Процес розкрою швеймого виробу

1. Як підготувати тканину до розкрою?

2. Як правильно розкроїти виріб?

3. Що таке припуски на шви?

Підготовка тканини до розкрою

Розкроювання — один з найважливіших процесів виготовлення одягу. Він поділяється на два етапи: підготовка до розкрою і власне розкроювання.

До підготовчих робіт належать підготовка тканини та викрійки до розкрою.

Ви вже знаєте, що тканини, виготовлені з натуральних волокон, мають здатність зменшуватись за розміром після прання (зсідатися,

збігатися). Ця властивість залежить від волокнистого складу та способу обробки волокна, ниток і самої тканини в процесі ткання.

Складно передбачити, як поведе себе тканина під час експлуатації виробу, тому перед розкроєм її декатирують.

Найпростіший спосіб декатирування складається з таких операцій:

1) зволоження тканини;

2) сушіння, під час якого тканина збігається;

3) легке прасування.

При такому способі декатирування щільні тканини зволожують і залишають у вільному стані або складають «книжкою», а легкі тканини зволожують і загортають у простирадло на кілька годин. Потім тканину розстеляють на столі, покритому сукном, і прасують добре нагрітою праскою в напрямку нитки основи з виворітного боку. Під час такої обробки тканина трохи зсідається.

Декатирувати необхідно льняні, шовкові, вовняні, віскозні та штапельні* полотна. Під час прасування потрібно уважно роздивитися поверхню тканини, щоб не було дефектів: плям, розривів, недоліків фарбування. При виявленні дефектів їх позначають на виворітному боці крейдою або прошивають по колу кольоровими нитками.

Перед розкроєм необхідно визначити лицьовий та виворітний боки тканини, урахувати нитку основи та нитку піткання, ширину та довжину тканини. Ви вже знаєте, як це робити.

Пригадайте ознаки, за якими визначають напрямок ниток основи та піткання в тканині, за таблицею 11.

Таблиця 11. Визначення напрямку ниток основи та піткання

При підготовці тканини до розкрою необхідно також ураховувати характер малюнка (якщо він є). На багатьох тканинах малюнок (узор)

розташовується в певному напрямку. Малюнок може бути односпря-мованим — направленим в один бік, або різноспрямованим — направленим у різні боки (мал. 6.1).

Якщо малюнок односпрямований, то при розкрої всі деталі паперової викрійки слід обов’язково розміщувати в одному напрямку з урахуванням малюнка, щоб він не був перевернутим (мал. 6.2).

Для тканин у смужку та картатих тканин під час розкрою необхідно слідкувати, щоб смуги розміщувались симетрично щодо центра деталей (мал. 6.3), обов’язково збігалися за кольором та шириною в бокових швах і в середині кожної деталі (мал. 6.4).

Деталі викрійки можуть бути розміщені не тільки вздовж тканини, а й упоперек та в косому напрямку. Це залежить від фасону спідниці, але смуги мають сходитись під однаковим кутом (мал. 6.5).

У виробах з оксамиту*, плюшу*, велюру*, вельвету* всі деталі викроюють в одному напрямку, краще, якщо ворс буде спрямований угору. Завдяки цьому колір тканини виглядає більш глибоким та насиченим.

Тканина не завжди має рівні краї, тому за необхідності зрізи рівняють. Для цього тканину складають лицем до лиця навпіл так, щоб згин співпадав з напрямком нитки основи, а також співпадали пруги.

Можна скористатись великим прямокутним трикутником, який одним катетом прикласти до згину або до пруга, а уздовж другого провести рівну лінію, яку продовжити по всій ширині тканини, а потім відрізати нерівний край.

Підготовка викрійки до розкроювання

Для розкрою швейного виробу потрібна викрійка з паперу на кожну деталь відповідно до обраної моделі. Викрійки роблять на основі кресленика. Для цього його вирізають по контурах.

Для того щоб підготувати викрійку до розкрою, необхідно спочатку змоделювати її відповідно до моделі, а потім зробити потрібні

підписи. На викрійці позначають назву деталей та їх кількість, указують напрямок нитки основи, показують середину та згин тканини на симетричних деталях, підписують припуски на шви (мал. 6.6).

Запам’ятайте! На викрійках підписується кожна деталь, навіть найменша!

Розкроювання виробу

Тканину для розкроювання можна розкладати на столі кількома способами. Той чи інший спосіб обирають залежно від фасону виробу, ширини тканини, кількості деталей, які кроять. Основними є способи «у згин» та «у розгортку».

