Античність - колиска європейської культури та літератури, Облога Трої, Смерть Ахілла, Троянський кінь читати онлайн

АНТИЧНІСТЬ

АНТИЧНІСТЬ - КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Поняття про античність, її межі. У глибинах часу й простору приховані дорогоцінні скарби надбання давньої культури, що стала колискою європейської цивілізації. Без поетів, драматургів, філософів, скульпторів і живописців Стародавніх Греції і Риму неможливо уявити світове мистецтво. Античні майстри залишили нам перли Краси та Гармонії, що не втратили свого блиску й нині. Що ж таке античність і в чому полягає своєрідність цієї доби?

Слово античний з латинської мови означає «давній». Це поняття вживається лише тоді, коли йдеться про історію, культуру та літературу Стародавніх Греції (її ще називають Елладою) і Риму. Воно не вживається стосовно навіть давніших культур і літератур, наприклад Єгипту, Індії чи Китаю. Отже, античність це сукупність надбань давніх греків і римлян, що є фундаментом європейської культури.

Хронологічні межі античності охоплюють приблизно з VIII ст. до н. е. до V ст. п. е. Найдавніші пам’ятки, що дійшли до нас, датовані VIII VII ст. до н. е. Це героїчні поеми «Іліада» і «Одіссея», авторство яких приписують легендарному співцю Гомеру. В основу змісту цих творів покладено образи й сюжети давньогрецької міфології, яка в усній традиції існувала впродовж кількох століть.

Давньогрецька література (найдавніша) створювалася давньогрецькою мовою, а її появі передував тривалий період розвитку фольклору та міфології. А давньоримська література виникла на п'ять століть пізніше й створювалася латиною. Давні римляни засвоїли багатий досвід давньогрецької літератури. Грецькі міфи дали поштовх для побудови римської міфології. І все ж таки давньоримська література має свою національну самобутність.

Давньогрецька й давньоримська літератури пройшли подібні шляхи розвитку. Обидві вони ґрунтуються на міфології. У II ст. до п. е. Стародавня Греція ввійшла до складу Римської імперії, що призвело до подальшого зближення римської і грецької культур. А в IV V ст. у зв’язку із занепадом

іІкаво знати    _ _л .

До Олімпійських ігор, що виникли в

Стародавній Греції, не допускали людей, котрі чимось заплямували свою честь. Давні олімпійці повинні були бути бездоганними як фізично, так і морально. Це пояснювалося тим, що не можна було ображати богів (заради яких проводилися змагання) ганебними вчинками.

Зауважте. поняття «антична література» об’єднує літературні здобутки двох різних народів і двох різних мов — Стародавніх Греціі і Риму.

Люди часів античності боялися смерті, уважаючи, що «смерть є зло, помирали 6 і боги, якби благом для них смерть була», писала давньогрецька поетеса Сапфо. Але іце більше давні люди боялися пегероїчного, бездуховной: буття. Тому античним героям (наприклад, Ахіллові й Ректорові та іп.) більше до душі був короткий, але звитяжний вік. Давні греки й римляни любили життя в усіх його проявах. Вони вміли радіти життєвим благам, дружити, кохати й водночас палко захищали свій народ, свободу, право на самостійне існування. В епоху античності люди намагалися надати життю високого, гсроїчпогс та світлого змісту, а це було під силу тільки духовно розвиненій цивілізації.

Як же розуміли поняття «краса» в епоху античності? Філософ і теоретик літератури Арістотель писав про те, що прекрасне полягає у визначеному «порядку», «відповідності й пропорційності» усіх елементів. Тобто мистецький твір мав бути майстерно впорядкованим, усі його компоненти взаємопов'язані й взаємообумовлені. А ще він мав бути цілісним, пропорційним і раціональним (ґрунтуватися на засадах розуму). Важливою особливістю античного мистецтва та літератури є також їх співвіднесеність із людиною та її світом.

Пропорції людського тіла, гармонія людини — вихідна основа всіх античних творів. Людина і світ постають у шедеврах античності в реальному бутті, у матеріально-чуттєвому сприйнятті. В античних шедеврах люди й боги мешкали разом, були схожі й залежали одне від одного.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Що таке античність? 2. Назвіть складники античності, її хронологічні межі. 3. Розкрийте античну концепцію людини та світу. 4 Як в і' зрозуміли поняття «калагатія» і «катарсис»?

