Художнє конструювання швейного виробу

Технологія виготовлення швейних виробів.

1. Які ви знаєте види поясних виробів?

2. Що таке художнє конструювання?

3. Як краще зобразити виріб?

4. Що необхідно зробити перед розкроєм, щоб поясний виріб добре сидів на фігурі?

Види поясних виробів

До асортименту жіночого, чоловічого та дитячого одягу належить легкий та верхній одяг. Увесь легкий одяг можна розділити на дві основні групи: поясні та плечові вироби.

Поясними називають вироби, які утримуються на лінії талії. Вони повністю чи частково покривають нижню частину фігури та ноги. До таких виробів належать різноманітні спідниці, брюки, шорти, спід-ниці-брюки, спідниці-шорти, бриджі*, лосини*, капрі* (мал. 3.1, с. 18).

Поясні вироби можуть бути частиною костюма, ансамблю або самостійним видом одягу.

Спідниця — один з найдавніших видів одягу. Сучасна мода на спідниці надзвичайно різноманітна. Лише за останні роки дизайнери винайшли більше десяти нових фасонів. Конструюванню, моделюванню та технології пошиття спідниць присвячено тисячі книжок в усьому світі. Сучасні моделі спідниць різноманітні не тільки за своїм

дизайном, але й за видом тканин, що використовують для їх виготовлення, за способом оздоблення.

Сучасна мода пропонує спідниці різної довжини: короткі (міні), до колін, нижче колін (міді) і довгі до щиколоток (максі) — та з різною посадкою: із завищеною лінією талії, нормальною лінією талії, заниженою лінією талії (схема 2).

Схема 2. Спідниці різної довжини та посадки відносно лінії талії

За силуетом* спідниці бувають: прямі, трапецієподібні, розширені до низу, звужені до низу (мал. 3.2).

Спідниці дуже різняться за фасоном: вони можуть бути без швів, одношовні, двошовні, ба-гатошовні, зі складками, з різною формою кокеток, з різними видами застібок, формою низу, рельєфами, підрізами тощо (мал. 3.3).

Фасон — це крій, модель, зразок, за якими шиють (або пошито) одяг, взуття, головні убори тощо.

Спідниці можуть бути різними за зовнішнім виглядом. Для їх виготовлення використовують три види крою, які підходять до того чи іншого типу спідниці найбільше.

За кроєм спідниці бувають прямі, кльошові, клинові.

Основою прямої спідниці є спідниця класичного крою, яка складається із заднього та переднього полотнищ. Має два бокові шви та виточки по лінії талії (мал. 3.4а). На основі крою прямої спідниці можна змоделювати різні фасони спідниць: із воланом, складками, на кокетці тощо.

Кльошовими називають спідниці, які мають значне розширення до низу (мал. 3.46, с. 19). До них належать спідниці «сонце», «напів-сонце».

Основою клинових спідниць є клин. Усі клини спідниці однаково розширені до низу, завдяки чому рівномірно утворюються м’які складки (мал. 3.4б, с. 19).

Художнє конструювання

Художнє конструювання — це процес розробки зразка нової моделі, метою якого є виготовлення оригінального виробу, що відповідає законам краси, зручний у користуванні та не складний у виготовленні.

Повноцінний результат художнього конструювання можна отримати тільки при взаємодії інженера-конструктора, дизайнера, технолога та спеціаліста з ергономіки. Наприклад, одяг може бути робочим, святковим, спортивним тощо. Відповідно до свого призначення, він повинен мати особливу конструкцію, оздоблення, спосіб виготовлення та бути пристосованим до певних умов використання.

Під час художнього конструювання поясних виробів добирають силует майбутнього виробу, його форму, фасон, оздоблення, властивості та колір тканини.

Ескіз виробу. Правила виконання ескізів швейних виробів

Обов’язковим етапом художнього конструювання є розробка ескізу або малюнка-схеми, на якому відображають розміри, пропорції майбутнього виробу, його геометричну форму.

Ескіз — це попередній начерк виробу, виконаний у графічній або іншій художній формі. Це зображення, яке виконують від руки, тобто без креслярського інструмента і з приблизним дотриманням розмірів та пропорцій.

Якщо планується оздоблення виробу, то окремо виконується його малюнок.

Ескізи швейних виробів поділяють на два види: художні ескізи та робочі.

