Література сходу VIII-XV століть із китайської лірики - Лі Бо, Ду Фу читати онлайн
ЛІТЕРАТУРА СХОДУ VIII-XV СТОЛІТЬ
ІЗ КИТАЙСЬКОЇ ЛІРИКИ
Китайська культура одна з найдавніших культур світу, її історія налічує понад три тисячі років. Давня усна народна творчість Китаю не створила великих епічних поем, тот' єдиними віршовими формами були невеликі ліричні пісні, перші з яких відносять до XI ст. до н. в. їх, за переказом, зібрав і впорядкував у збірку «Шицзіїн» («Книга пісень*) Конфуцій (VI ст. до н. с.), засновник офіційної релігії Китаю — конфуціАнства'.
До книш увійшли народні пісні та ритуальні гімни, у яких відобразилися прагнення простих людей, у них розповідалося про бідування народу та засуджувалися недостойні правителі. Народні пісні «Шицзин* вирізнялися простотою і стали зразком для китайських постів наступних століть.
Поезія мала надзвичаїтс значення в житті Китаю: народні пісні продовжували збирати та записувати протягом усієї його історії. У II ст. до н. с. за наказом імператора навіть була заснована спеціальна «Музична палата* («Юсфу*) для зберігання нових народних пісень, зібраних з усіх куточків Китайської імперії. Ці пісні за назвою палати теж стали називати юефу, вони відіграли вирішальну роль у подальшому розвитку китайської поезії.
Китайська авторська поезія до III ст. н. е. була безпосередньо пов’язана з народними піснями. Пости обробляли юефу, розвивали їхні теми та образи, писали свої вірші, використовуючи форму народної пісні. Основа авторської китайської поезії була закладена ще Конфуцієм. Він стверджував, тцо вірш має відображати тс, що людина бачить, думає і відчуває, автор повинен бути гранично щирим. Тому китайська поезія не знала вимислу в європейському 48
значенні цього слова. Вона була абсолютно правдивою в зображенні подій, думок та почуттів поста: «Китайська поезія це документ». Для китайського
поста дійсність була багатшою за будь-який вимисел.
Незважаючи на тс, іцо в Китаї розвивалися й інші жанри літератури, головним літературніш родом була лірика. Вірші пронизували весь побут Китаю. Наприклад, щоб стати державним службовцем, треба було скласти іспити, серед яких був й іспит зі складання віршів. Віршами писали послання друзям, відгукувалися на важливі події суспільного та особистого життя.
Із III ст. в Китаї, поряд з віршами традиційної народної форми «старого стилю», — поступово розвивається придворна поезія. Лірична поезія імператорського двору була відірвана від повсякденних проблем простолюду. Придворні пости прагнули вишуканості стилю і мало зважали на зміст та його зв’язок із реальніш життям. Вірші стали барвистішії та вигадливими, втративши простоту та строгість народної поезії. Однак максимальне використання зображальних засобів вірша спричинилося до створення нової поетичної форми і утвердження «нового стилю», який зазнав розквіту' в V VI ст.
Розквіт ліричної поезії епохи Тан (618-906 рр.)
У 618 році після періоду роздробленості, громадянських воєн та повстань Китай об'єднала імператорська династія Тан (618 906 рр.). Перші імператори династії активно проводили реформи, щоб відбудувати зруйновану країну. Реформи дали бажаний ефект: відновилося землеробство, почала процвітати торгівля та активно розвивалися міста — наприклад, столиця Танської династії Чан’ань (у перекладі «Вічний мир») уже тоді налічувала мільйон жителів. Економічний піднесення, розвиток культури та науки спричинили розквіт ліричної поезії, яку тепер називають поезією епохи Тан.
Перші танські пости повертаються до простоти народної пісні юсфу, намагаючись подолати внутрішню порожнечу та зовнішню барвистість придворної поезії попередньої доби. Однак лише видатним постам танської епохи вдалося досягти органічного поєднання найкращих досягнень двох традицій: простоти і глибокої поетичної думки віршів «старого стилю» та досконалої форми віршів «нового стилю».
Тематика танської поезії різноманітна: темою вірша могла стати будь-яка подія в житті поста. Зв’язок твору з якоюсь подією
був обов’язковим — інакше вважалося б, що пост просто написав неправду, тому китайський автор завжди вказував у назві вірша, яка подія викликала в нього ті чи інші думки та почуття (наприклад, назва твору Ду Фу: «Віртп у п'ятсот слів про тс, що було в мене на душі, коли я йшов зі столиці у Фен-сянь**).