Книжка і комп 'готер

Підготуйте за допомогою Інтернету усне повідомлення на тему «Історія одногс шедевру античності». На прикладі мистецького витвору розкрийте розуміння краси е епоху античності.

Радимо прочитати

Султанов Ю. І. У світі античної літератури. — Харків, 2002.

ЛІТЕРАТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ

З чого починається культура Стародавньої Греції? Звісно, а грецьких міфів. Міфи відображали уявлення еллінів (так називали давніх греків) про світ, добро і зло, життя і смерть, природні явища, а також містили роздуми про людину, її призначення та зв’язок із різними сферами буття. Міфи мають багатозначну природу, тому кожне покоління прочитує їх по-своєму.

Міфи про створення світу й походження богів відтворено в текстах Гомера й Гесіода. Боги, згідно з уявленнями давніх греків, відрізнял ися від людей тим, що вони безсмертні, могутні й здатні творити чудеса. Зевс керує усім, що є па землі й па небі, Аїд — підземним царством, Аполлон бої' сонця та покровитель мистецтва, Афіна богиня мудрості, справедливості, а також покровителька війни оборонної, вона втілює свідому мужність і хоробрість, веде своїх улюбленців до звитяги.

У міфах про героїв ідеться про персонажів, які прославилися своїми подвигами,— Прометей, Персей, Сізіф, Геракл та іп. Багато з них мають божественне походження або залежать від волі богів. У героях утілено уявлення еллінів про людські чесноти.

Захоплюючі мандрівки й пригоди аргонавтів па чолі з Ясоном у пошуках золотого руна покладено в основу сюжетів відповідного циклу міфів. Цей знаменитий похід оспівано в поезії Аполлоігія Родоського, Піндара, Овідія, у трагедії Евріпіда «Медея».

Троянський цикл міфів сягає егейської доби, або, як її називали, крито-мікенської культури (III II тис. до п. с.). Давньогрецькі співці — аеди й рапсоди з уст в уста, з покоління в покоління передавали пісні про події легендарного минулого в Іонії, про похід па Трою (або Іліои звідси назва поеми «Іліада» Гомера). Історичні події перетворювалися па міфи, які відображено в поемах Гомера («Іліада» і «Одіссея») і Вергілія («Енеїда»).

Фівансьтй цикл міфів пов’язаний із містом Фіви «семибрампим». УIV ст. н. е. це місто було важливим політичним центром Стародавньої Греції. У цьому циклі йдеться про таких персонажів, як цар Едін, Антігона, Алк.меои, а також про успішний похід Епігонів (нащадків) проти Фів. Відгомін фіваи-

ЗQVBQMCTG ^

⁷    ' За змістом виокремлюють такі основні цикли міфів Еллади: 1) про

походження світу і богів; 2) про героїв; 3) про пригоди аргонавтів; 4) про Троянську війну (троянський цикл); 5) про легендарне місто Фіви (фіванський цикл) та ін.

ського циклу знайдемо у творах Гомера (поема «Одіссея»), Софокла (трагедії «Едін-цар», «Аіггігоііа»), Есхіла (трагедія «Семеро проти Фів») та іп.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть основні цикли давньогрецьких міфів. 2. Які з давньогрецьких міфів вам уже відомі? Стисло перекажіть їх. 3. До якого циклу вони належать? Доведіть свою думку.

Порівнюємо. Пригадайте українські міфи дохристиянської доби (Сварог, Даждьбог, Лада, Хоре, Стрибог, Велес та ін ). Сюжети й образи яких із них мають подібність із відомими вам давньогрецькими міфами?

Книжка і комп ’ютер

З’ясуйте за допомогою Інтернету, де знаходяться, які історичні й легендарні події відбулися в місцях, що згадуються в міфах: Іонія, Троя (Іліон), Фіви. Покажіть їх на сучасній мапі.

Радимо прочитати

Кун М. Легенди і міфи Стародавньої Греції / Переклад Юрія Іванченка. — К., 2010.

Войтович В.Українська міфологія. — К., 2002.

