Ліна Костенко - "Чайка на крижині", "Крила", "Кольорові миші", "Дощ полив..." читати онлайн, критика, біографія письменника

ЛІНА КОСТЕНКО

(народилась у 1930 році)

 

 

«Найкращий вірш ще ходить на свободі...»

 

 

Ліна Василівна Костенко народилась в учительській родині в містечку Ржищеві Київської області 19 березня 1930 року. У віці 6 років переїхала до Києва. Відтоді поетеса творила «над берегами вічної ріки» - так назвала вона Дніпро. Але от про початок поетичної біографії вона сама розповіла в одному з найпроникливі-ших своїх віршів: 

 

писала мало не осколком,

великі букви, щойно з букваря, -

той перший віршик, притулившись скраю, 

щоб присвітила поночі війна.

 

Вона дорослішала під невпинний гуркіт гармат Другої світової війни. Тоді ж і стала поетесою - коли музичним супроводом для перших віршованих рядків було нескінченне виття бомб, від яких ховались у сипкому окопі. Тому й вірш вона назвала безпомильно щиро: «Мій перший вірш, написаний в окопі».

Доля попервах складалася, як і в багатьох звичайних дітей - школа, педагогічний інститут, а ще далі - знаменитий Літературний інститут у Москві, який Ліна Костенко успішно закінчила в 1956 році.

Початок її творчості припав на роки так званої «хрущовської відлиги», яка прийшла на зміну періоду сталінізму в Радянському Союзі. Почався процес демократизації суспільного життя. Люди відчули, що свобода - це не просто слово, узяте з книжок геніальних письменників. Заради того, щоб ви сьогодні могли взяти до рук поетичну збірку будь-якого автора, зокрема Ліни Костенко, саме вона боролася за це ваше право завжди, кожним рядком своїх поезій, кожним своїм вчинком.

Ліні Костенко попервах щастило - на вдячних читачів, на переповнені зали спраглих до вартісного поетичного слова співвітчизників, на пись-менників-побратимів. Адже її шлях в літературу починався разом із Василем Симоненком, Василем Стусом, Миколою Вінграновським, Іваном Драчем. Але дуже скоро демократичні процеси в тогочасній радянській країні почали поступово згасати, а поетичне слово Ліни Костенко - відзначалося гостротою і не було пристосоване для того, щоб не помічати несправедливість.

Чому, на вашу думку, Ліна Костенко виявилась такою принциповою?

На той час у її творчому доробку було вже кілька поетичних збірок -«Проміння землі», «Вітрила», «Мандрівки серця».

А далі почалися роки вимушеного мовчання. Поетеса надто відверто визначила своє життєве кредо, щоб влада дозволила їй вільно спілкуватися із читачем. А громадянська позиція Ліни Костенко була однозначною:

 

Поезія - рідна сестра моя.

Правда людська - наша мати.

 

Довгих шістнадцять років не мав змоги український читач припасти до живлющого джерела її поезії. Довгих шістнадцять років влада намагалася скорити цю незвичайну жінку, а вона й не збиралась коритися. А лише пояснила вершителям людських доль:

 

Я трохи звір, я не люблю неволі,

Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

 

Кілька збірок, написаних кров’ю серця, так і залишилися в письмовому столі. Офіційних заборон не було - але для віршів Ліни Костенко не знаходилося місця ані в тогочасній пресі, ані в книжковій крамниці.

Лише наприкінці сімдесятих років XX століття Ліна Костенко повернулася до своїх читачів. Повернулась із неповторною збіркою поезій «Над берегами вічної р іки», з унікальним навіть для світової л ітератури історичним романом у віршах - «Маруся Чурай». Цим твором видатна українська поетеса віддавала данину героїчним предкам, що виборювали волю для своєї багатостраждальної Вітчизни.

Роман став подією в літературному житті України, а його авторка була відзначена найвищою літературною премією України - Шевченківською.

Відтоді, щоправда не так часто, як би бажав спраглий істинного поетичного слова читач, виходять збірки Ліни Костенко. Вони здатні допомогти будь-кому, хто по-справжньому пірне в глибини поетичної думки, пізнати світ, зрозуміти самого себе, знайти в житті справжні непідробні цінності.