Основними темами танської поезії були теми природи, дружби, кохання, тут за давниною, вина, вигнання, життя на чужині, швидкоплинності людського життя, самітництва. Ці теми пости розвішати і поглиблювати, спираючись на ідеї та світогляд трьох великих релігій Китаю: конфуціанства, даосизму' й буддизму.
Література, ідо тяжіла до конфуціанства, характеризувалася реалістичністю зображення життя, стриманістю переживані, й обмеженістю виражальних засобів. Для літератури, що тяжіла до даосизму, притаманні змалювання внутрішнього світу людини, звернення до образів китайської міфології та до мотивів містичного єднання людини і природи.
Найяскравіше цс протиставлення втілилося у творчості геніальних пості в-сучасників Лі Бо (701 762 рр.) та Ду Фу (712 770 рр.). Вірші Ду Фу глибокі, вдумливі й не забарвлені бурхливими почуттями, на відміну від віршів Лі Бо, які вирізняються широким розмахом, нестриманими переживаннями і грандіозними космічними образами. 49
Лі Бо
(701-762)
Видатний китайський пост Лі Бо (друге ім’я — Тай-бо49) був непересічною особистістю і вважав, що саме він покликаний відродити, «очистити і передати» дух старих народних пісень. Його вірші — бездоганні за формою, пройняті датським світовідчуттям — були відразу визнані надзвичайним явищем у китайській поезії. Лі Бо ще за життя став класиком, його віршами захоплювалися, їх цитували та переписували.
Всебічна обдарованість Лі Бо, енна успішного торговця, виявилася рано. У п’ять років він тримав пензлик як дорослий50 51, у вісім знав напам'ять конфуціанські книш, у десяті» бездоганно володів літературним стилем і писав вірші, які викликали захоплення довколишніх. Лі Бо отримав конфуціанську освіту, однак ще в юності почав вивчати священні лаоські книги.
Виняткові знання відкривали перед юнаком можливість успішної кар'єри на державній службі, але він відмовився здавати іспити на посаду чиновника і в 718 році вирушив у гори, щоб знайти там лаоського самітника і стати його учнем. Однак життя зробило несподіваніш поворот, і у 719 році Лі Бо приєднався до ватаги «героїв» (жсньсс), як називали в Китаї народних рицарів, іцо заступалися за бідних і скривджених, розправлялися з багатими та кривдниками. Ва першим покликом герої кидалися в бій, щоб відновити порушену справедливість. їх вирізняло прагнення свободи, сміливість і безмежна широта натури. Ці якості повною мірою були притаманні Лі Бо, й він провів із жсньсс кілька років, відзначившись як мужністю, так і нечуваною щедрістю (юнак роздав бідним більпгу частину батьківського спадку).
У 721 році Лі Бо вдруге йде в гори до лаоського наставника і проводить там п'ять років. Цс були роки напруженого внутрішнього самовиховання — «вирощування духу», як говорили наставникн-дабси. Однією з умов такого самовиховання була повна відмова людини від свого «я» і злиття із природою. За словами поста, йому вдалося досягти такого єднання з природою, що навіть птахи і звірі перестали його боятися. Так остаточно сформувався світогляд поста. Лі Бо, прагнучи «природность, не зважав на умовності та обставини, був вільніш і натхненним у творчості.
У 25 років, завершивши навчання в лаоського наставника, Лі Бо вирушив у мандри країною, які тривати 16 років. У цей час у Китаї вже гриміла його поетична слава вірші Лі Бо були відомі й селянинові, й князеві. Знаний поет князь Хе Чжичжан, ознайомившись із творчістю Лі Бо, вражено вигукнув: «Ти безсмертний геній, з небес в покарання на землю скинутий». Молодий Лі Бо усвідомлював власну геніальність і башів, як легко йому дається тс, на що інші клали ціле життя, — він був видатним знавцем конфуці-анських та лаоських книг, мудрецем, який міг годинами вести філософські бесіди, бездоганним каліграфом, чудовіш музикантом, майстром меча та рукопашного бою. Водночас у його стосунках із людьми не було ані краплі зарозумілості чи пихи. Виділяючись навіть зовні величезним зростом (деякі біографи вважають, що його зріст був 2 м 10 см) і надзвичайно гучним голосом, пост завжди вирізнявся простою, демократичною поведінкою.
