Народна Освіта » Мистецтво » Візантійський стиль

НАРОДНА ОСВІТА

Візантійський стиль

Візантія — держава, що виникла у східній частиш Римської імперії в резз'льтаті її розпаду на рубежі двох епох: загибелі античної рабовласницької цивілізації та зароджешія середньовічного феодального суспільства. Столицею новоутвореної держави став Константинополь (нині — Стамбул), заснований імператором Костянтином І у 324—330 рр. па місці давно зруйнованого античного міста Візантій.

Візантійська, або Східна Римська імперія проіснувала десять століть і була економічним, політичним, духовним та кз'льтурним центром Середземномор’я. Мистецтво цієї держави, успадкувавши традиції великої античної культури, розвивалося під тиском деспотичної влади імператора та впливом аскетичних ідеалів християнської релігії. Пізніше, коли централізована імператорська влада дещо послабилась, у ньому яскравіше проступили культурні традиції південних слов’ян, народів Малої Азії, Грузії, Вірменії та іи.

Особливості сз'спільного та культурного життя Візантії зумовили формування нового мистецького стилю — візантійського та розквіт таких видів мистецтва, як архітектура (зокрема, будівництво храмів), монументальний живопис (фрески, мозаїки, іконопис), книжкова мініатюра, декоративно-прикладне мистецтво (ткацтво, килимарство, ювелірство, різьблення), музичне мистецтво (церковні пісиепіви).

Візантійський стиль поширився далеко за межі імперії та отримав подальший розвиток у мистецтві Стародавньої Русі, народів Ватіканського півострова, Італії та Кавказу.

Характерними рисами візантійського стилю с зфочистість, зовнішня пишність і внутрішня шляхетність, а також традиціоналізм, канонічність. Він вирізняється надмірною стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатства кольорів.

СТИЛЬ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ

Візантія зробила значний внесок у розвиток середньовічної архітектури. Так, візантійські зодчі створили нові принципи забудови міст: у центрі розташовувалась головна площа з собором, а від неї, довільно перетинаючись, розходились вулиці. За порівняно короткий проміжок часу в одній лише столиці було споруджено тридцять церков, які сяяли золотом, сріблом і різнокольоровими мармурами.

У Візантійській імперії склалися три типи християнських культових споруд: базилікальний, центричний і хрестово-купольний.

Базиліка, як ви вже знаете, — це прямокутна в плані споруда, розділена всередині рядом колон або стовпів на 3—5 частин — нав.

Середня пава, найвища, освітлювалася через вікна над дахами бічних нав і зазвичай закінчувалась напівкруглою прибз'довою — апсидою. Перед входом до храму будували поперечне в плані приміщення — нар-текс (притвор). Бічні нави віддавали під крамнички торговцям. Вхід у велику базиліку мав двір, оточений колонадою. Прикладом середньовічної базиліки с руїни храму Святого Івана Хрестителя Студійеького монастиря, що збереглися до наших догів.

Центрична церква — компактна, симетрична споруда; в плані могла бути кругла, квадратна, гранчаста, хрещата. Християни зводили такі будівлі на місцях загибелі або поховань святих (каплички), а також як хрещальпі для нових членів общини — до їх уведення в храм. Центричні споруди, незважаючи на консервативність конструкції та проблеми, що неодмінно виникали в процесі їх розбудови, набули значного поширення на просторах Візантійської імперії.

Із VI ст. серед культових споруд Візантії почали переважати купольні храми. Зовнішньо візантійська архітектура цього періоду справляла враження важкої, суворої маси: мури з кам’яних брил та вузької червоної цегли. Вдале поєднання базиліки та купольного центричного храму вперше було реалізовано в церкві Святої Ірини в Константинополі.

Першим п ’ятикупольпим храмом Візантії вважають церкву Святих Апостолів у Константинополі, що посідала друге місце за значенням після Софійського собору. На жаль, вона була знищена турками-османами 1461 року і забудована мечеттю.

Головний храм Візантії — Софійський собор у Константинополі — було закладено в 532 році й побудовано за рекордний на ті часи термін — усього п’ять років. Зведення собору стало справою життя імператора Юстиніапа: по всій державі збирали найкращих майстрів, заготовляли якісні й дорогі будівельні матеріали, в тому числі мармур, золото, срібло, слонову кістку, коштовне каміння. На будівництві щодня працювало до 10 тис. осіб.

