Народна Освіта » Світова література » Міфи Троянського циклу читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Міфи Троянського циклу читати онлайн

Міфи Троянського циклу

Еллінських міфів так багато, що зібрати й вивчити їх усі просто неможливо. Проте вже в архаїчні (найдавніші) часи деякі з них набули надзвичайної популярності. Якийсь особливо шанований еллінами герой (скажімо, Геракл або Те-зей) міг стати головним персонажем не одного, а цілої низки міфів. Як нитка тримає перлинки в разку намиста, так і цей герой об’єднував міфи в певну сукупність, яку елліни уявляли як своєрідний «вінок» (або «коло»). Українське слово коло (круг) еллінською звучить як [кіклос], ми ж кажемо [цикл] (звука [ц] греки взагалі не знали й вимовляли [кіклоп], а не [циклоп], або [Кер-бер], а не [Цербер]).

Отже, сукупність міфів, об’єднаних спільним місцем дії, героєм або подією, почали називати міфічним циклом.

Тема Троянської війни — одна з центральних у грецькій міфології.

Троянський цикл міфів своїм корінням сягає у II тисячоліття до н. е. Давньогрецькі співці — аеди і рапсоди — з уст в уста, від покоління до покоління передавали пісні про події легендарного минулого, про похід на Трою, або Іліон (звідси назва «Іліади» Гомера). Ці пісні знала вся Еллада. На їхній основі виникали художні твори, де історія набувала ознак легенди. Міфи Троянського циклу стали підґрунтям для поем Гомера «Іліада» й «Одіссея», окремі епізоди Троянської війни опрацювали давньогрецькі трагіки («Троянки» Евріпіда); у Римі про неї писали Енній, Верґілій («Енеїда») та ін. У літературі Нового часу до троянських міфів

зверталися Джованні Боккаччо, Жан Жироду, Вільям Шекспір, Леся Українка, Бертольт Брехт та in. Та й початок нової української літератури теж пов’язаний із Троянським циклом міфів, оскільки Іван Котляревський запозичив у Верґілія сюжет і героя (Енея), котрий був одним із захисників Трої.

Епізоди, відображені в міфах Троянського циклу

1.    Весілля Пелея і Фетіди.

2.    Суд Паріса.

3.    Єлена, дочка Зевса і Леди.

4.    Паріс викрадає Єлену.

5.    Мене лай готується до війни з Троєю.

6.    Народження і виховання Ахілла.

7.    Заснування Трої.

8.    Перші дев’ять років облоги Трої.

9.    Смерть Ахілла.

10.    Смерть Аякса.

11.    Останні дні Трої.

1 9 ТТяпітіттсг Tr\m

 

Паріс (Александр) у давньогрецькій міфології — син троянського царя Пріама й цариці Гекаби. Одразу ж після народження хлопчика батьки наказали рабові кинути його на горі їда на поталу диким звірам. Однак малюк не загинув, його вигодувала своїм молоком ведмедиця. Коли через п’ять днів раб знайшов хлопчика живим і здоровим, то взяв його до своєї домівки, назвав Парісом і виховував поміж пастухами. Юнак вирізнявся розумом та відвагою. Він сміливо боронив отари від розбійників, за що дістав наймення Александр — «той, що захищає (отари) від чоловіків».

Згідно з міфами, до Паріса за порадою Зевса звернулися Гера, Афіна й Аф-родіта, щоб той розсудив, кому з них має належати яблуко з написом «пай-вродливішій». Це яблуко, що відоме як «яблуко розбрату», підкинула гостям

не запрошена на весільний бенкет Пелея й Фетіди богиня чвар і розбрату Еріда. Кожна з трьох наймогутніших богинь намагалася схилити юнака на свій бік: Гера обіцяла владу та багатство, Афіна — мудрість і військову славу, Афродіта — найвродливішу у світі жінку. Паріс присудив яблуко Афродіті, яка за це допомогла йому викрасти в спартанського царя Менелая його дружину Єлену. Це викрадення призвело до початку Троянської війни, героїв якої оспівано в давньогрецькому епосі.