У 1989 році з’явилася збірка поезій «Вибране», до якої поетеса включила деякі з віршів, що свого часу були зупинені по дорозі до свого читача.

Нині Ліна Василівна - чи не єдина з українських поетів, хто рятує для нащадків скарби національної матеріальної культури. Вона - організатор регулярних експедицій до чорнобильської зони, у якій, кинуті напризволяще, вростають у землю українські хати, покинуті господарями. А в тих хатах - вся історія народу, вишита на рушниках і вирізана з дерева, вико-вана українськими ковалями, що, може, ще самому Байді кували шаблю, і національні строї, заховані на самому дні чарівних бабиних скринь. І всі ті унікальні речі поетеса взялася порятувати і зберегти для нащадків разом з такими ж безкорисливими ентузіастами, як і вона сама.

Протягом навчання в школі ви ще матимете щасливу нагоду ознайомитись не лише із творами поетеси для дітей, які склали збірочку «Бузиновий цар», але й з «дорослими» поезіями та романами. Читайте уважно. Бо за кожним рядком поезій Ліни Костенко - відкрита для болю душа і непідробна щирість, історія української душі і пристрасна думка, високе мистецтво, за яким ми давно вже визначаємо справжнє м ірило прекрасного...

 

ЧАЙКА НА КРИЖИНІ

 

І нарешті по Одрі -

Темній, широкій -

На останній крижині 

Самотня чайка пливе.

- Ти куди ж розігналась?

Чи, бува, не до самого моря?

Чайки держаться гурту,

А ти відпливаєш одна.

А крижина тонка,

А крижина майже прозора...

Ну, а що, як її розмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй

Та удержать тебе несила? 

Затріщить і відломиться...

Піде вода кругами...

- Дивна людино!

Я ж маю крила.

Нащо крилатим ґрунт під ногами?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

коли відьом палили при народі,

коли наук не знали ще ладом, -

 

кажу, давно, кажу, у Вишогроді

підсудна Анна стала пред судом.

 

Було тій Анні, може, десять рочків,

її привів розлючений сусід.

Багряне листя, кілька тих листочків,

останнє листя із кленових віт 

було на стіл покладене, як доказ, 

і шаруділо тихо на сукні.

Осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.

 

І той сусід сказав тоді у тиші:

- Панове судді! Я її привів.

Вона робила... кольорові миші

з оцих ось жовтих і сухих листків.

Ото складе листочок до листочка,

два рази хукне - так і побіжать.

У мене діти, в мене син і дочки,

у них цяцьки так жужмом і лежать. 

Вони були нормальні і здорові. 

а ця чаклунка збила їх з пуття.

Вночі їм сняться миші кольорові.

Од тих мишей немає нам життя!

 

Тоді суддя в судейській чорній мантії 

сказав:

- Життя - це справа без гарантії. 

Чаклунок ми караєм по закону. 

Перехрестіться, пане, на ікону.

Скажіть суду: вона із димаря

вночі літала чи згасила зірку?

Чи вам ті миші згризли сухаря,

а чи прогризли у підлозі нірку?

 

Сусід сказав, що миші ті якраз

такої шкоди не чинили зроду, 

що в господарстві наче все гаразд, 

а йдеться швидше про моральну шкоду.

 

Суддя спитав: - Вони на вас гарчать?

- Та, - каже, - ні. Але вони яскраві. -

Два рази хукнув писар на печать.

 

Сиділа тихо дівчинка на лаві.

Був сірий день. І сірий був сусід.

І сірий стіл. І сірі були двері.

І раптом нявкнув кольоровий кіт.

Залив чорнилом вирок на папері.

 

ДОЩ ПОЛИВ...

 

Дощ полив, і день такий полив’яний.

Все блищить, і люди як нові.

Лиш дідок старесенький,

кропив’яний блискавки визбирує в траві. 

Струшується сад, як парасолька.

Мокрі ниви і порожній шлях...

