. Таке розуміння цієї категорії достатньо виправдане і при вивченні соціальної структури.
У теоретичній соціології переважають дві основні моделі соцільної структури — ціннісно-нормативна і категоріальна.
Перша з них найбільш яскраво представлена школою структурного функціоналізму. Сутність функціонального підходу полягає, no-nepшe, у відокремленні елементів соціальної взаємодії і, по-друге, у визначенні їх місця (функції) у соціальних зв ̓язках. Суспільне життя функціоналісти розглядають як велику кількість взаємодій між людьми та групами і переплетіння цих взаємодій. Щоб проаналізувати їх, необхідно знайти в цій неймовірно рухливій соціальній системі якісь постійні елементи. Сукупність цих елементів і утворює структуру. До таких сталих елементів суспільства відносять соціальні статуси, пов'язані з ними соціальні ролі, соціальні норми і цінності, згідно з якими відбувається програвання соціальних ролей.
Іншими словами, представники структурного функціоналізму як елементарні одиниці, з яких складаються соціальні системи, розглядають не індивідів, а перш за все соціальні позиції. Сукупність соціальних позицій і ролей можна образно розглянути як квартири у багатоповерхневому будинку, розташовані на різних поверхах. Мешканці в'їжджають і виїжджають з квартир, але взаємне розташування цих квартир не змінюється залежно від того, хто в даний час їх займає. Так само відбувається і з соціальними статусами: вони посідають конкретне місце в ієрархії, їм відповідає певний набір прав і обов'язків, що зберігаються незалежно від індивіда, який займає це положення.
Таким чином, у ціннісно-нормативній моделі соціальна структура вважається надіндивідуальним утворенням, що безпечує порядок у суспільстві і окреслює рамки для особистого життя людей. У даному розділі ми зосередимо увагу на категоріальній моделі соціальної структури.
Категоріальні моделі як основні компоненти соціальної структури виокремлюють великі групи людей, які мають схожі риси. Це 5 основних видів груп, а саме:
• соціально-професійні групи;
• соціально-демографічні групи;
•соціально-територіальні групи;
•соціально-етнічні групи;
•соціально-класові групи.
Сукупність груп одного виду називають підструктурою суспільства. Таким чином, у структурі суспільства виокремлкжщ п'ять основних підструктур, що зазначені вище. Ці види не є вичерпними, до них можна приєднати інші — оссвітню, релігійну, політичну тощо. У реальному суспільстві всі структури існують взаємозалежно. Кожний індивід відноситься до якоїсь професійної групи, має стать, вік, етнічну і класову приналежність, мешкає у певному регіоні і типі поселення. Таким чином всі види соціальних структур накладаються і створюють структуру суспільства.
Соціально-професійна структура суспільства — це сукупність соціальних груп, які виділяються за характером та змістом праці і супутніми ознаками.
Перш за все йдеться про посадові професійні групи. Професійна група — велика соціальна група, яка об'єднує людей за спільним родом діяльності. Професійні групи утворюють, наприклад, юристи, лікарі, інженери, водії, продавці тощо. Наявність тих чи інших професійних груп у структурі суспільства визначається ступенем його економічного розвитку. Примітивні суспільства не знали поділу праці і, як наслідок, не мали соціально-професійної структури. У межах однієї професійної групи, наприклад, медичних працівників, існує розподіл на санітарок, медсестер, лікарів, завідуючих відділення, головних лікарів тощо. Ці категорії медичних працівників обіймають різні посади, мають різні повноваження і обов'язки, іншими словами, існує не лише горизонтальни вимимір, а також і вертикальний, тобто посади відрізняються за обсягами влади, наявністю управлінських функцій.
Соціально – демографічна структура – сукупність соціальних груп, які відрізняються за віком, статтю, сімейним станом, наявністю дітей і міграційним статусом.
За результатами всеукраїнського перепису населення 2001 року кількість чоловіків становила 22 млн. 16 тис. осіб, або 46,3 % , жінок – 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7 %.
Віковий склад населення України |
|||
(за даними Всеукраїнського перепису 2001р.) |
|||
Вік (роки) |
Кількість постійного населення, тис. осіб |
Частка від загальної кількості (%) 2001 р. 1989 р. |
|
0-9 |
4533,3 |
9,4 |
14,5 |
10-19 |
7308,1 |
15,2 |
13,9 |
20-29 |
6891,6 |
14,3 |
14,2 |
30-39 |
6621,2 |
13,7 |
14,9 |
40-49 |
7298,7 |
15,1 |
11,5 |
50-59 |
5245,3 |
10,9 |
12,9 |
60-69 |
5522,2 |
11,4 |
10,2 |
70-79 |
3740,0 |
7,8 |
5,5 |
80 і більше |
1060,8 |
2,2 |
2,4 |
Відповіді на запитання «скільки у Вас дітей віком до 18 років?»
|
2002 |
2003 |
2004 |
Одна дитина |
24,4 |
23,4 |
23,1 |
Двоє дітей |
10,5 |
10,6 |
10,2 |
Троє дітей |
1,2 |
0,8 |
1,5 |
Більше 3 дітей |
0,2 |
0,4 |
0,3 |
Не відповіли |
63,7 |
64,8 |
65,1 |
В середньому |
1,37 |
1,38 |
1,4 |
Міграційний рух населення України на 2006 рік.