Паріс викрадає Єлену

 

Минуло багато днів, відтоді як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалось, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й допомогла улюбленцеві збудувати чудовий корабель. Паріс зібрався вже відплисти до Спарти, де жила Єлена. Даремно застерігав його віщий сип Пріама, Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати той, зійшов па корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як віддалявся швидкохідний корабель Паріса від рідних берегів. Простерши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:

— О, горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать повалені в прах його сини!

Я бачу: ведуть у неволю чужинці заплаканих троянських жон і дів!

Так вигукувала Кассандра, але піхто не зважив на її пророцтво.

Ніхто не зупинив Паріса. А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув, нарешті, до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту й вийшов зі своїм другом Енеєм на берег. Із ним пішов він до царя як гість, що не замислював нічого злого. Радо привітав Менєлай Паріса та Енея. Па честь гостей приготував він багату трапезу.

Під час цієї трапези вперше побачив Паріс прекрасну Єлену. Сповнений захоплення, дивився вій на неї, милуючись її неземною красою. Полонив своєю красою і Паріс Єлену, він був прекрасний у своєму багатому східному вбранні. Минуло кілька днів. Мене-лаєві треба було їхати на Крит. Від’їжджаючи, просив він Єлену дбати про гостей, щоб нічого їм не бракувало. І гадки не мав Ме-нелай, якої кривди завдадуть йому ці гості. Коли Менелай поїхав, Паріс одразу ж вирішив скористатися з його від’їзду. З допомогою Афродіти він спонукав ніжними умовляннями прекрасну Єлену покинути дім чоловіка і втекти з ним у Трою. Дала згоду Єлена Парісу. Потай повів Паріс прекрасну Єлену на свій корабель; викрав він у Менелая дружину, а з нею і його скарби. Усе забула Єлена — чоловіка, рідну Спарту і дочку свою Герміоиу заради любові до Паріса. Покинув корабель Паріса гирло Евроту, повізши із собою багату здобич. Швидко нісся корабель морськими хвилями назад до троянських берегів. Радів Паріс, із ним була найвродли-віша зі смертних жінок, Єлена. Як ось, коли корабель плив далеко від берегів у відкритому морі, зупинив його могутній бог моря Нерей. Він виплив із морської глибини й провістив загибель Парі-сові і всій Трої. Збентежились Паріс і Єлена, але Афродіта заспокоїла їх і примусила забути це грізне провіщення. Три дні плив корабель під охороною Афродіти спокійним морем. Швидко гнав його попутний вітер. Щасливо прибув він до троянських берегів.

(За М. Куном)

1.    Хто така Єлена?

 

2.    Чим була ображена богиня розбрату Еріда? Що було написано на яблуці, яке вона підкинула на весіллі Пелея і Фетіди?

3.    Що означає вислів «яблуко розбрату»?

4.    Що вам відомо про Паріса?

5.    Хто спонукав Паріса їхати до Спарти?

6.    Які застереження й пророцтва отримували троянці після того, як Паріс вирішив викрасти Єлену?

7.    Чому Єлена, будучи заміжньою, погодилася їхати з Парісом?

8.    Поміркуйте, які закони порушив Паріс, викравши Єлену.

В Україні є статуя Паріса у Національному дендрологічному парку «Софіївка», що в Умані. В основу композиційного рішення центральної частини парку покладені сюжети з міфології Давніх Греції та Риму, а деякі споруди нагадають оселі грецьких богів, героїв, письменників та філософів. У центрі розміщено басейн, а біля нього — статую Паріса. її було встановлено 1846 року.

