Народна Освіта » Світова література » Античність - Давньогрецька культура та література читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Античність - Давньогрецька культура та література читати онлайн

АНТИЧНІСТЬ

Античною літературою наливають літературу давніх греків і давніх римлян, яка створювалася в період від VIII століття до н. в. до V століття н. е. Слово античність походил, із латинсько! мови іі означає давній.

Історично першою виникла давньогрецька література. Вона зберегла своє панівне становище протягом всієї доби античності. Римська література була літературою народу, який сформувався пізніше за греків, через що і потратиш під грецький культурний вплив. Римські автори вважали себе учнями греків, наслідували їх і доволі часто писали свої твори давньогрецькою мовою.

Незважаючи на тс, що антична література проіснувала понад тисячу років, змінювалася вона надзвичайно мало. Основними її рисами були широке використання міфологічної тематики в художніх творах, панування поетичної форми в літературі (прозою писали ліпіте історичні записки й твори ораторського мистецтва) та незмінна система жанрів, у якій кожен жанр мав свій взірцевий твір, на який орієнтувалися всі наступні митці, практично не відходячи від традиційної форми.

Визначальною рисою античної літератури стало усвідомлення цінності людської особистості. Ця риса притаманна не ліште літературі, а й усій античній культурі, досягнення якої до сьогодні вражають нашу уяву.

Вивчення літератур Давньої Греції та Риму опирається на найрізноманітніші джерела: оригінальні тексти, які дійшли до нас, уривки з них або їхні перекази у творах пізніших письменників і вчених, а також на археологічні та етнографічні відомості. На жалі., більшість пам’яток античного мистецтва і літератури були втрачені внаслідок численних воєн та пожеж. Але ті, іцо дійшли до нас, свідчать про гуманізм і надзвичайно високу художню майстерність античних митців.

Античну літературу називають колискою європейського словесного мистецтва, адже її жанри, багату систему віршування та засобів виразності згодом засвоїли молоді європейські літератури. До тем і сюжетів античної літератури активно зверталися європейські митці усіх наступних епох. Навіть у добу Середньовіччя, для якої характерне зниження цікавості до людини та її внутрішнього світу, знання давньогрецької мови й мови давніх римлян — латини було ознакою вченості.

Практично всі європейські народи поклали в основу своїх національних абеток латинське написання букв (тільки деякі, зокрема й українці — грецьке). Значна кількість наукових термінів, абстрактних слів, географічних назв тощо була прямо запозичена з латини або давньогрецької мови.

За століття, які минули з часу їх появи, твори давньогрецьких та римських митців не втратили своєї художньої цінності й продовжують захоплювати читачів.

Історична енциклопедія

Давньогрецька культура — найвизначніше явище стародавнього світу. її попередницею була культура перших грецьких племен — ахёйцм, які прийшли з-за Дунаю і захопили весь Балканський півострів. Поступово перетворившись із диких кочівників на землеробський народ Середземномор’я, ахейські племена створили високорозвинснс суспільство, яке мало свою писемність, чудову архітектуру та настінний живопис. Культуру ахейських племен, тцо сягнула свого розквіту у 1400 1200 роках до н. е., вчені називають Мі-кёнською культурою (від назви найбільшого ахейського міста Мікбни).

У період розквіту Мікснської культури на Балканському півострові існували рабовласницькі держави, лідером серед яких було Мікснськс царство його політична, військова та культурна першість визнавалася беззаперечно. Усі ахейські держави зберегли племінний устрій, їх очолювати племінні ватажки — царі (басилбвси) та племінна знать, що володіли значною частиною земельних угідь. У господарстві широко використовувався праця рабів. Жили заможні ахейці в містах-фортсцях.

Ахейські держави Мікснської епохи мали добре підготовлену армію, великий флот і вели постійні війни з іншими середземноморськими народами. Збагатившись у військових походах, ахейська родова знать відчула смак до розкошів у містах почали зводити вслтшні паїаци, а в повсякденне життя увійшли вишукані предмети побуту.