Лі Бо прн імператорському дворі
Коли Лі Бо був уже знаменитим постом та зрілим 40-річним «мужем», його в 742 р. запросили до імператорського двору. За указом імператора Сю-ань-цзуна - покровителя мистецтв і літератури було засновано Академію Ханлінь52, куди після іспитів зараховували найталановн-тіпіих вчених і постів. Вони мали повне державне забезпечення і повинні були займатися своїми дослідженнями, писати вірші, а за потреби — консультувати імператора. Кількість ханлінів не перевищувала двохсот чоловік, і вони були найиіанованіпіими членами суспільства. Крім того, імператор був прихильником лаоського вчення, і Лі Бо зацікавив його ще й як знавець даосизму.
Коли пост прибув до імператорського палацу, придворні з цікавістю чекали, як поведеться цей дивний південець. Освіченість Лі Бо виявилася відразу ж ніхто з мудрих ханлінів не зміг прочитати листа, якого привіз посол одного з прикордонних племен. Лі Бо, який під час мандрівок вивчив багато мов, не лише переклав лист, а й написав гідну відповідь на нього. Цс послання поста відвернуло неминучий військовий конфлікт на кордоні.
Імператор був вражений мудрістю та знаннями Лі Бо. Вони проводили цілі дні в бесідах. За поетичний талант, довершену каліграфію імператор призначив його членом Академії і подарував синій халат, пояс із золотими підвісками та мішечок із вишитою золотою рибкою, що було найбільшою відзнакою та найбільшою імператорською милістю. Однак пост уславився не лише своїми віршами, а й незалежним характером.
Прямо висловлюючи свою думку та нікому не лестячи, Лі Бо відразу нажив собі багато ворогів. Говорили, що в нього у спині є особлива кістка — кістка гордості, яка заважає постові вклонятися. Він спав на ліжку зі слонової кості, їв із золотого посуду, їздив на дорогих скакунах з імператорської конюшні, однак, на подив придворних, зовсім не цінував ці милості, понад тс, поводився навіть зухвало і міг сперечатися із самим імператором. Імператор під тиском дружини та найближчого оточення із жалем змушений був розлучитися з Лі Бо. щедро винагородивши його. У 744 році пост знову повернувся до мандрівного життя.
Лі Бо та Ду Фу
На 744 рік припадає і його знайомство з молодилі постом Ду Фу вони зустрілися випадково в місті Лоян, хоча Ду Фу, безумовно, знав про Лі Бо й захоплювався його віршами. Лі Бо побачив, що Ду Фу цікавий співрозмовник, вони часто зустрічалися, читали один одному свої вірші та навіть промандрували разом дві осені.
Лі Бо тлумачив другові даоські книш, навчив його розумітися на травах (даоси чудово знали властивості трав), робив разом із ним фізичні та дихальні вправи. Вони часто обмінювалися віршованими посланнями, які збереглися до наших днів.
Все завмерло в будинку. Серед книг
Усю ніч до світанку думав про вас.
Всю ніч повторюю безсмертні строфи Лі Бо.
Або в книгах шукаю оповідь про дружбу, — пише Ду Фу («Зимового дня думаю про Лі Бо»).
З осені 745 року шляхи постів більше не перетиналися.
Заколот Ань Лу-шаня та доля ЛІ Бо
755 рік був переломним у долі Китаю. Ань Лу-птань, намісник імператора в північних провінціях країни, почав заколот і оголосив себе імператором. Сюань-цзун утік на південь і зрікся престолу'. Новим імператором став його син Су'-цзун, який очолив вірні присязі війська. Між Су-цзуном та самопро-голоіпсним імператором Ань Лу-іпансм почалася війна.
Безладом у країні скористався шістнадцятий син імператора Сюань-цзу'на — принц Лі Лінь, який командував флотом на річці Янцзи і повинен бу'в захищати південь країни від заколотників. Лі Бо притіняв запрошення принца стати його радником. Однак швидко з’ясувалося, що Лі Лінь збирається не воювати із заколотниками, а створити в місті Нанкін власний уряд й оголосити себе імператором. Цс було зрадою, і проти принца вислали війська. У березні 757 року самозванця та його спільників стратили.