Кількість прибулих |
Кількість вибулих |
Приріст |
44 227 |
29 982 |
14 245 |
Тенденції розвитку соціально-демографічної структури України:
* У структурі українського суспільства спостерігається чисельна перевага жінок над чоловіками, що пов'язано з короткою тривалістю життя чоловіків.
* Збільшення частки літніх груп населення.
* Збільшення частки людей, які ніколи не були одружені, і розведених.
* Збільшення кількості бездітних і малодітних.
* Збільшення кількості мігрантів, спостерігається трудова міграція з периферії до великих міст, особливо до столиці, і трудова міграція за кордон.
Соціально-територіальна структура — сукупність соціальних груп, що відрізняються типом поселення, в якому мешкають, і типом регіону.
За типом поселення виділяють міське і сільське населення. Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського перепису 2001 р. складала 32 млн 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн 883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населення зменшилося на 2,0 млн осіб, сільське — на 1,2 млн осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні упродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним.
Умови життя, характер праці, форми дозвілля у місті й у селі значно відрізняються. Городяни мають більш високу соціальну активність і соціальну мобільність. Разом з тим жителі міст характеризуються відчуженістю. Сільські спільноти характеризуються традиційністю життя, в них поширені неформальні зв'язки і засоби неформального контролю. Селяни не відчувають відчуженості відносно людей і природи, їх життя розміреніше.
Регіональна структура України виглядає таким чином:
Захід (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Волинська, Чернівецька та Закарпатська області) — 18,9 % населення;
Центр (Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Київська області) — 27,2 %;
Південь та Схід (Дніпропетровська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізька області — 33,3 %);
Крим (АР Крим та м. Севастополь) — 4,9 %.
Соціально-етнічна структура — сукупність етнічних груп, які населяють країну. Етнічна структура українського суспільства наведена у табл.
Етноси |
Кількість (тис. осіб) станом на 2001 р. |
% до загалу, 2001 р. |
% до загалу, 1989 р. |
Українці |
37541,7 |
77,8 |
72,7 |
Росіяни |
8334,1 |
17,3 |
22,1 |
Білоруси |
275,8 |
0,6 |
0,9 |
Молдовани |
258,6 |
0,5 |
0,6 |
Кримські татари |
248,2 |
0,5 |
0,0 |
Болгари |
204,6 |
0,4 |
0,5 |
Угорці |
156,6 |
0,3 |
0,4 |
Румуни |
151,0 |
0,3 |
0,3 |
Поляки |
144,1 |
0,3 |
0,4 |
Євреї |
103,6 |
0,2 |
0,9 |
Вірмени |
99,9 |
0,2 |
0,1 |
Греки |
91,5 |
0,2 |
0,2 |
Татари |
73,3 |
0,2 |
0,2 |
Цигани |
47,6 |
0,1 |
0,1 |
Азербайджанці |
45,2 |
0,1 |
0,0 |
Грузини |
34,2 |
0,1 |
0,0 |
Німці |
33,3 |
0,1 |
0,1 |
Гагаузи |
31,9 |
0,1 |
0,1 |
Інші етноси |
177,1 |
0,4 |
0,4 |
Соціально-етнічна структура складається роками, на неї впливають різноманітні чинники — політичні та економічні чинники, переселення народів, асиміляція. У структурі українського суспільства віддавна були присутні представники східнослов'янських етносів, євреї, цигани. Як видно з таблиці, протягом останніх десятиліть в українському суспільстві збільшилася питома вага українського етносу і кримських татар, які повернулися на батьківщину. Питома вага євреїв, росіян та інших етносів, навпаки, зменшилася. Соціально-етнічна структура характеризується гнучкістю і плинністю, особливо ці процеси активізуються під час суспільних перебудов.
Соціально-класова структура — сукупність соціальних груп, що відрізняються рангом у соціальній ієрархії. Соціально- класова структура складається з класів і соціальних прошарків, що існують в межах класів.
У сучасній соціології, особливо західній, термін «соціально-класова структура» був витіснений терміном «соціальна стратифікація», який відображає відсутність усталеності і стабільності в процесах соціальної диференціації.
Н.М. Семке
Автор: admin от 4-04-2012, 18:22, Переглядів: 6340