Володимир Сосюра - Моя поезія не спить... Читати онлайн

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

(1898-1965)

«МОЯ ПОЕЗІЯ НЕ СПИТЬ...»

Володимира Сосюру можна роз-

повідати довго й захоплено. І життя його,
і творчість - цьому запорука. Він став
виразником дум і сподівань того поколін-
ня, що мріяло змінити світ працею, кохан-
ням, відчайдушним завзяттям. Він проспі-
вав таку прекрасну пісню любові, яка
навіки закарбувалася на скрижалях нашої
літератури. «Так ніхто не кохав» — назва
однієї з кращих його поезій і чудова харак-
теристика самому поетові. Бо й справді,
такі слова кохання, такі високі почуття
любові не часто знайдеш серед чудернаць-
ких поетичних «хмарочосів».

Народився Володимир Сосюра б січня
1898 року на станції Дебальцеве (нині
Донецька область). З дитинства захоплю-
вався літературою, наполегливо вчився,
де й коли міг. А доля приготувала йому так багато випробувань!
Юнака Сосюру, який воював у петлюрівській армії, двічі засуджува-
ли до розстрілу: спершу — білогвардійці, потім - революційний чер-
воний трибунал. Врятувався дивом, перейшов у лави Червоної армії.
Врятувався, щоб написати такі ліричні шедеври, які стали справж-
ньою окрасою нашої літератури!

Які ще надзвичайні події в житті українських письменників ви прига-
дуєте? А хто із зарубіжних письменників мав таку ж цікаву й сповнену
пригод біографію?

Ще у 20-х роках XX століття Сосюра став популярним: протягом
десяти років вийшло кілька прекрасних збірок. А потім були нескін-
ченні дороги Другої світової війни, сторінки фронтових газет, з яких
сипали вогнем Сосюрині поезії:

Коли додому я прийду
в годину радісно-иобідну,
я на коліна упаду
і поцілую землю рідну.

Саме тоді, під гуркіт гармат кривавого 1944-го, коли звільнялася
Україна від фашистської окупації, народився безсмертний твір Воло-
димира Сосюри - «Любіть Україну». Це пристрасне поетичне звер-
тання й досі відлунює в кожному серці, тривожить і бентежить, спо-
внює ніжністю й любов’ю.

Назвіть прочитані вами книжки про Другу світову війну. Що об’єднує їх?
Які почуття домінують у творах на воєнну тематику?

А потім були роки забуття офіційною владою, яка не поділяла
патріотичних почуттів поета до України, і лише в 50-х роках розпо-
чався останній, зрілий і врожайний на блискучі поетичні знахідки
період творчості. Були нові збірки поезій, закінчено поему «Мазепа»,
розпочату ще в 1929 році, написано автобіографічний роман «Третя
Рота» (так називалося невеличке селище на Донеччині, де пройшли
дитячі роки Володимира Сосюри). Тоді ж було створено й прекрасну
поему «Розстріляне безсмертя». Проте вийшла друком вона лише
значно пізніше — у 1988 році, після смерті поета, як і повністю поему
«Мазепа».

Пригадайте, що вам відомо про гетьмана Івана Мазепу.

Трепетне й ніжне серце поета перестало битися 8 січня 1965 року.
Похований Володимир Сосюра в Києві, на Байковому кладовищі.
Нам у спадок лишилися його рядки:

Квіти скрізь... Ідуть щасливі люди...

Краю мій, тобою повна грудь.

І коли мене уже не буде,
про пісні мої ти не забудь.

«І ХОЧЕТЬСЯ В НЕБО ЗЛЕТІТИ, МОВ ПТИЦЯ...»

З іменем Володимира Сосюри ми входимо у високий поетичний
світ, де звитяжать справжні лицарі, прагнучи в нагороду лиш погляд
прекрасної дами, світ, де душу повнять палкі та пристрасні почуття,
п’янить біла акація, символ чистоти і кохання, де «пахнуть ночі
Донеччини сині», де серця незрадливі, а кожне слово - це слово
любові.

Проте, як і завжди, головне в більшості поезій Сосюри - високе
почуття патріотизму, доземний синівський уклін поета, який віншу-
вав свій талант найдорожчій у світі — своїй Вітчизні.

Найкраще про це сказав знаний український літературознавець
Володимир Моренець: «Чарівні й загадкові прості образи переповню-
вали його щомиті, рвали душу з душі, розлітаючись кольоровими
світами радості і печалі».

Прокоментуйте ці слова дослідника літератури стосовно прочитаних
вами творів Сосюри.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів,
мов садом рясним,
сіяє вона над віками...

Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами!..

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...

Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих...

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...

Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну...

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею.

Доленосний для України 1944-й... Відсту-
пали на захід фашистські війська, наша
Батьківщина оживала після страшного моро-
ку окупації. Зруйнована і попалена, осироті-
ла без мільйонів загиблих синів і доньок,
відроджувалась Україна в пісні, в любові, у
праці спраглих хліборобських рук, що поча-
ли засівати землю замість вбивчого заліза
золотим зерном. І саме в ті дні з’явився вірш
«Любіть Україну». Володимир Сосюра напи-
сав його серцем сина і душею патріота.

Наскільки важливою, на вашу думку, була по-
ява таких патріотичних творів під час війни?
Що саме підкреслив автор шаржу в особі
Сосюри?

А передували написанню, за спогадами
самого автора, такі невеличкі історії з його
життя. От послухайте: «Цього вірша я напи-
сав внаслідок таких фактів... Ще в Багпкирії, в Уфі, коли Україну
розпинали криваві окупанти, одна сказала при мені й Юрі Кобилець-
кому:

-    Как я соскучилась за украинским салом!

Кобилецький:

-    А за украинским народом вы не соскучились?

І в Москві теж одна така сказала, коли ми з молодим прозаїком із
Західної України Ткачуком йшли з нею по вулиці Горького:

-    Для меня родина - там, где мне хорошо.

Ткачук сказав:

-    Свиняча філософія.

І ще Валентин Бичко пожалівся мені, що днями за порадою
т. Мануїльського з одного номера газети “Зірка” знято шапку з такими
словами:

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте.

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь...

І ще:

Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має...

Я не буду називати авторів цих слів.

У відповідь на це і те, що було перед цим, я написав “Любіть
Україну”».

Прокоментуйте спогади поета. Проти чого повстала його душа?

Найголовніше, що намагався сказати своїм читачам, своїм земля-
кам поет, — наша батьківщина не Радянський Союз, а УКРАЇНА!
Тоді така позиція могла викликати тільки одне - звинувачення в
націоналізмі. І воно не забарилось. Уже на початку 50-х років, а
точніше, у липні 1951-го, з’явилася розгромна стаття у «Правді» —
центральній газеті Радянського Союзу, під назвою «Проти ідеологіч-
них збочень у літературі». Автор статті написав, що під таким
віршем, як «Любіть Україну», залюбки підписався б Петлюра чи
Бандера. Цим автором був відомий громадський і політичний діяч
сталінської доби Лазар Каганович, відвертий ворог усього україн-
ського.

Після його статті на Сосюру ринула злива бруду. Але поет висто-
яв. Вистояв, бо любив Україну. І тим був сильний.

А вірш продовжував жити своїм повнокровним життям.

Чи справді, на вашу думку, вірш Сосюри давав підстави для такої оцін-
ки? Чому?

Зверніть увагу, поетові вдалося створити унікальний зоровий
образ України. Він використав для цього найрізноманітніші художні
засоби. Сосюра бачить велич і красу своєї Вітчизни у красі її природи
і у творчій праці земляків, що продовжують її квітчати, у звитяжній
історії своєї землі, у її героїчному сьогоденні.

Цей ліричний образ Батьківщини поет прагне донести до читача у
формі послання. Він звертається водночас до всіх і до кожного. Це
взірець поетичної майстерності, яка дає змогу кожному читачеві вва-
жати, що автор поезії розмовляє саме з ним, шанобливо звертаючись
на «ви».

Анафора «любіть Україну» робить поезію композиційно стрункою
і логічно завершеною.

Визначте інші художні засоби, використані поетом, проаналізуйте їхню
роль у творі.

Особливо зворушливим є звертання Володимира Сосюри до юнака
і юнки. Саме їм поет прагне передати естафету любові, відданості
обов’язку, добра, справедливості, патріотизму молоді, покладає на
них усі надії. Адже від того, яким буде ставлення до України, і зале-
жатиме її доля.

У яких вивчених вами творах автори використовували форму звер-
тання?

Поет не помилився. Ті, кого він закликав так палко і пристрасно
любити найдорожче в житті - Україну, виправдали його надії, здо-
були для держави незалежність. Але його заклик не втратив гостро-
ти й актуальності донині. Вистраждану незалежність треба зберегти,
тож візьміть до серця ці прості слова із вікопомної поезії Володимира
Сосюри і... любіть Україну!