Така ж доля чекала і на Лі Бо, якого також заарештували й кілька місяців тримали у' в'язниці. Однак, на його щастя, урядовими військами команду'-вав генерал Го Цзи-і, якого пост, коли ще був «героєм^ (жсньсс), вряту'вав від смерті. Простий солдат Го Цзи-і за ці роки став воєначальником і зміг пом'якшити вирок Лі Бо. Страту замінили на заслання в Слан — місцевість на крайньому півдні Китаю, де лютувала малярія. Перед засланням державний злочинець Лі Бо указом був позбавлений «тіні, імені та оголошувався нічим». Однак на півдорозі до місця заслання Лі Бо наздогнала звістка про помилування всіх учасників заколоту' Лі Ліня.
Через кілька років після цих подій, у 762 році, Лі Бо помер у' місті Дан-ду в будинку' свого двоюрідного дядька Лі Ян-біня. За легендою, пост потонув, спробувавши впіймати відображення повного місяця в річці (за іншим варіантом легенди, — спробувавши пройти місячною доріжкою). Завдяки Лі Ян-біню збереглося понад дев’ятсот віршів знаменитого поста.
Літературний коментар Лірика Лі Бо
Лі Бо писав про все, що входило в коло тем танської поезії. У ііого творчості є пейзажна лірика та вірші, пройняті тугою за старовиною; він писав про вино і дружбу', про старість і тлінність людського життя. Вірші відображають лаоське бачення світу, ідею злиття з природою. Тема старовини (як епохи великих діянь і видатних людей) та лаоська тема тлінності всього земного у' творчості Лі Бо підняті на нечувану' висоту'.
Пост сповнений світової печалі та розуміння всього сущого, які ведуть його за межі бу'денного. У своїй поезії він створює несподівані, гіперболізовані образи, спираючись на лаоську' міфологію. Сила його образності вражала захоплених сучасників: пост хоче прив’язати драконів, що тягнуті» колісницю із сонцем, і наповнити Ківш (сузір’я Великої Ведмедиці) вином («Пісня про
тлінність людського життя»), просить хвилі Яндзи принести пригорщу сліз від рідних, а його волосся має довжину три тисячі джанів (10 км) («Пісні з осіннього берега»).
Твори Лі Бо вирізняються простотою, лаконічністю, задушевністю і витонченістю почуттів. Бездоганно володіючи технікою віршування, Лі Бо відкинув обмеження, які накладав «новіш стиль», звернувшись до традиції народної пісні юсфу. Його віршам властиві внутрішня свобода та політ фантазії.
ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ҐАНКУ
На яшмових53 сходах біліє холодна роса.
Промокли панчохи.
Пливуть мовчазні небеса.
Дивлюсь крізь фіранку на місяці» осінній печальний
на тихій воді він тремтить і повільно згаса.
Переклад йі китайської Леоніда Перпомайськот
СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ
Поблизу галереї росте сосна2-одиначка —
в такої, природно, розкидисте гілля й густе.
Вітрець навколишній навіть на хвильку не вщухне:
йому' тут воля
тож дме він і вдень, і вночі.
Затінений стовбур покрився плямами моху.
А в пишній хвої повітря неначе мигтить.
Чи вдасться їй досягти надхмарної висі?
І Іс ж треба рости аж декілька тисяч чі1!
Ицмкмй) іч ктпайськоі ГенпаіКя Туркова
ДУХ СТАРОВИНИ
9
Вві сні Чжугін Чжгіу54 55 56 побачив, що він — метелик.
Коли ж прокинувся, знову став Чжуан Чжоу.
Отак всі речі
лиш змінюють зовнішній вигляд,
Живуть в цьому світі в постійному русі і вічно.
А отже, і морс,
що острів Пенлйй'1 омиває,
Знов може зробитись тоненьким мілким потічком!
Відомо ж бо всім, що вирощувач динь біля брами57 Не простий селюк, а колишній володар Дунліна!
Багатство і слава — оце наймінливіші речі!
Снуєшся повсюди, а де їх захопиш — не знаєш!
11 в]/склад іі кшпайсьюп ГенпаіНя Туркова
ПІСНЯ ПРО ТЛІННІСТЬ людського життя
О, як же швидко один білий день минає!
А скільки знегод за сотню років набереться!
Подивишся в небо:
яка ж ця блакить безмежна!
«Велика межа» — і ті безліч калп тривала1!