МІФИ ТРОЯНСЬКОГО ЦИКЛУ

_    ТРОЯ

Коментарі Троя — місто, яке реально існувало у XII ст. до н. е. на півночі Малої Азії (нині територія Туреччини). У міфах розповідається, що заснував Трою Іл, правнук сина Зевса Дардана та богині Електри. Тому це місто в давнину називали ще Іліон. Як свідчить історія, Троянська війна відбулася між ахейськими (грецькими) племенами й мешканцями Трої приблизно 1250 р. до н. е.

Імовірно, війна була викликана економічним суперництвом між греками та троянцями. Але, згідно з міфами, війна була обумовлена космічними подіями й волею богів. Троя була дуже могутня, тому грецьке військо повинно було подолати великі труднощі в боротьбі з троянцями.

ПАРЮ ВИКРАДАЄ ЄЛЕНУ

(Скорочено)

Коментарі щ_{0 ж стало П}р_ИЧИц₀ю Троянської війни? Згідно з міфами, Земля звернулася до Зевса з проханням скоротити людський рід. І Зевс вирішив допомогти їй, замисливши для цього війну між греками й троянцями. Як же Зевсові вдалося здійснити свій намір? Пелей, цар Фессалії, брав шлюб із Фетідою, дочкою морського царя Нерея. На весілля Пелея та Фетіди зібралися всі боги, крім богині чвар Еріди,

яку забули запросити. Ображена Еріда вирішила помстити-ся богам. Вона кинула їм золоте яблуко з написом «Най-вродливішій». На нього претендували три богині: Гера (дружина Зевса), Афіна Паллада (дочка Зевса, богиня війни й ремесел) та Афродіта (дочка Зевса, богиня вроди й кохання). Між ними виникла суперечка, бо кожна вважала, що вона має право володіти золотим яблуком. Тоді Зевс наказав розв’язати цю суперечку Парісу — сину троянського царя Пріама. Паріс присудив яблуко Афродіті, яка пообіцяла йому віддати найвродливішу з усіх смертних жінок — прекрасну Єлену, дружину царя Спарти Менелая. Єлена, завдяки Афродіті, закохалася в Паріса. Коли Менелай поїхав, Паріс викрав Єлену й привіз її додому, до Трої, але по дорозі могутній бог моря Нерей провістив загибель Парісові й усій Трої.

Збігло багато днів, відтоді як повернувся Паріс у дім батька свого Пріама. (...) Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й допомогла своєму улюбленцеві вбудувати чудовий корабель. Він зібрався вже відпливти в Спарту, де жила кохана. (...) Він зійшов па корабель і вирушив у далеку дорогу по безкраїх морських просторах. Розпач охопив Кассандру⁵, коли побачила вона, як віддалявся швидкий корабель Паріса від рідних берегів.

Піднявши руки до неба, вигукнула віща Кассандра:

О горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці нещасних троянських жінок і дівчат!

Так вигукувала Кассандра, проте ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. (...)

Причалив Паріс і вийшов зі своїм другом Еиеєм на берег. (...)

Радо привітав Менелай Паріса й Енся. На честь гостей приготував він щедру трапезу. Підчас цієї трапези вперше побачив Паріс прекрасну Єлену. Сповнений захоплення, дивився він на неї, милуючись її неземною красою.

Вразила краса Паріса й Єлену, він був дуже гарний у своєму розкішному східному вбранні. Минуло кілька днів. Мепелаєві треба було їхати на Крит. Від'їжджаючи, просив він Єлену дбати про гостей, щоб нічого їм не бракувало. І гадки не мав Менелай, якої кривди завдадуть йому ці гості.

Коли Менелай поїхав, Паріс одразу вирішив скористатися його від'їздом. З допомогою Афродіти він умовив ніжними словами прекрасну Єлену покинути дім чоловіка й тікати з ним у Трою. Дала згоду Єлена Парісу. Потай новів Паріс кохану Єлену на свій корабель, викрав він у Менелая дружину,

а з нею і його скарби. Усе забула Єлеиа чоловіка, рідну Спарту ії дочку свою Герміону заради кохання до Паріса...

