Види підліткового та юнацького взуття, його вибір

Ви дізнаєтесь

Якісне і доглянуте взуття — показник не тільки стильного іміджу юнака, а й організованості, охайності та смаку. Отже, взуття — ваша візитна картка: ретельно підібраний костюм, аксесуари й доглянуті туфлі формують імідж успішної, цілеспрямованої людини.

Однак хороше взуття слід вибирати не тільки через його красу. Головне — воно має бути зручним. Якісне взуття для підлітків найчастіше виготовляється із натуральних матеріалів — шкіри (телячої, свинячої, козячої) і замші. Кращим матеріалом для якісного взуття середньої цінової категорії вважається теляча шкіра: вона оптимальна за товщиною та стійкістю до зношування. Свиняча шкіра використовується в процесі виробництва дешевшого взуття; її структура пориста, вона швидше намокає, має менш привабливий вигляд. Козяча шкіра — най-тонша, тому взуття з неї дуже красиве та зручне. Таке взуття підходить тільки для урочистих подій, а не для щоденного носіння. Замша — дорогий і красивий натуральний матеріал: для якісного взуття, яке вимагає спеціального догляду (мал. 219). Види взуття визначаються ступенем закриття ноги:

• чоботи — взуття з високими халявами, що закривають гомілку. їх різновидом є чобітки і чоботи з халявами до колін;

• напівчоботи — взуття з берцями, що закривають нижню частину гомілки;

• черевики — взуття з берцями, що закривають кісточку, воно повністю закриває тильну частину стопи;

• туфлі — взуття з берцями, розташованими нижче щиколоток і частково закриває тильну частину стопи. Туфлі можуть мати пристосування для закріплення на стопі.

До строгих туфель для молодих людей належать елегантні оксфорди (Oxfords), їхній різновид — сейдли (Saddles) повсякденного носіння, які зазвичай двоколірні, і дербі (Derbes). Оксфорди слід носити під строгий діловий костюм, сейдли і дербі, класичних кольорів можна поєднувати з діловими костюмами та формою одягу для навчального закладу.

Туфлі для юнаків без шнурівки мають широкий видовий асортимент:

• мокасини (Moccasins);

• лоуфери (Loafers) — майже те саме, що і мокасини, але можуть бути з китицями, бахромою;

• монки (Monks) мають металеву пряжку;

• броги (Brouges) — чоловічі туфлі з перфорованим миском;

• тонсайдери (Top-saiders) — взуття на гумовій підошві для яхтингу;

• еспадрільї (Espadrilles) — туфлі з верхом із тканини.

Потрібно знати, що мокасини, лоуфери, тонсайдери і еспадрі-льї носять без шкарпеток. До брогів ідеально підійдуть вовняні і твідові брюки. Лоуфери, мокасини, тонсайдери, еспадрільї можна поєднувати з джинсами, брюками вільного крою, шортами, бриджами. Монки слід носити зі звуженими штанами або джинсами. Використовуючи модельне взуття, погрібно пам’ятати, що його треба одягати лише у разі урочистих подій, інакше проблеми з ногами і швидка втрата краси виробу будуть гарантовані!

Щоб вибрати якісне взуття, треба звернути увагу на його зовнішній вигляд і деталі (мал. 220, а, 220, б, 221). Шви мають бути рівними й акуратними, фурнітура — надійною. Щоб упевнитися в натуральності матеріалу, варто прикласти руку до взуття: шкіра незабаром нагріється і буде теплою, а замінник шкіри залишиться холодним.

Щоб не помилитися з вибором, треба знати, як обирати взуття в магазині.

• Приміряйте пару, що сподобалась, стоячи. Бажано зробити декілька кроків або потоптатися на місці.

• Якщо у вас є сумніви щодо якості взуття, вимагайте у продавця сертифікат відповідності або супровідні документи на товар.

• Розмір і форма взуття повинні відповідати стопі.

• Не купуйте тісне взуття, оскільки воно ускладнює кровообіг.

Якщо так сталося, що ви купили взуття з дефектом (з недоліком, на перший погляд непомітним), то треба діяти таким чином:

1. Звернутись до продавця товару (виробника, організації, що підтримує гарантію, тощо) з письмовою заявою в двох екземплярах.