У феї Ма Гу2
за всі проминулі століття
Волосся на скронях
вже майже суціль посріблилось.
Небесний володар побачив Яшмову діву* —
І регіт його
вже мільйони років лунає.
Ех, шістку драконів4 спинити б, назад повернути Та й всіх прив’язати до дерева сходу — Фу сану!*
А потім вином би наповнити Ківш по вінця І до нерухомості кожного з них упоїти6!
Чого б я хотів?
Багатства? Знатності? Слави?
Ні! Час зупинити, аби зберегти обличчя.
IlejwKMid із кипишськт ГеміаіНя Туркочи
' «Велика межа» період абсолютної сдпосгі до стпорептія світу, коли ще пе виокремилися протилежності Іпт. і Яіт. Калпа величезний часовий період який навіть неможливо уявити. 1 Ма Гу безсмертна фея китайської міфології. «Навіть у безсмертної посивіло волосся!» -цим образом Лі Бо хоче підкреслити тривалість життя в цьому світі.
I За міфом, Небеспий володар (верховне лаоське божество), побачітпти Яшмову діву, служницю богині фей, розреготався, і відтоді його регіт лунає з неба громом.
' За міфом, шісткою драконів запряжена колісниця, яка тягне сонце по пебу.
Фусап міфологічне дерево, від якого вранці починає свій біг коліспиця Сонця.
II 'Гут мається на увазі, що п’яні дракопи пе змогли б .далі тягти полісіmпю Соїщя і час би зупиіпівся. Ківш сузір’я Великої Ведмедиці.
Готуємося до роботи з твором
1. Що свідчить про те, що китайці в особливою шаною ставилися до свого фольклору? Як нони вбирали і зберігали народні китайські пісні юефу?
2. Які особливості китайської поезії до 111 ст. н.е.? Назвіть основні принципи виведені Конфуцієм для поезії.
3. Що свідчить про надзвичайно важливе значення поезії в житті Китаю?
4. У чому полягала відмінність віршів «старою стилю» від віршів «нового стилю»?
5. Назвіть основні теми поезії епохи Тан. Як релігійні течії вплинули на розвиток ки гайсь кс>ї лір и ки ?
6. Що вам відомо про життя і творчість видатного китайського поета V III ст. Лі Бо?
7. У чому особливості поетичного таланту Лі Бо?
Працюємо над текстами творів
8. Який настрій навіюють картини природи у вірші Лі Бо «Печаль на яшмовому ґанку»?
9. Поміркуйте, ліричний герой відчуває до себе ворожість природи чи усвідомлює своє єднання з нею? Відповідь обґрунтуйте. А якби ви ввійшли в осінню воду, чи думали б про красу тихої води?
10. У вірші «Печаль на яшмовому ґанку* знайдіть приклади персоніфікації.
11. Випишіть у робочий зошит приклади епітетів. Яку роль у створенні настрою вірша відіграють ці епітети?
12. Як у вірші «(лнліа біля південній галереї» створюється образ самотності й стійкості?
13. Як у поезії «Дух старовини. 9» передасться мінливість навколишнього світу, людського життя і його цінностей? А що для людини є вічним?
14. Знайдіть у цьому вірші приклади протиставлення і поясніть їхню роль.
15. А ким ви бачите себе уві сні?
16. Назвіть міфологічні образи в «Пісні про тліюіість людською життя». Уособлен-ням яких явищ природи стали в лаоській міфології ці образи? У чому полягає ко-смічніссть зображення природи, світу?
17. Що, на думку поета, є найбільш мінливим і найменш цінним у житті людини? Поясніть це на прикладі віршів «Дух старовини. 9» та «Пісня про лиш шість людського життя».
18. Доведіть, що природа і людина у віршах Ді Бо становлять єдине ціле.
-А* Узагальнюємо і підсумовуємо
19. Чому лірику китайського поета Лі Бо називають філософською?
20. Як даосизм вплинув на творчість Лі Бо?
21. Визначте теми віршів Лі Бо, поданих у підручнику.
Д- : Викопуємо творчі завдання
22. А якби ви склали вірш про природу, якою б вона постала? Який настрій ви прагнули б передати в ньому? Чому?
23. Які міфологічні образи можна було б використати у вашому вірші?
24. Спробуйте скласти невеликий вірш, наслідуючи Лі Бо.
