§ 33. Сполучник як службова частина мови
Дума — це колос, а слово —
це віковічне зерно.
Страшно, коли випадково
вродиться плюсклим воно.
В. Швець
ПАМ'ЯТАЙМО
Сполучник — це незмінна службова частина мови, що вживається
для з’єднання однорідних членів речення й частин складних ре-
чень. На відміну від прийменників, сполучники не пов’язані з са-
мостійними частинами мови, не мають лексичного значення. Тому
вони не виступають членами речення й ніяк не виділяються при
синтаксичному розборі.
225. І. Спишіть речення. Назвіть сполучники.
1. Ми йдемо через сінокіс, і темніє над нами небо, і дзвенить зем-
ля на тисячу ладів, і я слухаю небо, і спухаю землю, і слухаю дідову
мову (В. Симоненко). 2. Набундючена чорна птаха схопилася, розгор-
нула крила та й собі кинулась на поживу (Ф. Приходько). 3. Колись
розрізняли лише весну, літо, осінь та зиму, а добу ділили на день
та ніч (М. Коцюбинський). 4. Скриплять і ридають дерева
Набундючений ) під вітром (77. Тичина). 5. Мова і література — це пам’ять
народу, увічнена в слові (7Ö. Щербак).
II. Зробіть синтаксичний розбір речень. Поясніть, що об'єднують спо-
лучники.
ПАМ'ЯТАЙМО
За будовою сполучники поділяються на прості (непохідні) — а, і,
та, бо, чи, складні і складені (похідні). Похідні — складні і складе-
ні — це сполучники, що утворилися від інших частин мови.
Поділ сполучників за будовою
Правила |
Приклади |
Непохідних сполучників небагато. Про- |
І пливли багрові хмари в вишині, |
Складні сполучники утворилися злиттям |
як, що — якщо; що, б — щоб; ні, би — ніби; як, би — якби; а, бо — або Увага! Складні сполучники пишемо разом |
Правила |
Приклади |
|||
Складені сполучники — це сполучення |
тому що, через те що, для того щоб, Увага! Усі слова, що входять до складе- |
|||
Складений сполучник тому що утворив- |
Порівняймо |
|||
Ми переможемо, |
Ми переможемо, |
|||
За вживанням сполучники поділяють- |
оди- ничні |
повторювані |
парні |
|
і, а, |
і — і, ні — |
як — так, |
ОРФОГРАМА
Написання сполучників разом і окремо
226. І. Назвіть прості сполучники в наведених реченнях.
1. Сонце зайшло, проте ще було видно (О. Гончар). 2. Вона плаче,
тому що їй важко (О. Довженко). 3. Вітерець весняний тихесенько ди-
ше, немов діток до сну колише. 4. І, замість того, щоб мерщій верта-
тись до берега, пливеш все далі й далі і так якось страшно й любо тоді!
(Леся Українка). 5. Повітря неначе прозорий граніт, слюда снігова, на-
че манна, а днина така голуба і рахманна, ніби насправді
у камені світ (Д. Павличко). 6. Незабаром ватага, проми-
нувши перші мовчазні, немовби зачаровані, будиночки,
посунула вузькою кривою вулицею (М. Стельмах).
II. Випишіть з речень похідні сполучники й розберіть їх за наведеною
схемою.
Граніт, слюда,
рахманний
Складні сполучники |
Складені сполучники |
||
Сполучник |
3 чого складається |
Сполучник |
3 чого складається |
Зате |
3 прийменника «за» та за- |
через те що |
3 прийменника «через», |
227. І. Уважно прочитайте текст. Сформулюйте головну думку прочита-
ного.
МИЛОЗВУЧНІСТЬ РІДНОЇ МОВИ
Відомо, що українська мова своєю милозвучністю займає одне
з перших місць у Європі.
Це дуже легко пояснити фактами фонетики. Наша мова має тіль-
ки чисті, виразні голосні. Вона не любить такого поєднання приголо-
сних, яке важко вимовити.
Певно, всі звернули увагу на те, що в українській мові існують ті
самі слова у двох або й трьох рівноправних формах. Найголовніші
чергування звуків у них такі: і — й, в — у — уві, від — од, з — із — зі.
Вони надають живій українській мові звучності й плавності.
Коли слово закінчується приголосним, то наступне слово, яке має
дві форми, бере форму з голосним початком, і навпаки, наприклад:
він іде, вона йде; він і вона, вона й він.
Дбаймо ж про оригінальні й прекрасні ознаки нашої мови
(За В. Самійленком).
II. Випишіть речення з синонімічними сполучниками. Поясніть ужи-
вання і, й.
ПАМ'ЯТАЙМО
Як і прийменники, сполучники в українській мові теж мають си-
нонімічну групу. Це — сполучники сурядності: і, й, та (в значенні і).
Для милозвучності, якщо попереднє слово закінчується на приголос-
ний, вживаємо сполучник і (та), на голосний — й (та).
Наприклад: «Носило його вітрами по світах, або й сам бігав, як
той собака, за випадковим чужим возом, і тільки зрідка згадував ха-
ту, як щасливе дитинство, як свою юність занапащену й мову приза-
буту, й звичаї та вірування, й красу неба й землі» (О. Довженко).
228. І. За допомогою синонімічних сполучників сурядності утворіть склад-
ні речення з наведених простих. Поясніть уживання дібраних сполуч-
ників.
На Чорному морі є острів суворий. Тільки червона скеля одна під-
німається вгору червоним шпилем. Білії хати не купчаться по ній.
Кучерявий лист її не вкриває. Тільки стежка зелена збігає. То течія
води весняної прорила червону глину, всю оброслу оксамитовою тра-
вою. Далі все мертво, глухо. Та ніби не все. Там, на самому розі, над
морем, по ночах горить якийсь вогник. Вдень кигичуть там чайки.
Що ж то за скеля? Що то за вогник? За що ту сувору скелю так люб-
лять чайки? (За Дніпровою Чайкою)
II. Виразно прочитайте створений текст.
Це матеріал із підручника Українська мова 7 клас Кобцев Д. А.
Автор: admin от 12-01-2016, 04:20, Переглядів: 3000