НАРОДНА ОСВІТА

Поезія мандрів

Літературний багаж. Яким було ставлення до поезії послідовників конфуціанства?

Про життя Ду Фу (справжнє ім’я Ду Шаолін) ми знаємо небагато. Відомо, що батько його був провінційним чиновником, але походив з давнього шанованого роду, який дав країні відомих поетів, державних діячів і полководців. У родині Ду Фу підтримували традиції предків і дбали про освіту дітей. У семирічному віці майбутній поет склав свій перший вірш. Рідні дивувалися, як майстерно він висловив думку про те, що чарівний птах Фенікс віщує мир і добробут їхній країні. У дев’ять років Ду Фу вразив родину успіхами в каліграфії: щойно засвоївши прийоми написання ієрогліфів, хлопчик випередив у вправності свого наставника.

За часів Ду Фу кожна освічена людина в Китаї зобов’язана була пізнати мудрість класичних конфуціанських творів. Тільки тоді вона могла скласти державні іспити й претендувати на чиновницьку посаду. Тож і юний поет береться вивчати «Бесіди і судження» - одну з головних конфуціанських книг. Не забував Ду Фу й про мистецтво віршування.

У житті молодих людей танської доби рано чи пізно наставала пора мандрів. За прикладом давніх поетів Ду Фу вирішив піднятися високо в гори, побачити порослі лісом вершини, бурхливі водоспади, усамітнені монастирі... Він вирушив на південь Китаю, особлива художня атмосфера якого завжди приваблювала митців.

Відтак невтомний мандрівник добувся крайнього південного сходу імперії. Екзотична природа цих місць, пишна тропічна рослинність, близькість морського узбережжя вразили поета. У кожному місті, у кожному селі, на кожній пристані він зустрічався з людьми, вдивлявся в їхні обличчя, розпитував про життя. Так у Ду Фу склалися свої погляди на відносини правителя і підданих, імператора і народу. Він був переконаний, що кожен митець повинен пробуджувати в людях доброту й любов.

У 735 р. вільний мандрівник Ду Фу повернувся до рідних. Час було скласти імператорські іспити на чиновницьку посаду й вступити на службу. Поет не сумнівався в успіху, адже прочитав безліч книжок,

опанував мистецтво каліграфії, виплекав вишуканий літературний стиль. У своєму екзаменаційному творі він розповів про бажання служити батьківщині й бути корисним людям, про вірність ідеалам Конфу-ція, про добро і справедливість. Та, за іронією долі, іспиту Ду Фу не витримав. Зазнавши поразки, поет дедалі більше переконувався, що знатність і багатство - не те, чого справді прагне його душа. Відтак він знову вирушив у дорогу, тепер уже на північ — споконвічний центр китайської цивілізації.

Під час своїх подорожей поет познайомився з легендарним Jli Бо. Ду Фу пишався тим, що відомий митець прийняв його як рівного і, незважаючи на різницю у віці (Лі Бо був старший на одинадцять років), між ними виникла дружба. Поети читали один одному вірші, вправля-лися у фехтуванні та стрільбі з лука, розмірковували про минуле й сьогодення країни. Ніколи раніше Ду Фу не відчував такої глибокої прихильності до друга і радості від душевної спорідненості. Бони навіть у мовчанні розуміли один одного.

Повернувшись до західної столиці, де колись складав іспит, Ду Фу написав для імператора оду, присвячену стародавнім обрядам, і йому поталанило привернути до себе увагу. Так він отримав найдрібніший придворний чин, що не давав ні засобів до існування, ні доступу до політичної діяльності.

Тим часом над імперією вже збиралися зловісні хмари: починався розпад колись могутньої держави. Протягом кількох років країну охопило полум’я кривавої війни між владою і повстанцями. Разом з почтом імператора Ду Фу виїхав зі столиці, був ув’язнений бунтівниками й два роки пробув у полоні. Про занепад династії Тан, воєнні поневіряння та страждання співвітчизників митець розповів у своїх віршах, які називають «поетичною історією».

Останні роки життя поета були найважчими. Не маючи власного житла, він мешкав у вутлому човні, у якому й помер холодної зими 770 р.

коментар філолога

Творчий доробок Ду Фу налічує понад тисяча чотириста віршів.

