Малогабаритні механізовані знаряддя в озелененні території

Сади і парки - це синтез природи і мистецтва. Вміло використовуючи і збагачуючи природу, досвідчені озеленювачі ніби розкривають перед людиною її красу. З найрізноманітніших елементів пагорбів, обривів, укосів, каміння, купин, дерев, трави, доріг, мостів, водоспадів створюється єдине ціле - ландшафтний ансамбль.

Сади і парки живуть, змінюються, потребують догляду і реставрації. Яким би не був задум їх творця, втілення його залежить від майстерності та естетичного смаку озеленювача. Саме він висаджує рослини, доглядає за ними, підтримує зелені насадження у відповідності з первинним задумом. Раніше робота озеленювача була переважно ручною. Основними інструментами були мотика, сапка, садовий ніж, лопата, вила, граблі, лійки та ножиці.

Нині основні операції з садіння рослин та догляду за ними уже механізовані. У великих господарствах для догляду за рослинами використовують малогабаритні машини і механізми: мотокультива-тори, ґрунтові мотофрези, дощувальні машини, електромотики, газонокосарки, мотоблоки, мотопомпи тощо. Використовуються машини та механізми з двигуном внутрішнього згоряння та з електроприводом. Самохідна електрофреза призначена для суцільного обробітку ґрунту на глибину 22 - 25 см, приготування живильної суміші, для виготовлення горщиків, загортання мінеральних добрив, знищення бур’янів. Машина живиться від джерела змінного струму напругою 380/220 Вт. Робочим органом фрези є змінний ротор діаметром 420 мм, з частотою обертання 220 обертів за хвилину. Ротор може бути змонтований у двох варіантах: з пружинними лампами для розпушення ґрунту і лампами для підрізання бур’янів, загортання добрив. Робоча швидкість пересування - 0,9 м/с, продуктивність 400 м/год. Це дає можливість в сім разів зменшити затрати праці та в чотири прямі фінансові витрати.

Ручна електромотики ЄМ -12А призначена для обробітку ґрунту в парниках, теплицях, парках, скверах на глибину 12 см та приготування торфосуміші. Робочим органом електромотики є два диски, встановлені на кінцях ротора, конструкція яких дає можливість розпушувати ґрунт і зрізати бур’яни в міжряддях. Для обслуговування мотики потрібен один працівник. Глибина обробітку регулюється швидкістю руху машини. Продуктивність становить 120 м^/год.

Копач роторный КР 1,5 призначений для перекопування ґрунту на глибину до ЗО см. При підготовці агрегату до роботи начіплюють роторний копач на трактор за допомогою автозчіпки, приєднують карданний вал, встановлюють на задану глибину. При роботі агрегату лопати вертикально входять в ґрунт на глибину 25 - ЗО см захоплюють порцію землі переносять на 1,4 оберта і різко повертаються на 90 , а земля під власною вагою падає і подрібнюється. Агрегат АМР 1,5 використовують для фрезерування ґрунту, і в разі необхідності - одночасного внесення мінеральних добрив. Технологічній процес проходить так: під час руху агрегату ніж барабана зрізує шар ґрунту, розпушує його і перемішує з мінеральними добривами, що надходять з розподільників.

верхніх листки, які нещільно прилягають. Довжина качана повинна бути не більше трьох сантиметрів. На великих площах середньостиглу капусту для квашення збирають машинами. Пізньостиглу капусту (рис. 180 в), як і середньостиглу, також збирають в один строк, але якнайпізніше, бо тоді вона краще зберігається (але збирати капусту потрібно до настання морозів). Приморожена капуста погано зберігається, а після квашення з неї буде продукція низької якості. Зазвичай пізньостиглу капусту збирають у жовтні - листопаді.

Для зимового зберігання головки в полі зрізують із найбільшою кількістю листків, а при закладанні в сховище залишають два-три

верхніх листки. На великих площах для квашення пізньостиглу капусту збирають за допомогою машин, а для зимового зберігання її збирають вручну, зрубуючи сікачами. Для тривалого зберігання придатні сорти: Амогер 611, Ліка, Харківська зимова та ін. Збирають капусту для зберігання орієнтовно 20 - 25 жовтня. Оптимальна температура під час зберігання - від -1 до +1 °С, при вологості повітря в межах 92 - 96% . В овочесховищах капусту укладають шарами в 3-5 головок на стелажах. Якщо капусту зберігають у кагатах, то їх ширина має становити 1,5 - 2 м, гли-

бина - 0,3 - 0,4 іуґ, висота від дна - 1,2 м, довжина - 10 - 15 м. Катати обладнують проточно-витяжною вентиляцією, укривають шаром сухої соломи і землі (15-20 см).