Радимо прочитати_
Оса Іан Шведер «Сни шовкопряда*
Ду Фу (712-770)
Видатний китайський пост Ду Фу народився в сім’ї з міцними конфуціанськими традиціями, яка пишалася своїм давнім походженням та знамени тими предками. Однак рід Ду давно збіднів, і батько поста був лише дрібніш чиновником. Від колишньої величі залишився невеликий спадковий маєток. Незважаючи на скромні статки, батько майбутнього поста вважав ганебніш для нащадка видатних предків займатися прибутковою торгівлею. Лише державна служба, яка розцінювалася як служіння батьківщині, вважалася справою почесною.
Хлопчик рано залишився без матері, тому' малого Ду Фу відвезли в місто Лоян до тітоньки Пей, у якої він жив до початку навчання в школі. Тітонька приділяла його вихованню багато уваги, бажаючи виконати свій обов’язок перед родиною.
Ду Фу виправдав надії своєї виховательки, він ріс гречним та дуже обдарованим. У семирічному віці хлопець написав вірш про чарівного птаха Фенікса', який віщує мир та благополуччя. Вірш був чудовіш, і знавці дійшли висновку, що дитина обдарована Небом'.
Майбутній пост, як і його предки, отримав класичну’ китайську освіту* — він вивчав книш Конфуція. Моральні засади конфуціанства століттями регулювали суспільне життя Китаю, тому їх вивчення було обов'язковіш для людини, яка прагнула присвятити себе державній службі.
Молоді люди з шанованих сімей, здобувши освіту', вирушати в подороже країною. Вважалося, що життєвий досвід, набутий не із книг, допоможе в майбутньому на службі. У 731 році вирушив уг дорогу і Ду Фу. Його мандрування розтяглося на 8 років. Цей період пост пізніше назвав «роками щасливої свободи*. Юнак, сповнений життєвої енергії, почувався мандрівним філософом, таким як Конфуцій чи Лао-цзи. Ранні вірші цього періоду були сповнені радості спілкування з природою і захоплення життям.
Повернувшись додому з пертої мандрівки в 735 році, юнак вирішив складати іспити. Рівень його підготовки не викликав сумнівів, він чудово знав конфуціанські книга, бездоганно володів пензлем і писав чудові вірші. 58
Проте, найкраще склавши іспити пертого етапу, він єдиний з усіх учасників провалив у Чан'ані заключний імператорський іспит. Цей дивний і несподіваний провал пояснюють тим, що незвичайний талант молодого поста не вкладався в межі екзаменаційних правил, на яких вимагалося лише показати знання книг, стилістичну та каліграфічну вправність. Свою невдачу Ду Фу сприйняв спокійно і знову вирушив у мандри.
«Роки щасливої свободи» закінчилися несподівано і трагічно — у 740 році помер його батько. За конфуціанськими правилами жалоба мала тривати 27 місяців, протягом яких не можна пити вина, їсти м’яса та грати на музичних інструментах. Вражений смертю батька, Ду Фу збудував на родинному кладовищі невелику хатину і в скорботній самотності відбув час жалоби. Не встигла закінчитися жалоба за батьком, як надійшла звістка з Лояна про смерті, тітоньки Ней.
Біографи вважають, що саме в цей період у Лояні Ду Фу зустрівся з Лі Бо. Молодий поет ще не знайшов свого шляху в літературі й беззастережно захоплювався поезією старшого товариша: «Опустить пензлик — і викликає страх у вітру та зливи. А напише вірш і викличе сльози у добрих і злах духів». Час дружби з Лі Бо був учнівським періодом у творчості Ду Фу. Вплив знаменитого друга на Ду Фу був настільки сильним, що він навіть на якийсь час зрадив своєму конфуіранському вихованню — у його віршах почали звучати даоські мотиви. Однак цілісна натура Ду Фу не могла довго перебувати під впливом навіть геніального Лі Бо. Він і далі ніш захоплювався, але зрозумів, що в них різні шляхи в поезії. Восени 745 року Ду Фу вирішує влаштуватися на службу і вирушає в Чан'ань.
У столиці пост прожив десять років. Влаштуватися на посаду' чиновника йому не вдаюся. Ду Фу голодує і перебивається випадковими заробітками: уроками і дрібнішії літературними замовленнями надмогильних написів для багатих клієнтів. Він стає «гостем» у багатих чиновників і за винагороду розважає їх віршами. Ду Фу не покидає Чан'ань, сподіваючись на щасливіш випадок, який допоможе йому влаштуватися на державну' службу. Поет упевнений, що його здібності та знання зможуть принести користі, батьківщині. Однак життя Ду Фу стає все важчим і важчим: у Чан'ані він захворів на туберкульоз та переніс малярію.
