Народна Освіта » Українська література » Володимир Сосюра - Тернистий шлях вірша "Любіть Україну!", Громадянська лірика, Краса людської душі й природи, Васильки, Осінь, Інтимна й пейзажна лірика Читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Володимир Сосюра - Тернистий шлях вірша "Любіть Україну!", Громадянська лірика, Краса людської душі й природи, Васильки, Осінь, Інтимна й пейзажна лірика Читати онлайн

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Допал ьновому Донецької області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали батьки. В автобіографічному романі «Третя рота» В. Cociopa так описує родину: «...За походженням мати була сербкою, хоча прізвище мала Локотопі, що угорською мовою означає “слюсар”. Батько за походженням був француз правильне прізвище “Соссюр”, навіть із приставкою “де”. Пономаренко Пантелеймон Кіндратович, який читав початок цього роману, сказав мені, що я ніякий не француз і що моє правильне прізвище не “Соссюр”, а “Сюсюра” (і звідки він це узяв, бо в документах нашого колишнього волосного правління я дійсно записаний па прізвище “Сюсюра”). Але дід мій підписувався “Соссюр” і казав, що наше прізвище українізували писарі».

Початкову освіту Володя здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, й адвокатом.

Після двокласної сільської ніколи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобував на робітфаці Харківського інституту народної освіти. У романі «Третя рота» він згадує цікавий випадок, який трапився під час навчання в цьому закладі: «І от я на третьому триместрі робітфаку ХІНО. До класу входить викладач української літератури Єрофеїв. Між іншим, тоді вийшла друком хрестоматія з української літератури, укладена професором Плеваком, й осиовпики-студенти вивчали мене по всій Україні, а я вчився на робітфаці. Цікаво? Такі “казуси” могли бути 'тільки за диктатури пролетаріату. Єрофеїв почав за списком знайомитись ізробі г-факівцями. Коли він дійшов до мене й назвав моє прізвище, я підвівся.

Сидіть, сидіть!

Я сів.

Ви не родич того Сосюри, що пише вірші?

Ні, це я.

А може, ви його брат?

— Та ні! Це — я.

А потім професор Єрофеїв, коли закінчував свою лекцію, часто питав мене:    Ну, як? Правильно я говорив?»

Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад шістдесят поетичних збірок і ноем. Згаданий автобіографічний роман «Третя рота» поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після його смерті. У ній він відверто й чесно розповів не лише про романтичні

дитячі роки, а й про формування ή становлення людини як особистості в тоталітарній радянській країні.

Помер Володимир Cociopa 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ВІРША «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!»

 

Історію вірша «Любіть Україну!» В. Сосюра повідав нам в автобіографічному романі «Третя рота». Ось кілька уривків про долю цього твору:

«Радісно ми поверталися до Києва... Та от, як удар страшного й несподіваного грому я безхмарного неба, редакційна стаття “Правди”, у якій мене за вірш “Любіть Україну!”, за любов до України “в стягів багряному шумі” названо, по суті, націоналістом за те, що я нібито пишу за Україну поза часом і простором (а “знамен червоний шум!.."

“Зойки гудків") і що Україна “між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками!”...

Справа в тому, що “Правда” критикувала перший варіант “Любіть Україну!”, написаний у 1944 р., сім років тому, де був рядок: “Без неї ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами”, і цей варіант переклав Прокоф’єв. А в збірці “Щоб сади шуміли", за яку я був нагороджений Сталінською премією 1-го ступеня, був надрукований вірш “Любіть Україну!”, у якому рядок: “Без неї ніщо ми..."я замінив рядком: “між братніх народів...",щоб показати Україну не ізольовано від своїх соціалістичних побратимів і посестер. Але “Правда” почала мене бити за перший варіант “Любіть Україну!”, що під цим віршем підписалися б такі недруги українського народу, як Петлюра й Бандера... І скільки я не казав, що я виправив “Любіть Україну!”, мені не вірили й били до самозабуття...»

 

Відтоді минуло багато років, інші ми живемо в незалежній Україні. Сучасний літературознавець Ніна Бернадська, професор Київського університету імені Тараса Шевченка, так пише про сьогодення цього вірша: «Цей вірш став хрестоматійним, проте й досі друкується не за першою публікацією 1944 р., а за “виправленим” радянською цензурою.

Порівняймо, наприклад, різні варіанти п’ятої строфи: донедавна її текст звучав так: вона, тобто Україна, “...у квітці, в пташині, в електровошях...", натомість у В. Сосюри: “...у квітці й пташині, в кривеньких тинах..."Здавалося б, зміна лише кількох слів, але вона спотворювала пафос твору, думку поета, його справжні почуття до України.

