§ 6. Процес стругання деревини

Разом із процесом розмічання операція стругання - одна з основних в обробці деревини. Стругання дає змогу одержати деталь точних (заданих) розмірів і форми, рівну та гладеньку. Саме струганням виготовляють базові сторони і позначають їх на заготовці хвилястими лініями.

Процес стругання складається з двох етапів: стругання базових поверхонь і стругання заготовки за розміром. Стругають спочатку широку базову поверхню - пласть, а потім вужчу - кант. Кут між базовими поверхнями (пластю і кантом) має становити 90°.

Пригадай...

Яку форму мають робочі (ріжучі) частини лобзика, ножиць для паперу, ножа?

Яким інструментом виконують стругання

Для стругання застосовують два основних інструменти - шерхебель і рубанок (рис. 52).

Шерхебель використовують для чорнової обробки деревини. Після стругання цим інструментом поверхня стає трохи хвиляста.

Рубанок застосовують, щоб одержати точну за розмірами чистову обробку, після стругання площина заготовки практично гладенька і рівна в усіх точках.

Рубанок (рис. 53) складається з колодки 1, ножа 2, клина 3, упора 4 і рукоятки 5. Передню частину колодки називають носком, задню -п’яткою, нижню - підошвою. У колодці є наскрізний отвір, у якому за допомогою клина закріплюють ніж. З одного кінця ніж має робочу частину, яка складається з леза 1 і фаски 2 (рис. 54). Лезо ще називають ріжучою крайкою.

Шерхебель (рис. 53, б) має таку саму будову, як і рубанок, але ніж у нього вужчий, і робоча частина має напівкруглу форму, а колодка вужча і трішки довша.

Правильний вибір оптимальних кутів різця має велике значення для якісної обробки деревини і зменшення часу, який витрачають на обробку матеріалу.

Щодо напряму волокон розрізняють три основних види різання: поздовжнє, поперечне і торцьове. Іноді виникає потреба у таких видах обробки, коли поверхня різання і напрям волокон розташовані під різними кутами.

Як підготувати рубанок до роботи

Підготовка рубанка до роботи складається з двох етапів: ніж рубанка правлять, потім рубанок налагоджують.

Після загострення ножа рубанка на заточувальному верстаті ЕТ-79 його правлять на дрібнозернистому бруску. Для цього ніж притискають фаскою до поверхні бруска і здійснюють рухи урізнобіч (рис. 55, а). Не можна відривати ножа від поверхні бруска, а фаска робочої частини ножа має всією площиною притискатися до поверхні бруска (рис. 55, в). Потім повертають ніж фаскою догори й правлять лезо по передній грані (рис. 55, б). Ці операції виконують почергово доти, доки різальна крайка ножа не буде гострою і без задирок.

Для налаштування рубанка його беруть лівою рукою так, щоб великим пальцем міцно притримувати клин і ніж (рис. 56, а). Послаблюючи тиск великого пальця на клин, одночасно короткими ударами молотка по ножу висувають ріжучу крайку (лезо) над площиною підошви рубанка на 0,5...0,8 мм (рис. 47, б). Лезо має виступати з колодки без перекосів, рівномірно по всій ширині підошви (рис. 56, в). Після цього знову розвертають рубанок у лівій руці і киянкою злегка б’ють по клину рубанка, щоб зафіксувати положення леза над підошвою (рис. 56, г). Правильність встановлення ножа рубанка перевіряють візуально (рис. 56, д). Для переміщення ножа у зворотний бік, щоб розібрати рубанок, ударяють киянкою по п’ятці рубанка (рис. 56, е).

Як працювати рубанком

До початку обробки матеріалу необхідно надійно закріпити заготовку за допомогою кілочків. Якщо відчувається прогинання заготовки, затискач послаблюють. Також слід звернути увагу на лінію розмітки - вона має знаходитись вище рівня кілочків не менше ніж на 20.30 мм.

Напрям стругання рубанком має обов’язково збігатися з напрямом волокон заготовки - за винятком тих випадків, коли простругують завилькуваті місця.

Перед початком роботи важливо зайняти зручне положення: стати біля верстака впівоберта, ліву ногу поставити вздовж верстака трохи впе

ред, а праву так, щоб кут між ступнями дорівнював приблизно 70° (рис. 57, а).

Працюючи рубанком, правою рукою беруть за тильний бік (п’ятку) колодки, а лівою - за ріжок (носок) (рис. 57, б). Не варто братися близько до залізка (особливо, якщо рубанок металевий), оскільки це призводить до саден і мозолів на початку роботи.

Під час стругання треба стежити, щоб не застругати кінці деталі, що трапляється з початківцями. Для цього слід стругати на повний розмах по всій площині заготовки з рівномірним натиском.

Для створення рівномірного натиску, від якого залежить точність обробки матеріалу по всій його довжині, необхідно правильно розподілити зусилля рук (рис. 59). На початку стругання більше натискують лівою рукою на носок (передній край) рубанка, а правою посилають його упе-

ред, далі зусилля обох рук однакові, а наприкінці стругання правою рукою притискують рубанок до заготовки, а лівою навпаки - поштовхом посилають уперед (рис. 58).

Коли інструмент відводять назад у вихідне положення, його задню частину злегка піднімають, щоб не затупити лезо.

Як переконатись, що стругання деталі виконується правильно

Якість стругання періодично перевіряють столярним кутником (рис. 60). Якщо кутник щільно прилягає до оброблюваних поверхонь -пласті (а) та крайки (б), то якість стругання відповідає вимогам технології обробки деревини.

1.    Під час роботи очищай стругальні інструменти від стружки за допомогою дерев’яного клина.

2.    Під час роботи стеж за тим, щоб оброблена поверхня не опускалась нижче від розмічальних ліній.

3.    Якість обробленої поверхні та гостроту леза не можна перевіряти руками.

4.    Під час перерв у роботі стругальні інструменти клади на бік - лезами різця від себе.

СТРУГАННЯ ПОВЕРХОНЬ

Послідовність виконання роботи

1.    Підготуй інструменти до роботи.

2.    Простружи на заготовках базові поверхні.

3.    Простружи заготовки згідно з технологічною карткою (на вибір: № 2-5).

1.    Які стругальні інструменти тобі відомі?

2.    Як розподіляються зусилля під час стругання?

3.    Як перевіряють якість струганої поверхні?

4.    Яких правил безпеки слід дотримуватися, працюючи інструментами для стругання?

Це матеріал з підручника Трудове навчання (хлопці) за 7 клас Терещук А. І., Авраменко О. Б.