§ 34. Зона степів

Ви дізнаєтесь:

про географічне положення та природні умови зони степів про особливості рослинного та грунтового покриву підзон українського степу про природоохоронні території зони степів

Пригадайте:

особливості рельєфу Причорноморської низовини представників рослинного та тваринного світу зони степів які зональні типи ґрунтів характерні для степу

Степ — найбільша природна зона України. Вона розташовапа між лісостепом і узбережжям Чорпого й Азовського морів та передгір'ями Кримських гір. Ще кілька століть тому степ являв собою неосяжні рівнинні простори, вкриті лучною й степовою рослинністю, якими кочували стада турів, сайгаків, тарпанів, козуль. Зараз майже весь природний рослинний покрив зони степів поступився місцем сільськогосподарським угіддям, а частина тварин зникла. Проте збереглися й майже незаймані ділянки, па деяких із них створено природоохороппі території.

Географічне положення. Рельєф та тектонічна будова.

Степ займає приблизно 40% території країни (рис. 1). Ця природна зона простягається із заходу па схід і мас значні відмінності в ширині: від 120 км па заході до 500 км па сході. У межах природної зони розташовані Причорноморська западина, Донецька складчаста споруда, Скіфська платформа, південна частина Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини. їм відповідають Причорноморська й Північпокримська низовини, Донецька й Приазовська височини, частили Придніпровської та Подільської височин. Характерні висоти — 100—200 м, проте у східній частині абсолютні висоти подекуди перевищують 300 м. Схили височин розчленовані ярами та балками. У степах є замкнені зниження різної величини, іноді ледве помітні для ока, що називаються подами. На території Донецького кряжу зустрічаються видовжені підняття, які називають гривами.

Таким чином, для степів характерний, з одного боку, рівнинний, з іншого — достатньо різноманітний рельсф.

Клімат і внутрішні води.

Степи займають південну й східну частини країни та розташовані в межах континентальної кліматичної області. Відтак її клімат характеризується найбільш високими літніми температурами

(пе враховуючи Південний берег Криму), малосніжною, порівняно м’якою зимою (крім схода, де зафіксовано найнижчі показники па рівнинній території України), найменшою кількістю опадів і посушливістю. Середня температура січня становить від -1 до -7^СС (бувають відлиги та різкі похолодания), липня — від +20 до +24 °С. Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід від 475 до 300 мм па рік. Характерна риса — високий рівень випаровуваності. Тому зволоження скрізь недостатнє та зменшується від межі з лісостепом на південь і південний схід.

Відкритість території степу жарким тропічним, сухим помірішм континентальним і холодним арктичним повітряним масам обумовлює пе тільки літні посухи та весняні заморозки, але й суховії і пилові бурі.

Середні показники густоти річкової мережі степу (0,1— 0,3 км/км²) є найменшими в Україні. Усі великі річки транзитні та здебільшого перетинають природну зону своєю нижньою течією. їх нечисленні притоки, а також річки, стік, яких <|юрмується в степу, зокрема Інгул, Кальміус, Молочна, більшу частину року маловодні.

Озер па основній території мало. Проте їх скупчення характерне для поїшззя Дунаю (заплавні або дельтові озера) та узбережжя (лиманні озера). Ще одна характерна риса узбережжя — велика кількість лиманів. Завдяки зв'язку з морем вода в них солонувата або солона. Серед невеликої кількості боліт переважають низинні, які утворилися в заплавах.

Природна зона недостатньо забезпечена підземними водами. До того ж у Причорноморському артезіанському басейні поряд із прісними поширені мінералізовані води. Через це, а також недостатню зволоженість у степу створені потужні зрошувальні системи, які подають дніпровську воду на сільськогосподарські угіддя.

Ґрунти. Рослинний і тваринний світ.

Пригадаємо, що в межах українського степу виділяються пів-иічпостепова, середпьостепова та півдеиностепова (сухостепова) під· зони. Ці підтипи ландшафтів відрізняються за рівнем забезпечення теплом та вологою і па карті виглядають смугами, витягнутими переважно із заходу па схід. Кожній із підзоп притаманні свої особливості рослинного та ґрунтового покриву.