Розкладання викрійки на тканині «у згин»

Спосіб 1

Тканину складають удвоє лицьовими боками всередину по довжині так, щоб співпадали пруги, а згин проходив уздовж нитки основи. При такому способі складання тканини одне полотнище спідниці виходить цілим, а друге — зі швом по середині (мал. 6.7а, с. 56). Такий спосіб використовують, якщо на задньому полотнищі передбачається розріз або шліца. Спідниці з клинів та одношовні конічні спідниці також можна розкроювати в цей спосіб (мал. 6.76, с. 56).

Спосіб 2

Тканину складають удвоє лицьовими боками всередину по довжині так, щоб ширина верхнього шару тканини відповідала ши-

рині деталей з урахуванням припусків на шви. При такому способі пруги тканини не співпадають, а вільне місце використовується для розкроювання дрібних деталей, наприклад пояса в повну довжину (мал. 6.8.). Такий спосіб використовується для розкрою спідниць з тканин, які мають малу ширину (80-90 см) або направлений малюнок. У результаті передня й задня половинки можуть бути без шва посередині.

Поміркуйте, чи можна при такому способі розкладки тканини розкроїти спідницю зі швами посередині полотнищ. Відповідь обґрунтуйте.

Спосіб З

Тканину складають лицьовими боками всередину так, щоб згин був з двох сторін (мал. 6.9). Такий спосіб використовується, якщо за моделлю обидві деталі переднього та заднього полотнищ мають бути без середнього шва.

Розкладання викрійки на тканині «в розгортку»

При такому способі тканину розкладають на столі по всій ширині. Так розкроюють кльошові спідниці «сонце», у яких за моделлю велика довжина (мал. 6.10), або асиметричні спідниці.

При розкрої необхідно дотримуватись таких правил:

• Тканину настилати так, щоб не було заломів та перекосів.

• Розкроювати краще на великому столі. Якщо тканина гладка й ковзається, то її краще настилати на цупку тканину, а краї сколоти між собою шпильками.

• Викрійки розкладати на виворітному боці тканини, ураховуючи напрямок ниток основи, малюнка та ворсу тканини. До згину тканини необхідно розміщувати ті деталі, у яких не передбачається шов посередині, причому викрійку прикладати до самого згину, не відступаючи від нього навіть міліметра!

• Спочатку розмістити великі деталі (переднє та заднє полотнища спідниці), потім — середні (кокетки, пояс, кишені), останніми — найменші (обшивки, шльовки, клапани), розташовуючи їх на тканині

економно та оминаючи місця з ткацькими дефектами. Часто пояс розкроюють перед його обробкою.

• Для розкрою пояса не обов’язково виготовляти викрійку. Вузькі та довгі деталі можна розмічати одразу на тканині.

Розміри пояса розраховуються за такими формулами:

Довжина: От + 4...5 см;

Ширина: Шпвг х 2 + 2 см, де Шпвг — ширина пояса в готовому вигляді (мал. 6.11).

• Викрійки прикріпити до тканини шпильками в напрямку від себе. Слідкувати, щоб тканина не зсувалася під час розкроювання.

• Перевірити правильність розкладання та наявність усіх деталей.

• Контур деталей обвести тонкою лінією, користуючись спеціальною крейдою (мал. 6.12а), олівцем або спеціальним маркером. Можна також скористатись висушеним тонким милом.

• Ураховувати припуски на обробку зрізів. Величина припусків залежить від волокнистого складу, щільності переплетення, обсипальності тканини. Якщо тканина має високу обсипаль-ність, то розмір припусків на обробку швів збільшується. Припуски на бокові шви спідниці можуть бути від 2 до 3 см. По лінії талії припуски можуть бути 0,7-1,5 см, по лінії низу — 1-4 см.

• Припуски наносять на тканину за допомогою лінійки або спеціальних шаблонів заданої ширини (мал. 6.126). Шаблони можна самостійно

виготовити з картону. Припуски, так само як і лінії контуру, креслять тонкими лініями. Товсті лінії контурів та припусків на шви в подальшому можуть впливати на розмір спідниці — вона може бути замалою або завеликою.

• Лінії припусків на шви обводяться паралельно лініям викрійки.

Після того як деталі викрійок приколоті, обведені та перевірена правильність їх розкладання, можна приступати до розкрою.

Вирізають деталі швейного виробу ножицями для тканини точно по лініях припусків на шви. При розкроюванні не можна крутити тканину на столі, а потрібно ходити навколо нього. Тому кроїти краще стоячи, щоб бачити всі деталі та слідкувати за тим, щоб не змістилася тканина. Ножиці тримають так, щоб довге лезо рухалось не відриваючись від столу (мал. 6.13). Ріжуть ножицями плавно довгими відрізками. Після розкрою окремо складають великі викроєні деталі, а окремо малі та дрібні, щоб вони не губилися.