Головний хром проектували знаменитий архітектор Ісидор з Мілета та математик Анфімій із Тралл. У пошуках нових форм вони знайшли рішення складного творчо-інженерного завдання: об'єднали прямокутну базиліку і центричний храм. Центром собору став гігантський купол та чотири потужні арки. Завдяки зменшенню і дробленню архітектурних елементів донизу вся конструкція створює, ефект легкості, навіть невагомості. Декілька століть цей храм був найбільшим у християнському світі. Розміри Софійського собору вразюають і сьогодні: його висота — 55 м, довжина — 81 м, ширина — 71 м.

Не менш важливими спорудами Візантії були імператорські палаци, що займали площу понад 600 тис. кв. м і складалися з житлових приміщень для імператора та членів його родини, приміщень для варти і казарм, численних залів для візитерів та аудієнцій, кухонь, надвірних церков і каплиць, внутрішніх двориків і садів.

Розгляньте капітелі колон візантійських храмів та порівняйте їх з античними. Назвіть спільні та відмінні ознаки.

Розподіліться на групи і розпочніть виготовлення з пластиліну макета візантійського хрестово-купольного храму, дотримуючись відповідних пропорцій та стилю споруди. Завершити роботу ви зможете у вільний від уроків час.

ПЛАН

 

1. Зробіть фанерну або картонну підставку для майбутнього макета і виконайте на ній креслення плану споруди.

2. Виліпіть товсті стіни, розкачавши заготовки з пластиліну циліндричним предметом, змоченим водою.

3. Виконайте стекою прорізи вікон, дверей, арочних склепінь або наліпіть ці елементи з пластиліну іншого кольору.

4. З’єднайте стіни в суцільну конструкцію. Простелете, щоб у процесі роботи поміж шари пластиліну не потрапила вода.

5. Виготовте з фанери або щільного картону перекриття і дахи. Розфарбуйте їх гуашшю або вкрийте тонким шаром пластиліну (можна навіть створити ефект черепиці).

6. Закріпіть завершену роботу па підставці та доповніть її алеями і клумбами.

СТИЛЬ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ СКУЛЬПТУРИ

Догмати східної церкви не схвалювали використання статуй для

релігійних цілей, вважаючи це ідолопоклонством. І якщо до VIII ст.

круглі скульптури ще подекуди зустрічались у візантійських храмах,

то постановою Нікейського собору 787 року вони були рішуче заборо-

непі. Тому скульптори демонстрували свою майстерність, виконуючи саркофаги, орнаментальні рельєфи, невеликі диптихи, палітурки для книг, посуд. Матеріалом для дрібних виробів слугувала слонова кістка, у різьбленні якої візантійські митці досягли висот досконалості.

Одними з кращих збережених до сьогодні зразків різьблення по слоновій кістці с диптих Барберіні (перша пол. VI ст.), у якому поєднано теми тріумфу імператора Юстиніапа та перемоги християнства, і триптих Арбавіля (кін. X ст.) із зображеннями Богородиці, Ісуса Христа, особливо шанованих святих та апостолів.

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО

У Візантії панував культ хреста — це був один з найголовніших символів самої імперії. Хрест зображували навіть на монетах та предметах

\ГЇЛПТПТЛГ . ОАТЛПтГО ТТО Т/’ЇІПТЛІ.ІОУ 1 ОЛ ТТЛГГАТТ.'ОТПІЛ^

Розгляньте зображення художнього твору, викопаного на коштовній тканині. До якого виду декоративно-прикладного мистецтва належить цей твір? Доведіть свою думку.

Саван святого Потентіана з візантійського шовку. ХІҐ ст.

ХУДОЖНЯ ОБРОБКА МЕТАЛІВ

Поряд із різьбленням розквітло мистецтво художньої обробки металів, зокрема кування й литво. Візантійські майстри виготовляли ковані двері для храмів, напрестольні образи, футляри для престолів, чаші для причастя тощо. Прикладами візантійського стилю в цьому виді мистецтва с бронзові двері у соборах італійських міст Амальфі й Саперно.