Швидко мчав корабель по морських хвилях назад до троянських берегів. Радів Паріс з ним була найвродливіпіа зі смертних жінок, Єлеиа. Аж ось, коли корабель плив далеко від берегів у відкритому морі, зупинив його могутній бог моря Нерей. Він виринув із морської глибини й провістив загибель Парісові та всій Трої. Збентежилися Паріс і Єлеиа, але Афродіта заспокоїла їх і примусила забути це грізне віщування. Три дні плив корабель під охороною Афродіти спокійним морем. Швидко гнав його попутний вітер. Щасливо прибув він до троянських берегів.

(Переклад із давньогрецької Миколи Куна, український переклад Юрія Іванченка)

ОБЛОГАТРОЇ

Коментарі

Цар Менелай дуже образився на Паріса за викрадення Єлени. Крім того, ображені присудом Паріса, Гера й Афінатеж зненавиділи його, а разом із ним і всіх троянців, і поклялися жорстоко помсти-гися. Брат Менелая, цар Мікен Агамемнон, скликав з усієї Греції славетних царів і героїв, у тому числі хитромудрого Одіссея (царя острова Ітаки) і молодого Ахіпла (сина Пелея та Фетіди). Вони вирішили напасти на Трою й визволити Єлену. Величезний грецький флот висадив військо неподалік Трої, і почалась облога міста. Троянська війна точилася без помітних переваг упродовж дев’яти років. У бойових діях брали активну участь боги й богині, а також герої — Ахілл, Гектор, Одіссей, Менелай,

Патрокл та ін.

Давні греки дуже цінували сильні почуття та вроду жінок, тому кохання до прекрасної цариці Спарти Єлени було досить вагомою причиною для початку війни. Кохання і війна у свідомості давніх греків були нероздільні. Історики встановили, що цариця Єлена існувала насправді. Її ім'я стало легендою, дівчата й жінки Спарти вклонялися їй, як богині.

СМЕРТЬ АХІЛЛА

Коментарі Ахілл (Ахіллес) — син царя Пелея й морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу (одна з річок Аїду, воду якої вважали отруйною, тому загартовування в ній Ахілла робило його непідвладним смерті). Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку його тримала, купаючи, мати. При сприянні Афіни й Гери Ахілл здійснив чимало подвигів у Троянській війні. Та все ж таки він гине героїчною смертю біля мурів Трої напередодні її падіння.

Страшним гнівом палав Ахілл проти троянців. Він вирішив жорстоко помстится їм за смерть друзів, Патрокла й Аптілоха. Як розлютований лев, бився Ахілл, кладучи одного за одним героїв Трої. Кинулися тікати троянці, поспішали заховатися вони за мурами міста. Несамовитий Ахілл переслідував їх. Гнала його невблаганна доля на неминучу загибель. (...)

Він увірвався б і у священну Трою, і вона загинула б, якби не з’явився бог Аполлон. Грізно крикнувши, спинив він Ахілла. Та не послухав його Ахілл. Він сам гнівався на бога за те, що багато разів рятував бог-стріловержець від нього Гектора й троянців. Ахілл погрожував навіть богові, що вразить його списом. Невблаганна доля затьмарила розум Ахілла. Він готовий був напасти навіть на бога. Розгнівався Аполлон... Зробившись темною хмарою, для всіх незримий, послав він Парісу стрілу, і вразила вона Ахілла в п'яту, куди тільки й можна було вразити великого героя. Смертельною була для Ахілла ця рана. Відчув наближення смерті Ахілл. Вирвав він із рани стріту й упав на землю. Гірко докоряв він богу Аноллопові за те, що згубив його. Знав Ахілл, що без допомоги бога не міг вбити його ніхто зі смертних. Ще раз зібрав свої сили Ахілл. Грізний, наче вмираючий лев, підвівся він із землі й вразив ще багатьох троянців. Та ось похололи його руки й ноги. Наближалася смерть. Поточився Ахілл і оперся на спис. Грізно крикнув він троянцям:

Горе вам, .загинете ви! І після смерті буду метатися вам!

Від цього заклику кинулися тікати троянці. Але щодалі слабнув Ахілл. Залишили його останні сили, й упав він па землю. Помер Ахілл. Але й до мертвого не насмілювалися наблизитися троянці. Потроху перебороли вони страх,

і запеклий бій закипів навколо тіла найбільшого з героїв. Наймогутніші герої греків і троянців узяли участь у цьому бою. (...) Не хотів Зевс, щоб троянці оволоділи тілом Ахілла. Підняв могутній Аякс труп і поніс до кораблів, а його захищав Одіссей, відбиваючи троянців, що наступали. (...)