Протягом дев’яти років Троянської війни греки намагалися взяти штурмом Трою, але всі їхні спроби виявилися марними. Тоді вони почали воєнні дії на прилеглих територіях і завоювали міста союзників троянців. Грекам удалося заволодіти островами Тене-дос, Лесбос, містами Педас, Лірнесс та іншими. В усіх цих битвах особливо відзначився Ахілл. Основні події Троянської війни відбулися на її десятий рік. Відмова Ахілла від участі у воєнних діях (ображеного тим, що Агамемнон забрав у нього полонянку Брісе-їду) загрожує поразкою грекам. (Гнів Ахілла — головна тема поеми Гомера «Іліада».) Троянці на чолі з Гектором намагаються знищити ахейський флот. І тільки втручання у бойові дії друга Ахілла Патрокла, сина аргонавта Менетія, який переконав побратима дати йому свою зброю, відводить небезпеку від греків. Але у двобої з могутнім Гектором Патрокл гине. Розгніваний Ахілл повертається до битви і знищує багато троянців. Він перемагає амазонку Пеи-фесіпею і царя ефіопів Мемнона, які були союзниками Трої. Кульмінацією протистояння ахейців і троянців стає двобій найкращих воїнів з обох боків — Ахілла і Гектора. І лише втручання богів допомогло Ахіллові перемогти троянського героя. Згодом гине і сам Ахілл. Стріла Паріса, спрямована рукою бога Аполлона, поцілила героя в п’яту — єдине уразливе місце на його тілі.

(За М. Куном)

 

Ахіллес, також Ахілл — син царя мірмідонян у Фесалії Пелея - та морської богині Фетіди, герой Троянської війни. За давньогрецьким міфом, мати Ахілла викупала його у водах священної ріки Стікс, щоб зробити невразливим для ворожих стріл. Але при цьому вона тримала Ахіллеса за п’яту, якої не торкнулися води Стікса. Стріла Паріса, спрямована богом Аполлоном, влучила у п’яту, і герой загинув. У переносному значенні « ахілл есова п’ята» — слабке, уразливе місце.

Троянський кінь

Дедалі важче троянцям було захищати рідне місто, проте вони, замкнені за мурами Трої, несхитно стояли й не скорялися. Тоді Одіссей, який вирізнявся спритністю й тямовитістю, зібрав грецьких царів на раду й мовив: «Наше військо не таке сильне, як десять років тому. Ми втратили славетних героїв, а Троя й досі не здолана. Якщо ми не візьмемо місто хитрістю, то не візьмемо його зовсім». Усі вожді зацікавлено позирали на Одіссея, а той, витримавши паузу, стишив голос і запропонував вдатися до підступного плану.

«Ми збудуємо величезного дерев’яного коня,— мовив Одіссей упівголоса, — і в ньому заховаються найліпші наші воїни. Решта ж спалить табір, сяде на кораблі й буцімто попливе додому. Насправді ж кораблі заховаються неподалік — поза островом Те-недосом. Серед троянців ми пустимо чутку, що дерев’яний кінь — то жертва богам, аби наші кораблі щасливо дісталися рідної землі. Хай тільки троянці затягнуть коня до міста!..» Здивовані Одіссе-євою кмітливістю грецькі царі радо пристали на його задум.

До будівництва коня взявся знаний архітектор Епей, який заснував кілька італійських міст. У будівництві Епеєві допомагала сама войовнича Афіна. Коли коня було збудовано, усередині нього заховався добре озброєний Одіссей, а з ним — іще кілька най-сміливіших героїв. Охочих зостатися попід стінами Трої було так багато, що героям довелося тягнути жереб. Серед щасливчиків опинилися спартанський цар Менелай, майстер Епей, аргоський цар Діомед, Ахіллів син Неоптолем та інші. Епей так майстерно замаскував отвір у коневі, що ніхто б і не здогадався, буцімто всередині щось може бути.

Зійшло сонце. Троянські чатові з тривогою й подивом вдивлялись у далину: замість грецького табору попід стінами Трої стояв самотній дерев’яний кінь, а грецьких кораблів не було і сліду. Аж ген далеко на обрії видно, як гойдаються на хвилях судна, повертаючись додому, до грецьких берегів. Зраділи троянці, хутко відчинили браму міста й вибігли на берег. Вони були впевнені, що облога скінчилася, що нарешті повернулося мирне життя.