І У них - і біль, і туга, і гнів, і радість... Поет розповідає про себе, про свої почуття й думи, про бідування свого народу. Замість застиглих фігур, ніби назавжди закарбованих традицією, Ду Фу показав живих людей - своїх сучасників. Одним з перших він спромігся, не порушуючи класичної будови вірша, відобразити в поезії «прикмети часу». Життя китайців середини VIII ст. Ду Фу змальовує конкретно й достовірно, на тлі побуту доби, у вирі політичних подій.

Саме з творчістю Ду Фу пов’язана формула середньовічної китайської естетики: страждання і знегоди гартують слово поета. У поезії «Пісня про хліб і шовк» Ду Фу засуджує війну, пропонує викувати з військових обладунків серпи й мотики для мирної селянської праці. Ця думка китайського митця співзвучна відомій біблійній метафорі «перекувати мечі на орала». У вірші «Весняні надії» поет постає вірним сином своєї землі, який щиро вірить у її відродження.

Гармонійну й урівноважену поезію Ду Фу визнано взірцевою. І якщо оцінка творчості деяких видатних митців із часом іноді змінюється, то репутація Ду Фу як майстра й учителя протягом століть залишається незмінною. Недарма в традиційному китайському літературознавстві Ду Фу має титул «шишен» («священномудрий поет»).

Тїергвіртг себе

1.    Яку роль відіграли родинні традиції в становленні Ду Фу як поета?

2.    Як у словах Ду Фу: «Тільки у далекій дорозі розумієш ти людські сподівання» відбився його власний життєвий досвід?

3.    Які стосунки пов’язували Ду Фу й Лі Бо? Дайте розгорнуту відповідь.

4.    Який вилив на світогляд Ду Фу справило конфуціанство?

Перед читанням. Читаючи переклад віршів Ду Фу, дослідіть, за допомогою яких національних символів і образів поет нередае самобутність китайської культури.

ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК

У Піднебесній, по Китаю всьому,

Є тисяч десять міст, мабуть;

Але чи є хоча б одне, в якому Не славилася б воїнів могуть?

А що, якби серпи, мотики й рала ГІовиливати нам з блискучих лат.

Аби воли покірно оборали Цунь1 поля запустілого улад?

Гіркі ридання вже б не поливали Ту землю, де гула страшна війна.

Чоловіки б із піснею орали,

Жінки б наткали з шовку полотна.

Переклад Я. Шекери

ВЕСНЯНІ НАДІЇ

Країна в руїнах, та гори і ріки живуть,

У місті весна зеленіє співочо-строкато;

Засмучено мислю (аж квіти в сльозах) про Вітчизни майбуть;

І птахи журливі... З родиною жаль розлучатись.

Три місяці поспіль палає запекла війна;

Листи з Батьківщини для мене дорожчі від злота.

Волосся коротша, на скроні ляга сивина;

Рідке воно й куце, і шпильками - не заколоти.

ІІереклал Я. Шекери

’Цунь - найменша одиниця в традиційній китайській системі вимірювання відстаней.

Запитання і завдання до прогитаного

1.    Розкрийте символічне значення назв прочитаних віршів Ду Фу.

2.    Як у ліриці Ду Фу поєднуються засудження війни і ноетизація мирної праці?

3.    Поясніть вислів поета «А що, якби серпи, мотики й рала // Повилива-ти нам з блискучих лат»'/Чи актуальний він нині?

4.    Установіть відповідність між пейзажем і внутрішнім станом ліричного героя у вірші «Весняні надії». Чи можна назвати весняний пейзаж, створений Ду Фу, нетрадиційним? Поясніть свою відповідь.

5.    Яку роль у віршах Ду Фу відіграють протиставлення? Наведіть приклади.

6.    За допомогою яких побутових подробиць поет відтворює картини життя середньовічного Китаю?

7.    Філологічний майстер-клас. Порівняйте пейзажну лірику Лі Бо та Ду Фу. Знайдіть спільне й відмінне у світогляді, емоційному настрої ліричних героїв поезій «Сосна біля південної галереї» та «Весняні надії». Чим відрізняються художні стилі китайських поетів?

Автор: admin от 29-08-2016, 22:26, посмотрело: 2099