Столові буряки (рис. 181). Коренеплоди (столові буряки, морква) ростуть до пізньої осені і тому їх збирають найчастіше під кінець вересня або у першій половині жовтня. До настання морозів усі коренеплоди мають бути зібраними. Якщо коренеплоди хоч частково будуть пошкоджені морозом, їх не можна зберігати, бо вони швидко загнивають і псуються.

Коренеплоди збирають вручну і за допомогою машин. На великих площах застосовують машини (рис. 182). Коли коренеплоди збирають вручну, їх виривають, зносять на купи, а потім очищають від землі і ножами обрізають гичку. Обрізати гичку слід біля основи черешків листків (рис. 183).

Правильне обрізування сприяє кращому зберіганню коренеплодів узимку. Якщо коренеплоди довгий час залишити необрізаними, то вони швидко в’януть і погано зберігаються. Обрізані коренеплоди слід у той самий день транспортувати з поля в овочесховища. Якщо цього зробити не вдалося - коренеплоди слід зібрати в купи і прикрити обрізаною гичкою. Столові коренеплоди зберігають у спеці-

альних сховищах, траншеях і буртах при температурі +1 С. Коливання температури допускається не більше 2-3 °С. При вищій температурі (+7 - +9 С) коренеплоди проростають і швидко загнивають. При температурі, нижчій від 0 С, вони замерзають, а після відтавання також загнивають. Найкраще коренеплоди зберігаються в овочесховищі, тому що в ньому легше підтримувати потрібну температуру, вологість повітря, а взимку в сильні морози зручно брати коренеплоди, не ризикуючи їх заморозити. Перед закладанням коренеплодів на зберігання овочесховища дезінфікують. Для тривалого зберігання коренеплоди засипають в засіки шарами не вище 1,5 м. Під час зберігання спостерігають за температурою та вологістю повітря. Для цього у сховищі розміщують два термометри: один - біля дверей на рівні 20 см від підлоги, другий -всередині приміщення. При збільшенні температури овочесховище якнай

швидше вентилюють, а при зменшенні - утеплюють; відносна вологості повітря має становити 90 - 95% .

Цибулю (рис. 184) збирають у строки, коли основна маса бадилля посохне, очищають від землі, просушують, сортують і прогрівають за теїчператури +45 °С 10 - 12 год. Зберігають у сховищах (у засіках чи контейнерах) за температури повітря 0 - 2 °С і вологості 70 - 80%. За активної вентиляції шар цибулі доводять до 1-1,3 м, а вентиляцію здійснюють через кожні 1-5 год протягом 30 хв.

Часник (рис. 185) добре просушують і складають головки часнику у дерев’яні ящики або сітчасті мішки по 0,5 кг. Ящики ставлять штабелями, а мішки складають на стелажі.

Температуру +1 - +3 °С підтримують при вологості 80 - 90%.

ЦЕ ЦІКАВО!

ІІонад п’ятдесят років тому було встановлено, що овочі і фрукти «дихають». Вони «дихають» і після того, як урожай зібраний і закладений на зберігання. Знаходячись в овочесховищі, вони поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ. Якщо в сховищі багато кисню, овочі і фрукти дихають інтенсивніше, натомість швидко дозрівають і загнивають.

ЗАПИТАННЯ

1. Які основні способи зберігання та переробки овочевої продукції ти знаєш?

2. Які особливості збору та закладання на зберігання коренеплодів?

3. Назви сорти, строки збирання та особливості закладання на зберігання капусти.

4. Як зберігають цибулю?

5. Які особливості зберігання часнику?

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Ознайомлення з умовами зберігання овочів

в овочесховищах

ЗАВДАННЯ

1. Колективно відвідайте овочесховище.

2. Визначте, які овочі в овочесховищах зберігаються.

3. Запишіть у зошит сорти овочів та умови їх зберігання.

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Мадзигон