На художньому ескізі швейного виробу відтворюють загальну форму, силует, крій, колір, вид оздоблення, художні особливості матеріалу (мал. 3.5). Його виконують олівцями, акварельними фарбами, гуашшю, тушшю, фломастерами тощо. Художній ескіз містить також зображення необхідних аксесуарів та прикрас. Зарисовка ескізу виконується повністю, і до неї додається опис.

На робочому ескізі, окрім художніх, передають ще й конструктивні особливості предмета. Робочий ескіз швейного виробу виконують чіткими лініями, одяг зображують спереду і ззаду, показують його окремі деталі — кишені, складки, застібки тощо (мал. 3.6).

Підготовка до виконання ескізу складається з певних етапів.

На першому етапі визначають назву виробу, його призначення та форму.

На другому етапі відбувається аналіз конструкцій схожих виробів, які були виготовлені раніше. На цьому етапі користуються журналами мод, спеціальними книгами, Інтернетом. Дизайнер з досвідом роботи має свою бібліотеку попередніх розробок або цікавих ідей.

На третьому етапі відбувається вдосконалення конструкції за власним задумом і створюється ескіз. Ескізи швейних виробів виконуються в певній послідовності.

Послідовність виконання ескізів швейних виробів:

1. Намалювати силует майбутнього швейного виробу, нанести конструктивні лінії, виточки, додаткові шви, кокетки, застібки.

2. Розмітити частини одягу по горизонталі (наприклад, лінію талії, розташування кокетки, волана, оборки по низу виробу, лінію низу тощо).

3. Намалювати окремі деталі одягу: пояс, кишені, оздоблення тощо.

4. Уточнити пропорції всіх деталей між собою та відносно моделі в цілому.

5. За допомогою ліній різної товщини зробити зображення більш виразним.

6. Намалювати вигляд ззаду.

Мірки для побудови кресленика поясного швейного виробу

Для того щоб швейний виріб добре сидів на фігурі, важливо правильно та точно зняти мірки.

Правила зняття мірок з фігури людини:

1. Людина має бути одягнена в білизну або легку сукню, по лінії талії має бути пов’язана тасьма, а краще — еластична стрічка.

2. Стояти слід прямо, без напруги, зберігаючи звичну поставу.

3. Сантиметрову стрічку під час вимірювання не можна натягувати або тримати занадто вільно.

4. При визначенні довжини виробу краще дивитися в дзеркало, у якому видно людину на повний зріст.

Для легкості користування мірки мають умовні скорочені позначення, які наведенено в таблиці 5.

Мірки обхватів знімають у повному розмірі, а записують у половинному. Це пояснюється тим, що кресленик конструкції будують у половинному розмірі, оскільки фігура людини умовно симетрична. Мірки довжини записують у повному розмірі.

Таблиця 5. Мірки для побудови кресленика основи прямої спідниці

Для побудови кресленика основи прямої спідниці необхідно зняти такі мірки (мал. 3.7):

1. Півобхват талії (Ст). Вимірюють повний обхват талії горизонтально по найвужчому місцю тулуба. Результат записують у половинному розмірі.

2. Півобхват стегон (Сс). Вимірюють повний обхват стегон горизонтально по виступаючим точкам сідниць та з урахуванням виступу живота. Результат записують у половинному розмірі.

3. Довжина виробу (Дв). Сантиметрова стрічка проходить по правому боку від лінії талії до рівня бажаної довжини виробу.

Результат записують у повному розмірі.

Практична робота

Виконання ескізу поясного виробу

Інструменти та матеріали: простий олівець, зошит, креслярський папір, зображення різних видів поясних виробів.

Правила безпеки: робота виконується з дотриманням правил безпечної праці в шкільних майстернях.

Послідовність виконання роботи:

1. Записати в зошит, який поясний виріб ви будете шити.

2. Визначити призначення обраного виробу, його силует та форму.

3. Розділити умовною лінією аркуш креслярського паперу на дві половини. У лівій половині буде розміщено вигляд обраного виробу спереду, а в правій — ззаду. Вигляд спереду може бути намальований у 1,5-2 рази більшим від вигляду ззаду.

4. Намалювати простим олівцем тонкою лінією силует виробу.

