Електризуючи різні тіла і спостерігаючи, як вони взаємодіють, учені виявили, що дві палички з бурштину, потерті хутром та підвішені на нитках, намагаються відштовхнутися одна від одної. Так само поводяться скляні палички, потерті шовком. Якщо ж наблизити потерту хутром бурштинову паличку до скляної, потертої об шовк, вони притягуються. 

Грецький філософ Фалес Мілетський з подивом спостерігав, як натертий хутром шматочок бурштину⁷ притягує сухі соломинки, пір’їни, пух. Підносячи до натертого кінця палички з бурштину палець, він помічав, що між нею і пальцем проскакувала іскорка. Вчений тоді й гадки не мав, що між грізним природним явищем — блискавкою і маленькою іскоркою є багато спільного. 

У поршневих двигунах поступальний рух поршня перетворюється на обертальний рух вала двигуна за допомогою кривошипно-шатунного механізму. Тому такі двигуни працюють поштовхами, частина енергії, набутої поршнем, витрачається на подолання сил тертя між поршнем і циліндром та у кривошипно-шатунному механізмі. Потужність і швидкість обертання поршневих двигунів теж є обмеженими. Навіть у сучасних автомобільних двигунах частота обертання вала, як правило, не перевищує 6500 об/хв.

Паливо, за рахунок енергії якого змінюється внутрішня енергія робочого тіла, може згоряти всередині самого двигуна. Такі двигуни називають двигунами внутрішнього згоряння. Найбільшого поширення, особливо серед двигунів для транспортної техніки, набули поршневі двигуни внутрішнього згоряння. Ці двигуни можуть бути дуже компактними і водночас мати досить велику потужність. їх встановлюють на автомобілі, мотоцикли, літаки, тепловози, теплоходи, катери, підводні човни.

Механічні машини, винайдені Архімедом, Героном, Леонардо да Вінчі та багатьма іншими відомими й невідомими вченими та винахідниками, полегшували працю людей, даючи змогу переміщувати важкі вантажі. Спочатку для надання руху різним машинам і механізмам, а також для виконання роботи використовувалася мускульна сила людей і тварини.

Формулюючи закон збереження і перетворення енергії в механічних процесах, ми звертали увагу на те, що він виконується тоді, коли в замкненій системі діють лише сили тяжіння і сили пружності, а тертя відсутнє. Дія сил тертя і виконання роботи з їх подолання спричиняє нагрівання тіл, що взаємодіють. Унаслідок такої взаємодії механічний рух перетворюється на інший вид руху — тепловий рух частинок, із яких складаються тіла, що взаємодіють. Відповідно, зміна механічної енергії тіла може привести до зміни його внутрішньої енергії. 

Здавна і до сьогодні основне джерело одержання теплової енергії — це спалювання палива. Як паливо використовують деревину, природний газ, сланці, торф, нафту, бензин, гас та інші природні й штучні речовини.

Процес горіння — це хімічна реакція окислення, внаслідок якої продукти згоряння мають значно більшу внутрішню енергію, ніж речовини, що вступали в цю реакцію.

Рівнюється. Наприклад, якщо у посудину з холодною водою опустити нагріту гирю, то через деякий час ми помітимо, що гиря охолола, вода і посудина нагрілися — їхні температури стали однаковими. Такий стан тіл називають тепловою рівновагою.

Результати дослідження процесу теплообміну під час встановлення теплової рівноваги свідчать про те, що в одних тіл зменшується внутрішня енергія: вони передають певну кількість теплоти іншим тілам; інші тіла отримують цю саму кількість теплоти і їхня внутрішня енергія збільшується.

Щоб перетворити на пару 1 кг рідини, необхідно передати їй кількість теплоти, яка чисельно дорівнює питомій теплоті пароутворення. Зрозуміло, якщо необхідно випарувати за тієї самої температури 5 кг рідини, потрібно витратити у 5 разів більше теплоти.

Щоб визначити кількість теплоти, необхідної для перетворення на пару речовини, що перебуває в рідкому стані, потрібно питому теплоту пароутворення речовини помножити на її масу.