Народна Освіта » Світова література » Національні образи та символи в ліриці Ду Фу читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Національні образи та символи в ліриці Ду Фу читати онлайн

Національні образи та символи в ліриці Ду Фу

 

Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).

Роки життя: 712-770 рр.

Місце народження: Хенань.

Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.

Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.

Основні твори:    «Три правителі»,

«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.

Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.

Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,

1    його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні

2    роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.

 

Нещасний випадок забрав життя поета 770 року, коли той плив на човні річкою.

Давні китайці ставилися до поезії, до віршування по-особливому. Жоден чиновник не діставав посади, поки не складав важких іспитів, де з-поміж іншого перевіряли й уміння віршувати, адже як вірші вимагають ладу (бо інакше стають прозою), так і державне управління вимагає чіткості (бо інакше стає хаосом).

Ду Фу десятиліттями мандрував, спостерігаючи за життям народу, зазнав і голоду', і ув’язнення, і поневірянь на чужині. Тож у його поезіях нерідко відчутно ностальгічні нотки («Повертаються дикі гуси», «Блакитна річка...»).

Творчість поета нараховує більше 1400 віршів, у яких відображено настрій протистояння танським вельможам та історичну панораму правління династії Тан: розквіт і занепад.

Порівняйте різні переклади вірша Ду Фу «Пісня про хліб і шовк».

У Піднебесній, по Китаю всьому,

Є тисяч десять міст, мабуть;

Але чи є хоча б одне, в якому Не славилася б воїнів могуть?

А що, якби серпи, мотики й рала Повиливати нам з блискучих лат.

Аби воли покірно оборали Цунь поля запустілого улад?

Гіркі ридання вже б не поливати Ту землю, де гула страшна війна.

Чоловіки б із піснею орали,

Жінки б наткали з шовку полотна.

(Переклад Я. Шекери)

Напевно, міст у Піднебесній не менше тисяч десяти,

Але нема такого міста,

де б воїнів у латах не знайти.

Якби ж ми переплавити могли ті лати на орала для землі.

Щоб кожну латочку бездоглядних ланів переорати за погожих днів.

Щоб селянин і сіяв, і збирав, і шовкопряди листям годував.

Щоб той, хто любить рідну землю, не лив за нею сліз даремно.

Чоловіки б у полі працювали, і шовк, співаючи, жінки звивали.

(Переклад Т. Некура)

1.    Чому в Піднебесній «славиться воїнів могуть»?

2.    До чого поет закликає людей?

3.    Чому поезія має таку назву?

4.    Як називається запитання, висловлене у 2-й строфі?

5.    У Біблії є заклик перекувати мечі на рала. Чи співзвучний йому вірш «Пісня про хліб і шовк»? Відповідь аргументуйте.

У «Пісні про хліб і шовк» оспівується буденна праця людини, яку протиставлено військовій славі. За довгу свою історію Китай пережив багато воєн як із сусідніми державами, так і всередині країни, тому в кожному з численних міст знайдуться чоловіки, яким доводилося воювати. Але людина не може жити лише війною, тому врешті-решт настає мирний час, коли зброю перековують на знаряддя праці. Саме така постійна щоденна праця підтримує вогник життя у кожній людині, а країна не може існувати без своїх громадян. Ду Фу оспівує працю землероба та шовкопряда. Хліб — це символ життя в багатьох культурах. Згадки про шовк у цьому вірші теж не випадкові, адже шовк — це основний товар, який упродовж багатьох років експортували з Китаю. Недарма навіть найвідоміший торговельний шлях із Китаю до Середземномор’я називається Шовковим Шляхом. У «Пісні про хліб і шовк» Шишен (титул, який присвоєно китайськими літературознавцями Ду Фу) докоряє своєму невидимому опоненту тим, що хоч у країні не менше десяти тисяч міст, у жодному з них немає миру, кожен має своїх латних, озброєних воїнів, які замість того, щоб засівати поля, сіють смерть і біль.

Порівняйте переклади, висловіть свої уподобання.

Весняний краєвид

Країна в руїнах, та гори і ріки живуть,

У місті весна зеленіє співочо-строкато;

Засмучено мислю (аж квіти в сльозах) про Вітчизни майбуть;

І птахи журливі... З родиною жаль розлучатись.

Три місяці поспіль палає запекла війна;

Листи з Батьківщини для мене дорожчі від злота. Волосся коротша, на скроні ляга сивина;

Рідке воно й куце, і шпильками — не заколоти.