Однак мистецтво цього войовничого народу, як і вся його цивілізація, було мужнім і стриманим. Фрески, якими розписували стіни в палацах, зображували сцени війни та полювання, а наіівипгуканіїїтими речами, знайденими в ахейських похованнях, були бронзові мечі, золоті і срібні кубки, а також посмертні маски могутніх владарів.

У давньогрецькій міфології відобразилося ахейське минуле давніх пусків, а сюжети і образи мікснської доби стали основою для розвитку їхньої культури. Наприклад, саме в ті далекі й легендарні часи остаточно сформувався давньогрецький пантеон богів, якігх стали уявляти не як твариноподібних істот, а як уже відомих нам олімпійців (згадайте вивчене в б класі).

Події, змальовані в більшості давньогрецьких міфів та епічних пісень, відбуваються в Мікенську епоху, а найпопулярн і ті цикли — Фіванський, Троянський, про подвиги Геракла, про похід аргонавтів детально відображають ситуацію XIII століття до н. с., яка склалася в ахейських державах.

Не менш точно відображено і місце подій міфологічні боги та герої діють у місцевостях, ідо були центрами Мікснської культури. Герої давньогрецьких міфів та епосу — цс ахейські царі та царевичі, тісно пов’язані між собою родинними зв’язками. Навіть такий, здавалося б, народний герой, як Геракл, належав до царського роду. Як ви вже знаєте, він був безпосередньо пов'язаний з Мі конами, оскільки змушений був служити мікснському цареві Еврісфсю і звершити 12 подвигів (згадайте вивчене в 6 класі).

 

У міфологічному циклі про аргонавтів центральною постаттю став Яебн (або Язон) — також ахейський царевич. Його дядько, незаконно захопивши влад}10, пообіцяв повернути трон Ясону за умови, якщо той привезе з Колхіди10 золоте руно2.

Ясон, зібравши найуславленіптих ахейських героїв (серед яких був і сам Геракл), на кораблі Лрго вирулиш у далеку путь через Чорне морс до Кавказьких гір. У міфах йдеться про надзвичайні пригоди аргонавтів протягом важкої подорожі; про випробування, які влаштував Ясону підступний цар Колхіди; про викрадення золотого руна з допомогою колхідської царівни-чаклунки Медбї; про втечу Ясона з нею на Арго; про повернення трону законному спадкоємцеві. Історія птлюбу Ясона і Медеї та їхньої трагічної загибелі лягла в основу багатьох творів світового мистецтва.

Фівіїнський цикл міфів пов’язаний з ахейським містом Фіви, цар якого отримав жахливе пророцтво, що його вб’є власний син. Злякавшись, він наказав слузі умертвити новонародженого царевича. Проте раб, пожалівши безневинне дитя, таємно відніс його в сусіднє царство, сподіваючись, що так і хлопчик буде врятований, і пророцтво не здійсниться. Немовля потрапило до бездітного правителя Поліба, який назвав його Едіпам. Поліб із дружиною виростили хлопчика в любові, як рідного сина.

Утім щасливе життя юнака завершилося тоді, коли йому провістили, що

 

він не може жити на батьківщині, бо станс вбивцею рідного батька. Вражений пророцтвом, Едіп, не знаючи свого справжнього походження, залишив землю Поліба і вирушив світ за очі. Дорогою йому зустрівся ошатний старший чоловік із почтом слуг, якого Едіп під час запеклої суперечки вбив, не здогадуючись, що цс і був його рідний батько.

Мандруючи, юнак прийшов до стін рідних Фів, які потерпали від Сфінкса, чудовиська, яке кожному, хто хотів увійти до міста, загадувало загадку. Якщо перехожий не знав правильної відповіді, Сфінкс його пожирав (або скидав у провалля). Едіп відгадав загадку і звільнив місто від потвори, а вдячні фіванці обрали його своїм правителем.

У наступних міфах фіванського циклу розповідається про страшну кару, що чекала жителів міста, які, самі не знаючи того, віддали трон убивці їхнього царя, та про жахливі нещастя Едіпа. Міфологічний образ царя Едіпа, мотиви невідворотності долі й страждань стали надзвичайно популярними як в античному, так і новітньому мистецтві.