Значного поширення у Візантії пабз'ли художні твори з металу, оздоблені жолобчастою або перегородчастою емаїлю. На поверхні металевого виробу за допомогою різця митець виконував контурний мапо-пок, а потім заливав заглиблення тонким шаром легкоплавного скла. Шедевром цього виду творчості с знаменитий «золотий вівтар», встановлений у венеціанському соборі Святого Марка. Мініатюри вівтаря (їх близько 250) викопані в техніці персгородчастої емалі візантійськими майстрами у X—XII ст.

Розгляньте ілюстрацію. Охарактеризуйте інтер’єр візантійськоіч Софійського собору за поданими питаннями.

1. Визначте характерні риси архітектури зображеного храму.

2. Розкажіть про будовз' куполів та їх роль 3' загальному вигляді спорз'ди.

3. Зверніть увагу на форму, кількість і розміщення вікон. Поміркуйте, як це впливає на освітлення храму.

4. Які почз'ття пробуджує з' вас іїгтер’ср собору?

5. Якою музикою ви можете «озвучити» цю ілюстраціїо?

Інтер'єр Софійського собору.

Стамбул

• Розкажіть, як зародилася культура Візантії. Які види мистецтва отримали найбільший розвиток у цій державі?

• Назвіть характерні особливості візантійського стилю. Чим вони зумовлені?

• Чим вирізняється архітектура Візантійської імперії? Розкажіть про найвідоміші храми Візантії.

• Що ви дізналися про скульптуру та декоративно-прикладне мистецтво Візантії? Назвіть шедеври цих видів мистецтва.

• Що вам найбільше запам’яталося з цього уроку? Поясніть, чому.

Завершіть виготовлення макета візантійського храму, над яким ви працювали па уроці. Протягом місяця підготуйте іїідивідуатьний творчий проект за темою «Нас вітає Візантія». Використовзточи різноманітні джерела, спробз'йте дослідити історіїо створення та характерні риси одного з шедеврів архітектури, скульптури чи пішого виду мистецтва візантійського стилю.


 

Мистецтво Візантійської імперії, яка до XIII ст. залишалася надзвичайно розвиненою в усіх сферах державою, слугувало своєрідним «золотим мостом» між західною і східною культурами та мало значний вплив на розвиток багатьох країн середньовічної Європи, зокрема Південної і Східної, де утвердилось православ’я.

Живопис Візантії, тісно пов’язаний з архітектурою і обмежений суворими канонами християнської релігії, представлений фресками, мозаїками, іконами та книжковою мініатюрою.

Характерною ознакою візантійського живопису с візантійський канон — площинність зображень, регламентовані релігійні сюжети і біблійна тематика.

Стиль візантійського іконопису

Іконопис — вид живопису, релігійного за темами сюжетів, культового за призначенням; мистецтво написання ікон.

У візантійському іконописі були поширені декілька технологій створення ікон: енкаустика, мозаїка, темпера. Зображення святих та подій, описаних у Біблії або церковній історії, виконані на дошці, полотні або металі, мали відповідати чітким правилам, розробленим церквою.

Темперні ікони

Темпера — фарби, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів. Сполучною речовиною для темперних фарб слугують емульсії — натуральні (розведений водою жовток курячого яйця, соки рослин) або штучні (полімери тощо).

До найкращих здобутків світового мистецтва належать візантійські ікони XI—XII ст., виконані темперою в константинопольських майстернях. На композиції цих ікон вплинули як літературні джерела, так і вже вироблені канони (золоте тло, площинність тощо).

Темперна ікона «Вишгородська Богоматір», більш відома за пізнішою назвою «Володимирська», і нині вражає кожного, хто її бачить. Очі Богородиці сповнені туги й передчуття майбутньої трагедії, що очікує її Сина. Невідомий митець майстерно передав психологічну напругу, ніжність і душевне тепло, хоча подібні за силою та глибиною почуттів образи були рідкістю в тогочасному мистецтві Візантії.

Вишгородська ікона Божої Матері. XII ст.

Енкаустичні ікони

Енкаустика — живопис восковими фарбами, що виконується гарячим і холодним способами.

