Народна Освіта » Правознавство » Поняття соціального статусу та ролі. Види соціальних статусів і ролей

НАРОДНА ОСВІТА

Поняття соціального статусу та ролі. Види соціальних статусів і ролей

Поняття соціального статусу дає нам уявлення про те, яке місце займає людина в суспільстві, до яких груп вона належить і, відповідно, якої поведінки від неї можна очікувати.

Поняття соціального статусу було введе­не Раймоном Лінтоном у 30-х роках XX ст. Сьогодні існує два основні підходи до виз­начення соціального статусу:

  1. соціальна позиція, місце індивіда або групи в суспільстві;
  2. престиж цього місця.

Р. Лінтон визначив статус як місце, яке займає індивід у даній системі і яке пов'язане з певною сукупністю прав і обов'язків. Соціальний статус визначається належністю до певних груп. Прикладами соціальних статусів є статус жін­ки, чоловіка, студента, батька, пасажира, громадянина, пре­зидента тощо. Оскільки ми належимо до багатьох соціальних груп, то, відповідно, ми маємо багато статусів. Так, одночас­но людина може бути студентом, чоловіком, громадянином України, росіянином за національністю, буддистом за віро­сповіданням.

Можна розрізняти соціальний і особистий статус індивіда. Перший пов'язаний з його належністю до певної групи і пре­стижем групи, другий — з положенням усередині групи, особ­ливо малої, і особистісними якостями, що викликають повагу або неповагу оточуючих.

Соціальний статус. Соціальна роль

З поняттям статусу пов'язано поняття со­ціальної ролі. Р. Лінтон визначав роль як ди­намічний аспект статусу — діяльність щодо реалізації певних прав і обов'язків. Іншими словами, якщо лю­дина має статус студента, сина, менеджера, пасажира, то її по­ведінка на лекції, в родині, на роботі, громадському транспорті буде різною.

При дослідженні соціальної ролі можна виділяти соціоло­гічні і соціально-психологічні аспекти. Соціологічний аспект соціальної ролі полягає у вивченні її безособового, змістовно­го і нормативного боку, тобто виду і змісту діяльності, а також норм поведінки, що висуваються суспільством до виконання певного виду діяльності. Наприклад, існують певні писані та неписані норми поведінки студентів, яких вони дотримуються тою чи іншою мірою.

Соціально-психологічний аспект соціальної ролі пов'язаний з вивченням суб'єктивних чинників соціальної ролі, тобто з розкриттям механізмів, що впливають на сприйняття і вико­нання соціальної ролі. Так, викладачі мають справу з різними студентами, які відвідують чи не відвідують лекції, готуються чи не готуються до семінарських занять, беруть чи не беруть участь у конференціях. Все це залежить від того, як конкретна людина уявляє собі те, що таке бути студентом.

Таким чином, соціальна роль — це здійснення прав і обо­в'язків, пов'язаних з певніш статусом.

Коли вивчається соціальна роль, необхідно розглядати:

а)   існуючу в суспільстві систему очікувань щодо поведінки індивіда, який займає певне положення;

б) уявлення людини про модель своєї власної поведінки у взаємодії з іншими людьми;

в)   відкриту поведінку індивіда, який займає певний статус. Найчастіше соціальні статуси і ролі підрозділяються на: 1. Конвенціональні (або формальні) і міжособистісні (або неформальні). Конвенціональні статуси — це такі, по відно­шенню до яких у членів суспільства існують загальноприй­няті, конвенціональні уявлення про те, як треба поводитись виконавцю цих ролей. Наприклад, більшість членів певного суспільства мають схожі погляди на те, як повинні поводитись лікар і пацієнт, вчитель і учень. Ці погляди, як правило, закріп­лені у функціональних обов'язках, правилах поведінки.

Міжособистісні статуси — це такі, по відношенню до яких не має більш-менш єдиних уявлень, які б були десь зафіксо­вані. Такими статусами та ролями можуть бути статуси кохан­ця, друга, сусіда.

Предписані, тобто задані ззовні, які не залежать від зусиль індивіда (наприклад, статус жінки, підлітка, українця,), і досяг­нуті, отримані завдяки особистим зусиллям даного індивіда (наприклад, студента, президента, батька).

Активні (які індивід виконує в даний момент) і латентні (усі статуси і ролі, носієм яких людина є, але в даний момент їх не виконує).

Оскільки людина одночасно може виконувати кілька ролей, то можуть виникати так звані рольові напруги і рольові конфлікти.

Рольова напруга — це протиріччя між уявленнями людини щодо виконання якоїсь ролі й умовами, в яких їй приходить- ся цю роль виконувати, або коли особистість має виконувати роль, яка не відповідає ані її інтересам, ані внутрішнім настано­вам. Наприклад, студент прагне підготувати реферат, але біб­ліотеку зачинили на ремонт, або людину змушують голосувати на виборах, але вона цього не хоче.

Рольові конфлікти можуть бути міжособистісними та внутрішньособистісними.

Міжособистісні конфлікти мають місце тоді, коли виника­ють протиріччя між людьми не як індивідуальностями, а як представниками певних ролей. Наприклад, Іванов та Петров можуть конфліктувати не тому, що вони не подобаються один одному, а тому, що один — міліціонер, а інший — злочинець:

Внутрішньособистісні конфлікти — це протиріччя всередині однієї особистості. Такі протиріччя можуть бути викликані не­обхідністю одночасно виконувати декілька ролей (міжрольові конфлікти), так і відповідати різним вимогам, пов'язаним з од­нією й тією ж роллю (внутрішньорольові конфлікти).

Міжрольові конфлікти виникають тоді коли дві або біль­ше соціальних ролей, які виконує одна людина, передбачають несумісні обов'язки. Прикладом такого конфлікту може роз­глядатися ситуація, коли ролі студента, батька та працівника фірми виконує одна особа. Ці ролі можуть вимагати від особи бути одночасно на роботі, вдома та в інституті або виконувати стільки завдань, що на них не вистачає часу.

Внутрішньорольові конфлікти полягають у суперечливих вимогах, що висуваються до носіїв однієї ролі різними соціаль­ними групами. Наприклад, студент повинен обирати, до якого предмета йому готуватись, прийти до декана, який його викли­кає, чи на лекцію, яка проводиться в цей час за розкладом.

Можна виділити три групи чинників, що мають відношення до проблеми усунення рольових конфліктів:

• перша група чинників пов'язана із суб'єктивним ставлен­ням до ролі її виконавця (тобто наскільки значущі різні рольові

вимоги для носія декількох ролей, наскільки він вважає їх спра­ведливими). Таким чином, студент обере, до якого предмета йому зараз готуватись, йти до університету або на роботу і т. ін.;

  1. друга група чинників включає санкції (позитивні та нега­тивні), які можуть бути застосовані оточуючими людьми за ви­конання або невиконання ролі. Так, студента звільнять з робо­ти, якщо він на неї не прийде, а за прогул семінару йому треба буде написати реферат, тобто йому краще не піти на семінар;
  2. до третьої групи чинників відноситься тип орієнтації ви­конавця ролі. Орієнтації можуть бути моральними або прагма­тичними. Наприклад, якщо для людини важливішим є отри­мати підвищення по роботі, ніж підтримувати теплі стосунки з бабусею, то він пожертвує її днем народження заради роботи.

 

Н.М. Семке

Категорія: Правознавство

Автор: admin от 4-04-2012, 18:49, посмотрело: 12532