2. Чітко сформулюйте (опишіть) вимоги в заяві (повернути гроші, замінити товар, отримати знижку, відшкодувати ремонт тощо).

3. Один примірник заяви вручіть нродавцю. На іншому продавець повинен вказати дату, посаду, свої прізвище, ім’я, по батькові і підпис.

4. Якщо немає змоги звернутися до керівництва магазину безпосередньо, слід надіслати письмову заяву листом з повідомленням про вручення.

Ознаками добротного матеріалу є: відсутність порізів і зморшок, насичений і рівномірний колір, чіткі межі фарби на стиках деталей крою. Взуття не повинне пахнути клеєм або розчинниками, запах ненав’язливий. Безперервні й рівні стібки не утворюють зморшок або заломів. Підошва повинна добре згинатися та щільно прилягати до верхньої частини взуття.

Основне правило — купувати зручне взуття. Нога має «дихати» і не бути надто затиснутою. Не варто купувати взуття на розмір менше, сподіваючись, що воно розноситься.

Сезонність і призначення взуття також с дуже важливим питанням. Якщо виріб виконано з текстилю або шкіри, не покритої захисним шаром, то його не можна вдягати в дощову погоду — це призведе до погіршення зовнішнього вигляду або втрати первісної форми взуття.

Взимку не обійтися без теплого взуття.

Коли ви обираєте зимове взуття, необхідно звернути особливу увагу на його розмір, оскільки в тісному взутті ноги не тільки швидко втомлюються, а й мерзнуть.

Окрім цього, підкладка в черевиках або чоботях через тертя об ногу зношуватиметься набагато швидше, тому між стопою і внутрішньою поверхнею взуття має залишатися невеликий простір.

Вибирати зимове взуття потрібно переважно з натуральної шкіри або нубуку (краще втримують тепло і не пропускають вологу) й хутрового утеплювача (мал. 222, а, б).

Шкірозамінники можуть застосовуватися у виробництві літнього взуття, але ніяк не зимового. Таке взуття швидко тріскається від холоду, тому навряд чи прослужить більше одного сезону.

Сучасне зимове взуття має теплу підкладку й хутро. Штучне хутро викликає підвищене потовиділення ніг, швидко стоптується. Натуральне, навпаки, дає ногам «дихати» і водночас дуже тепле. Як перевірити хутро? Штучне — на тканій підкладці й неприродно блищить, натуральне — ворсисте й більш матове. Нині також з’являються моделі, де натуральне хутро використовується тільки для устілки, а вся інша поверхня — зі штучного хутра.

Якщо ви купуєте зимове взуття із змійкою, перевірте, щоб вона легко рухалась і не доходила до самого низу черевика, тому що через неї може просочуватися волога (мал. 223).

Також зверніть увагу на товщину' підошви: що вона товща, то тепліше буде вашим ногам. Прошита підошва міцніша, ніж просто посаджена на клей, а рельєф підошви й широкий каблук забезпечать вам стійкість в ожеледь (мал. 224).

Цікаво знати

Найдавнішим різновидом взуття є сандалі. їх носили мешканці південних країн — Єгипту, Греції та Риму. Сандалі служили для захисту нижньої частини стопи від кліматичних і механічних впливів та мали вигляд дощечки, яка закріплювалась на стопі за допомогою ремінців. Із часом дощечку змінила багатошарова підошва.

У країнах з помірним кліматом, де на зміну теплого літа приходить холодна зима, основним видом взуття був поршень — найпростіше схоже на постоли шкіряне взуття, стягнуте у верхній частині ремінцем. Носили поршні, обмотуючи стопу травою, пізніше — тканиною. Верхня частина поршнів мала безліч складок, які під час ходіння тиснули на стопу і травмували її. Із часом складки стали вирізати, скріплюючи утворені отвори, — так з’явився перший шов. Стопа в процесі носіння надавала такому взуттю потрібної форми.

У північних районах основними були чоботи — взуття з високою халявою. їх виготовляли у вигляді панчох, скріплюючи вузькими ремінцями краї. Поступово конструкція виробу ускладнювалася: з однієї й тієї самої шкіри робили чоботи з відрізними халявами, потім стали виготовляти низ із товстішої шкіри.