Осип Турянський. Біографія, життєвий і творчий шлях

Осип Васильович Турянський (псевдонім 1. Думка) народився 22 люто­го 1880 року в селі Оглядів на Львівщині в селянській родині тесляра. Закінчивши сіль­ську початкову школу, продовжив навчання у Львівській українській гімна­зії. Вступив на філософський факультет Віденського університету згодом захистив докторську дисертацію. Під час навчання в університеті розпочав літературну працю.

1910 року Турянський влаштувався вчителем до Перемишльської гім­назії. Восени 1914 року письменника мобілізували до Австрійського війська й відправили на сербсько-австрійський фронт. Наступного року він потра­пив до сербського полону, пережив виснажливий перехід засніженими гора­ми, під час якого загинуло багато військовополонених. Пережиті враження було покладено в основу повісті-поеми «Поза межами болю». Певний час письменник провів у таборі інтернованих осіб в Італії. Після закінчення Пер­шої світової війни Турянський переїхав до Відня, де отримав право на універ­ситеті, 1923 року письменник повернувся до Галичини іі одразу ж розгорнув активну літературну діяльність, брав участь у заснуванні видавництва «Жу­равлі», в якому друкував свої твори. У цей час він не полиша викладацької праці, вчителював у Яворівській і Дрогобицькій гімназіях, у державній поль­ській школі Львова.

Помер Осип Турянський 28 березня 1933 року, похований у Львові.

В історію української літератури Турянський ув йшов як автор низки творів, його творчий доробок складають повість-поем; «Поза межами болю» (1917-1921), повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933), збірник оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби» (1 >27).

«Осип Турянський нічого у своєму творі не витії, ав. Він, володіючи ве­личезним матеріалом... зумів ‘‘стиснути" пережите, ги реболене й перемуче­не у короткій повісті. Відповідно був вибраний стилі уривчастий, суворий й водночас — пісенно-поетичний. Письменник, очевидно, й не міг тоді по сві­жих слідах писати розлого, довго, рани його ше були свіжі, ще люто боліла душа, ше кожне слово, спогад, думка були схожі на і ірапнель, на розривну кулю, на холодне лезо патнета; ще ночами йому снили< я заметені снігом, ску­ті морозом і всипані солдатським трупом голі албанські горг.. В передмові до книжки він писав: ‘‘...Судилося нам пройти за життя пекло яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля й смерті". Тому його книжка й написана мовби одним подихом, вона повна крику, розпачу, подекуди й па­тетики... і ще ця книжка повна попереджень людству: дивіться-но, що робить з людиною війна; і ще ця книжка повна віри в силу людського духу: навіть у найскладніший час, коли героям твору довелося вибирати між очевидною смертю і звироднінням, канібалізмом, вони обирали смерть, не опустилися до звірячого самозахисту...

Пекло — не війна. Він знав війну в обличчя, Доктор філософії Осип Ту­ринський був мобілізований до австрійської армії 1914 року й кинутий на австро-сербський фронт. 1915 року письменник потрапив у полон. Узимку того ж року німецькі армії прорвали фронт і серби, відступаючи, повели з со­бою у мороз, у хуртовину, через албанські гори “дорогою смерті” 60 тисяч полонених. Живими, як твердить автор, залишилося 15 тисяч; разом із по­лоненими гинули також сербські солдати.

Десь у хвосії цієї страшної валки пленталося семеро приречених на смерть, серед них і майбутній автор повісті “Поза межами болю”. У цьому льодовому поході за смертю письменник бачив божевільне маячіння, коли солдатам являлися перед очі живі і мертві, коли впни переставали відчувати межу між днем учорашнім і сьогоднішнім...»

Мітки: біографія, конспект по біографії, біографія коротко, детально.

Питання для самоперевірки