На іконі, написаній на видовженій дошці у VII ст. в техніці енкаустики, зображено дві постаті — юнаків Сергія та Вакха. Вони тримають у руках хрести мучеників. їхні голови, як і голову Христа, зображеного між ними, огортає, умовііе позначення сяйва — німб, що символізує святість. Цей образ відзначається високою майстерністю виконання.

Мозаїчні ікони

Мозаїка — зображення або візерунок, виконані з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців тощо.

Виготовлення мініатюрних мозаїчних ікон було започатковано в ювелірних майстернях Константинополя, оскільки за філігранною технікою виконання і вартістю вони нагадували високохудожні ювелірні вироби. Перші мозаїчні мініатюри, створені з маленьких шматочків смальти та мармуру із вкрапленнями таких самих за розмірами шматочків золота й срібла, датують XII ст.

Святий Миколам.

Мозаїчна мініатюрна ікона. XII ст.

 

Найдавнішою серед великих за розмірами мозаїчних ікон, що збереглися до наших днів, вважають образ Богоматері «Троеручниця» з монастиря Хілаидар у Греції. Назва образу пов'язана з історією його походження. Так, третя — срібна — рука на іконі з'явилася на знак подяки від св. Іоана Дамаскіна, коли за його молитвою Богородиця відновила йому втрачену руку.

Ця ікона належить до найбільш поширених іконографічних типів зображення Богородиці —

Одигітрія, або Провідниця. На іконах такого типу фігура Божої Матері представлена фронтально. На одній Її руці сидить Немовля Христос, іншою рукою Богоматір вказує на Нього, тим самим скеровуючи увагу тих, хто молиться.

ФРЕСКОВИЙ ЖИВОПИС

В XI — XII століттях у Візантії відбувся остаточний розкол церкви на православну (східну) та католицьку (західну) гілки. Візантія обрала православ’я, тому її богослужіння помітно відрізнялися від католицьких. Побудова нових храмів логічно сприяла запрошенню художників і мозаїстів, котрі декорували стіни фресками, а підлоги — мозаїками в різних технологіях.

Фреска (від італ. апгевсо — свіжий) — живопис па вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до розпису по сухому. Фресками називають також твори, виконані в цій техніці.

Фреска — розповсюджений і відносно дешевий спосіб декорування стін, який не потребував ретельної підготовки чи використання дорогих матеріалів. Візантійські фрески спочатку виготовляли за античними технологіями, а в XII ст. у штукатурку почали додавати товчений вапняк, мармур або черепицю. Спрощений характер малюнка та обмежену кількість фарб підсилює декоративний ефект мозаїк. Топ їх зазвичай золотавий або синій.

Бурхлива історія Візантійської імперії не сприяла збереженню сакральних фресок, більшість яких була втрачена під руїнами завойованих турками-османами міст. Загарбники нищили настінні розписи навіть у тих храмах, яга зберегли і пристосували під свої потреби. Тому вивчення візантійських фресок мимоволі базується па залишках фрескових циклів, що випадково вціліли у дальніх провінціях Греції, Македонії. Італії. Сербії, Болгарії та інших країн.

Розгляньте ілюстрацію. Охарактеризуйте творчу манеру візантійських майстрів та втілені ними образи апостолів.

Для візантійського світогляду і візантійського мистецтва характерний розподіл на світ реальний та світ духовний, пов’язаний з церквою і Богом. Головним і первісним вважали світ духовний, абсолютно не схожий на грішний земний. У Софійському соборі мозаїки мерехтять завдяки золотій підкладці, на якій зверху закріплений тонкий шар кольорового прозорого скла.

У храмі Святої Софії (527 — 565 рр.), побудованому в місті Салоніки, на вівтарному склепінні величезного купола знаходиться найдавніша збережена до наших днів сакральна мозаїка.

Палацові мозаїчні композиції зображували світські сюжети: переважно мисливські або пасторальні сцени.

Мозаїка в куполі.