Найпопулярніпіий троянський цикл міфів присвячений військовому походу ахейців на малоазійське місто Трою, який має реальну історичну основу. Багатство образів, сюжетне і тематтртне різноманіття міфів троянського циклу досі залишається невичерпним джерелом для світової літератури.

Міфологічна передісторія Троянської війни та десятирічної облоги міста Трої почалася на весіллі могутнього царя ахейського племені мірмідбнців Пелся та безсмертної німфи Фстіди. На їхнє весілля було запрошено всіх богів, окрім богині чвар та розбрату Еріди. Ображена Еріда швидко знайшла спосіб помститися: вона посварила богиню шлюбу і подружньої вірності Гс5ру, богиню мудрості й справедливості Афіну та богиню кохання і вроди Афродіту, кинувши на стіл золоте яблуко з надписом «Найвродливішій* (так зване

«яблуко розбрату»). Владар богів і людей Зеве відправив бога-вісника Гермеса та посварених богинь у Малу Азію, щоб син троянського царя Пріама Наріс розсудив їх. Юний Паріс віддав яблуко Лфродіті, яка пообіцяла йому най-вродливіпіу жінку у світі — Єлбиу, дружину спартанського царя Менелйя.

Вогиня кохання стримала своє слово і допомогла легковажному Пар і су викрасти спартанку з дому її чоловіка. Ахейці, обурені чорною невдячністю молодого троянця за щиру гостинність ахейського царя, зібрали численне військо на чолі з мужніми вождями під проводом Агамбмнона, мікснського царя та рідного брата скривдженого Мснслая, і прийшли під стіни Трої. Війна між ахейцями й троянцями тривала 10 років і завершилася лише після того, як ахейці подарували троянцям величезну дерев'яну фігуру коня, в якій сховатися воїни. Завдяки цим хитрощам ахейці проникли в неприступне місто; вони розграбувати і знищили багату' Трою.

Утім переможний похід об'єднаного війська ахейців у Малу Азію став останнім в історії Мікснської цивілізації — у XII cm. до н, е. племена дорійців, спустоіпили ахейські землі.

Ахейське населення було або витіснене в гори, або підкорене, значна його частина смігрувата в Maw Азію. Настали «темні сторіччя» в історії Греції — завойовники, знищивши Мікснську культуру, на її місці не створили нічого. Втрачено було не лише політичні та економічні здобутки, а навіть писемність.

ПАРІС ВИКРАДАЄ ЄЛЕНУ

Минуло багато днів відтоді, як повернувся Наріс у дім отця свого Пріа-ма. Здавалось, що та зміна, яка статася в його житті, змусила ііого забути про дар, обіцяний йому Афродітою. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. .Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й допомогла своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель. Він зійшов на корабель і вирушив у путь безкраїм морським простором у Сперту, де жила Єлена. Розпач охопив Касса'ндру11, коли побачила вона, як швидкохідний корабель ІІаріса віддалявся від рідних берегів. Простерши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:

О, горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум'ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!

Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив ІІаріса А він п.лив усе далі й далі. Причалив Наріс у гирлі Е в роту і

вийшов із своїм другом Енбєм на берег. З ним пішов він до царя Мснслая як гість, що не замишляв нічого злого.

Радо привітав Мснслай ІІаріса та Енея. На честь гостей приготував він багату трапезу. Під час цієї трапези вперте побачив Наріс прекрасну Єдену. Сповнений захоплення, дивився він на неї, милуючись її неземною красою. Похопилася красою Паріса і Єлена, він був прекрасний у своєму багатому східному вбранні. Минуло кілька днів. Мснслаєві треба було їхати на острів Крит. Від’їжджаючи, просив він Єлену дбати про гостей, тцоб нічого їм не бракувало. І гадки не мав Мснслай. якої кривди завдадуть йому ці гості.

Коли Мснслай поїхав, Наріс зараз же вирішив скористатися з його від’їзду. За допомогою Лфродіти він умовив ніжними словами прекрасну Єлену покинути дім чоловіка і втекти з ним у Трою. Дала згоду Єлена Иарі-сові. Потай повів Наріс прекрасну Єлену на свій корабель; викрав він у Мснслая дружину, а з нею і його скарби. Усе забула Єлена — чоловіка, рідну Спарту і дочку свою Гермігіну — заради любові до Паріса.