Ген корів розсипана квасолька

доганяє хмари у полях.

 

Незвичайне у звичайному

 

Напевно, ви вже точно знаєте, що є Поезія, а що - римований рядок. Свято зустрічі з Поезією - рідкість, бо буденних днів завжди більше, аніж свят. Тож радійте сьогоднішній зустрічі з невичерпним джерелом духовності, зі святом, яке, якщо ви забажаєте, буде тривати ціле життя. Тільки напитися із цього джерела поетеса дозволить лише тому, хто має чисту й чесну душу, високі та благородні помисли, не заплямоване сумління.

Чи знаєте ви, який він, український пейзаж? Які слова треба дібрати, щоб змалювати неповторність рідного неба і задумливу велич нескінченних степів, мальовничі плавні, у яких ховаються великі й маленькі річки, і божественне золото полів, серед якого соромливими сапфірами виблискують волошки? Ліна Костенко знайшла такі слова. Можливо, вона їх і не шукала, а вони самі зродились із безмежної любові до своєї землі, із щирої вдячності до тих, хто працював на ній і боровся за неї, з віри в талант і душу свого народу.

Навіть звичайний дощ у поезії «Дощ полив...» перетворюється під пером Ліни Костенко на казкову пригоду, що докорінно змінює уявлення людини про можливе і неможливе, про реальне і нереальне. Адже й справді, якщо людина здатна побачити зорі у звичайній калюжі, то чому вона не може визбирувати блискавки в траві разом із кропив’яним дідком? Чому сад не може стати для неї величезною різнокольоровою парасолькою, з якої можна струшувати краплі? Місткі образи поетеси насправді дуже прозорі і земні - що може бути більш простим і звичним, ніж квасоля? Але навіть ця буденна рослина стає довершеним поетичним образом, якщо людина спроможна бачити прекрасне навколо себе. Сільський пейзаж, створений авторкою, є взірцем поетичної майстерності. Він написаний у проникливо-світлій гамі, поетеса осмислює

якусь органічну силу природи, яка живе жагою постійного оновлення. У зовнішній простоті приховані така вічна і непомильна краса, така гармонія і мудрість!

Скажіть, ви замислювались над тим, чи є у вас здатність побачити щось незвичайне у звичайних речах? І що для цього взагалі повинна вміти чи знати людина? А от Ліна Костенко точно знає цю таємницю. Будьте певні, поетеса і сама вміє бачити неповторність у кожній краплині вранішньої роси і в кожному помаху пташиного крила. І її героїня - Анна - також уміє. І не лише бачити, але й творити справжні дива.

Про все це Ліна Костенко розповіла нам у своєму вірші «Кольорові миші». Спочатку твір звучить подібно до казки. Колись дуже-дуже давно, у якомусь середньовічному місті, дуже схоже, що й в українському, жила собі звичайно-незвичайна дівчинка Анна. Часи були похмурі та недобрі. Що ж доброго в тім, що народові задля розваги треба було подивитися на страту?

Але ж не зло правило світом! І серця людей ніколи не могли закам’яніти, бо серед них завжди знаходились такі Анни, які творили добрі дива. І тоді діти не грались навіть дорогими, але неживими іграшками. Вони прагнули доторкнутися до дивних створінь, які невідомо як оживали і народжувались невідомо як, але це були живі мрії, живий порух дитячих душ.

Цей на перший погляд фантастичний сюжет про те, як Анна робила кольорових мишей, поступово поєднується із цілком буденними і навіть жорстокими житейськими обставинами. Адже він стає предметом розгляду справжнього суду! І тут, на суді, окрім Анни, що тихенько сиділа на лаві для підсудних, з’являється брутальний і черствий душею сусід, який звинувачує дівчинку, судді, що намагаються перевести цю фантастичну історію в розряд буденних юридичних справ. Ніхто з них навіть не замислюється над тим, що насправді д івчинка просто відпускала на свободу свої мрії, вона благородною силою своєї душі вміла й інших навчити бачити навколо себе не потворні згарища пекельних багать, а вічну таїну кленового багрянцю.