Найбільша за площею півпічиостепова під зон а. У її межах у природних умовах була порівняно густа різпотравио-типчаково-ковилова рослинність, під якою сформувалися чорноземи звичайні. Для меншої за площею середньостепової підзони була характерна більш розріджена типчаково-ковилова рослинність із переважанням південних чорноземів. Потужність гумусового горизонту в них коливається від 45 до 65 см, а вміст гумусу (до 4,5%) — найменший серед чорноземів. Най-біднішим за видовим складом та ще більш розрідженим був рослинний покрив півдеипостепової (сухостепової) підзони. В умовах високих літніх температур і браку опадів росли полин, тин чаї;, житняк. Під ними сформувалися каштанові ґрунти, які за потужністю гумусового горизонт^' поділяються на темно-каштанові (потужність гумусового горизонту 40—45 см) та каштанові (35—40 см). У ґрунтових розчинах цих ґрунтів є надлишок солей, які шкодять рослинності.

Ґрунтовий покрив зони доповнюють солончаки й солонці. Зокрема, солончаки характерні для узбережжя Чорного моря, терас і понизь частили причорноморських річок.

До умов жаркого й сухого літа, малосніжної зими, посух і суховіїв краще пристосовані окремі злаки і трави: ковила, типчак, тонконіг, житняк, полин, волошка, гикавка сіра (кашка), пирій, горицвіт, тюльпани, гіацинти.

Невеликі ділянки лісу зустрічаються переважно в північній частині зони — па схилах балок (байрачні ліси), у заплавах річок (заплавні ліси), па піщаних терасах річок (аренні ліси). У ряді районів ростуть штучно створені лісові масиви, а такой; полезахисні лісосмуги.

На етап лісів степових районів негативно впливають брак вологи, посухи, засоленість ґрунтів. Після посух нерідко спостерігаються передчасне всихання та опадання листя, що може призвести до загибелі дерев.

Із ссавців для степу найбільш характерні копитні та гризуни. Із копитних зараз зустрічається, хоча й дуже рідко, козуля (сарна), а ось гризунів залишилося досить багато, зокрема хом’як, байбак, ховрах, кріт (сліпак), полівка, миші (рис. 2). У місцях, де гризунів дуже ба-

гато, земля пропизана лабіринтом ходів. У них іноді поселяються хижаки (тхори, ласки) і навіть окремі види птахів, наприклад кам’янки. Взагалі птахів у степу не так багато, як у лісах, адже тут менше місць для гніздування і менша різноманітність кормів. Деякі степові птахи харчуються насінням і комахами, яких вони збирають па землі (дрохва, перепілка, куріпка). Зі співочих птахів тут с жайворонки, шпаки, кропив'янки. Численні гризуни обумовлюють наявність хижих птахів. Серед пих лупі та канюки, які за один день з’їдають кілька мишей і полівок (рис. 3). Із плазунів зустрічаються ящірки (прудка та піщана), вуж, мідяїпса, полоз, гадюка степова.

Сучасний стан природи. Природоохоронні території.

Ви вже знаєте, що природна рослинність у степу майже не збереглася. Людина не тільки змінила зовнішній вигляд природної зони, але й обумовила подальше висихання її території. Атмосферні опади, особливо літні, уже не так активно поглинаються культурними рослинами та верхнім шаром ґрунту. Під час злив більше води стікас по поверхні, збільшуючи мережу ярів та утворюючи нові вимоїни.

До негативних наслідків призводить будівництво гідровузлів на Дніпрі. Каховським водосховищем була затоплена частина Великого Лугу з родючими землями, косовицями й мисливськими угіддями. У результаті підвищення рівня ґрунтових вод відбувається заболочування та засолення прибережних земель.

Високий ступінь розороиості земель, поява кар’єрів і териконів, зростання кількості поселень обумовили необхідність створення у степовій зоні природоохоронних територій. Найвідоміший осередок недоторканої природи — біосферпий заповідник «Лскинія-Ноаа», заснований у 1874 р. Це найбільший у Європі куточок первісного сте-

пу. У ньому налічується понад 450 видів квіткових рос лип, 40 видів рослип-епдеміків півдня України. Переважають злаки — пір’яста ковила, типчак, тонконіг. Для подів є типовим пирій, а з різнотрав'я — степова волошка. У вологі роки дуже розростаються лисохвіст, осока.

Біля гирла Дніпра розташовані степові й лісові ділянки Чорноморського біосферного заповідника. Віл створений у 1927 р. для охорони птахів, а також для збереження інших видів тварин, рослин і водно-болотяних угідь. Під особливою охороною перебувають лебеді (шипуни й кликуни) і найбільші у світі місця гніздування чорноголової чайки, яка є символом заповідника.

В Одеській області розташований Дунайський біосферний заповідник. Він створений для охорони дельтових екосистем, а також водно-болотяних угідь міжнародного та загальнодержавного значення.

Український степовий природний загювідник засновано в 1961 р. для збереження первісної степової рослинності. У його складі існує кілька відділень, у яких налічується 14 видів ковили. За цим показником заповідник не мас собі рівних у світі.

Лзово-Сиваський національний природний парк розташований у Херсонській області. Під охороною тут перебувають прибережні райони Чорного й Азовського морів та особливо Сиваша з його численними островами та півостровами. Парк є місцем масового гніздування, а також зупинки птахів під час перельотів.

У межах біосферного заповідника «Асканія-Нова» був створений зоологічний парк. Його основними завданнями с збереження видів диких тварин з усього світу, акліматизація та одомашнення деяких із них. Тут найбільше представлені сайгак, кінь Пржевальського, благородний олень, американський бізон, плямистий олень, лань європейська, гвинторогий козел.

Головне

Зона степів розташована в межах континентальної кліматичної області.

Степи займають 40 % території України па півдні та сході. Для них характерний рівнинний, але досить різноманітний рельєф.

Середні показники густоти річкової мережі степу найменші в Україні.

Серед ґрунтів зони степів переважають чорноземи звичайні, чорноземи південні, каштанові ґрунти, солончаки й солонці. Найбільш характерна рослинність — злаки і трави.

Із ссавців у степу найбільш поширені гризуни.

Серед природоохоронних територій зони степів представлені біосферігі заповідники «Аскаїгія-Новао, Чорноморський і Дунайський, Український степовий природний заповідник, Лзово-Сиваський національний природний парк.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкажіть про географічне положення зони степів України. 2. Чому рельєф степової зони можна назвати різноманітним? 3. У чому полягають особливості клімату зони степів? 4. Охарактеризуйте внутрішні води зони степів. 5. Розкажіть про природу рослинності степу, б. Назвіть характерних представників тваринного світу. Чому саме вони поширені в степу? 7. Які завдання розв'язують природоохоронні території, розташовані в степовій зоні? Поміркуйте

1. Назвіть чинники формування клімату зони степів. 2. Як рослини зони пристосувалися до жаркого й посушливого клімату? 3. Визначте найбільш характерні риси степу. 4. Які екологічні проблеми характерні для зони степів? Практичне завдання Позначте на контурній карті природоохоронні території степової зони.

Працюємо самостійно Підготуйте повідомлення про біосферний заповідник «Асканія-Нова» (скористайтеся даними із сайта заповідника: ЬпрУ/аікапіа-поуа-гаро^і(іпік.до^иа).

Практична робота 9 Складання порівняльної характеристики природних зон України (за вибором/ Виберіть (узгодивши з учителем) дві природні зони України. Використовуючи текст підручника і карти атласу, складіть порівняльну характеристику цих природних зон за планом: 1) географічне положення, частка в території України або площа; 2) основні форми рельєфу; 3) середня температура (липня, січня); 4) середньорічна кількість атмосферних опадів; 5) коефіцієнт зволоження; 6) внутрішні води; 7) природна рослинність; 8) тваринний світ; 9) зональні типи грунтів; 10) природоохоронні території. Результати роботи подайте у вигляді таблиці. Укажіть спільні та відмінні риси природних зон, які ви порівнювали.

Дослідження

Виявлення ландшафтів у світі, що мають схожість із ландшафтами України

1.    Пригадайте визначення поняття «ландшафт» та основні чинники розвитку ландшафтів.

2.    Укажіть, у яких широтах розташована територія України.

3.    З'ясуйте, які території (країни) розташовані (повністю або частково) у цих широтах.

4.    Виберіть одну або декілька територій (країн) і з'ясуйте, які ландшафти для них характерні.

5.    Порівняйте ці ландшафти з ландшафтами України.

6.    Визначте та вкажіть ландшафти, природні компоненти яких схожі з ландшафтами України.

7.    У висновку зазначте чинники, які обумовили схожість ландшафтів вибраної вами території (країни) та України.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Довгань