Практична робота

Підготовка тканини до розкрою

Інструменти та матеріали: праска та прасувальна дошка, розприскувач води, ножиці, прямокутний трикутник, лінійка, крейда або спеціальний маркер, шпильки, сантиметрова стрічка, тканина для пошиття спідниці.

Правила безпеки: робота виконується з дотриманням правил безпечної праці в шкільних майстернях.

Послідовність виконання роботи:

1. Добрати тканину для пошиття спідниці відповідно призначенню моделі та сезону.

2. Визначити лицьовий та виворітний боки тканини. Для цього уважно роздивитися тканину навпроти світла. Позначити виворітний бік крейдою або маркером.

3. Продекатирувати тканину з виворітного боку. Дати їй час охолонути.

4. Визначити нитки основи та піткання.

5. Визначити напрямок малюнка (якщо він є), ворсу, симетричність клітинок та смуг.

6. Перевірити за допомогою сантиметрової стрічки, чи вистачає тканини для розкрою спідниці.

7. За необхідності підрівняти зрізи тканини, скориставшись прямокутником і лінійкою.

Практична робота

Підготовка викрійки до розкрою

Інструменти та матеріали:ножиці, простий олівець, готовий кресленик спідниці в натуральну величину.

Правила безпеки:робота виконується з дотриманням правил безпечної праці в шкільних майстернях.

Послідовність виконання роботи:

1. Нанести на кресленик лінії моделювання.

2. Вирізати деталі викрійки та виконати моделювання.

3. Підписати кожну деталь викрійки: назви деталей, їх кількість, величину припусків на шви, напрямок нитки основи та бік викрійки, яким вона буде прикладатися до згину тканини.

Практична робота

Розкроювання виробу

Інструменти та матеріали:шпильки, ножиці, крейда або тонке мило, шаблони для нанесення припусків на шви, викрійка спідниці в натуральну величину, тканина для пошиття спідниці.

Правила безпеки:робота виконується з дотриманням правил безпечної праці в шкільних майстернях.

Послідовність виконання роботи:

1. Обрати спосіб розкладання тканини для розкроювання; скласти тканину лицем до лиця.

2. Розмістити на тканині спочатку великі деталі крою, а потім малі та дрібні.

3. Перевірити правильність розкладання деталей, їх наявність та прикріпити їх до тканини шпильками.

4. Обвести контур деталей тонкою лінією. Прямі відрізки проводити під лінійку.

5. Намітити на тканині розміщення ліній середини деталей, лінії розміщення кишень, виточок, склад.

6. Провести лінії припусків на обробку зрізів. Перевірити правильність та розмір припусків на шви. На кутах лінії припусків округляти не можна.

Зверніть увагу! При розкроюванні тканин, які легко обсипаються, величину припусків па шви необхідно збільшити!

7. Вирізати деталі спідниці чітко по намічених лініях припусків на шви.

Зверніть увагу! Якщо моделлю спідниці передбачені виточки, то на тканині вони не вирізаються!

8. Скласти деталі крою.

Ключові слова: підготовка тканини для розкроювання, підготовка викрійки, підготовка тканини, розкроювання, декатирування, напрямок малюнку в тканині, напрямок ворсу, картаті тканини, тканини в смужку, розкладка деталей крою на тканині «у згин» та «у розгортку», шаблони для припусків на шви.

Контрольні запитання

1. Що таке декатирування і чому необхідно його виконувати?

2. Як визначити напрямок ниток основи та піткання в тканині?

3. Які особливості розкроювання тканин з направленим малюнком і з малюнком без певного напрямку?

4. Як підготувати викрійку до розкроювання?

5. Назвіть способи нанесення ліній припусків на шви.

Працюємо в парах

1. Розгляньте графічні зображення спідниць (мал. 6.14). Виконайте дослідження: як найкраще врахувати особливості малюнка тканини в моделях. Одна учениця пропонує способи врахування направленого малюнка, а друга — для картатої тканини.

2. Обґрунтуйте відповіді та виконайте замальовки пропозицій у зошиті.

Працюємо творчо й самостійно

1. Проаналізуйте конструктивні особливості спідниці, зображеної на малюнку 6.15, та запишіть їх у зошит.

2. Запропонуйте спосіб розкладки тканини для цієї моделі спідниці, якщо ширина тканини — 1,10 м.

3. Розробіть макет такої розкладки на папері та вклейте його в зошит.

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Ходзицька