Народна Освіта » Географія » § 33. Лісостепова зона

НАРОДНА ОСВІТА

§ 33. Лісостепова зона

Ви дізнаєтесь:

про географічне положення, природні умови лісостепу про природоохоронні території зони лісостепу

Пригадайте:

особливості клімату зони мішаних і широколистяних лісів характерні риси річок Дністер, Південний Буг, Дніпро, Сіверський Донець особливості типових чооноземів

Існують різні погляди па те, чому ліси й степи опинилися поряд. За однією з гіпотез у минулому одні кліматичні процеси сприяли наступу лісу па степ, а інші — степів па ліс. Так, в умовах потепління та зменшення кількості атмосферних опадів великі площі займала степова рослинність, а ліси зберігалися тільки в балках і річкових до липах, де мікроклімат більш м’який і вологий. І навпаки, коли температури знижувалися, а кількість опадів зростала, наступав ліс. Іноді ці процеси проявлялися одночасно в різних частинах зони.

Географічне положення. Особливості рельєфу, тектонічної та геологічної будови.

Лісостеп займає попад третину території країни. Він простягається широкою смугою із заходу па схід більше піж на 1000 км, від Передкарпаття й кордону з Молдовою до кордону з Росією.

Порівпяио із зоною мішаних і широколистяних лісів тектонічна будова та рельєф лісостепу більш різноманітні. У межах зони розташовані Волипо-Подільська плита, Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина й невелика частина Воронезького кристалічного масиву. Цим тектонічним структурам відповідають Волинська, Подільська, Хотинська та Придніпровська височини, Придніпровська низовина, Полтавська рівнина та відроги Середпьоруської височини.

Крім чергування височин і низовин, рельєф лісостепу ускладнюють долини річок, яри та балки. Розчленованість рельєфу пояснюється значними (для рівнинної території) перепадами висот і наявністю пухких лесових порід. У центральній частині (Придніпровська височина) відслопюються граніти та гнейси Українського кристалічного щита.

Подільська височина складена вапняками, мертелями, пісковиками та сланцями. Вона цікава не тільки наявністю густої яружно-балкової мережі, а й розвитком підземного карсту. Це обумовило формування значної кількості порожнин (печер). Найбільша серед них — печера Оптимістична — розташована па території Тернопільської області (рис. 1).

Особливості рельєфу обумовили поділ зони па чотири провінції: Західноукраїнську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережно-Дніпровську, Східноукраїнську (Середпьоруську).

Клімат і внутрішні води.

Як і зона мішаних і широколистяних лісів, лісостеп розташований в атлантико-контипептальній кліматичній області, проте клі-

мати чиї умови тут дещо інші. У першу чергу це стосується більш високої середньої температури липня та дещо меншої кількості опадів. Також для лісостепу характерний більш високий рівень випаровуваності (500—600 мм). Закономірності зміни температури в цілому зберігаються. Середня температура січня зменшується від -4:С па південному заході до -7 °С па сході (з урахуванням підвищення цього показника за остаппі десятиліття). Середня температура липня збільшується з +18 °С па заході до +21 °С па півдні та сході. Річна кількість опадів зменшується з північного заходу па південь і схід від 600—690 мм до 450—500 мм. Відповідно зменшується і коефіцієнт зволоження, досягаючи мінімуму (менше 1) па межі зі степом. Як майже па всій території України, більшість опадів тут припадає на літо. У цю пору року дощі часто мають характер зливи, що спричиняє утворення ярів.

У межах лісостепу розташовані річкові системи Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця. Боліт і озер небагато, серед останніх поширені заплавні. Лісостепова зона добре забезпечена підземними водами. На її території розташовані Волино-Подільський і частково Дпіпровсько-Допецький артезіанські басейни.

Ґрунти. Рослинний і тваринний світ.

Попад третину ґрунтового покриву лісостепу займають чорноземи типові, які сформувалися під трав’яною рослинністю па

лесах і лесоподібних суглинках. Під лісовою рослинністю утворилися сірі лісові ґрунти (вони найбільш характерні для височин Поділля). Досить поширені чорноземи опідзолені. Вони мають вторинне походження та сформувалися в умовах, коли відбувалася зміна лучно-степової рослинності па лісову чи навпаки. Потужність їх гумусового горизонту — 60—80 см, вміст гумусу — 3,5— 5,5%. До підтипу чорноземів опідзолепих відносять чорноземи де-градовані. Вважається, що вони формувалися внаслідок знищення лісу та розвитку лучпо-степової рослинності. Серед азональних Грунтів с лучні та болотні, які зустрічаються річкових долинах. У цілому більшість ґрунтів зони мають високу родючість.

На відміну від зони мішаних і широколистяних лісів, лісостеп більш змінений людиною. Дерева тут вирубувалися, а потім відновлювалися, тому праліси майже не збереглися. На сьогодні лісові масиви займають лише 12,5% площі українського лісостепу. Більшість із них складаються з дубів і грабів із домішками клена, липи, берези, бука, вільхи, осики, в'язу, лісової яблуні, дикої груші (рис. 2). Клен представлений трьома видами: гостролистий, польовий і татарський. Із чагарників поширені ліщина, калина, бруслина, глід. Ліщина і клен татарський можуть утво-

рювати густі хащі па узліссях дубових лісів. Площа лісів із переважанням хвойних порід невелика, більшість складають соснові, що поширені па пісках. Порівняно із зоною мішаних і широколистяних лісів у лісостепу значно менше північних, відносно вологолюбних видів, деякі деякі з них у лісостепу зникають. Натомість з’являються більш південні рослини.

