Дедал та Ікар - герої давньої міфології

Люди завжди мріяли літати. Може, це пов’язано з тим, що ми знаємо з Бі­блії про ангелів, які приносили світлі звістки. Вони з’являлися перед простими смертними в усій величній красі: з німбом над головою і крилами за плечима. Тому так багато сміливців, які досі винаходять пристрої для польотів, за допо­могою яких можна піднятися над землею і стати схожими на птаха. Часто люди зі щемом у серці проводжають очима журавлину зграю, яка відлітає у вирій во­сени і повертається, коли надходить весна. Що це? Сум за волею, тиха печаль, що безкрила людина не може відірватися від землі і полетіти?

Згадується міф про Ікара, який був сином будівничого Дедала, нащадка цар­ського роду. Він умів будувати гарні палаци і храми, робити статуї, які були дуже схожі на справжніх людей. Сама Афіна Паллада, велика богиня, навчила його цих ремесел. Так сталося, що потрапив Дедал до царя Міноса, на острів Крит. Правдою служив митець царю, але сумував за рідними Афінами, де він народив­ся. Не відпускав його Мінос на батьківщину, і тоді вирішив Дедал зробити кри­ла і за їх допомогою полетіти до Афін. У цьому допомагав йому син Ікар. І ось роботу було скінчено. Зробив Дедал великі і гарні крила з пташиного пір’я, яке міцно стягнув мотузком і склеїв бджолиним воском.

Обидва прикріпили крила до спини й рук і полетіли. Але батько попередив сина, що не можна підніматися високо. Бо сонце розтопить віск — 'і пір’я роз­сиплеться. Не можна також опускатися низько над морем, бо тоді хвилі намо­чать крила. Спочатку все було добре, але хотілося Ікару злетіти високо, щоб по­бачити ту красу, яку можуть роздивитися зверху тільки птахи. І піднявся він так високо, де вже не було навіть птахів, де сяяло тільки величне сонце.

Хлопець настільки захопився польотом, що не зчувся, як розтопило сонце віск. Крила стали триматися вже не так міцно за спиною. Він гукнув батька, але той не почув його крику. Ікар загинув серед морських хвиль.

Дуже страждав батько, коли почув про загибель. Але постать Ікара залиши­лася в історії. Він став символом вільної людини, яка хоче звільнитися від зем­ного тягаря і стати схожою на птахів. На тих птахів, за якими ми стежимо очи­ма, коли вони пропливають над нами.