(Переклад Я. Шекери)

Весняний краєвид

Хоча батьківщину зруйновано — гори і ріки існують.

В столиці весна буяє, дерева й трава — густі.

Бачачи нелад часу, я й серед квітів плачу.

Ремствуючи на розлуку, і серед птахів тужу.

Низка сигнальних вогнищ не гасне уже півроку.

За лист від родичів з дому я б купу грошей віддав.

Біле моє волосся

все рідшає після гребінки,

А скоро, мабуть, і зовсім не буде тримати шпильок.

(Переклад Г. Туркова)

Вірш «Весняний краєвид» містить контрастні картини — поруйнована країна і барвиста, співоча весна. Далі «птахи журливі» ніби підтримують засмучені думки ліричного героя — про родину, яку невимовно сумно залишати, про остогидлу війну, про листи, що так рідко надходять, і про сивину, що обсіла голову. Для чого ця війна, кому потрібна, чому люди повинні страждати? Ці незримі питалня постійно виникають у думках читачів, що ознайомлюються з поезією.

Подорожуючи, вночі описую почуття

У човні з високою щоглою Тихо вночі пливу я.

Гладячи трави побережні,

Легкий проноситься вітер.

Світ заливаючи сяйвом.

Місяць глядить торжествуючи,

Сюди від застави Юйминь.

Повітря прозоре і світле.

Коли б література

Мені допомогла хоч трохи:

Звільнила від служби —

Вічної за хлібом гонитви.

Нині ж моє становище Схоже своєю тривогою З чайкою, що метушиться Між землею і небом.

(Переклад із російської мови В. Паращич)

1.    Визначте провідні мотиви лірики Ду Фу.

2.    Яким настроєм перейнято вірш «Весняний краєвид», чому?

3.    Які художні деталі надають творові Ду Фу «Весняний краєвид» національного колориту?

4.    Що турбує ліричного героя поезії «Подорожуючи, вночі описую почуття»?

5.    Визначте автобіогрфічні мотиви наведених у підручнику віршів Ду Фу.

6.    Якою є роль природи в житті ліричного героя поезій Ду Фу?

7.    Напишіть «Доповідну записку про стан справ у країні» за віршами Лі Бо і Ду Фу.

8. Чи може, на ваш погляд, висока поезія бути джерелом існування, збагачення?

Танський поет Хань Юй сказав: «Вірші Лі Бо й Ду Фу живуть, і сяйво їх поширюється на далекі відстані». Чи згодні ви з такою думкою? Як ви вважаєте, у чому полягає велич цих поезій?

Своєрідність поезії Ду Фу

•    Співчутливе ставлення до людини;

•    мотив засудження війни, поетизація мирної праці;

•    мотив ностальгії;

•    зображення природи як утілення світової гармонії, сповідування філософії конфуціанства;

•    оспівування ідеалу' даоса — злиття зі Всесвітом, із природою, у якій присутня вічна істина. Це втеча від суспільства і невтручання у природний світ речей. Розвиток пейзажної лірики;

•    популярні теми — самотність, сум, усамітнення в горах, мовчання, злиття людини і природи;

•    прояв конфуціанства в поезії;

•    прагнення щирості й реалістичності у вияві своїх почуттів;

•    указівка, завдяки чьому з’явився твір;

•    мінімальна кількість художніх засобів;

•    про свої почуття поет говорить стримано і виважено.

В одному з кращих своїх творів, містерії «Друже Лі Бо, брате Ду Фу...» український письменник Олег Лишега спробував синтезувати східну й західну духовні традиції й досягнув небувалого в українській літературі ефекту. Він пішов за Конфуцієм: «Учитель сказав: “Переймайся не тим, що люди тебе не знають, а тим, що ти не знаєш людей. У давнину вчилися для самовдосконалення, нині — для того, щоб стати відомим поміж людьми”».

Очеретяна хатина Ду Фу (див. фото на с. 135) — парк і музей на честь поета, розташовані на західній околиці міста Ченду (КНР). Стародавню хатину, збудовану особисто Ду Фу, було зруйновано. Основні споруди в парку було побудовано в XVI столітті і реставровано 1811 року, за часів династії Цин. Зал Великих Поетів — меморіальний павільйон із величезним панно (16 х 4 м), що зображує сцени з віршів Ду Фу. Перед залом — пам’ятник Ду Фу, у залі — статуї і невеликі експозиції, присвячені 12 знаменитим китайським поетам.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Паращич

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 22:18, посмотрело: 5924