Тільки великий дерев’яний кінь, якого по собі залишили греки, непокоїв троянців. Одні казали, що треба його покинути й не чіпати; інші вважали, що варто б його забрати в місто і встановити в акрополі — самому центрі міської фортеці, що височів на пагорбі. Коли віщунка Кассандра, дочка царя Пріама, почула, що троянці збираються тягти коня до міста, вона страшенно перелякалась і спробувала їх зупинити, проте піхто, як завше, не повірив Кассандровим пророцтвам.

Не повірили троянці й Апол-лоиовому жерцю Лаокоону.

 

«Схаменіться,— намагався заспокоїти збуджених городян Лаокоон,— як ви можете бути певні, що в череві коня ніхто не ховається?» На підтвердження своїх слів Лаокоон розмахнувся й пожбурив списа просто коневі в живіт. Над землею розлігся такий брязкіт, мов усередині коня загуркотіли мідні об ладунки, проте троянців мов засліпило: вони й на Лаокоонові застереження не зважили. Аж тут здалеку почувся галас: троянські чередники вели грека на ім’я Синон, який добровільно здався в полон. Плачучи й ламаючи руки, Синон розповів троянцям брехливу історію, заздалегідь підготовану хитрим Одіссеєм: буцімто Синон ворогував з Одіссеєм, і коли грецькі кораблі відпливали, то Синона залишили на березі на поталу троянцям. От тепер він чекає неминучої смерті, бо хіба ж зглянуться над ворогом троянці?..

Незважаючи на всі перестороги, троянці повірили Одіссеєвій вигадці й почали розпитувати Синона. «А що означає кінь,— допитувалися вони,— якого греки залишили на березі?» Синон відповів: «То жертва богам за щасливе повернення грецьких кораблів додому». Марно жрець Лаокоон благав земляків не вірити грекові — сьогодні боги відвернулися від нього. «Стережіться данайців, що носять дарунки!» — вигукнув Лаокоон (данайцями називали греків). Але раптом із морської глибини випливли дві змії і обвилися довкола Лаокоонових синів. Старий кинувся синам на допомогу, і тоді змії стисли своїми кільцями і його й теж почали душити. У страшних муках померли Лаокоон і його сини за те, що хотіли врятувати рідне місто. Змії ж заповзли під палладій, поцуплений Одіссеєм, і зачаїлися. А засліплені троянці упевнилися, що Лаокоопа не варто слухати, якщо його скарала сама богиня Афіна за те, що наважився кинути спис у коня, якого греки принесли в жертву богам.

Тепер троянці були перекопані, що коня слід забирати до міста. Але ж як таку величезну споруду протягти крізь браму? Недовго думавши, вони почали розбирати міський мур, щоб затягти коня всередину. Чотири рази кінь застрягав у проламі міського муру, і чотири рази троянцям доводилося штовхати його, щоб пропхати в місто. У нутрі коня бряжчала зброя, проте троянці мов поглухли: не чули підступного бряжчання. Ще довго потому, як дерев’яний кінь опинився в місті, лунали веселі співи й радісний сміх, вино лилося рікою, а коли над містом запали сутінки, троянці поснули.

Не спали лише грецькі герої, які зачаїлися в череві дерев’яного копя. Вони знали, що вночі їхні товариші, які відпливли па кораблях, мають потихеньку повернутися назад. Не спав і Синон, який на березі розпалив високе вогнище — маяк для грецьких кораблів, щоб ті не заблукали в темряві. Коли Троя міцно заснула, за знаком Синона, який побачив у світлі місяця, що кораблі вже повертаються, Одіссей відчинив коня, і грецькі герої зістрибнули на землю. Тихцем, надійно сховані пічною темрявою, вони прокралися до міської брами й відчинили п. Безшумно греки вдерлися до міста.