Покинув корабель Паріса гирло Евроту, повізши з собою багату здобич. Швидко нісся корабель по морських хвилях назад до троянських берегів. Радів Наріс — з ним була найвродливіпіа зі смертних жінок, Єлена. Щасливо прибув він до троянських берегів.

(її киши Миколи Купа «Легенди і міфи Стародавньоі Греції")

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ

Та все ж ніяк не могли греки оволодіти містом. Тоді Одісссй12 умовив їх діяти хитрощами. Він порадив спорудити такого величезного дерев'яного коня, щоб у ньому могли сховатися наймогутніші герої греків. Усе ж інше військо мало відплисти від берега і заховатися за островом Тснсдосом. Коли троянці ввезуть коня в місто, тоді вночі вийдуть герої, відкриють браму міста грекам, які таємно повернуться назад. Одісссй запевняв, що тільки таким способом можна здобути Трою.

Нарешті, погодились греки на пропозицію Одіссея. Знаменитий митець Епей зі своїм учнем за допомогою богині Афіни Пал.лйди спорудив величезного дерев'яного коня. Усе нутро коня наповнилось озброєними воїнами. Епей так щільно закрив отвір, яким увійшли герої, що не можна було навіть подумати, що в коневі є воїни. Потім греки спалили усі будівлі у своєму таборі, посідали на кораблі і відійшли у відкрите морс.

З високих мурів Трої обложені бачили незвичайний рух у грецькому таборі. Довго не могли вони зрозуміти, що там такс діється. Раптом на велику свою радість побачили вони, що з табору греків здіймаються густі клуби диму. Збагнули воші, що греки покинули Троаду. Радіючи, повиходили усі троянці з міста й пішли до табору. Табір справді був покинутий, тільки де-не-де догоряли ще

будівлі. З цікавістю бродили троянці по тих місцях, де стояли недавно шатра Діомеда, Лхілла, Агамемнона, Мснслая та ішних героїв. Вони були певні, що скінчилася тепер облога, минули всі біди і можна взятися до мирної праці.

 

Раптом у здивуванні спинилися троянці: вони побачили дерев'яного коня. Дивились вони на нього і ніяк не могли здогадатися, що цс за дивовижна споруда. Одні з них радили кинути коня в морс, а інші — везти в місто й поставити на акргіполі13. Почалася суперечка. Тут перед сперечальниками з'явився жрець бога Аполлона Лаокоон. Він палко почав умовляти своїх співгромадян знищити коня. Певний був Лаокоон, тцо в коневі заховані грецькі герої, що цс якась воєнна хитрість, вигадана Одісссєм. Не вірив Лаокоон, що назавжди покинули греки Троаду. Благав він троянців не довіряти коневі. Що б там не було, а Лаокоон побоювався греків, навіть якби вони приносили дарунки Трої. Схопив величезний спис Лаокоон і кинув ним у коня. Здригнувся кінь від удару, і глухо забряжчала всередині нього зброя.

Та затьмарили боги розум троянців — вони все-таки постановили везти коня у місто. Мало здійснитися веління долі.

Коли троянці стояли навколо коня, все тісніше обступаючи його, раптом почувся голосний крик. Це пастухи вели зв’язаного полоненого. Він добровільно віддався їм у руки. Цей полонений був грек Сінбн. Обступили його троянці і почали знущатися з нього. Мовчки стояв Сі нон, боязко поглядаючи на троянців, що його оточили. Нарешті заговорив він. Тяжко нарікав він, проливаючи сльози, на гірку долю. Зворушили Сінонові сльози Пріама і всіх троянців. Почати вони розпитувати його, хто він і чому зостався. Тоді розповів їм Сінон вигадану історію, яку придумав для нього Одісссй, щоб обдурити троянців. Сінон розповів: коли греки вирішили припинити облогу, провидець КгСлхас оголосив, що боги за щасливе повернення на батьківщину вимагають людської жертви. І Катхас вказав на Сінона як на жертву богам. Зв'язати греки Сінона і повели до жертовника.