ВАСИЛЬКИ

Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

Під цим віршем рукою автора виведено
дві дати: 1938-1958. Ви, напевно, зди-
вуєтесь: як можна невеликий вірш, у яко-
му всього дванадцять рядків, писати
20 років?! Виявляється, можна! Можна,
коли впродовж усього життя у твоєму сер-
ці живе одна-єдина кохана, коли її очі
зоріють тобі на гірких і радісних дорогах
життя, коли її серце б’ється з твоїм в уні-
сон, коли життя без неї втрачає сенс.
І в житті Володимира Сосюри було таке
кохання, її звали Марією...

Подивіться на фотокартку поета з дружи-
ною. Саме ця жінка все життя була музою
поета, його любов’ю, його душею.

Хто з вас не бачив незрівнянно пре-
красну хлібну ниву з голубими вогниками волошкових очиць? Але
тільки істинному поетові вдалося створити стільки асоціацій, такі
виразні, зримі образи, спонукати до глибоких філософських розду-
мів! Адже перед вами — тільки три строфи, а історія в них - про ціле
життя.

Про те, як людина закохується, як вчиться жити в гармонії з при-
родою, як повниться щастям. 1 як приходить розуміння того, що
життя — швидкоплинне. І васильки колись цвістимуть для інших
закоханих. А вони, нинішні закохані, синіми васильками дивити-
муться на світ. Васильками коханих очей...

Які ще квіти-символи ви знаєте? У яких творах вам траплялися такі
образи?

«ОБЛІТАЮТЬ КВІТИ, ОБРИВАЄ ВІТЕР...»

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.

Емоційний фон цього вірша є поєднанням почуттів суму й туги.
Про це свідчить і сама лірична розповідь, і її оформлення. Ми від-
чуваємо, що автор є людиною ліричною, мрійливою та вразливою.

Ми не можемо впізнати, яка епоха зображена у творі, хоча рік
написання твору нам відомий - 1938-й. Проте ми чітко уявляємо, яка
пора року перед нами. За вікном автора — глибока осінь з її блакит-
ним, але холодним небом, із жовто-чорними барвами, із ранніми
морозами та сумною тишею. Захоплення осінню - свідчення відпо-
відного емоційно-душевного стану митця.

Лейтмотивом поезії є одухотворення сумної осені, що огортає пла-
нету своїми барвами. Квіти - символ кольорового буяння в теплі
часи. Саме їх обриває вітер, що є холодним та нестримним в осінній
час. Це гармоніює з образом осені та її коня (він несе жовтокосу
«в далечінь холодну без жалю за літом»). Одним із важливих образів,
хоч це й не одразу можна помітити, є біла берізка. Вона є символом

тендітності та незахищеності. Автор підкреслює, що біла берізка
«мерзне під вікном».

Але все ж ключовий метафоричний образ — жовтокоса осінь на
баскім коні, образ, який став одним із найвідоміших серед поезій про
цю дивовижну пору природи. Вона справді надзвичайно яскрава, ця
осінь, бо несе людям щедрі дарунки, винагороджуючи їх невтомну
цілорічну працю. А разом з тим - вона може бути холодною, зі сльо-
тою та вітрами, коли людина почувається геть незатишно.

Читаючи цю поезію, повністю переймаєшся настроєм та емоціями
автора. Навіть улітку вдається відчути особливу плинність часу,
осінню тугу. А що вже казати, коли читаєш її пізньою осінню?

«Голосом своїм, його задумливістю, теплотою, інтимністю, його
знаменитим сосюринським тембром він-таки ні на кого не схожий,
він - одинак. В отому глибокому його саморозкритті, що декому зда-
валось аж надмірним, виявлялась натура поета, в усій її щирості,
майже дитинній довірливості до людей. І читач за це довір’я віддя-
чував. Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди...
Чисельні ентузіасти розносили співуче Сосюрине слово по всій Укра-
їні» — так підбив підсумок творчої діяльності В. Сосюри Олесь
Гончар.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

1.    Назвіть прочитані вами твори і визначте провідні образи в них.

2.    Вивчіть напам’ять вірш «Любіть Україну».

3.    Про які нодії української історії йдеться в ііоезії «Любіть Україну»?

4.    Спробуй визначити настрій поезії «Осінь». Чи цей настрій мож-
на назвати і настроєм автора?

Міркуємо

1.    Визначте і схарактеризуйте художні засоби, використані авто-
ром у тексті поезії «Осінь».

2.    Поясніть, які з прочитаних вами творів можна віднести до па-
тріотичної лірики, а які - до інтимної.

3.    Поміркуйте, чи подобається авторові ця пора року, чи ні? Спро-
буйте аргументувати свою думку, використовуючи цитати з поезії
«Осінь».

Аналізуємо

1.    Чи справедливим, на вашу думку, є твердження: «Володимир
Сосюра - поет-лірик»?