5. Дотримуючись пропорцій, розмітити горизонтальні лінії: лінію талії, лінію стегон, лінію низу.

6. Нанести на малюнок вертикальні конструктивні або декоративні лінії: можливі рельєфи, виточки, складки, застібки тощо.

7. Нанести горизонтальні лінії кокеток, волана, оборки, лінії підрізів (якщо вони є за задумом).

8. Намалювати окремі деталі одягу: кишені, пояс тощо.

9. Перевірити пропорційність усіх деталей між собою і відповідно моделі в цілому.

10. Навести суцільною товстою лінією лінії контуру.

11. Повторити всю послідовність та намалювати вигляд ззаду в правій частині аркуша. Розмістити його трохи вище від вигляду спереду та ближче до правого верхнього кута аркуша.

12. Нанести дрібною пунктирною лінією декоративні строчки оздоблення.

Практична робота

Знімання мірок для побудови кресленика поясного швейного виробу

Інструменти та матеріали: еластична стрічка або шнур для позначення місця талії, сантиметрова стрічка, простий олівець, зошит, дзеркало.

Послідовність виконання роботи:

1. За поданим зразком накреслити в зошиті таблицю.

2. Підготуватися до знімання мірок.

3. На лінії талії зав’язати шнур, а краще — еластичну стрічку.

4. Поміряти обхват талії (От).

5. Записати результат у половинному розмірі в таблицю (Ст).

6. Поміряти обхват стегон (Ос).

7. Записати результат у половинному розмірі в таблицю (Сс).

8. Поміряти довжину виробу (Дв).

9. Записати результат у повному розмірі в таблицю.

10. Перевірити результати знятих мірок за критеріями:

• точність результатів вимірювання;

• правильність мірок у таблиці.

11. Внести відповідні виправлення та указати причину помилки.

Ключові слова: поясні вироби, спідниця, силует, фасон, крій спідниці, пряма спідниця, кльошова, звужена до низу, спідниця, розширена до низу, клинова спідниця, художнє конструювання, ескіз, робочий ескіз, етапи виконання ескізу, мірки для побудови кресленика поясного швейного виробу, обхват та півобхват талії, обхват та півобхват стегон, довжина виробу.

Контрольні запитання

1. Які вироби називаються поясними?

2. Що таке силует спідниці? Яка різниця між силуетом та формою?

3. Як спідниці класифікують за кроєм?

4. Які мірки необхідно знімати для побудови кресленика прямої спідниці?

5. Чому мірки обхвату талії та стегон знімають у повному розмірі, а записують у половинному?

У кожного народу є свої особливості крою й оздоблення поясних виробів.

Українським національним поясним убранням для жінок є запаска, плахта, обгортка.

Поясне вбрання одягали безпосередньо на сорочку, що зумовлювало простоту конструкції такого одягу.

Запаски являли собою два шматки досить товстої валяної повсті різної ширини, частіше чорного та синього кольорів (двоплах-това запаска). Спочатку на талії пов'язували задню частину (ширшу і довшу) чорного кольору (сіряк, плахту), потім спереду закріплювали другу (вужчу й коротшу).

Плахта була характерним елементом святкового костюма Середньої Наддніпрянщини, а згодом більшої частини України. На неї йшло більше саморобної тканини, ніж на будь-які види незшитого поясного одягу — близько 4 м.

Тканину для плахт виробляли із сировини вищої якості, складнішою ткацькою технікою переплетення. Барвиста, переважно картата плахта іноді додатково вишивалася вовною або шовком.

Усе це робило її наряднішою за інші види поясного одягу. Виконувалася плахта з двох полотнищ (гривок) 1,5-2 м завдовжки, які зшивалися приблизно наполовину або на дві третини, після чого перегинались удвоє так, щоб зшита частина охоплювала фігуру ззаду, а незшиті крила (криси) вільно звисали по боках.

Як і запаску, плахту закріплювали поясом.

Працюємо в парах

1. Придумайте та опишіть спідницю для святкової події.

2. Розробіть ескізи до неї. Одна учениця виконує в зошиті художній ескіз, а друга — робочий ескіз. Підпишіть ескізи.

Працюємо творчо й самостійно

Зробіть дослідження історії спідниці або іншого поясного виробу. Підготуйте презентацію, коротку статтю або доповідь на цю тему.

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Ходзицька