Сонячна мудрість давніх аріїв. Гімн агні. Гімн до сонця. Гімн до найвищого духа

Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.

Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).

Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».

Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та

пальмове листя), найдавніші манускрипти¹, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.

До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.

Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що допоможуть уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.

Найдавнішою та найцікавішою в художньому плані є «Рігведа». Ця збірка охоплює тисячу двадцять вісім гімнів², у яких відобразилися уявлення давніх індійців про космос, про навколишній світ, соціальний устрій, етичні цінності та мораль. Саме «Рігведа» стала основним джерелом для вивчення ведійської міфології.

Для ведійської міфології характерне шанування надзвичайно великої кількості богів і божеств. Боги у Ведах іменуються «девами», тобто «небесними», «жителями світлого неба». їм протистоять асури — темні й лихі змієподібні демони.

Найдавніший шар Рігведи складають так звані космогонічні гімни. Вони оповідають про створення світу, причому пропонують різні його варіанти. Інколи, як-от у «Гімні до найвищого духа», відповідь на низку запитань щодо першочасів взагалі відсутня, оскільки, за ведійською традицією, людина, яка справді хоче вдосконалюватися, мусить осягати буття самостійно.

До космогонічних міфів належить, зокрема, й «Гімн ГІуруші», у якому йдеться про те, як на початку світу боги принесли в жертву першолюдину Пуруші, розтявши її на частини. З вуст Пуруші з’явилися брахмани - жерці, руки його стали воїнами, зі стегон його було створено хліборобів, а з ніг народилися раби. З духа Пуруші постав Місяць, з ока - Сонце, з рота - вогонь, а з подиху - вітер. Повітря виникло з його пупа, небо - з голови, сторони світу - з вух, а ноги його стали землею. «Гімн Пуруші» — це спроба пояснити водночас і виникнення Всесвіту, і соціальний устрій суспільства.

Арії вважали, що Всесвіт складається з трьох світів: неба, повітря і землі, тож богів, відповідно, ділили на три групи. До небесних божеств належали Д’яус, Варуна, Сур'я, Ушас. Богами повітря були Індра та Ваю. Як земних шанували богиню Прітхіві, богів Агні й Сому.

Верховним повелителем усіх божеств арійці вважали Д’яуса - бога неба і небесного світла. Його дружиною була богиня землі Прітхіві. Небо і земля уособлювали два світи, джерела життєвої сили, вони виступали батьками всіх інших богів. Коли час Д’яуса минув, його заступив Варуна - бог, пов’язаний з космічними водами, охоронець істини й справедливості. Згідно з міфами, усі люди й боги корилися законам

’Манускрипт - стародавній рукопис.

² Гім н - урочиста хвалебна пісня, яка уславлює кого-небудь або що-небудь.

Варуни. Він упорядкував землю, вдихнув повітря, визначив місце Сонця й Місяця, вклав волю і натхнення в людину. Відтак Варуна сидить на пишному троні в палаці з тисячею брам на дні океану або на небі й охороняє світ, даруючи йому життєву силу. Небо і земля підвладні йому, ніч і день — його одяг, Сонце - тисяча очей його. За велінням Варуни змінюються пори року, він може дозволити водам текти, а може зв’язати їх, аби загинуло все живе...

На небесах живуть боги, пов’язані зі світлом, Сонцем і зірками. Першою на небо сходить Ушас - богиня вранішньої зорі, промениста діва, сестра богині ночі Ратри. За прекрасною Ушас з’являється закоханий в неї Сур'я - бог Сонця, який підтримує небесне склепіння. Сур’я їде на колісниці, запряженій сімома кобилицями - сонячними променями, і Ушас прокладає йому шлях.

До сонячних божеств «Рігведи» належать також вічно юні та прекрасні брати-близнюки Ашвіни - могутні витязі й цілителі. Вони уособлюють ранок і вечір, допомагають немічним і калікам, рятують людей від усіляких нещасть. Сонячним богом є й Вішну. Він робить три кроки, покриваючи весь Усесвіт, при цьому третій крок, який припадає на вище небо, прихований від погляду смертних.