2.    Порівняйте поезію Володимира Сосюри «Любіть Україну» і тво-
ри Василя Симоненка «Лебеді материнства», Андрія Малишка
«Стежина», Костянтини Малицької «Чом, чом, земле моя...». Що
об’єднує і що різнить ці твори?

3.    Поясніть, чому, на вашу думку, саме васильки оспівав поет.

Дискутуємо

1.    Якою змальовано образ осені у поезії «Облітають квіти, обриває
вітер»? Доведіть, чому.

2.    Проаналізуйте зміст звертання Володимира Сосюри до молоді в
ноезії «Любіть Україну*.

3.    Доведіть, що ноезія «Васильки» - зразок інтимної лірики.

4.    Прокоментуйте слова українського письменника Івана Багряного
цро Володимира Сосюру: «Найголовнішим і найважливішим є те,
що вірш“Любіть Україну”, як своєрідний національний гімн, прой-
шовся по всіх серцях і душах української молоді в тих колоніальних
умовах, формуючи їх, мобілізуючи до боротьби...».

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Поезії Володимира Сосюри перекладені багатьма мовами світу. Поети різних
країн і народів присвячували йому вірші.

Хай твій голос лунає завжди
Над башкирські степи і долини,

Прославляй, соловей України,

Нашу дружбу і наші труди.

Так звертався до Володимира Сосюри башкирський поет Сайфі Кудаш.
Російський поет Микола Тихонов присвятив своєму побратимові по перу такі
ніжні рядки:

Полями розлягаються тумани,

До річки верби горнуться сумні.

І пахощами раптом ніч поманить,

І піснею засяє вдалині.

І веселіша мандрівець похмурий,

І піснею весь простір вже дзвенить,

Неначе голос ніжного Сосюри
Про Україну милу гомонить.

А на вашу думку, які саме риси поетичного стилю, особливості і характе-
ру поета принесли йому популярність у літературах інших народів?

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Громадянська лірика - це ліричні твори, у яких чільними
є соціальні та національні мотиви. Громадянська лірика сприяє фор-
муванню національної свідомості та гідності, утвердженню загально-
людських цінностей. До громадянської лірики належать також вірші
патріотичної тематики.

Пригадайте прочитані чи вивчені вами твори, які, на вашу думку, можна
віднести до громадянської лірики.

Інтимна лірика (з латинської «потаємний», «глибинний») -
поетичні твори, провідним мотивом яких є любовні переживання
автора (ліричного героя). Таку лірику ще називають любовною.
Інтимна лірика розкриває широкий діапазон душевних переживань,
є своєрідною історією людського серця. Взірці інтимної лірики у сві-
товій літературі — твори Данте Аліг’єрі, Гафіза, Олександра Пушкі-
на, Тараса Шевченка, Івана Франка, Володимира Сосюри. Серед
сучасних українських поетів, які відкрили нову сторінку розвитку
інтимної лірики, — поетеси Ліна Костенко та Ірина Жиленко, з окре-
мими творами яких ви вже ознайомилися.

А які твори з курсу зарубіжної літератури ви можете віднести до інтимної
лірики? Які риси неодмінно притаманні такому творові? Продемонструй-
те це на прикладі поезії Володимира Сосюри.

Пейзажна лірика (з французької — місцевість, краєвид) - це
умовна назва ліричного жанру, у якому картини природи змальову-
ються через сприйняття ліричного героя, автора, це картини олюдне-
ної та одухотвореної природи. Особливого поширення набула в добу
романтизму.

А чи знаєте ви твори, написані в жанрі пейзажної лірики? Які саме, на-
звіть їх.

ЛІТЕРАТУРНА П’ЯТИХВИЛИНКА

Володимир Миколайович любив сам читати свої вірші. Друзі й звичайні слуха-
чі стверджували, що він читає натхненно, його декламація була сповнена щирих
почуттів, зачіпала душу, хвилювала серце. Читав Сосюра впівголоса, й на запи-
тання, чому саме так, пояснював: «Коли читати дуже голосно, вся енергія йде на
силу звуку, й нічого не залишається на ніжність!».

Пропоную вам зробити експеримент, щоб підтвердити чи спростувати
слова поета: оберіть з-поміж себе декількох декламаторів, які, звісно ж,
по-різному прочитають уголос одну з поезій Сосюри. А потім визначте,
як саме декламація впливає на зміст, емоційну наснаженість твору, і чи
правий був поет, що лірика вимагає винятково тихого й проникливого
читання?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Пропоную вам, скориставшись можливостями Інтернету, дібрати ілюстрації
до поезій Володимира Сосюри. Обов'язково прокоментуйте свій вибір.