Електровогнісимвол радянської влади, її здо-

бутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного, наділеного щедрою долею й Божою ласкою».

Шановні восьмикласники, ваші батьки вивчали в школі другий варіант вірша (виправлений) — вам же ми пропонуємо ознайомитися з первинним і вивчити його напам'ять.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу, і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу ЇЇ, вічно живу і нову, і мову ЇЇ солов’їну.

Без неї ніщо ми, як порох і дим,

Розвіяний в полі вітрами...

Любіть Україну всім серцем своїм І ВСІМ!! своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,

Як очі її ніжно-карі...

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі,

У квітці й пташині, в кривеньких типах,

У пісні у кожній, у думі,

В дитячій усмішці, в дівочих очах,

І в сім і ін баї μ иному шумі...

Як та купина, що горить не згора,

Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

У хмарах отих пурпурових,

В огні канонад, що па захід женуть Чужинців в зелених мундирах,

В багнетах, що в тьмі пробивають нам путь До весен, і світлих, і щирих...

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все, до загину...

Не можна любити народів других,

Коли ги не любиш Вкраїну.

Дівчино! Як небо її голубе,

Люби її кожну хвилину...

Коханий любить не захоче тебе,

Коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою,

В цей час, як гудуть батареї...

Всім серцем любіть Україну свою, І вічні ми будемо з нею.

Теорія літератури

Громадянська лірика

На уроках вивчення творів Т. Шевченка ви вже ознайомилися з видами лірики. Нагадаємо: лірика буває громадянською, філософською, пейзажною й інтимною. Сьогодні детальніше розглянемо особливості громадянської лірики на прикладі вірша В. Сосюри «Любіть Україну!».

Громадянська лірика — твори, у яких думки й переживання викликані суспільно-політичними подіями.

Яскравим прикладом громадянської лірики є «Заповіт» Т. Шевченка. Ліричний герой переймається тяжким життям свого народу, він закликає його повстати проти гнобителів і збудувати «сім’ю вольну, нову». Тут ми бачимо чітку громадянську позицію ліричного героя (поета).

У творах громадянської лірики часто звучать патріотичні мотиви, тоді використовують термін «патріотична лірика».

Прикладом патріотичної лірики є вірш В. Сосюри «Любіть Україну!». Прочитавши статтю «Тернистий шлях вірша "Любіть Україну!"», ви помітили, що саме за патріотичну позицію поета було піддано нищівній критиці, звинувачено в націоналізмі. Насправді в кожному рядку цієї поезії звучить любов до рідного краю, ліричний герой закликає любити Україну і в «радості мить», і в «годину негоди». Перед читачем ніби пролітають кадри з різними реаліями рідної країни: зірки, верби, вишневі сади, птахи, кривенькі тини, стежки й діброви, заводи й фабрики... У цій поезії дуже чітко простежується громадянська позиція ліричного героя, що сповнений патріотичних почуттів. Отже, вірш В. Сосюри «Любіть Україну!» належить до громадянської, або патріотичної лірики.

1.    Прізвище В. Сосюри з французької на українську переінакшив («Третя рота»)

А батько Б ДІД

В козацький писар Г сам поет

2.    Твір В. Сосюри «Сад»

А епічний

Б ліричний В ліро-епічний Г драматичний

3. Установіть відповідність між образами та їхніми ознаками («Любіть Україну!»)

Образи

Ознаки

1    мова

2    Україна

3    краса

4    година

А жива і нова Б щаслива В вічна Г солов'їна Ґ вишнева

4.    Розкажіть цікавий епізод із життя В. Сосюри.

5.    Які ви знаєте види лірики? До якого виду лірики належить вірш «Любіть Україну!»?

6.    Поясніть значення слів (або з'ясуйте за словником) купина, діброва, батареї, канонади, мундири, багнети, пурпуровий.

7.    Знайдіть у вірші «Любіть Україну!» слова-символи й запишіть їх у зошит.

8.    Чому долю вірша «Любіть Україну!» у заголовку поданої вище статті названо тернистим шляхом?

9.    Чи справедливим, на вашу думку, є повернення до шкільних підручників першого варіанта вірша «Любіть Україну!»?

10.    Визначте основну думку вірша «Любіть Україну!».

11.    Проведіть мовне дослідження вірша «Любіть Україну!» за таким планом:

а)    визначте однорідні члени речення у творі;

б)    поміркуйте, чому їх так багато саме в цьому творі;

в)    з’ясуйте, яку роль відіграють однорідні члени речення в поетичних рядках;

г)    сформулюйте висновок і запишіть його в робочий зошит.