Чільне місце серед богів повітря посідає громовержець Індра - бог бурі й дощу. У «Рігведі» йому присвячено двісті п’ятдесят гімнів — майже чверть усієї збірки. Народження Індри було чарівним, і він швидко досяг таких розмірів, що назавжди відділив небо від землі. Індру уявляли непереможним золотокосим воїном-велетнем з міцними руками й гуркітливим голосом. Золотогриві коні нестримно мчать його на золотій колісниці, виготовленій божественними майстрами, а править нею бог вітру Ваю — прекрасний юнак, найшвидший з богів. Страхітли-

во виблискує зброя володаря повітря - громова палиця-ваджра, яку виготовив для нього бог-ремісник Тваштар. Ваджра не тільки дає Індрі магічну владу над світом, а й має нищівну силу удару. Бойову дружину Індри становлять Марути - божества бурі, і ніхто не може здолати його в битві. Тому войовничий громовержець очолив боротьбу богів з демо-нами-асурами і переміг їх. Однак не тільки небесні битви веде Індра: люди просять у нього допомоги і в сутичках із земними ворогами.

Руйнівні сили небесних явищ втілює грізний Рудра - бог грози. Він має вигляд чорнявого мисливця, одягненого в шкуру. Супроводжує його воїнство, що сіє страх і руйнування, насилаючи хв ороби на людей та худобу. Рудра — дволикий. Він - смерть і водночас порятунок, адже найліпше з богів знається на лікуванні, чудодійних заклинаннях і цілющому зіллі.

Серед земних богів найважливішим вважали Агні - бога вогню, що має три життя, три сили, три голови. Власне, «Рігведа» розпочинається одним з гімнів, присвячених Агні. Арії уявляли його вогневолосим, черво-нобородим воїном із численними очима, що водночас дивляться в різні боки. Пожираючи ліси залізними зубами, Агні реве, мов бик, і люто трясе рогами — язиками полум’я. Він мчить на колісниці, у яку запряжені вогненні коні-вихори, що залишають чорні сліди. Проте Агні живе в кожному будинку як бог домашнього вогнища й допомагає виганяти злих духів. Бог вогню доправляє іншим богам жертовну їжу, яку люди спалюють під час обрядів, тому він - центр ритуалу і в жерців, і в господарів.

Протягом століть уявлення народів Індії про богів змінювалися, а священні тексти ставали малозрозумілими. Так виникла потреба створити коментарі до «Вед» і з’явилися «Брахмани» — повчання жерцям. Вони містять пояснення щодо обрядів жертвопринесення, а також тлумачення міфів. У середині І тис. до н.е., коли жерці-брахмани здобувають значну владу, починається новий період розвитку індійської релігії та міфології, що називається індуїстським. Індуїстська міфологія, як і раніше, визнавала Веди вищим джерелом знань. Більшість ведичних богів перейшли до індуїстського пантеону, але значення і функції багатьох з них змінилися. Наприклад, головним богом стає Брахма як творець світу, Вішну — його охоронцем.

_k Український Мотив

Веди завжди привертали увагу митців, істориків, філософів, зокрема й українських.

Під час археологічних розкопок у кургані поблизу хутора Кременчук біля скелястого берега Південного Бугу було знайдено хрестоподібний жертовник над «похованням Індри», влаштованим під хвостом кам’яного Врітри¹. Переривчастий рів навколо кургану символізував, очевидно, подальше вбивство і розчленування страхітливого змія. Відлуння ведійських міфів про битву Індри з демоном-змієм збереглися

і в наскельних зображеннях відомого кургану Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.

Поетичні переклади гімнів «Рігведи» як ілюстративний матеріал увійшли до підручника «Стародавня історія східних народів», у 1890 р. написаного Лесею Українкою для молодшої сестри. Українські переклади поетеса виконала з французьких і німецьких текстів.

У 1982 р. побачила світ антологія² давньоіндійської літератури «Голоси стародавньої Індії», до якої ввійшли переклади «Рігведи» із санскриту Павла Ріттера.

Перевірте c&5z

1.    Що означає назва «Веди»? Складіть схему, що відображатиме назви та зміст збірок Вед.

2.    Пригадайте міфи нро виникнення світу в різних народів. Визначте спільне й відмінне в космогонічних міфах давніх аріїв, греків і слов’ян.