Степові ділянки лісостепу характеризуються поєднанням злакових рослин із різнотрав’ям і переважно складаються з ковили, тонконога, конюшини, горицвіту, молочаю степового, стоколосу, шавлії (рис. 3), астрагалу. Різнотрав’я вирізняється настільки густим травостоєм, що в повсякденному житті його часто називають луками. Для річкових долин також характерні лучні ландшафти, подекуди зустрічаються болотні.

Для тваринного світу лісостепу характерне поєднання лісових і степових видів. Це білка, лисиця, борсук, кабан, їжак, козуля, а па відкритих просторах — хом’як (рис. 4), кріт, полівка, польова миша (житник), ласка, заець-русак, крапчастий і європейський ховрахи. Серед птахів поширені сова, дрізд, дятел, польовий і степовий жайворонки, лучна трав’янка, вівсянка, дрохва.

Сучасний стан природи. Природоохоронні території.

Ви вже знаєте, що значні масиви первинних лісів у лісостепу не збереглися. Вирубування, нерегульоване випасання худоби, а також пожежі знизили лісистість зони, змінили видовий склад лісів, знизили їхню продуктивність. Тільки за останні три століття площа лісів лісостепу зменшилася майже в чотири рази.

Сьогодні лісостеп — це поєднання скоріше не лісу зі степом, а залишків лісу із сільськогосподарськими угіддями, а також штучно насадженими лісосмугами. Степова рослинність збереглася переважно па схилах балок.

Для збереження осередків природи в зоні лісостепу створюються природоохоронні території. У 1984 р. у Львівській області створено природний заповідник «Розточчя». Тут зберігаються унікальні для України соспово-букові ліси, зустрічаються низинні болота. Серед ссавців поширені кабан, лисиця, кріт, вовк, заєць сірий, куниця лісова, ласка, горностай, козуля, лось та інші. До "Червоної книги України занесені 28 видів рослин та 17 видів тварин.

Із 1996 р. у Хмельницькій області існує національний природний парк «Подільські Товтри». На його території розвідані значні запаси цілющих мінеральних вод типу «Нафтуся», представлені унікальні ландшафти Товтрового кряжу (рис. 6). Серед рослинності в парку переважають діброви, у складі яких, крім дубів, значне місце займають граби, ясени та буки, є степові ландшафти (у тому

числі ковилові), лучна рослинність. Зустрічаються релікти: хвощ великий, осока біла, осока низька, молочай багатобарвний. До Червоної книги України належать 29 видів тварин парку.

У Харківській області в долині річок Сіверський Донець і Гоміль-ша у 2004 р. було створено національний природний парк «Гомільшан■ ські ліси». Він відомий корінними дібровами, у яких зустрічаються 200—300-річігі дуби та росте один із найстаріших дубів України, якому майже 600 років. У парку гніздяться великі хижі птахи, занесені до Червоної книги України: орел-могильник, орлап-білохвіст, скопа, яструб, підорлик великий, змісїд, орел-карлик. Зустрічаються європейська норка, видра річкова, борсук, горностай, кілька видів кажанів.

Головне

Лісостеп розташований в атлантико-коптипептальпій кліматичній області.

Лісостеп займає понад третину території країни. На лісові масиви припадає 12,5% площі, більшість із них складаються з дубів і грабів. Степові ділянки характеризуються поєднанням злакових культур із різнотрав'ям.

Для ґрунтового покриву лісостепу здебільшого характерні типові та опідзолепі чорноземи, сірі лісові ґрунти.

Серед природоохоронних територій зони лісостепу представлені національні природні парки «Подільські Товтри» та «Гомільшап-ські ліси», природний заповідник «Розточчя».

Запитання та завдання для самоперевірки 1. Назвіть особливості географічного положення зони лісостепу. 2. Чим відрізняється рельєф лісостепу від рельєфу зони мішаних і широколистяних лісів? 3. Охарактеризуйте клімат лісостепу. 4. За допомогою карт атласу охарактеризуйте внутрішні води зони лісостепу. 5. У чому полягає особливість рослинного і тваринного світу лісостепу? 6. Наведіть приклади тварин лісостепу, занесених до Червоної книги України. Що ви знаєте про них? 7. Назвіть особливості ґрунтів зони лісостепу. 8. Розкажіть про національний природний парк «Подільські Товтри».

Поміркуйте

1.    Як би ви оцінили рівень забезпечення зони лісостепу водними ресурсами?

2.    Які сільськогосподарські культури вирощуються на території' зони лісостепу? 3. Визначте основні відмінні риси природи лісостепу порівняно із зоною мішаних і широколистяних лісів.

Практичне завдання Складіть у зошиті порівняльну таблицю «Рослинний і тваринний світ зони мішаних і широколистяних лісів та лісостепу».

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Довгань

 

Категорія: Географія

Автор: admin от 5-08-2016, 19:54, Переглядів: 4033