12.    Випишіть із вірша «Любіть Україну!» слова, що позначають колір (або кольорові предмети), і зафарбуйте їх. Як співвідноситься кольорова палітра з настроєм вірша?

Вивчіть напам’ять вірш В. Сосюри «Любіть Україну!».

КРАСА ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ Й ПРИРОДИ

З давніх-давен і донині митці у своїх творах оспівують красу навколишнього світ)', людей, їхніх почуттів і стосунків. Саме поети, художники й композитори вміють робити це якнайкраще. Сьогодні ви прочитаєте поезії В. Сосюри, у яких тонке почуття кохання нерозривно пов’язане з красою природи. У вірші <<Васильки> очі коханої нагадують сипі польові квіти васильки (або волошки). Поет вибрав таке порівняння невипадково. Чому? На це питания вам може дати відповідь одна українська легенда...

Якось русалка закохалася в красивого нарубка Василя. Ховаючись в очереті, вона щодня зачаровано стежила за юнаком. Одного разу Василь підійшов до річки вмитися, а русалка не витримала й постала перед ним в усій своїй красі. Вони щиро покохали одне одного. Русалка стала кликати Василя у свою водну стихію, а той умовляв її залишитися на землі. У всьому між ними було розуміння, але не могли вони лише домовитися, де їм разом жити.

І коли збагнула русалка, що Васмлі>-хлібороб не покине своєї рідної землі, у відчаї вона перетворила його на скромну квітку, що росте на полях, але цвітом нагадує голубу стихію. Люди, співчуваючи хлопцю та його матері, у якої він був один, на згадку про нього назвали цю квітку іменем юнака. Може, через те в багатьох регіонах України волошку саме так і називають — васильок.

 

Ось така сумна й водночас красива легенда.

І якщо у вірші «Васильки» домінує синій колір, то в поезії «Осінь» ця барва гармонійно поєднується з жовтим і золотим...

ВАСИЛЬКИ

Васильки у полі, васильки у полі, а у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти.

Так же буде ноле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.

ОСІНЬ

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в СИНІЙ ТИІІІИИІ.

По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.

В'яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тиши ні розлита, і берізка біла мерзне під вікном.

Інтимна й пейзажна лірика

Спробуйте спочатку самостійно сформулювати визначення пейзажної й інтимної лірики, а потім звірте їх із поданими нижче правилами.

Пейзажна лірика — твори, у яких настрій ліричного героя суголосний із настроєм природи, переживання й відчуття виникають від споглядання природи (“Осінь» В. Сосюри);

Інтимна лірика — твори, у яких настрій ліричного героя зумовлюється гамою душевних відчуттів, поривань, що виникають від прекрасного почуття кохання («Васильки» В. Сосюри).

Часто художні твори поєднують у собі різні види лірики. Наприклад, у вірші «Васильки», який є зразком інтимної лірики, наявні й елементи пейзажу: «Также буде поле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час...» У таких випадках кажуть: інтимна лірика з елементами пейзажної.

1.    У першій строфі вірша «Васильки» наявний художній засіб А епітет

Б гіпербола В персоніфікація Г художній паралелізм

2.    Установіть відповідність.

Назва твору В. Сосюри

Уривок

1    «Осінь»

2    «Васильки»

3    «Любіть Україну!»

А Так же буде поле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час ....

Б Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани....

В Без неї — ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами ....

Г Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка біла мерзне під вікном.

3. Установіть відповідність.

Назва твору В. Сосюри

Художній образ

1    «Осінь»

2    «Васильки»

3    «Любіть Україну!»

А рідні очі Б баский кінь В кров ворожа Г пурпурові хмари

4.    Доведіть, що вірш «Васильки» є зразком інтимної лірики.

5.    Елементи якого виду лірики також властиві поезії «Васильки»? Проілюструйте свою думку уривком із цього твору.

6.    Чи перегукується вірш «Васильки» з легендою про волошку? Чим саме?

7.    Що навчає цінувати вірш «Васильки»?

8.    Які слова у вірші «Осінь» навіюють сумний настрій?

9.    Випишіть усі епітети з вірша «Осінь». Які з них вам найбільше сподобалися? Чим саме?

10.    Знайдіть приклади персоніфікації у вірші «Осінь». Яку роль вони відіграють у цьому творі?

11.    Повністю чи частково відповідає пейзаж, зображений на картині Ю. Кла-поуха «Осінь», тому, який створив у своїй однойменній поезії В Сосюра? Якщо ні, то які, на вашу думку, є відмінності?

12.    Якби вам довелося покласти на музику слова вірша «Васильки», то якою б вона була за настроєм, темпом? Які музичні інструменти довелося б використати? 24 25

 

 

 

Автор: evg01 от 19-08-2016, 20:26, посмотрело: 9133