У 751 році спеціально для Ду Фу влаштували екзамен, який він блискуче витримав, і його ім’я занесли до списків «тих. хто шанобливо очіку'є призначення на посаду». Ду Ф\', роками очікуючи призначення, ще двічі (у 754 і 755 роках) посилав свої оди імператору. 1, зрештою, отримав посаду'. Ду Фу' дуже зрадів призначенню, адже до того часу він уже одру'жився й став батьком, а нужда була нестерпною. Радісний, з імператорським указом у дорожній скриньці, він прибув у містечко Фенеянь, де жила його сім’я. Однак тут на нього чекала страшна звістка від голоду' помер його маленький син.
Призначення відбулося занадто пізно. Приголомшений пост пише «Вірш у п’ятисот слів про те, що було в мене на душі, коли я йшов зі столиці у Фен-сянь», у якому звучать знамениті рядки:
Біля входу запах вина і м'яса.
На дорозі кості людей, що замерзли.
Пост піднімається над своїм горем і звертається до зображення долі простого народу:
Все життя я був вільним від податків59,
Мене не посилали у військовий похід.
І якщо моя дорога така гірка,
То як же бідує простий народ?
Ду Фу довелося пережити ще чимало важких випробувань, пост став очевидцем заколоту' і громадянської війни. Якщо раніше він був ліриком, який писав про свої особисті переживання, то тепер у творах поста з'являються картини розореної війною країни, а його особисті страждання стають невіддільними від страждань народу.
У 757 році Ду Фу несподівано призначають радником імператора. Це було найза повіти і тою
мрією для людини кон-фуціанського виховання — стати відданим радником мудрого монарха і «творити добро, виправляючи зло». Однак дійсність виявилася проза!-чніпіою — Су-цзун любив поради, які збігалися з його думкою. Тому 759 році Ду Фу покинув службу, розчарувавшись у можливості приносити користь людям та бути чесним на державній службі.
Наприкінці 759 року пост разом із сім'єю перебрався до міста Ченду і в південному передмісті на березі річки Ста Квітів збудував солом’яну' хижку, яку не раз згадував у своїх віршах. Губернатором провінції Сичуань був давній друг поста Янь У, який захоплювався віршами Ду Фу. Він, як міг, почав допомагати постові, зокрема й фінансово. Вдавалося, життя поступово почало налагоджуватися: Ду Фу займався городництвом і писав вірпті. Саме в цей період поезія
стала головною справою його життя. Він шпттс багато і легко: сотні віршів, що викликають захоплення китайців до сьогодні. Поетичний геній Ду Фу утвердився, але його здоров'я було підірване.
Навесні 765 року Я ні» У помер. Ду Фу, залишившись без дружньої підтримки, вирішив покинути місто і разом із сім’єю поплисти джонкою60 на схід.
У нього не було грошей, щоб винаймати житло, тот' його родина жила у джонці, якою мандрувала Узимку 770 року здоров'я Ду Фу погіршилося, і він помер.
Літературний коментар Лірика Ду Фу
Вірші Ду Фу називають «поетичною історією**: він був першим китайським постом, у творчості якого з такою повнотою відобразилося життя країни в усій його багатогранності. Творчість Ду Фу дуже особиста, однак пронизана суспільними та побутовими проблемами. Він конфуціанський поет реальної дійсності, у якій нема місця позахмарним образам та нестримним фантазіям даосистів.
Основною заслугою Ду Фу вважають тс, що він уперше по-справжньому ввів у китайську поезію тему знедолених. Новизна народної теми виявилася і в тому, що Ду Фу писав голосом самого народу. Поет сміливо наблизив мову своїх віршів до розмовної,, використовував просторіччя, вводячи їх у пряму мову персонажів селян, воїнів та міських бідняків. Ду Фу прагнув зобразити не піднесені поетичні постаті, а реальних, живих людей своїх сучасників. Змальовуючи життя, пост часто звертався до традицій фольклорної пісні юсфу, наповнюючи її сучасним змістом.