В одному склені поховані були греки Ахілл, Патрокл й Аптілох. Високу могилу насипали над ними греки, далеко її видно було з моря, вона свідчила про велику славу похованих героїв.

(Переклад із давньогрецької Миколи Купа, український переклад Юрія їватенка)

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ

Коментарі троя була могутня й неприступна. Але греки оволоділи містом завдяки хитрості Одіссея. Він наказав зробити дерев’яного коня, у якому заховалися греки, а вночі вони вилізли з нього, відкрили браму міста й запалили велике вогнище. Так згоріла Троя. Загалом Троянська війна тривала 10 років.

Завдяки давньогрецьким міфам у нашу мову ввійшли крилаті вирази, пов’язані із символами Троянської війни: прекрасна Єлена— дуже вродлива жінка; яблуко розбрату — предмет суперечок, ворожнечі; троянській кінь — хитрий, підступний задум; ахіллесова п'ята— вразливе місце та ін.

Давньогрецька міфологія надихала багатьох українських митців. її добре знали й використовували у своїх творах П. Могила, Л. Баранович, Ф. Прокопович, Г. Сковорода. А«Енеїда» І. Котляревського — це широка енциклопедія античного світу, у якій письменник використав у поемі майже всіх персонажів грецької міфології. Міфологічні мотиви звучать у поезіях І. Франка, Т. Шевченка, зокрема в його поемі «Кавказ», де постає образ нескореного Прометея, утворах Лесі Українки «Кассандра», «В катакомбах» та ін.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Які історичні події відтворено в міфах троянського циклу? 2. Як пояснюються ці події в міфах? 3. Визначте провідні теми та мотиви в прочитаних вами міфах. 4. Перекажіть і прокоментуйте сюжет прочитаного вами міфу (1 за вибором).5. Охарактеризуйте образ вашого улюбленого міфологічного героя.

Порівнюємо. Знайдіть у прочитаних вами міфах образи, які пов’язані між собою за принципом антитези. Порівняйте їх.

Для обговорення Які духовні цінності утверджуються в прочитаних вами міфах?

Творче завдання. Складіть 1-2 речення, у яких використовуються крилаті вирази, пов’язані із символами Троянської війни.

Перевірте себе. 1. Які історичні події знайшли відображення в давньогрецьких міфах? 2. Назвіть основні цикли давньогрецьких міфів, їх основні образи. 3. Розкрийте роль символів у грецьких міфах (на прикладі прочитаних текстів). 4. Які міфологічні мотиви розробляються в давньогрецьких міфах? 5. Назвіть міфи, у яких ідеться про сюжети випробування, кохання за велінням богів, подвигу заради високої мети.

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Давня література Євроші. Давньогрецька література відкриває історію європейських літератур. Такі слова, як поезія, музика, епос, лірика, театр, сцена, трагедія, комедія, драма, філософія та багато інших, грецького походження. Культуру давніх греків високо оцінювали митці всіх наступних епох.

Особливо це стосується гуманістів доби Відродження, які вважали себе спадкоємцями ідеалів античного світу й мріяли відродити античну культуру. Давньогрецькою міфологією та літературою захоплювалися й діячі Просвітництва, зокрема Й. В. Гете та Ф. Шиллер. Іван Франко писав: «З безмірно багатої греко-

римської літератури лишилися лише нужденні відломки та шматочки, але вони мали силу обновити європейську людність... Вони й досі не перестали запліднювати нашого духа її творять непохитну основу нашої цивілізації».

Етапи й періоди давньогрецької літератури. У літературі Стародавньої Греції виокремлюють такі етани й періоди:

1.    Архаїчний (до VII ст. до н. е.):

а)    дол ітератур 11 и й період (до середини IX ст. до н. е.);

б)    гомерівський період (до VII ст. до п. с.).

2.    Класичний (VII ст. до н. е. IV ст. н. е.):

а)    ігіслягомерівський період (VII VI ст. до н. є.);

б)    аттичний період (V IV ст. до н. е.).

3.    Елліністичний (кінець IV II ст. до п. е.).

4.    Римський (середина II ст. до и. е. IV ст. н. е.).

