Народна Освіта » Світова література » Антична культура - Хронологічні межі Античности читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Антична культура - Хронологічні межі Античности читати онлайн

Розділ 2

Античність

Античність — це узагальнена назва історичної епохи, культури та ґдуховних досягнень двох народів — стародавніх греків та рим-лян, які мешкали в Середземномор'ї у Т тисячолітті до нашої доби та на її початку. Слово античність походить від латинського слова стародавній. Започаткували античну культуру греки, потім їхні традиції продовжили римляни. У добу античності давні греки та римляни заклали підвалини всього європейського мистецтва.

Антична література виробила майже всі жанри літератури нового часу, велика частина з яких і нині зберегла свої античні, головним 'піном грецькі назви: епічна поема та ідилія, трагедія і комедія, ода, елегія, сатира (латинське) й епіграма, різні види історичної оповіді та ораторської мови.

Коли ви читатимете Данте, ІІТекспіра, Сервантеса, письменників епохи класицизму й бароко, ви знову й знову будете знаходити відгомін творів античного мистецтва, повертатися думками до джерел, до витоків нової європейської культури — золотої доби античності.

Справді, Ars longa — мистецтво вічне...

Опрацювавши розділ «Античність», ви:

—    ознайомитеся з Античністюяк культурною та літературною добою;

—    дізнаєтеся про особливо популярні в Давній Греції та Давньому Римі роди і жанри літератури;

—    розкриєте для себе концепцію людини і світу в античному мистецтві;

—    довідаєтеся про основні цикли давньогрецьких міфів;

—    зможете оцінити художнє втілення історичних подій в давньогрецькому епосі;

—    відкриєте для себе внутрішній світ античних поетів;

—    складете уявлення про античний театр;

—    з’ясуєте вплив античності на розвиток світової культури і літератури.

сАнтична культура

„    .    „    Життя сучасного європейця нерозривно

До наших днів збереглася    .    , ,

0 .    _    повязано з античною культурою. Алфавіт

грецька назва Дніпра — Борис-    _    ;    - 1    ‘

фен, руїни міст, зведених грека- JiKpaiHCbKOi та інших слов янських мов засно-ми і римлянами. Це — Ольвія    вашій на грецькому алфавіті. Алфавіт роман-

неподалік Одеси, Херсонес по-    ських мов (зокрема англійської, німецької,

близу Севастополя, Пантікапейфранцузької та інших західноєвропейських біля Керчі.    мов) — на латинському алфавіті стародав

ніх римлян. Чимало слів у всіх європейських мовах грецького чи латинського походження: школа, ліцей, гімназія, академія, клас, директор, стадіон, література, географія, фізика, політика тощо. Серед власних імен більшість — грецького та латинського походження: Тетяна, Віктор, Олександр, Петро.

2.1.1 Хронологічні межі Античності: X-IX ст. до н. д. — V ст. н. д.

Основні етапи розвитку античної літератури:

Перший етап — архаїка (від грецьк. αρχαίος — стародавній) — від найдавніших часів до VIT ст. до н. д.

Найвизначніші пам’ятки цього періоду — «Іліада» та «Одіссея» Гомера.

Другий етап — класика (від лат. classicus — взірцевий) — VII-IV до н. д.

Найвищого розвитку в цей період досягли лірична поезія (Тіртсй і Сапфо), трагедія (їїсхіл) і комедія (Аристофан), а також нелітературна проза (історіографія, філософія, красномовство).

Третій етап — еллінізм від грецьк. Hellen (грек) — III ст. до н. д. — початок нашої доби.

У цей період — час походів Олександра Македонського — грецька література поширювалася на завойовані землі. Громадянські та патріотичні теми у ній поступаються місцем сімейним і побутовим.

Четвертий етап — римський — I-III ст. н. д.

У цей період дістали розвиток художня та біографічна проза, ораторське мистецтво.

Історіографія — від грецьк.    2.1.2 Концепція людини і свігу

ιστορία (історія)— розповідь    в античній літературі

про минуле та грецьк.γράφω    Антична література сформувала духовні

(графо)— пишу, галузь істо-    цінності, які стали базовими для всієї євро-

ричної науки.    пейської культури: цінність земного життя.

Філософія — від грецьк. ©їло (лю-    “    7

бов, та грецьк.σοφία (мудрість),щастТЯ’ ^obho' та Тілесної краси. дослівно: любов до мудрості-    Ьтеал Античності - активна, діяльна, за-

наука, що містить систему по-    кохана в життя, сповнена жаги знань і твор-

глядів на світ та людину.    чості людина, готова самостійно приймати

Красномовство (риторика) —    рішення, нести відповідальність за свої впин-

наука про способи викладення    ки, здатна на самопожертву заради обов’язку,

думки.    досконала фізично.