Церква Св. Софії, місто Салоніки

КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

У Візантії мистецтво оформлення книги піднялося до значних художніх висот, оскільки на нього суворість канону не поширювалася. Книжкова мініатюра була виразною, витонченою та майстерно виконаною. Художники розробляли не тільки сюжети композицій, але й систему взаємозв'язку тексту і мініатюр, їх розташування, прагнучи досягти художньої цілісності.

 

Стилістично мініатюра була близька до станкового та монументального живопису й органічно пов’язана з чудово написаним текстом і буквицями — художньо оформленими першими літерами сторінки чи розділу. Орпамеитальні заставки включали рослинні й геометричні мотиви. Особливо поширеним видом рукописних книг були Євангелія. До IX ст. належить чудово оформлений Псалтир, що зберігається в Паризькій національній бібліотеці. На початку XI ст. 6}Л} написаний великий Міся-пррлпнВасиля ТТ (Ватикянськя бібліотека).

Розгляньте зображення традиційних візантійських орнаментів. Які основні елементи в них найчастіше повторюються? Візьміть олівець та спробуйте відтворити два-три орнаментальні мотиви.

МОДА ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Мода Візантії була тісно пов’язана з модою Риму. Однак головною відмінністю стало те, що одяг кроїли й шили — в основному із золототканої парчі, шовку та прикрашали золотом, перлами, багатою вишивкою. Звичайно, таку розкіш могли собі дозволити лише заможні люди. У тканинах переважали геометричні орнаменти із зірочок, хрестів, кіл і квадратів, іноді — стилізовані рослинні чи анімалістичні мотиви. Візантійський стиль одяїу майже 800 років папу вав у моді без змін.

 

Зачіски знатних жінок являли собою складні композиції з локонів і кіс у поєднанні з різноманітними прикрасами. У Візантії були перукарні та майстерні цирульників, де виготовляли якісні перуки. І чоловіки, й жінки фарбували волосся рослинними барвниками.

 

Більшість візантійських жіночих зачісок мала форму, подібну до валика: волосся, наче німб, укладали навколо голови. Жінки панівних

класів покривали волосся довгими вуалями з дорогого шовку чи оксамиту, а жінки з народу — короткими (до плечей) накидками з дешевих тканин. Зверху надягали обручі.

Чоловіки носили зачіски у вигляді валика, доповнюючи їх головними уборами круглої або конусоподібної форми. Із VII ст. більшість чоловіків почали відрощувати різноманітні за формою бороди: напівкруглі, квадратні, клиноподібні.

Розгляньте малюнки, на яких зображено одяг візантійського стилю. Створіть за цими зразками ескіз костюма для шкільного вечора, присвяченого мистецтву Візантії.

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ВІЗАНТІЇ

Витоки візантійської музики сягають перської, коптської, єврейської та вірменської пісенності, а також включають досягнення давньогрецької музичної культури. Світська музика звучала при імпера-

торському дворі і була представлена такими жанрами, як акламації

• • • •

— ритуально-святкові оди на віршовані тексти та поліхронп — оди для виходу імператора, які виконував хор. При дворі звучала також інструментальна музика, для якої використовувались сурми, цимбали, лютні, гуслі, арфи, ліри, а також стародавній прототип органа — гідр авлос.

Народна музика Візантії представлена епічним жанром — це акрит-ські пісні, що прославляли подвиги акритів.

У нотних записах збереглася лише культова християнська музика, яка була виключно вокальною (орган був заборонений). Візантійська музична культура мала великий вплив на розвиток як східної, так і західної церковної музики.

• 3 якими видами живопису' Візантії ви ознайомились на уроці?

• Що означає поняття «візантійський канон»? Розкажіть про сюжети та ознаки канону в творах мистецтва.

• Охарактеризуйте різновиди техніки іконопису. Які ікони, виконані у візантійському стилі, с світовими шедеврами живопис}'?

• Що таке мозаїка та фреска? Наведіть приклади збережених до наших днів творів.

• Які особливості музичного мистецтва та книжкової мініатюри Візантії вам запам’яталися? Розкажіть.

За матеріалами уроку створіть електронний альбом під назвою «Мої улюблені шедеври візантійського стилю». Презентуйте свій альбом друзям та рідним.

 

Це матеріал підручника Мистецтво 8 клас Кондратова

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 14-11-2016, 20:28, Переглядів: 8758