Оселившись у солом’яній хатшїї на околиці Ченду (759 р.) після злигоднів попереднього періоду життя, пост звертається також і до тем тан-ської поезії. У своїх ліричних віршах він оспівує мирну працю, красу природи та красу речей. Однак, на відміну від Лі Бо, в усіх його творах особливу ролі» відіграє художня деталь. Пост описує реальний світ навколо себе і події свого життя, не кваплячись, крок за кроком, із документальною точністю: війна палає <три місяці по-
' Джопка (від кит. чуаиь — судно) різновид вітрильного човна Із широкими, високо піднятими кормою і носом.
спіль», волосся поста рідке і куце, «/ шпильками — не заколоти'» («Весняні надії»); «в Ченду обробляю му7 поля» («У човні»).
ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК
У Піднебесній, по Китаю всьому,
Є тисяч десять міст, мабуть;
Але чи є хоча б одне, в якому Не славилася б воїнів могуть?
А що, якби серпи, мотики й рала Повиливати нам з блискучих лат,
Аби воли покірно оборали Дунь8 поля запустілого улад?
Гіркі ридання вже не поливали б Ту землю, де гула страшна війна.
Чоловіки б із піснею орали,
Жінки 6 наткали з шовку полотна.
HejxiKMii) Li китайської Ярослави Шекери
ДУМКИ ПІД ЧАС НІЧНОЇ ПОДОРОЖІ
Дрібну травицю берега овіяв вітерець,
Висока щогла чаплею Над крихітним човном;
Дрімають зорі в далечі Над степом осяйним,
І на Янцзи промінчики ллє місяць — срібний гном.
Хіба мста в житті моя —
То слава віршів цих?
Коли посаді' втратив я,
Пішов блукальцем жить;
І нині в мандрах вештаюсь, мов чайка та сумна,
Що мчить поміж планетою І піднебесним склом.
Переклад Li китайської Ярослави Шекери 60
ВЕСНЯНІ НАДІЇ
Країна в руїнах, та гори і ріки живуть,
У місті весна зеленіє співочо-строкато;
Засмучено мислю (аж квіти в сльозах) про вітчизни майбуть;
І птахи журливі... З родиною жалі, розлучатись.
Три місяці поспілі, палає запекла війна;
Листи з батьківщини для мене дорожчі від злота.
Волосся коротша, на скроні лягла сивина;
Рідке воно й куце, і шпильками не заколоти.
IlejnncMii) іч китайської Ярослави IIIекери
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
\£>
■“А* Готуємося до роботи з творами
1. Розкажіть про формування світогляду видатного китайського поета Ду Фу.
2. Що вам відомо про його дружбу з Лі Бо?
3. Поясніть відмінність у зображенні дійсності у віршах Лі Бо та Ду Фу. Впливом яких релігій це пояснюється?
4. Як історичні події та особисті негаразди змінюють тематику віршів Ду Фу?
-А* Працюємо ши) текстами meojrie
5. Поясніть назву вірша «Пісня про хліб і шовк».
6. Знайдіть приклади ашпите.ш у творі.
7. У цьому вірші оспівується чи засуджується війна? Відповідь обгрунтуйте.
8. Символом чоїх) у творі є лати, рала і хліб? А що символізує шовк?
9. Доведіть, що ідеєю вірша є засудження війни.
10. Як у вірші «Думки під час пічної подорожі" стан природи перегукується із внутрішнім станом ліричного героя?
11. За допомогою яких образів передається почуття смутку та самотності?
12. Як картини природи протиставляються душевному стану поета?
13. Порівняйте, як мотив поетичної слави тлумачиться китайцем Ду Фу і римлянином Гораціем в оді «До Мельпомени».
14. Які засоби виразності використав Ду Фу в своєму вірші?
15. Поясніть значення художньої деталі у віршах Ду Фу.
'■А* Умиальпюемо і підсумовуємо
16. У чому полягає реалістичність зображення дійсності у віршах Ду Фу?
17. Які настрої переважають у вивчених вами творах Ду Фу? Чи відчуває иоег себе гармонійною частиною світу? Відповідь обґрунтуйте.
18. Зробіть висновок про особливості поезії Ду Фу. У чому полягає його новаторство?
19. На прикладах творів поетів Лі Бо та Ду Фу розкажіть про особливості китайської поезії V L11 століття.
Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Міляновська
Автор: evg01 от 21-08-2016, 22:05, Переглядів: 9296