А всі ці люди навколо Анни були сірі. Вони жили в сірому світі, де немає місця палахкотінню осінніх барв і життєдайному диханню мрійників.

Мабуть, читаючи цей твір, ви й посміхнулись. Чи ж не кумедним виглядає «поважний» суддя, що ставить такі ж «поважні» запитання? Але, повірте, справді були такі часи, коли люди щиро вірили у відьом, які вночі вилітають із димарів на мітлах, у чаклунів, що могли красти навіть зорі з неба!

Але довелося визнати розлюченому сусідові, що насправді ніякої шкоди не чинять ті кольорові миші, окрім того, що його власні діти стали іншими і дивляться на світ іншими очима.

Усе, що відбувається в суді, насправді, звісно, вигадана авторкою ситуація. Але вона спирається на цілком реальні знання з історії Середньовіччя, коли на таких судах і справді могли засудити навіть на смерть благородного мрійника лише за те, що сірий світ здавався йому аж занадто сірим. І навряд чи ви самі хотіли б жити в такому сірому світі. І кожен з вас із задоволенням потоваришував би з надзвичайною дівчинкою, що навчила б вас бачити кольорові сни про кольорових мишей.

Авторка поезії дуже мало, на перший погляд, подає відомостей про Анну. Образ дівчинки розкривається опосередковано, фактично через розповідь іншого персонажа, через розвиток сюжету, в якому вона нібито й не бере безпосередньої участі. Але за знервованими свідченнями сусіда, який поставив собі за мету домогтися покарання Анни, постає образ доброї, щирої, тендітної і душевно багатої дитини. Вона особлива, ця дівчинка. Інакше як би їй прийшов на допомогу кольоровий кіт, що перекинув на судовий вирок слоїк із чорнилами!

Кожна людина - це нескінченний усесвіт думок і почувань, мрій і фантазій, віри і надії. Кожна людина - це особистість, яка приходить у цей світ з добром, любов’ю, чистим серцем і сумлінням. І якщо душа її відкрита для добра, то світ стає багатшим на цілу душу, на цілий усесвіт, у якому є місце Диву...

 

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

 

Повторюємо

1. Пригадайте, де і коли народилась Ліна Костенко.

2. Перекажіть розмову людини і чайки.

3. Які слова повторюються в поезії «Крила»?

4. Що, на думку Ліни Костенко, змінило світ у поезії «Дощ полив...»?

5. Назвіть героїв поезії «Кольорові миші».

6. Подумайте і розкажіть, якою ви уявляєте дівчинку Анну.

7. Вивчіть (за вибором) один вірш напам’ять.

 

Міркуємо

1. Назвіть поетичні збірки Ліни Костенко, найбільш видатні твори, написані нею. До якої збірки входять прочитані вами твори?

2. Які поетичні порівняння використані авторкою в поезії «Дощ полив...».

3. Назвіть основні мотиви прочитаних вами поезій Л. Костенко.

4. Перекажіть власними словами сюжет поезії «Чайка на крижині».

5. Спробуйте докладно описати, із чого і як робила кольорових мишей дівчинка Анна.

6. Яка ще кольорова тварина з’являється наприкінці твору і яку роль у творі вона відіграє?

7. Поясніть, чому сусід привів дівчинку Анну до суду?

 

Аналізуємо

1. Як складалася творча доля Ліни Костенко і чому саме?

2. У чому полягає метафоричний підтекст образів поетеси?

3. Визначте і проаналізуйте, у чому полягає неповторність образів поезії «Дощ полив...».

3. Спробуйте розвинути думку Ліни Костенко: завдяки чому виростають у людини крила?

4. Які несподівані образи можна виокремити в поезіях Л. Костенко?

5. Як вам здається, на чиєму боці були судді, що розглядали справу дівчинки Анни?

6. На якій основній алегорії побудовано цей твір? Доведіть свою думку.

 

Дискутуємо

1. Поміркуйте і дайте обґрунтовану відповідь на запитання: чому ми називаємо Ліну Костенко «королевою української поезії»?