Але Сі нон розірвав мотуззя і врятувався від неминучої смерті втечею. Довго переховувався в густих заростях очерету Сінон, вичікуючи відплиття греків на батьківщину. Коли ж вони відплили, вийшов він зі свого сховища і добровільно віддався в руки пастухів.

Повірили троянці хитрому грекові. Пріам звелів звільнити його і запитав, що значить цей дерев’яний кінь, залишений греками у таборі. Тільки цього запитання й чекав Сінон. Прикликавши богів за свідків того, що говорить він правду, Сінон сказав, що коня залишили греки для того, щоб уласкавити грізну богиню Афіну Палладу. Кінь цей, за словами Сінона, буде могутнім захистом Трої, якщо троянці ввезуть його в місто. Повірили троянці Сінонові. Спритно зіграв він ролі., яку доручив йому Одіссей.

Ще ж дужче переконало троянців у тому, що Сінон говорив правду, велике диво, послане Афіною ІІалладою. На морі з'явилися два дивовижні змії. Швидко пливли вони до берега, звіщаючись нез'шеленними кільцями свого тіла на хвилях моря. Високо здіймались червоні, як кров, гребені на їхніх головах. Оті їхні блискали полум'ям. Виповзли змії на берег коло того місця, де Лаокоон приносив жертву богу моря Поссйдонові. В жаху розбіглися усі троянці, а змії кинулись на двох синів Лаокоона і обвилися навколо них. І Іосггіишв на допомогу синам Лаокоон, arc й його обвили змії. Своїми гострими зубами терзати вони тіла Лаокоона і двох його синів. Силкується зірвати з себе зміїв нещасний і визволити від них дітей своїх, та марно. Отрута прониката все глибше. Усе тіло зводить корчами. Страждання Лаокоона і синів його жахливі. Голосно скрикнув Лаокоон, чуючи наближення смерті. Так загинув Лаокоон, бачачи жахливу смерть своїх ні в чому не винних синів, загинув тот’, що хотів, всупереч волі богів, врятувати рідну землю. А змії, зробивши своє жахливе діло, поповзли геп. і зникли під щитом статут Афіни 1 Іаллади.

Запібслт» Лаокоона ще дужче переконала троянців, що вони повинні ввезти дерев’яного коня в місто. Розібрали вони частину міського муру, бо величезного коня не можна було провезти через браму, і з тріумфом, співами й музикою потягли коня канатами у місто. Чотири рази зупинявся, вдаряючись об мур, кінь, коли тягли його через пролом, і грізно гриміла в ньому від поштовхів зброя греків, але не чули цього троянці. Нарешті, притяглії вони коня в акрополь. Віїца Кассандра вжахнулася, побачивши в акрополі коня. Вона віщувата загибель Трої, але сміхом відповіли їй троянці адже її провіщенням ніколи не вірили.

У глибокій мовчанці сиділи в коні герої, пильно прислухаючись до кожного звуку, який доносився ззовні. Чули вони, як кликала їх, називаючи на ймення, пишнокудра Єлена, наслідуючи голоси їхніх дружин. Насилу вдержав одного з героїв Одіссей, затиснувши йому рота, щоб він не відповів. Чули герої тріумфування троянців і шум веселих бенкетів, іцо справлялися по всій Трої з нагоди закінчення облоги.

Нарешті, настала ніч. Усе змовкло. Троя поринула в глибокий сон. Біля дерев'яного коня почувся голос Сінона — він дав знати героям, що тепер можуть вони вийти.

 

Сінон встиг уже розпалити й велике вогнище біля брами Трої. Цс був знак грекам, які заховались за Тснсдосом, щоб швидше спішили вони до Трої. Обережно, намагаючись не робити тлуму зброєю, повиходили з коня герої; пертими вийшли Одісссй з Епеєм. Розсипалися по заснулих вулицях Трої герої. Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи гинучу Трою. На допомогу героям з'явилися й інші греки. Через пролом вдерлись вони у Трою. Почалася жахлива битва. Троянці захищалися, хто чим міг. Вони кидали в греків латаючі колоди, столи, начиння, билися рожнами, на яких щойно смажили м'ясо для бенкету.