Давні греки розробили поняття про облагороджуючу роль краси. Вони захоплювалися красою безмежного Всесвіту та природи, життям у всіх його проявах, тілесною й моральною красою людини та творили красу в пластичних рухах, довершених фізичних вправах, в мистецтві — скульптурі, архітектурі, музиці та літературі.

2.1.3 Міфологія га епос

Міф — це оповідь, заснована на традиціях, легендах або фактах, яка пояснює звичаї і обряди, розкриває історію походження світу і людей, природи і тварин, предметів і явищ за участю надприродних істот богів, демонів, героїв. Свого часу міф заміняв наукові знання і був основою світогляду.

Казка — розповідний народнопоетичний або писемно-літературний твір розважального та повчального характеру про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил.

1 казка, і міф передаються від покоління до покоління. Проте на казках, на відміну від міфів, не будується світогляд.

 

 

Абстрактні поняття — природа, небо, життя, смерть, мораль, час, родові зв’язки — первісна людина уявляла собі у вигляді живих істот і їхніх стосунків між собою.

Так з’явилися міфи.

Теорія літератури

Героїчний епос (від грецьк. іяос — слово, розповідь) — героїчна оповідь про минуле народу, у якій прославляються розум, сила, мужність і відданість батьківщині.

До героїчного епосу належать: слов’янські билини, індійські поеми «Махабхарата» і «Рамаяна*-, давньогрецькі поеми Гомера «Іліада» і «Одіссея» тощо.

Міф передав багато своїх особливостей епосу й казці. Від казки походить новела, а від епосу — лицарський роман. Так риси давньої словесності видозмінювалися від жанру до жанру впродовж усієї історії літератури.

Міфологія існувала у коленого народу на початку його історії. Ллє грецька міфологія дійгпла до нас найповніше. За уявленням греків, на вершині гори Олімп жили безсмертні боги: громовержець Зевс, його дружина охоронниця шлюбу богиня Гера, богиня родючості й землеробства — Демитра, бог мистецтв — Аполлон, богиня краси й кохання — Лфродіта, богиня мудрості — А фіна Паллада, бог війни — Apec, бог ремесел — Гефест, У лісах ховалися німфи, у струмках леи ли наяди, на галявинах тішилися смішні сатири — чоловіки з довгими кінськими хвостами і цапиними ногами, а в лісовій печері дрімав сам бог природи — Пан.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Гора Парнас — легендарне місце перебування Аполлона та дев’яти муз (дочок Зевса і богині пам’яті Мнемосіни). Біля підніжжя Парнасу було розташоване місто Дельфи, де у храмі Аполлона пророкував знаменитий оракул. Музи — богині мистецтва й науки. Кліо — покровителька історії, Талія — муза комедії, Мельпомена — трагедії, Євтерпа — ліричної поезії, Eparo — любовної лірики, Терпсихора — танцю, Полігімнія — красномовства, Калліопа — епічної поезії й науки, Уранія — астрономії.

1.    Які давньогрецькі міфи ви пам’ятаєте?

2.    Пригадайте фразеологізми, які мають міфологічне походження.

2.1.4 Цикли міфів

Літературу античності важко зрозуміти, якщо не знати давньогрецької міфології. Міфологічні історії, об’єднані спільним героєм або подією, складають цикл міфів.

Цикл (від грецьк. Ityklos — коло) — низка пов’язаних між собою явищ, які творять певну цілість. У літературі це сукупність об’єднаних у ціле творів одного жанру.

Пай відоміші    цикли давньогрецьких

 

міфів — фіванський (про долю царя Фін Едіпа), троянський (про похід на Трою) і про аргонЛвтів (похід по золоте руно).

Фіванський цикл

В основі фіванського циклу міфів покладено розповідь про долю правителів міста Фіви. Одному з них, царю Едіпу як було передбачено оракулом, довелося пройти страшні випробування — не відаючи, убити рідного батька й одружитися з матір’ю. З власної волі Едіп покарав себе, виколовши собі очі, аби не бачити світла так само, як не бачив він своїх мимовільних злочинів. Волею богів йому було даровано прощення.

Місто Фіви, згідно з міфом, заснував фінікійський царевич Кадм, у якого Бог Зове, прибравши образ бика, викрав сестру Європу (існує версія, що від її імені походить назва нашого континенту'). Пошуки сестри привели Кадма до Еллади (Давньої Греції), де він і побудував Фіви.

