Народна Освіта » Географія » Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка

НАРОДНА ОСВІТА

Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка

Пригадай або здогадайся

1. Які чому географічне положення території впливає на особливості її природи?

2. Як і чому змінюються географічні пояси від екватора до полюсів?

3. Які розміри Африки у порівнянні з іншими материками?

4. Хто перший з європейців проклав шлях вздовж західного й південного узбережжя материка?

Географічне положення

Як потрібно характеризувати географічне положення материка? Щоб

звернути увагу на всі важливі особливості розміщення материка, в географії дотримуються певного плану. Зазвичай він складається з таких основних пунктів:

 

1. Розміщення материка відносно екватора і початкового меридіана.

2. Розміщення відносно інших материків і океанів.

3. Розміщення території материка у поясах сонячного освітлення (кліматичних поясах).

Розміщення Африки відносно екватора і початкового меридіана.

Для більш точної відповіді на перше питання прийнято встановлювати географічну широту крайньої північної і південної точок материка та географічну довготу крайньої західної та східної точок материка. Доцільно звернути увагу і на деякі інші важливі деталі, якими розміщення даного материка відрізняється від інших (мал. 2.1).

ТЕМА 1. Африка

( ' ' N

"її*- Чи відомо тобі?

Суецький канал з’єднує Середземне та Червоне моря. Його було збудовано у листопаді 1869 року. Сучасна довжина Суецького каналу становить понад 190 км, глибина — 24 м, ширина — 205 м.

 

 

 

Так, Африку майже посередині перетинає екватор. Крайні точки материка — північна (мис Рас-Енгела) та південна (мис Агульяс, або Голковий — мал. 2.2) розміщені між паралелями 40° пн. ш. та 40° пд. ш. Точніше широти цих точок ти визначиш під час виконання практичної роботи. Найбільша частина території Африки розміщується між двома тропіками.

Початковий (нульовий) меридіан проходить на заході Африки. А отже, крайня західна точка — мис Альмаді має західну довготу, а східна — мис Рас-Гафун — східну. Підсумувавши сказане, можна зробити висновок, що Африка є материком, який водночас лежить у всіх чотирьох півкулях. Оскільки північна частина материка є набагато ширшою, ніж південна, то значно більша частина площі континенту розташована на північ від екватора.

Розміщення Африки відносно матери-ків і океанів. Із заходу Африка омивається Атлантичним океаном, зі сходу — Індійським. Північна частина Африки лежить у безпосередній близькості від південної частини Європи (у найвужчому місці Гібралтарської протоки, лише 14 км відділяють її від Піренейського півострова). На північному сході територія материка відокремлена від Євразії Суецьким каналом та Червоним морем. Інші материки віддалені від Африки просторами Світового океану.

У цьому пункті характеристики географічного положення материка переважно звертають увагу на особливості берегової лінії материка, наявність заток, проток, островів, півостровів. Так, берегова лінія Африки порівняно з іншими материками є слабопорізаною. Єдина велика затока — Гвінейська, один великий півострів — Сомалі, який ніби висунутий в Індійський океан. Заток і бухт, зручних для будівництва портів, вздовж узбережжя Африки є дуже мало.

Найбільший із островів, прилеглих до материка, — Мадагаскар (мал. 2.3) в Індійському океані — відокремлений від Африки Мозамбікською протокою.

Про розміщення Африки в поясах сонячного освітлення та кліматичних поясах. Більша частина площі Африки лежить між тропіками, тобто в жаркому поясі. Тільки північні та південні окраїни материка лежать у помірних поясах сонячного освітлення. Щодо кліматичних поясів, то центральна частина Африки розташована в екваторіальному поясі. Від нього до найвіддаленіших окраїн суходолу представлено субекваторіальний, тропічний та субтропічний пояси обох півкуль.