2. Підтвердіть або заперечте думку, що провідна ідея є спільною для поезій «Чайка на крижині» і «Крила».

3. Чи можна, на вашу думку, за поезією «Дощ полив...» визначити характер самої поетеси - вона оптимістка чи песимістка?

4. Чи важливе для людини духовне багатство? Аргументуйте.

5. Як саме характеризує поетеса головну героїню свого твору «Кольорові миші»? Спробуйте визначити усі засоби характеристики.

6. Визначте провідну ідею твору, у якому розповідається про історію особливої дівчинки Анни.

7. Що для вас означає саме поняття «кольорові миші»?

 

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Диптих (з грецької - «складений удвоє») - це композиція із двох самостійних, але водночас пов’язаних спільним ідейним задумом, змістом та провідним мотивом мистецьких творів (термін використовується також у малярстві, музиці, кіномистецтві). У літературі такі композиції найбільш поширені в поезії.

Визначте спільні елементи у прочитаних вами поезіях Л. Костенко і підтвердите на їхньому прикладі, що вони є саме диптихом, а не самостійними елементами поеми «Чайка на крижині».

 

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Ми всі мрійники. Усі без винятку. І в кожного з нас - свій світ, який ми творимо у власній уяві. І це так прекрасно, коли мрії збуваються! Коли оживає кленовий листок, і в долонях уже тремтить кольорова миша, коли розмовляє квітка, а сонце може кататися на велосипеді.

Найбільш талановиті мрійники світу - письменники - розповідають про свої мрії нам, читачам. І тоді люди різних народів стають ближчими один одному, стають друзями, однодумцями.

Пригадайте, коли ви були ще малими, як ви захоплювались історією про мрійника Малюка, що силою своєї уяви створив собі друга - най-дивовижнішого у світі Карлсона! Цю прекрасну історію про небуденний погляд на світ ніби зовсім звичайного хлопчика подарувала нам видатна шведська письменниця Астрід Ліндгрен.

Обидві письменниці - і шведська, і українська - розповіли нам про нас самих. Розповіли про те, що треба бачити світ душею, треба вміти серед сірих, буденних дахів Стокгольма, столиці Швеції, знаходити невеличку яскраву домівку найбільшого у світі любителя солодощів - Карлсона. Треба у різнобарв’ї кленового листя вміти знайти тремтячі кольорові створіння, що можуть потім приходити навіть у дитячі сни.

Ви, напевно, хоч раз бачили ліричний мультиплікаційний фільм про маленьку дівчинку, яка дуже хотіла мати маленького друга - песика. І це бажання було таким сильним, а серце й душа дівчинки були сповнені такої великої любові, що її старенька рукавичка раптом... перетворилась на маленьке щеня! Дівчинка була такою переконливою у своєму почутті, що всі навкруги також побачили не звичайну плетену рукавичку, а невеличкого веселого собаку.

І не поспішайте вже аж так дуже швидко дорослішати! Адже саме зараз вам неодмінно вдасться побачити або створити щось таке неповторне, на що в дорослому житті може просто не вистачити часу...

 

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Пропонуємо вам не просто прочитати поезію Ліни Костенко «Кольорові миші». Спробуйте в межах уроку або на додаткових факультативних заняттях інсценізувати цей твір. По-перше, ви можете додати свої репліки, а по-друге - спробувати немовби продовжити «судовий процес». Пропонуємо вам план, за яким ви могли б створити імпровізований фінал:

1. Повинен усе ж таки бути зачитаний вирок, знищений кольоровим котом.

2. Слід звернути увагу на враження, яке справив вирок на всіх учасників процесу.

3. Спрогнозуйте дії незвичайної дівчинки Анни.

4. За умови, якщо ви добре пам’ятаєте історію про шведського фантазера Малюка та його друга Карлсона, запропонуйте цим двом літературним героям - Малюкові та Анні - зустрітися. Історія їхньої зустрічі могла б стати зовсім новою історією... Отож фантазуйте!

 

Це матеріал підручника Українська література 7 клас Міщенко