Троя запалала одразу з кількох боків. Горіли будинки, перелякані мешканці вихоплювалися надвір. Троянські мужі намагалися боронитися, але що вони могли протиставити підступному нападові грецького війська?.. А греки вже оточили палац царя Пріама. Разом із родиною Пріам шукав захисту біля олтаря могутнього Зевса, але й сюди дістався Ахіллів син Неоптолем і просто на батькових очах убив останнього Пріамового сина. Старий кволою рукою спробував кинути списом у ворога, та Неоптолем був удесятеро спритнішим: іще не встиг Пріам замахнутися списом, а Неоптолем уже вразив царя мечем.

Слідом за Неоптолемом вдерся до палацу й спартанський цар Менелай, який повсюди шукав зрадницю Єлену. Він убив би її власноруч, якби його останньої миті не втримав Агамемнон. А богиня Афродіта пожаліла красуню Єлену й знову розпалила в грудях Менелая кохання до колишньої дружини. Мов воєнну здобич, повів Менелай прекрасну Єлену на свій корабель.

З усіх героїв Трої врятуватися вдалося тільки Енеєві, який на руках виніс із палаючого міста старенького свого батька Аихіза та синочка Асканія. А Троя ще довго горіла, і довго захмарювали небо чорні клуби диму.

(За М. Куном)

1.    Які епітети можна додати до імені Одіссея, крім «хитромудрий»?

2.    Чому троянці повірили в щирість греків?

3.    Який крилатий вислів, крім «троянський кінь», вийшов із цього міфу?

4.    Як ви вважаєте, троянський кінь — це підлість чи військова хитрість?

Троянський кінь — величезний дерев’яний кінь, збудований греками за порадою Одіссея після тривалої безуспішної облоги Трої. Усередині коня сховалося декілька воїнів, а решта грецького війська про людське око відпливла від міста на своїх кораблях. Троянці повірили в те, що облогу знято, і затягли коня до міста. Уночі воїни вийшли з коня й відчинили ворота Трої війську, що повернулося. Троя була переможена та зруйнована. Так поєдналися реальна історія й міф. Тривалий час люди думали, що це — лише вигадка. Але 1879 року відомий учений Генріх Шліман знайшов залишки Трої, розкопки якої довели, що близько 1200 року до н. е. місто насправді витримало тривалу облогу і було зруйноване. Відтоді й існує у мовленні людей вислів «троянський кінь». У переносному вживанні — підступний дарунок ворогів, смертельно небезпечна загроза.

Антропоморфізм (грецьк.) — уподібнення будь-чого до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей на тварин, рослини, речі та явища навколишнього світу. Так, в уявленні людей античності боги були переважно цілком людиноподібними істотами, наділеними відносно нечисленними надприродними якостями: вічним життям, молодістю, мали особливе місце проживання, особливий режим харчування, уміли змінювати подобу та ін.

1.    Які грецькі міфи розповідають про причини війни ахейців із троянцями?

2.    Які крилаті вислови пов’язані з Троянським циклом міфів?

3.    Придумайте і напишіть невеликий історичний нарис, що розкриватиме справжній стан речей перед завершенням Троянської війни.

4.    Чим відрізняється римська міфологія від давньогрецької?

5.    Наведіть кілька аргументів на підтвердження істинності судження «Античність — колиска європейської культури».

1.    Які, на ваш погляд, є у грецьких міфах зернята історичної правди?

2.    Поміркуйте, чому тема війни є актуальною у багатьох творах митців. Уявіть себе доповідачем на Міжнародній конференції, на котрій обговорюються проблеми миру та війни. Ви — вчений-пацифіст, який хоче довести всьому світові, що війни потрібно будь-що уникати, шукати компромісу в конфліктах дипломатичним шляхом. Доведіть свою думку так переконливо, аби ні в кого не виникло протилежних міркувань. Як ви вважаєте, чи може людство уникнути війни? Яким чином це можна зробити?

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Паращич

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 22:01, посмотрело: 39686