3.    Яких ведійських богів ви можеге назвати? Кого з богів давньогрецького та давньослов’янського пантеону вони вам нагадують?

4.    Складіть міфологічний словничок найшанованіших богів ведійської міфології.

5.    Що ви знаєте про українські переклади Вед?

Перед читанням. Читаючи переклади ведійських гімнів, зверніть увагу, яким настроєм пройнятий кожен з них. Чи сприймаються ці тексти як суто релігійно-обрядові? Чому?

Гімн агні

Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду,

ми його хвалимо в гімнах, поданки даємо,

він же на світі держить все створіння й богів усіх вічних.

Любо нам бога такого хвалити, що всім дає щастя, любо дивитися, як він росте, як він сяєвом грає!

Полум’ям має на вітті, мов гривою в повозі кінь.

От, роз’ярившися, дерево їсть він і жевріє-сяє.

Наче вода, він біжить і гуде, наче повоз.

Палячи, стежку лишає він чорну. Він вабить, мов небо, що усміхається ясно до нас із-за хмари.

Він по землі розстеляється, й землю він палить, він розбігається врозтіч, неначе без догляду стадо.

Агні, розкинувши пломінь, пече, пожирає ростини!..

Дай нам, Агні, товариство хоробре й багатство щасливе, дай нам хорошу сім’ю і великі достатки!

Гімн до сонця

Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світу, коні блискучі несуть його. 1 перед Сонцем,

оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі. Промені, наче палкії вогні, освітили живучих.

Сурія, прудкий їздець! ти нам світло приносиш, сяєвом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш, перед людьми, перед небом, всі бачать тебе і дивують.

Ти очищаєш, від лиха борониш! Ти світлом вкриваєш Землю і люди, а небо й повітря ти ним заливаєш.

Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні.

Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже! Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом, їде твій повіз, сім коней упріг ти у ярма окремі,

Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі, падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти найкращеє світло!

О доброчинець, зійшовши сьогодні високо на небо, тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість. Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти, а жовтяницю на жовтії квіти я кину.

Син Адіти встав потужний, - він ворога мого поборе!

Сам же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.

Гімн до найвищого духа

Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба, що покривало усе те, чого не було ще?

Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні?

Смерті й безсмертя тоді не було; і ніщо не ділило темної ночі від ясного дня, і жило тоді тільки «Все» неподільне, а в ньому ніщо не жило.

Отже, і все, що було. Його темрява крила, мов океан, безпросвітна. І «Все» було скрите глибоко, скрите в самому собі, і вродилось воно, і зростало під своїм власним теплом. Тож найперше кохання «Все» прийняло, бо кохання — духовного світла первісток. В думці міркуючи, мудрії Ріші¹ почули той зв’язок, що то єднає буття з небуттям. Але де ж був той промінь, що то побачили Ріші? Чи був він вгорі, чи в безодні?

Впало насіння, і сили зродились; внизу — народження, сила і воля — вгорі. Але хто теє знає?

Хто ж нам повідав те, звідки взялися світи всі безкраї? Адже пізніше, ніж тії світи, всі боги народились.

Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам, з кого постали безкраї світи, — чи створив він, чи не творив їх, — він бачив усе з високості, він певне знає усе; а може, і він не відає?..

Переклад Лесі Українки

'Ріші - співці, які складали священні гімни.

Літературний практикум

1.    Які з ведійських гімнів розкривають стосунки людини з природою?

2.    Які проблеми людського життя втілилися в прочитаних вами гімнах? У чому полягають їх рохання людини до боїтів?

3.    Знайдіть у «Гімні Аі'ні» основні характеристики бога вогню. Як ви їх розумієте? Знайдіть у зверненні до Аі'ні підтвердження того, що його вважали верховним земним божеством.

4.    Як у «Гімні до Сонця» висловлене почуття пошани й вдячності до Сур’ї?

5.    Які запитання містяться в «Гімні до наіхвищохю духа»? Чому, на вашу думку, на них немає відповідей?

6.    Які художні засоби надають ведійським гімнам поетичного й урочис-того звучання?

7.    Назвіть мотиви, що споріднюють ведійські гімни з давньогрецькими та слов’янськими міфами.

Це матеріал з підручника Зарубіжна Література 8 клас Волощук