Нікого не щадили греки. Із зойками бігати по вулицях Трої жінки й діти. Нарешті, підступили греки до палацу Пріама, захищеного муром з вежами. З лужністю відчаю захищатися троянці. Вони перекинули на греків цілу вежу. З іще більшою запеклістю пішли на штурм греки. Вибив сокирою браку патану син Ахілла Неоптолем і перший вдерся в нього. За ніш вдерлися до палацу й інші герої та воїни, (.'повнився патац Пріама зойком жінок і дітей.

Загинув ІІріам у току патаці, де жив стільки років, правлячи великою Троєю. Не врятувався ніхто з синів Пріама Навіть онук його, син Гектора — Астіанйкс був убитий: його скинули з високих мурів Трої.

Убив Менслай у палаці сплячого Деїфоба, дружиною якого після смерті II а-ріса стата Єлена. У гніві убив би і прекрасну Єлену Менслай, але стримав його Агамемнон. А богиня Лфродіта знову пробудила в грудях Мснслая любов до Єленн. З тріумфом повів він її до свого корабля.

З усіх героїв Трої врятувався тільки Енбй, який виніс на руках з Трої свого старого батька Лнхіза і матенького сина Лекйнія. Пощадили греки і троянського героя Лнтенбра. Його пощадили греки за тс, що він завжди радив троянцям віддати грекам шшіноволосу Єлену і викрадені І Іарісом скарби Мснслая.

Довго палата ще Троя. Клуби дику здійматися високо до неба. Оплакували боги загибель великого міста. Далеко видно було пожежу Трої. По стовпах диму і величезній заграві вночі дізнатися довколишні народи, що впата Троя, яка довго була наймогутнііпим містом в Азії.

(іч книги Миколи Купа «Легенди і мири Стародавньої Греціїр)

'Л* Готуємося до роботи з тамтами

1.    Дайте визначення античної літератури. Схарактеризуйте !ї основні риси.

2.    Які перші грецькі племена стояли біля витоків давньогрецької цивілізації? Як назвали історики культуру цих племен?

3.    Розкажіть про особливості Мікенської культури. Доведіть, що Мікенсмса епоха стала основою для формування культури давніх іреків.

4.    Що вам відомо про міфологічні цикли, які виникли в Мікенеьку епоху?

5.    Які з давньогрецьких міфів ви пам'ятаєте з програми 6 класу?

6.    Поясніть, із чим пов'язаний занепад Мікенської культури. Чому після XII ст. до нашої ери настали «темні сторіччя»?

"Аг Працюємо над змістом міфів

7.    Які події лягли в основу троянською циклу міфів?

8.    Скільки років тривала Троянська війна, і що стало її причиною?

9.    Чому вчинок царевича Парка є негідним?

10.    Назвіть імена відомих вам героїв троянського міфологічного циклу.

11.    Розкажіть, що вигадав хитромудрий Одіссеїі, щоб заволодіти Троєю.

12.    Що розповів полонений Сінон про коня, щоб переконати троянців?

13.    Від чого застерігав Лаоко<т співвітчизників і яка доля спіткала жерця та його еи ні в?

14.    Розкажіть про загибель могутньої Трої та її царя. Як троянці могли уникнути цієї трагедії?

15.    Розкажіть, що сталося з винуватицею війни прекрасною Слепою.

16. Доведіть, що Одіссей цілком заслуговує, щоб його називали «хитромудрим».

Ч* Узагальнюємо і підсумовуємо

17.    Що символізує «яблуко |юзбрату»?

18.    Вислів «троянський кінь» має позитивне чи негативне значення? Що, на вашу думку, він означає?

19.    Хто в давньогрецьких міфах керує життями та почуттями людей і навіть визначає долі цілих народів? Аргументуйте свою думку.

20. Як у циклі про Троянську війну співвідносяться реальні й міфологічні причини нападу грецьких племен на Іліон?

-А* Пов'язуємо новий матеріал із вивченим раніше

21.    Згадайте із вивченого у 6 класі, що таке міф.

22.    Які групи міфів вам відомі?

23.    Доведіть, що троянський цикл міфів належить до міфів про героїв.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Міляновська

 

Автор: evg01 от 21-08-2016, 21:57, Переглядів: 3180