Провідні жанри та їх представники. На архаїчному етапі переважала колективна свідомість, що знайшла відображення в численних міфах долітера-турного періоду, а також у творах героїчного епосу, основу якого становлять епічні поеми «Іліада» і «Одіссея» Гомера.

Лірика давала можливість відобразити духовні переживання, внутрішній світ особистості нової доби. Відомими поетами того часу були Тіртей, Солоп, Феогнід, Архілох, Алкей, Сапфо, Анакреонт, Піп дар та іи.

коментаріу давньогрецькій мові одне й те саме слово означало поняття мистецтвоі ремесло — techne.Звідси й походження слів поезія (poiesis)і поет (poietes)від спільного кореня роблю (роіед).

За часів розквіту полісів¹ (у V -IV ст. до и. е.) розвивається драма (з давпьогрецьк. дійство'). Засади античної драми заклали Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан. А теорію драми, зокрема жанрів трагедії та комедії, уперше розробив у праці «Поетика» Арістотель.

У цей час у зв'язку з піднесенням загального рівня культури, зростанням самосвідомості еллінів і новими умовами соціально-політичного життя виникають прозові жанри історіографія, красномовство та філософія. Пізніше воші перетворилися на окремі галузі науки. А в V-IV ст. до н. е. ці жанри були органічно пов'язані з літературою. Найвизначнішими представниками дав-

Зауважте!    ц_{а класичн0М}у етапі розвитку давньогрецької літератури виник

ла лірика. Слово лірикапоходить від назви музичного інструмента — ліри, під акомпанемент якої виконувалися пісні. Проте назва ця з'явилася значно пізніше, у період еллінізму. До того часу ліричні твори, які мали пісенний характер, називалися меліка. ⁶

Зауважте! Драматичне мистецтво Еплади представлене трьома жанрами — трагедією, комедією та драмою сатирів.

ньогрецької класичної прози вважаються історики Геродот і Фукідід, оратор Демосфен, філософи Сократ, Платон і Арістотель.

Як прозовий жанр розвивається байка, засновником якої був Езоп. Твори легендарного митця жили в усній традиції, допоки римський байкар Фсдр ие виклав їх у віршах латинською мовою.

У добу еллінізму давньогрецька література та мистецтво набули нових ознак. У філософських працях Діогеиа, Епікура й інших порушувалися проблеми внутрішньої свободи особистості, її права на власне життя та почуття. В елліністичний період продовжують розвиватися також історіографія та красномовство, але провідними стали жанри, у яких на перший плай виходять сімейні стосунки, події особистого життя людини: побутова комедія (Менандр) та інтимна лірика (Феокріт).

У середині II ст. до п. е. Греція потрапила під владу Риму й протягом шести віків залишалася однією з провінцій Римської імперії. Так розпочався останній (римський) етан давньогрецької літератури, позначений синтезом грецької та римської культур. Панування Риму, свавілля його намісників морально пригнічувало волелюбних еллінів, які чинили опір. Але становище греків дедалі погіршувалося. Велика давньогрецька культура поступово занепадала. І все ж таки на цьому етапі вона продукувала яскраві художні здобутки. У цей період розвивається наукова проза у творчості Плутарха. Вій прославився створенням «Життєписів», тобто біографій видатних греків і римлян, що являють собою своєрідну історію Греції та Риму від міфологічних часів до часів самого Плутарха. Заслуговує на увагу жанр роману, що виник у I III ст. п. е. на міфологічній основі. Античні митці називали його оповідь, повить, діяння або книш. Сама назва «роман» з’явилася значно пізніше, за часів Середньовіччя.

З початком нашої ери поширюється християнство, яке відкрило людству нову мету. Однак на першому етані християнство зазнало гонінь і переслідувань. Тільки кілька століть потому воно було визнано як офіційна релігія. Формування християнства позначилося на розвитку літератури. Протягом першого століття нашої ери па території Стародавньої Греції створюються Євангелія, твори про діяння пророків та ін. Ці тексти згодом були визнані церквою й ввійшли до Біблії.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть основні етапи й періоди давньогрецької літератури. 2. Визначте їх провідні ознаки, назвіть представників. 3. Які події призвели до занепаду давньогрецької культури?

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко