§ 35. Природні зони України: лісостепова, степова.

Використання та охорона рівнинних ландшафтів

Пригадайте: 1. Якими чинниками пояснюється зменшення коефіцієнта зволоження в південних районах України? 2. Які зональні типи ґрунтів характерні для зон лісостепу й степу?

Лісостеп. Географічне положення. Лісостепова зона простягається па схід від зони широколистих лісів до західних відрогів Середиьоруської височини. Її північна межа звивиста, але добре простежується за північнолісоетеиовими ландшафтами. У північній частині лісостепу в долинах річок, давніх улоговинах стоку трапляються мішанолісові ландшафти. Південна межа лісостепу проходить такими населеними пунктами: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравиеве, па північ від Новоукраїики, Кіровоі*рада, через Знам'янку, Онуфріївку, уздовж р. Ворскли па Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Красиоірада, через Балаклію, уздовж р. Оскол до території Росії. Вона простежується но лінії суцільного поширення глибоких чорноземів.

Особливістю зони є чергування степових і лісостепових ділянок (мал. 112). Колись Правобережжя вкривали великі лісові масиви.

Унаслідок багатовікової господарської діяльності людини площі лісів поступово зменшувались.

За картами атласу з’ясуйте, які форми рельєфу поширені в межах лісостепової зони України.

Рельєф лісостепу різноманітний. На Правобережжі розташовані Придніпровська висо-

чипа й частина Подільської височини, а на Лівобережжі — Придніпровська низовина й західні відроги Середиьоруської височини. Висоти поверхні коливаються від 100 до 300 м. Загалом поверхня із заходу та сходу похилена до Дніпра, абсолютні висоти змінюються від 320 м на Придніпровській височині та 230 м на Середиьоруській височині до 50 м біля русла Дніпра.

Аналіз просторового поширення різних видів ландшафтів лісостепової зони, їх регіональних особливостей дає змог)' виявити в її межах три фізико-географічні краї: Дністровсько-Дніпровський у Лівобережно-Дніпровський, Східноукраїнський.

За допомогою карт атласу з’ясуйте, у межах яких тектонічних структур знаходиться лісостепова зона та на які корисні копалини вона багата.

Корисні копалини. Зона лісостепу багата на такі корисні копалини: буре вугілля (Дніпровський буровугільпий басейн); залізну руду (Кременчуцький басейн); нафту й природний газ (Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область); природні будівельні матеріали (гіпс, вапняк, каолін, мергель, пісок).

Клімат лісостепової зони помірно теплий з достатньою і сталою зволоженістю на заході й нестійкою — на сході. Кліматичні умови змінюються в довготному й широтному напрямках. Січневі температури із заходу па схід змінюються від -5 до -8 °С. липневі — від +18 до +20 °С. Узимку територія лісостепу вкривається снігом. Кількість опадів зменшується від 000 мм на заході до 500 мм на сході й південному сході. Майже стільки ж вологи випаровується, тому коефіцієнт зволоження дорівнює одиниці, а зволоження природної зони достатнє. У лісостепу влітку часто бувають зливи, подекуди з градом.

Внутрішні води. Річкова сітка досить густа, найбільші річки - Дніпро, Південний Буг, Дністер з притоками. Усі річки мають долини з асиметричними берегами та повільну течію. У місцях перетину твердих порід Українського щита, де виходи гранітів перегороджують русла Південного Бугу, Росі й Гірського Тікича, утворюються пороги (мал. 113). Річки мають змішане живлення, найбільш повноводі вони навесні. Озер у лісостепу мало. Вони є в заплавах великих лівих приток Дніпра. Численні озера-стариці, які колись були в заплаві Дніпра, нині залиті водами водосховищ. Нестача природних водойм компенсується штучно створеними ставками поблизу багатьох населених пунктів.

Знайдіть на карті атласу й запишіть у зошит назви найбільших правих і лівих приток Дніпра.

Ґрунти. Материнськими породами, на яких сформувалися ґрунти лісостепової зони, є леей, лесоподібні суглинки, піщано-глинисті відклади річок і продукти вивітрювання кристалічних порід. Сірі лісові Грунти займають великі площі на Правобережжі.

На Лівобережжі переважають опідзолені мор-

ноземи. У заплавах долин річок поширені лучні й лучно-чорноземні Грунти. Рівень родючості фунтів найвищий у середній і східній частинах зони.

В умовах оптимального співвідношення тепла й вологи в лісостепу сформувалися різні типи ландшафтів:

•    лісостепові з опідзоленими чорноземами;

•    лучно-степові з типовими чорноземами, лучно-чорнозем ними фунтами, які суцільно перетворені на сільськогосподарські угіддя.

Рослинність і тваринний світ. Видовий склад рослинності лісостепу частково змінюється із заходу па схід у такій послідовності: па Придніпровській височині — граб, клен, явір; на Лівобережжі — клен гостролистий, липа, дуб. Повсюдно поширені дубові ліси. їх підлісок складається з ліщини, дерну, бруслини, поширений значний трав'яний покрив.

Сосново-дубові ліси займають піщані ділянки річкових терас. Лучні ділянки трапляються лише в заплавах річок.

У межах лісостепу водяться лісові й стенові види тварин: дикий кабан, козуля, лисиця, куниіія, заєць, білка, тхір, полівка, вуж, багато птахів - дятли, сови, жайворонки, лелеки, куріпки, дрозди та ін.

Сучасні ландшафти та природоохоронні території. Лісостепова зона є однією з найбільш освоєних територій нашої країни. Вона широко використовується для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, видобутку корисних копалин, для містобудування тощо. Загальна роз-ораність земель сягає 80 %. Тут поширені сільськогосподарські й техногенні ландшафти, що призвело до суттєвого знищення природи.

Первинні ліси в лісостепу практично не збереглися, оскільки ця зона здавна була центром землеробської культури. Інтенсивне вирубування, пе-регульоваие випасання худоби, а також пожежі знизили лісистість зони, змінили видовий склад лісів та їх продуктивність. Тільки за останні три століття площа .лісів .лісостепу зменшилася вчетверо. Сучасний лісостеп поєднує не ліс із степом, а залишки лісу із сільськогосподарськими угіддями. Подеколи вражають пишнотою штучно насаджені лісосмуги. Створюваний ними ландшафт «рукотворного лісостепу» нині поширився й на степову зону.

На безлісих ділянках до розорювання були строкаті різиотравиі лучні стени з густим травостоєм. Грунти поповнювалися перегноєм, який накопичувався, оскільки тут менша кількість опадів і, відповідно, промивання фунту. Унаслідок господарської діяльності людини ландшафти лісостепів дедалі більше розчленовують яри. У лісостепу активно ведеться боротьба з ярами, змиванням і розвіюванням фунтів.

Які ви знаєте заходи боротьби з ярами?

Для збереження природи в її первісному вигляді на території зони утворені природоохоронні об'єкти — заповідники й національні природні парки. Так, па правому березі Дніпра знаходиться Канівський природний заповідник (мол. 114) з ярами н пагорбами. До нього належать Канівські гори, острови Круглик і Шелестів у заплаві Дніпра, Зміїні острови в Канівському водосховищі. Також охороняються геологічні утворення, грабові ліси та Чернеча (Тарасова) гора.

Михайлівська цілина - філія Українського степового національного заповідника, де охороняється єдина ділянка заповідного лучного стену в лісостеповій зоні. До Червоної книги України занесені такі рослини, як астрагал, півники борові, сон чорніючий, ковила (три види), бруслина та іи.

Стен. Географічне положення. У межах України степи простягаються з півночі на південь на 500 км: від лісостепу до узбереж Чорного й Азовського морів і передгір’їв Кримських гір (40 % території України). Ця природна зона розташована частково в межах Придніпровської та Подільської височин, на Причорноморській низовині, Донецькій і Приазовській височинах, Північнокримській низовині. Характерні висоти — 100 200 м.

Рельєф зони рівнинний, проте з горбами, ярами та балками (мол, 115). Для Донецького кряжу характерні гриви - вузькі видовжені підняття. На півдні низовин поширені степові блюдця — неглибокі овальні зниження з плоским дном.

За умовами зволожеїшя, рівнем забезпечення теплом, характером ґрунтового й рослинного покриву степову зону поділяють на гри підзоии: північностепову, середньостепову й південностепову. Вони змінюються за зональними закономірностями в широтному напрямку та умовами посилення копти нелегальності — із заходу на схід. Також на них впливають азональні чинники (рельєф, річки та морське узбережжя).

За допомогою карт атласу з’ясуйте, у межах яких тектонічних структур знаходиться зона степу та на які корисні копалини вона багата.

Корисні копалини. У межах зони є значні поклади паливних корисних копалин, зокрема кам'яного вугілля (Донецький басейн) і природного газу. Є також залізні, марганцеві, уранові, ртутні та нікелеві руди. Із нерудної сировини поширені поклади солей, будівельних матеріалів (глина, граніт, вапняк, мергель, черепашник), є лікувальні грязі.

Клімат. У степовій зоні рівнинної території України найбільші теплові ресурси й найменша зволоженість з-поміж інших природних зон, тому клімат степів найбільш континентальний. Середня температура січня коливається із заходу на схід від -2 до - 9 'С, липня - відповідно від +20 до +24 "С. Безморозний період триває 220 діб на заході степової зони і 150 — на північному сході. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід від 450 до 350 мм на рік. Випаровуваність вологи суттєво перевищує кількість опадів, тому зволоження території недостатнє. Рівнинність території степової зони, її відкритість холодним арктичним і жарким тропічним вітрам є причиною суховіїв і ранніх весняних та осінніх приморозків.

Внутрішні води. Густота річкової мережі незначна. Найбільші річки є траї ізи т і пі м и: Дніпро, Південний Буї, Сіверський Донець, Дністер, Дунай із притоками. Притоки Дніпра — Оріяь, Самара, Інгулець, а також Інгул, Кальміус, Молочна, Берда повністю формують свій стік у межах зони. Річки степів маловодні, у верхів'ях вони часто пересихають улітку. Місцевий стік формується за рахунок талих снігових вод. Озера переважно лиманні. Унаслідок великої випаровуваності або ж зв'язку з морем деякі з них солоні (Сасик (Кундук), Шагани, Алібей). У дельті Дунаю багато прісних озер (Ялпуг, Кагул та іи.), а на узбережжі Чорного моря — солоних озер-лимапів (Дністровський, Хаджибей-ський, Куяльницький, Тилггульський). На Дніпрі збудовано каскад водосховищ. Річкові й ґрунтові води високоміиералізовані. Боліт мало, вони переважно заплавні.

За картами атласу визначте, які ґрунти поширені в зоні степу.

Ґрунти. Найпоширенішими ґрунтами степу є звичайні та південні чорноземи, які разом становлять 90 % площі природної зони. На сухих степових ділянках, де бідна рослинність і недостатнє зволоження, поширені темнокаштанові й каштанові Грунти разом із солонцями. У нодах формуються солончаки. Середня розораиість зони сягає 75 %. Стен є територією зрошувальної та хімічної меліорації.

Рослинність і тваринний світ. Природні ліси займають у степах невеликі площі. Вони ростуть у балках переважно в північній частині стену (байрачні ліси), у заплавах річок (заплавні ліси), на надлукових піщаних терасах річок. Вододільні простори позбавлені природної рослинності, але в багатьох районах є штучно створені лісові масиви. Нині природна степова рослинність збереглася в заповідниках і на невеликих ділянках уздовж схилів річкових долин, балок та ярів, де вона швидко втрачає свої особливості. Незаймані заповідні території стену становлять лише 0,1 % площі України (мол. 116).

Степова рослинність змінюється з півночі па південь. Так, у північних районах степової зони трапляються лучні стени, для яких характерні не тільки степові, а й лучні трави. У цих степах багате й буйне різнотрав’я, у якому переважають вологолюбні види рослин: шавлія лучна, конюшина гірська, сон-трава та іи.

У справжніх степах далі па південь панують вузьколисті дернові злаки. Ці стени поділяють на різиотравно-типчаково-ковилові з посухостійкого

різнотрав’я, типчаково-ковилові з дуже бідним різнотрав’ям та полиново-злакові.

Ще далі на південь розташовані пустельні стени з розрідженим травостоєм, у складі якого, крім дернових злаків, ростуть посухостійкі напівчагарники: полин, курай тощо. На крайньому півдні степової зони великі ділянки займають солончаки зі своєрідною рослинністю, що має м'ясисті стебла й маленькі листки.

Тваринний світ степової вони різноманітний. Нині тут водяться ссавці (хом'ячок сірий, сліпаки, тушканчик, степова полівка, лисиця, борсук, вовк, єнотовидний собака; із птахів - дрохва, степовий журавель, жайворонки, просянки та іи.). Мешкають також плазуни: гадюка степова, вуж, полов, ящірка; є земноводні: ропуха велена, жаби. Багато комах.

Сучасні ландшафти й природоохоронні території. Комплекс природних та антропогенних чинників степової природної зони зумовив такі несприятливі процеси, як водна й вітрова ерозії, посухи та суховії, засолення ґрунтів. Знищення степової рослинності призвело до висихання поверхні ґрунту. Атмосферні опади, особливо літні, уже не так активно вбираються природною рослинністю та верхнім шаром ґрунту. Під час злив вода стікає поверхнею, збільшує існуючі яри й утворює нові вимоїни.

Негативний вплив на ландшафти має й будівництво гідровузлів на Дніпрі. Наприклад, Каховське водосховище затопило с. Великий Луг із родючими землями й мисливськими угіддями.

Унаслідок підвищення рівня ґрунтових вод відбувається заболочування й засолення прибережних земель.

Стен потребує охорони й розширення заповідних територій. У степовій зоні є такі природоохоронні об'єкти: біосферний заповідник «Асканія-Нова», де охороняється ділянка типчаково-ковилового степу, де росте понад 400 видів рослин, у тому числі 40 ендеміків, здійснюється акліматизація зубрів, благородних оленів, коней Пржевальського, антилоп, страусів, зебр (мал. 117), куланів, муфлонів;

Луганський природний ваповідник — територія різнотравпо-типчаково-ковилового степу, де під захистом перебуває бабак європейський (мал. 118); Український степовий природний ваповідник із трьома відділеннями різних степів: від лучних до різнотравио-тинчаково-ковило-вих («Хомутовський степ», «Кам'яні могили» і «Крейдова флора»); Дунайський біосферний ваповідник - водно-болотні угіддя дельти Дунаю, де мешкає половина всіх видів птахів України (мал. 119); Дніпровсько- Оріїьський природний ваповідник — ділянка дніпрових плавнів, заплавних озер і лук, де мешкають водні види рослин і тварин; Авово-Сиваський національний природний парк, до складу якого входять приморські комплекси Північного Приазов’я; Національний природний парк «Святі гори», у якому

охороняють крейдяні останці-скелі з білої крейди та бори з реліктової сосни крейдяної; заповідник «Єланецький степ»; Приазовський національний парк; Національний природний парк <<Меотида» та багато інших.

Висновки

Лісостепова зона займає центральну частину України.

Зона лісостепу характеризується сприятливими агрокліматичними умовами й багатством природно-ресурсного потенціалу.

У лісостеповій зоні поширені височинні та низовинні форми рельєфу, яри й балки. В умовах помірно континентального клімату під трав’янистою рослинністю сформувалися різні типи чорноземів, а під лісовою — сірі лісові ґрунти. Ландшафти лісостепу дуже змінені людиною. За 300 років лісистість зменшилась учетверо. Середня розораність лісостепу становить 75 %, а на Лівобережжі — сягає 90 %

Степова зона — найбільший в Україні зональний ПТК (40 % території України). Природоохоронні території степової зони зберігають ландшафти, які максимально наближені до природних.

Запитання та завдання

1.    Чому лісостепова зона на заході України заходить далі на південь, а на сході — на північ?

2.    Чому в лісостеповій зоні лісами вкриті переважно височини, а в низинах їх майже немає?

3.    Порівняйте кліматичні умови Полісся й лісостепової зони. Які кліматотвірні чинники є вирішальними у формуванні цих природних зон?

4.    У лісостеповій зоні кількість опадів залежить від вологих атлантичних повітряних мас, які приносять циклони. У степову зону циклони приходять зазвичай з меншою кількістю вологи. Поясніть, чому.

5.    Назвіть чинники, які сприяють виникненню суховіїв у степу.

6.    Які повітряні маси приносять у степ посуху? Чи можна їй протистояти?

7.    Уявіть, що люди припинили розорювати степові простори. Чи відновиться степова природна рослинність, яка нині збереглася тільки в заповідниках, чи степи вкриються бур'янами?

8.    Підготуйте уявну подорож заповідниками лісостепу чи степу з використанням додаткової інформації та ілюстративного матеріалу.

Практична робота 9

Складання порівняльної характеристики природних зон України

1.    Назвіть одиниці фізико-географічного районування території України.

2.    Що такс природна зона?

3.    Використовуючи карти атласу й текст підручника, порівняйте дві природні зони України (на вибір) за поданим планом.

4.    На основі аналізу зробіть висновок про спільні й відмінні риси зон, що порівнюються.

План характеристики природної ион и

1.    Географічне положення.

2.    Тектонічні структури, рельєф території та корисні копалини.

3.    Кліматичні умови (середні температури найтеплішого й найхолодні-іиого місяців, кількість і режим опадів, коефіцієнт зволоження).

4.    Грунтовий покрив, заходи щодо поліпшення їх родючості.

5.    Внутрішні води й водні ресурси.

6.    Рослинність.

7.    Тваринний світ.

8.    Зміна природної зони людиною. Природоохоронні території.

Це цікаво

•    Тясминський каньйон, що розташований на р. Тяс-мин в районі м. Кам'янки Черкаської області, утворений у протерозойських гранітах 2 млрд років тому. Це мальовничий ландшафт лісостепової зони України. Тясминський каньйон — пам’ятка природи державного значення.

•    Кам’яні баби (мап. 120) — монументальні кам'яні скульптури, що з’явилися на території сучасної України понад 6 тис. років тому. Ці статуї встановлювалися в спеціально споруджених святилищах на вершинах високих курганів або пагорбів. Зазвичай ставили дві статуї обличчям на схід — чоловічу й жіночу, які символізували родоначальників коша.

Пригадайте: 1. Що таке гори? 2. До якої групи гір за висотою належать Українські Карпати? 3. Коли вони утворилися?

Географічне положення. Карпати розташовані на території Чехії, Словаччини. Польщі, України, Румунії, Угорщини. Найвища вершина Карпат z. Герлаховськи Штит (2655 км), що здій мається на кордоні між Словаччиною і Польщею. Українські Карпати — фізико-географічний край великої Карпатської гірської країни в Середній Європі. Українські Карпати простягаються з північного заходу на південний схід на 280 км, ширина гір — 100 -110 км. Розташовані на території Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей (мол. 121).

Готуємося до наступного уроку

1.    Знайдіть цікаві факти про Карпати. Підготуйте інформацію про них

2.    Підготуйте повідомлення про природоохоронні території Карпат.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Гільберг