Квінт Горацій Флакк

Квінт Горацій Флакк

(65-8 рр. до н.е.)

Квінт Горацій Флакк - поет «золотого віку» римської літератури, разом з Вергілієм і Овідієм, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі.

Його батько був рабом, але отримав волю, римське громадянство та ім’я свого господаря - Горацій. Мати хлопчика померла, коли він був дуже малим.

Батько хотів дати синові гарну освіту. Після закінчення школи батько відправляє Горація до Афін, де він мав змогу слухати лекції з грецької літератури, риторики, ознайомитися з епікурейською філософією, відвідувати лекції самого Платона. В Афінах Горацій захопився давніми грецькими поетами Гомером, Архілохом, Алкеєм, Сапфо, любов до яких проніс через усе життя.

Навчання Горація було перервано громадянською війною, що спалахнула в Афінах після вбивства Цезаря. Коли після вбивства Цезаря в Афіни прибув Брут, Горацій перейшов на бік республіканців і отримав у їхньому війську звання військового трибуна.

Важкі випробування війни не створили з Горація бійця. Вони викликали у нього бажання покинути політичну боротьбу. Мир, встановлений Августом (Цезарем Октавіаном) після громадянських війн, прихилив поета на його бік. Горацій поділяв переконання Августа про необхідність відродження колишньої строгості і простоти звичаїв у Римі і підтримував його заходи, прийняті заради цього.

Твори Горація привернули до себе увагу Октавіана Августа, котрий запропонував поетові стати його особистим секретарем, від чого Горацій відмовився. Поступово Горацій став «співцем»' Августа.

Отримавши блискучу освіту, він чудово знав еллінську та римську літератури й філософію. У житті та творчості Горацію допоміг Вергілій, увівши нікому не відомого молодого поета до вищих кіл Риму - гуртка Мецената (ім’я якого стало символом сприяння митцям) і кола друзів Октавіана.

Більшу частину свого життя Горацій проводив у своєму Сабін-ському маєтку. Він помер у 8 р. до н. е., залишивши порівняно невелику кількість творів, які принесли йому безсмертну славу,

Творчість Горація суперечлива: прославляючи Августа і Мецената, він намагається залишитися в колі тем приватного життя; тяжіючи до «малих форм», він пише послання.

Його твори художньо довершені, філософічні. Так, в елегійному вірші «До Манлія Торквата» він розмірковує над швидкоплинністю людського життя, порівнюючи вічний кругообіг пір року зі змінами людського життя, яке дається лише раз. Це порівняння традиційне для світової міфології та літератури.

Горацій підсумував доробок свого творчого життя (ода «До Мель-помени). В Україні його твори вивчалися в братських школах. Тарас Бульба герой однойменної повісті М. Гоголя, перевіряючи, чого навчили в Києві його синів, згадує саме Горація.

Горація почали перекладати в Україні ще з VII століття. Перші вільні преклади кількох його творів зробив Г. Сковорода. Горація переспівували П. Гулак-Артемовський та Л. Боровиковський.

Перекладали Горація Іван Франко, Василь Щурат. Пізніше вірші римського поета прекладали М. Зеров, Б. Тен., А. Содомора.

Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді*.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний.

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець**

Пій сходить з дівою в високий Капітолій.

І де шумить Авфід*** в безудержній сваволі,

І де казковий Давн**** ратайський люд судив,-

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків [466]

Я перший положив на італійську міру*****

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру

І лавром, що зростив святий Дельфійський гай******,

O Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

[* Вільний переклад; рим в оригіналі, звичайно, нема.]

[** Головний жрець - Понтіфекс Максімум - щороку сходив на Капітолій із старшою весталкою молитись Юпітерові Капітолійському про благоденство Римської держави.]

[*** Авфід або Ауфід - ріка в Апулії, поблизу якої народився Горацііі.]

[**** Давн - міфічний цар Апулії.]

[***** В оригіналі «еолійський твір», тобто поезія, бо мова йде про еолійських поетів Алкея й Сапфо, метри яких Горацій справді перший розробив у римській літературі.]

[****** Переможців на Дельфійських іграх нагороджували лавровим вінком.]

Переклад Миколи Зерова

Український контекст

Микола Зеров

(1890-1938)

Визначний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров народився в м. Зінькові на Полтавщині 14 (26 за новим стилем) квітня 1890 року.

Микола Зеров навчався в Охтир-ській та Київських гімназіях, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. До 1917 року вчителював у Злотопільській, а з 1917 - в 2 Київській гімназії. Водночас брав активну участь в українському літературному житті. Упродовж 1920-UX роїсіи був професором літератури в Київському університеті, співробітником Академії наук, редактором багатьох книжкових видань.

У 1935 році був висланий в легендарно-страхітливий концтабір на Соловки. Та в умовах жорстокого режиму, голоду, холоду й виснаження фізичною працею, далі иисав сонети і далі працював над перекладами Вергілієвої “Енеїди”. Вістки про нього загубились серед масових розстрілів, що таємно відбувались у концтаборах СРСР в 1937-38 роках.

Примітки

Мельпомена — муза трагедії або взагалі поезії.

Давп — міфічний владар Апулії.

Авкілоп — північний вітер.

Поптифік-жрець — верховний жрець, за життя Горація — Октавіап.

Еолійські пісні — давньогрецькі ліричні жанри.

Дельфи - місто, де був розміщений храм Апполона (Феба).

Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких -

Часу біг коловий - в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Давн за владаря був серед полів сухих,-

Будуть знати, що я - славний з убогого -

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

Переклад Андрія Содомори

Працюємо з текстом

1.    Про що йдеться в оді «До Мельпомени»?

2.    Назвіть провідну думку твору «До Мельпомени».

3.    Виразно прочитайте оду в перекладах М.Зерова та А.Содомори.

4.    Поясніть рядки оди «До Мельпомени»? і двох різних перекладачів: «Звів

я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка .» і «Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді».

5.    Доведіть, що твір Горація «До Мельпомени» є одою.

6.    Як ви розумієте призначення поезії?

7.    Як розкриває поет тему мистецтва і призначення митця у творі «До Мельпомени»?

8.    Які художні образи допомагають розкрити основну думку твору?

9.    Спираючись на знання оди Горація «До Мельпомени», висловіть свої мір

кування на тему: «Призначення мистецтва в житті людини».

10.    Що намагався сказати Горацій в своїй оді, на які роздуми налаштувати?

11.    Уявіть, що ви тримаєте в руках давній сувій з текстом оди Горація «До Мельпомени». Поясніть, які відчуття у вас виникли.

Індивідуальне завдання

Спробуйте створити сенкан (діаманту) до творчості Горація.

Вплив античності на розвиток світової літератури й культури