 

Едіп став царем Фів, коли розгадав загадку чудовиська Сфінкса та врятував місто. Загадка Сфінкса: «Хто ходить вранці на чотирьох, удень — на двох, а ввечері — на трьох?» Відповідь: «Людина».

Міфи про аргонавтів

 

П'ятдесят героїв (за кількістю весел на кораблі), серед яких були Орфей, Геракл та інші, на чолі з Язоном на кораблі «Арго» (звідси назва — аргонавти) здійснили морський похід у Колхиду (давньогрецька назва грузинського узбережжя Чорного моря) за Золотим руном (шкурою священного золотого овна), що зберігалося під охороною Дракона. За допомогою дочки царя Колхиди Медеї Язону вдалося здобути Золоте руно, джерело могутності й багатства, і щасливо повернутися до Еллади.

2.1.5 Троянський цикл міфів

ІІайвідомішим циклом давньогрецьких героїчних міфів є троянський, де розповідається про історію Троянської війни — однієї з центральних подій у грецькій міфології.

Приводом до Троянської війни стала така подія: богиня Еріда (від грецьк. «сріо — сварка) підкинула трьом жителькам Олімпу — Горі, Лфіні й Лфродіті — яблуко з написом <ДІайпрекраснішій*. Богині посварилися (звідси вислів — яблуко розбрату). Розсудити сварку Зевс наказав Парісу, троянському царевичу. Паріс віддав яблуко Лфродіті, яка пообіцяла йому кохання Гелєни Прекрасної — дружини спартанського царя Менелая. Лфродіта підговорила красуню Гелену втекти з Парісом до Трої.

Менелай зібрав військо, призначив командувати ним свого брата Агамемнона і рушив на Трою. У подіях під мурами Трої активну участь брали боги: на боці греків — Гера та Афіна, на боці троянців — Лфродіта, Аполлон, Лртеміда й Лрес. Спочатку греки намагалися мирно домовитись про повернення Слсни, але троянці не погодилися віддати красуню. Протягом дев'яти років грецькі війська тримали Трою в облозі. Головним героєм оборони Трої став Гектор, старший син Пріама.

Мати одного з учасників походу героя Ахілла, морська богиня Феті-да, скупала його у водах священної ріки Стікс, щоб зробити невразливим для ворожих стріл. Але при цьому вона тримала маленького Ахілла за

п’яту, якої не торкнулися води Стікса.

У переносному ахіллесова п'ята

значенні — слабке,

вразливе місце.

 

 

Гектор загинув у поєдинку з Ахіллом, а сам Лхілл — від отруєної стріли Паріса, яка влучила йому в п’яту.

З допомогою славнозвісного троянського коня греки перемогли троянців.

У переносному значенні троянський юнь — це обманні дії, дар ворогу з метою його згубити.

 

 

За порадою хитромудрого Одіссея греки збудували величезного дерев’яного коня, всередині якого сховалися воїни. Грецьке військо відпливло на своїх кораблях, зробивши вигляд, що знімають облогу Трої. Не послухавшись перестороги жерця Лаокоона, троянці перенесли коня в місто, зруйнувавши частину оборонної стіни. Вночі воїни вийшли з черева коня й відкрили ворота грецькому війську, яке повернулося під стіни Трої.

Стіни Трої, які неможливо було зруйнувати, побудували Посейдон та Аполлон. Цар Трої Лаомедонт обіцяв богам винагороду за роботу, проте не заплатив. Боги розгнівалися та прокляли Трою, тому вона була приречена на загибель. У Троянській війні вціліли тільки Анхіз та Еней, які були не з роду Лаомедонта. Анхіза та Енея ви зустрінете на сторінках «Енеїди» Всргілія та «Енеїди* Івана Котляревського.

Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Вони лягли в основу поем Гомера «Іліада» й «Одіссея», окремі епізоди Троянської війни згадують старогрецькі трагіки («Троянка» Евришда); у Римі про Троянську війну писали Енній, Вергілій(«Енеїда»). У літературі нового часу до троянських міфів зверталися Джованні Боккаччо, Жан Жироду, Вілья'м Шекспір, Леся Українка та інші.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1.    Про що йдеться у троянському циклі міфів? Поясніть назву циклу.

2.    Назвіть причину Троянської війни.

3.    Яким був вибір Паріса?

4.    Поміркуйте, чи вірили давні греки в долю й у можливість її оминути. Як це описано в міфах?

 

Це матеріал з Підручника Зарубіжна Література 8 Клас Кадоб’янська

 

 

Автор: evg01 от 21-08-2016, 13:50, посмотрело: 9963