Народна Освіта » Біологія » Різноманітність птахів

НАРОДНА ОСВІТА

Різноманітність птахів

Птахи — одна з найчисленніших груп серед хребетних тварин. Їх поділяють на три групи: пінгвіни, безкільові та кілегруді птахи. Вони пристосувалися до різних екологічних умов за місцем існування, типом харчування та місцем гніздування.

 

Пінгвіни

Трапляються від Антарктиди до екватора. Це єдині птахи, що не літають, проте чудово плавають і пірнають, ловлячи рибу. Їхні крила перетворені на ласти, тому в них добре розвинені грудні м’язи й кіль. Пір’я у воді не змочується завдяки секрету куприкової залози.

На суходолі пінгвіни повільно ходять або швидко ковзають на череві. Імператорські пінгвіни (мал. 24.1), найбільші серед пінгвінів (150 см заввишки), витримують низькі температури завдяки шару підшкірного жиру, щільному пір’ю, а ще зігрівають один одного, збиваючись у групи. Вони не насиджують яйця, а носять їх на лапах, прикривши черевною складкою.

БезкільоВі птахи

Африканські страуси (мал. 23.3, с. 91) — це великі птахи заввишки понад 275 см. Вони мають довгі ноги й шию, що дозволяє їм своєчасно помітити ворога, втекти від нього або прийняти бій. Кіль відсутній, крила

недорозвинені, кістки важкі, пір’я не має борідок, куприкова залоза відсутня.

 

Схожими на них є страуси нанду та ему (мал. 24.2). Високо цінується м’ясо страусів, їхня шкіра, пір’я та яйця. Страуси перспективні для одомашнення, їх розводять на фермах (мал. 24.3).

Кілегруді, або типоВі, птахи

Це найчисленніша група птахів, які вміють літати, мають кіль і пневматичні кістки.

Гусеподібні

Представники гусеподібних відзначаються довгою шиєю, короткими перетинчастими ногами. Ці птахи більшу частину життя проводять у воді, тому для них важливо, щоб пір’я не змочувалося. Цьому запобігає секрет куприкової залози. Дзьоб у цих птахів широкий, плаский із зубчиками або пластинками всередині, щоб цідити воду. Так вони харчуються. До гусеподібних відносять диких гусей, качок, лебедів (мал. 24.4), гаг. Від дикої сірої гуски беруть початок свійські гуси, а від качки-крижня — свійська качка.

Лелекоподібні

Лелекоподібні — це великі птахи з довгою шиєю та довгими ногами, з видовженим дзьобом, схожим на долото. Вони живуть у степах, лісах, горах, біля боліт. У цих птахів немає голосових зв’язок, але вони можуть видавати характерні звуки, клацаючи дзьобом. Добре відомі чорний лелека (мал. 24.5), який уникає людей, і білий лелека, який гніздиться біля осель і є символом родинного благополуччя. Живляться лелеки ящірками, зміями, жабами, молюсками, комахами.

Денні хижі птахи

 

До денних хижаків належать найрізноманітніші за розмірами і місцем життя птахи. Усі вони мають гачкуватий заломлений дзьоб, загнуті могутні кігті. Цим птахам властивий гарний зір, що дозволяє відстежувати здобич, вони здатні до тривалого ширяючого польоту. До цього ряду відносять таких красивих і швидких птахів, як орли, беркути, соколи (мал. 24.6), яструби, шуліки, грифи тощо.

Хижі птахи мають велике значення у природі, вони контролюють чисельність тварин, знищують мишоподібних гризунів і шкідливих комах.

Совоподібні

Група совоподібних включає хижих птахів (сови, пугачі, сичі) з характерною зовнішністю (мал. 24.7). У них гачкуватий дзьоб, загнуті кігті, великі очі, гарний слух, що допомагає птахам полювати вночі, дуже рухома шия, завдяки якій голова обертається на 270°. Усі сови дуже корисні й потребують охорони.

Куроподібні

До куроподібних належать наземні та деревні рослиноїдні птахи з відносно короткими закругленими крилами та сильними лапами, пристосованими для розгрібання ґрунту. До них відносять фазанів, павичів, куріпок, перепелів, тетеруків, глухарів, рябчиків. Майже всі представники цієї групи мають господарське значення як об’єкти полювання або розведення. Банківські кури є дикими предками свійських курей, північноамериканська індичка — родоначальниця свійських індичок, від африканської цесарки пішли всі породи свійських цесарок (мал. 24.8).

Журавлеподібні

 

У болотах і степах живуть журавлі — представники журавлеподібних.

Для них характерні довгі ноги, шия і дзьоб, короткий хвіст. Усі журавлі — перелітні птахи. Зимують у Південній Азії та Африці. В Україні поширений сірий журавель і журавель малий, або степовий.

«Українським страусом» називають дрохву, або дудака (мал. 24.9). Це великий (до 16 кг) птах, що живе в степах і пустелях. Лапи довгі, шия середньої довжини, дзьоб короткий, куприкової залози немає. Дрохва — зникаючий вид, занесений до Червоної книги. Скорочення чисельності дрохв пов’язане з розорюванням степів, зникненням споконвічних місць життя цього птаха.

Горобцеподібні

Горобцеподібні — це найчисленніша група птахів, яка об’єднує до 5 тис. видів, тобто близько половини сучасних птахів. До неї належать такі птахи, як жайворонки, ластівки, дрозди, синиці, в’юрки, іволги, солов’ї, ворони, галки, шпаки, сороки і, звичайно ж, горобці.

Запам'ятайте найВажлиВіше

Існує багато птахів, які пристосовані до різних умов існування. Птахів поділяють на три групи: пінгвіни, безкільові та кілегруді птахи. Найбільшою за кількістю видів є група кілегрудих, або типових, птахів.

ПереВірте сВої знання

1. Доведіть, що особливості будови хижих птахів пов’язані зі способом їхнього життя.

2. Чому дрохву називають «українським страусом»?

3. Доведіть, що пінгвіни добре пристосовані до плавання в пірнання.

4*. Чому в пінгвінів кіль є, а в страусів немає?

5*. Використовуючи матеріали параграфа й додаткові джерела, поясніть, яку роль у природі відіграють нелітаючі птахи.

 

Це матеріал з підручника Біологія 7 клас Н.В. Запорожець, І.І. Черевань, І.А. Воронцова

 

Категорія: Біологія

Автор: admin от 14-11-2016, 05:29, посмотрело: 3276