Зв’язок образотворчого і візуального мистецтва. Способи зображення на площині » Народна Освіта


Народна Освіта » Мистецтво » Зв’язок образотворчого і візуального мистецтва. Способи зображення на площині






Зв’язок образотворчого і візуального мистецтва. Способи зображення на площині

Монументальні твори — це ті, що є невід’ємними від частини стіни чи будівлі.

Ще в кам’яному віці первісні люди, які жили в печерах, створювали на стінах різноманітні зображення — малюнки, виконані кольоровими глинами (вохрами), прошкрябані силуети (їх називають первісною графікою) і скульптурні рельєфи, вибиті безпосередньо на стіні. Це були перші твори монументального мистецтва.

Єгипетські художники зображували людей за особливими обов’язковими правилами — канонами, яких дотримувалися тисячоліттями. Голову, тулуб, руки, ноги постаті зображували збоку, а очі (точніше, око) й плечі — прямо, фронтально. Отже, людська постать виглядала площинною, декоративною. Постаті богів, фараонів і вельмож зображували значно більшими, ніж постаті простих людей. Коло сюжетів, до яких зверталися давньоєгипетські художники, було величезним: сцени з міфів і легенд, зображення діянь фараонів, побутові сцени.

Канони давали змогу зобразити людину чи предмет так, щоб показати найхарактерніші їхні риси, ознаки.

 

 

Палац ассирійського царя Ашшурбаніпала в столиці Ассирії Ніневії прикрашали нероз-фарбовані рельєфи, що зображували полювання царя на левів. А мешканці Вавилона, одного з найпишніших міст давнини, цінували в архітектурі насамперед яскравість. Так,

величезний храм у вигляді східчастої піраміди, побудований на честь бога Мардука — царя богів, покровителя Вавилона, мав сім поверхів, кожен з яких був іншого кольору. Передостанній поверх був срібний, останній — золотий. Храм Мардука став прототипом легендарної Вавилонської вежі. Окрасою Вавилона була брама Іштар, побудована на честь найшанованішої вавилонянами богині. Браму, а також стіни

Приклад площинного зображення. Пропорції тіл людей виконано з використанням канону. (Пригадайте, як ми вивчали пропорції тіла людини в 6-му класі).

Зображені деталі є узагальненими, тобто відібрано лише ті, які щось розповідають про персонаж. Зайвих деталей немає.

вздовж дороги, що вела до неї, прикрашали зображення левів, биків і рогатих, довгошиїх драконів, викладених яскравими білими, жовтими, зеленими кахлями на синьому тлі. Розглядаючи ці зображення, ми бачимо, що вони достатньо площинні.

 

Давньогрецькі храми також мали пишний і різноманітний скульптурний декор. Рельєфи Парфенона, головного храму афінського Акрополя, є непе-ревершеним шедевром. Давні автори із захопленням описують величезні статуї Афіни у храмі Парфенон і Зевса в Олімпії, що не збереглися до нашого часу. їх створив скульптор Фідій. Обидві статуї мали дерев’яний каркас, а ззовні були оздоблені золотом і слоновою кісткою. Майстерно виконану статую Зевса Олімпійського вважали одним із семи чудес світу. На відміну від скульпторів Стародавнього Сходу, грецькі скульптори прагли створити ідеальне зображення прекрасної людини, яка здавалася б живою, такою, що зупинилася лише на мить.

Художники Давньої Греції, створюючи свої монументальні розписи, вже користувалися законами перспективи і застосовували світлотінь, вони прагли якнайточніше передати навколишню реальність. Тому їхні розписи створювали враження об’ємності простору. Тобто простір мав глибину, а постаті та предмети в ньому — об’єм.

 

 

Давньоримські художники і скульптори, хоч і були нащадками майстрів Давньої Греції, мали іншу мету — насамперед вони намагалися передати велич і непереможність своєї імперії. Статуї імператорів могли мати велетенські розміри. Тріумфальні арки і тріумфальні колони, побудовані на честь перемог римської зброї, прикрашали зображеннями битв і облог — своєрідним літописом у камені.

Прекрасні зразки римського живопису збереглися в Помпеях. Настінні розписи в помпейському Будинку містерій зображують сцени з релігійних вистав. Деякі мешканці Помпеїв прикрашали стіни осель копіями з уславлених картин грецьких майстрів. Усі ці зображення виконано з використанням світлотіні та перспективи. Отже, твори мистецтва Греції і Риму передавали об’єм.

І надалі в монументальному мистецтві наступних століть зберігалися ці особливості. Монументальне мистецтво західноєвропейського Середньовіччя і Візантії, а також


Київської Русі було площинним, а от художники періоду Відродження зображували простір дуже схожим на реальність, об’ємним.

Отже, у мистецтві існують два способи зображення: площинний (декоративний) та об’ємно-просторовий (перспективний). Нині художники і скульптори використовують різні мистецькі прийоми, але завжди вважають, що монументальне мистецтво передовсім має бути тісно пов’язане з архітектурою, яку воно прикрашає.

1. Наведіть приклади зразків монументального мистецтва різних часів.

2. Чи відрізнялися методи зображення простору в художників Давнього Єгипту та Давнього Риму?

1. Прочитайте на с. 16 розповідь про фах художника-реставратора. Уявіть себе реставратором стародавнього живопису й доповніть втрачені фрагменти за уявою. Для полегшення роботи перенесіть по квадратах запропоновану фреску, зберігаючи пропорції оригіналу. Як би ви відновили втрачені ділянки фрески? Відтворюючи колірну гаму, зверніть увагу на відтінки і нюанси колірних співвідношень.

2. Виконайте творчу роботу за мотивами єгипетських стінних розписів, використовуючи єгипетські канони. У цьому вам допоможе учнівська робота. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

 

План роботи:

• Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому розмірі (не більше ніж 10 см) спробуйте намалювати свій задум.

• На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат — прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також вирішити, який композиційний прийом можна застосувати.

• На ескізі можна пошукати відповідь на питання: де ви створите найбільший контраст, де змістовий центр композиції?

Альтаміра — печера в Іспанії, у провінції Сантандер. У 1876 р. іспанський археолог Марселіно де Саутуола відкрив тут багатоколірні зображення доби палеоліту. Малюнки на стінах і стелі печери, розмір яких сягає іноді 2-х метрів, зображували тварин — зубрів, ланей, кабанів та ін. Унікальна пам'ятка викликала тривалі суперечки дослідників. Археологи відмовлялися повірити в те, що ці прекрасні малюнки — насправді витвір первісної людини. Альтамірські зображення оголосили навіть підробкою. Але тепер ніяких сумнівів щодо Альтаміри немає. Іспанську печеру називають «Сикстинською капелою первісного мистецтва».

 

 

Рельєфи, що прикрашали палац царя Ашшурбаніпала в Ніневії, датуються VII ст. до н. е. Вони відтворюють полювання царя на левів. Володаря Ассирії зображено людиною надзвичайної сили й відваги, з міцними м'язами й пишним волоссям. Звичайно, полювання на левів для нього було гідним заняттям. Збереглися написи, у яких Ашшурбаніпал та інші ассирійські царі перелічують, скільки «лютих левів» вони вбили.

Царя та його почет на ніневій-ських рельєфах зображено поважними і спокійними. Проте поранені звірі, які вмирають, уособлюють справжню трагедію.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 7 клас Железняк

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 11-02-2017, 15:02, посмотрело: 263