Дослідження та освоєння Африки

Відомий, але незвіданий. Африка — найближчий материк до Європи та Азії, а тому він був відомий з давніх часів. Найбільш дослідженим та освоєним було африканське узбережжя, а центральні частини з вологими, густими, майже непрохідними лісами (мал. 2.4), просторими саванами, нескінченними пустельними територіями тривалий час залишалися незвіданими.

 

Щодо виникнення назви материка у вчених немає одностайної думки. За однією із версій слово «африка» перекладають як «країна пилу» (на території Африки є багато посушливих піщаних пустель). З латинської «африкус» означає «безморозний, той, що не знає холоду». Однак найімовірніше, що свою назву материк отримав від назви давніх племен афригіїв, які жили на півночі континенту.

 

Про загальні розміри материка та особливості природи всього його узбережжя світ вперше довідався після експедицій португальців Бартоломео Діаша, який доплив до мису Доброї Надії, та Баско да Гами, котрий, обігнувши морем всю Африку, дістався Індії (1497-1499 рр.). Досліджувати глибини материка досить довго ніхто не наважувався. На мандрівників чатували різні небезпеки: своєрідний клімат, що спричиняв різні хвороби, ворожі африканські племена, які не довіряли іноземцям, дикі звірі, непрохідні ліси та болота чи безкінечні безводні пустелі.

Перші європейські дослідники центральних районів Африки. Одним із перших європейців, хто проник у глибину Африки, був англієць Давід Лівінгстон (мал. 2.5). Він прибув до Південної Африки, щоби проповідувати Євангеліє. Своєю скромністю та добротою завоював симпатії місцевого населення, з чиєю допомогою понад тридцять років (1840 - 1873) досліджував незнані на той час африканські землі. Перетнувши весь материк від Індійського до Атлантичного океану, Лівінгстон описав багато нових територій, зокрема пустелю Калахарі, великі озера Ньяса та Таньганьїка, річку Замбезі. На цій річці він відкрив великий водоспад, назвавши Вікторією на честь англійської королеви. Місцеві жителі Африки запам’ятали Лівінгстона як порадника, лікаря та добру людину.

 

Лівінгстон довго не надсилав про себе звістки, оскільки будь-якого зв’язку в той час не було, тому в Європі вирішили, що дослідника вже немає в живих. На його пошуки вирушила експедиція під керівництвом Генрі Стенлі (мал. 2.6), якому вдалося розшукати Лівінгстона. Водночас Стенлі обстежив багато нових географічних об’єктів.

У 1847-1848 рр. північно-східною Африкою мандрував український географ, геолог і письменник Єгор Ковалевський, який досліджував верхів’я річки Голубий Ніл, Абісінське нагір’я, описував життя та побут місцевих племен.

На жаль, не всі європейці добре ставилися до корінних жителів Африки. Багато експедицій на материк створювалися для поневолення корінного чорношкірого населення та вивезення його для рабської праці до інших держав.

 

Засновані на узбережжях міста слугували центрами работоргівлі. Із них робилися збройні напади на африканські поселення. Захопивши полонених, завойовники формували великі каравани і, ніби худобу, гнали невільників до узбережжя (мал. 2.7). Непокірних, немічних та хворих знищували. Внаслідок цього колишні густозаселені африканські узбережжя ставали безлюдними.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

1. У якій послідовності переважно характеризують географічне положення материка?

2. Які особливості географічного положення Африки?

3. Яка із рис географічного положення відрізняє Африку від інших материків?

4. Чому значні простори Африки довго залишалися недослідженими?

5. Що ти дізнався про перших дослідників центральних районів Африки?

Застосуй знання, дізнайся більше

1. Визнач протяжність Африки вздовж меридіана 30° сх. д.

2. Дізнайся з різнихджерел про дослідника Африки Єгора Ковалевського.

3. Знайди описи про работоргівлю, яка процвітала у минулому в Африці.

Назви зображені об’єкти чи явища

 

 

 

Це матеріал з підручника Географія 7 клас Гілецький

 

Категорія: Географія

Автор: vlad2017 от 26-01-2017, 11:17, Переглядів: 8376