Підсумки, словник літературознавчих понять Щавурський читати онлайн

ПІДСУМКИ

ТЕСТ «ПЕРЕВІР СЕБЕ»

1.    Який із літературних термінів НЕ належить до літературних родів?

□    Епос

□    Поема

□    Лірика

□    Драма

2.    Який із літературних термінів НЕ е літературним жанром?

П Балада

П Сонет

□    Повість

□    Стиль

3.    Яка із перелічених книг НЕ належить до священних книг людства?

□    Веди

□    Давньогрецькі міфи

□    Коран

□    Біблія

4.    Які століття охоплює антична література?

□    ІІ-ІХ ст. н. е.

□    IV-XI ст. н. е.

□    Х-ІХ ст. до п. е. — IV-V ст. и. е.

□    І ст. до н. е. — III ст. и. е.

5.    Хто із поданих героїв НЕ с героем давньогрецької міфології?

□    Паріс

□    Одіссей

□    Дажбог

□    Ахілл

6.    Авторство давньогрецької поеми «Іліада» приписують...

□    Сапфо

□    Вергілію

□    Г омеру

□    Г орацію

7.    Назвіть віршований розмір поеми «Іліада»:

□    Хорей

□    Дактиль

□    Ямб

□    Г екзаметр

8.    Основною ідосю поеми «Енеїда» Вергілія с...

П уславлеппя кохання

П Ідея громадського служіння й утвердження величі держави П трагедійності відносин між митцем і владою П розіфиття багатства внутрішнього світу аптичиої людини

9.    За своїм характером лірика китайських поетів Лі Бо і Ду Фу с... П громадянською

П любовною

□    пейзажною

□    бароковою

10.    Улюбленим поетичним жанром Омара Хайяма були...

П сонети

□    поеми

□    рубаї

□    еклоги

11.    До якого літературного жанру належить «Пісня про Роланда»?

□    епічна поема

□    балада

□    пісня

□    драма

12.    В яку епоху творив Ф. Петрарка?

□    Ренесансу

□    Бароко

□    Середньовіччя

□    Античності

13.    Конфлікт справжнього почуття і забобонів є центральним у...

□    сонеті 11 Атіг’срі Данте

□    сонеті 61 Ф. Петрарки

□    трагедії «Ромео і Джульетта» В. Шекспіра

□    романі «Дон Кіхот» М. де Сервантеса

14.    Антиподом Дон Кіхота у романі Сервантеса с...

П Дульсіиея Тобоська

□    цирульник Ніколас П Сапчо Паиса

□    юнак Карденіо

15.    До якого літературного напряму належить вірш «Галерник» Л. де Гонгори-і-Арготе?

□    Реалізм

П Класицизм П Бароко

□    Сентименталізм

16.    Хто із перелічених персонажів не с героем комедії «Міщапин-шляхтич» Мольера?

П Синьйора Моитеккі П пані Журден П графиня Дорімена

□    Кіеонт

17.    Якому героєві казки-притчі «Маленький принц» належить вислів: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили»?

□    Старому Лису

П Маленькому принцу П Королю Сонце

□    Троянді

18.    Який характер мас повість «Чайка Джонатан Лівіпґстоп»?

□    Ліричний

П Драматичний

□    Притчевий П Епічний

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ПОНЯТЬ

Алегорія — спосіб двоплапового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховз'ваного. Алегоричні образи переважно с втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, па відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образ}'; зв’язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сшіа, влада чи царювання).

Вічні образи, світові образи — літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів і відображеної в них епохи. Такими с Прометей, Дон Кіхот, Гамлет, Фаз'ст, Дон Жз'ан та ін. Породжені певними історичними замовами, вони водночас зосереджз'їоть у собі важливі риси людського характеру, ситуації і конфлікти, які повторюються за нових сз'спільних обставин. У художній конкретності В. о. виявляються риси загальнолюдського, увиразнюються фундаментальні принципи 63'ття. В історії кожної національної літератзфи В.о. мають свої традиції побз'тз'ванпя, риси, пов’язані з історією народ}', його матеріальною і дз'ховною культзфою.

Гекзаметр — метричний вірш (шестистопний дактиль), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади можуть замінюватись одним довгим. Гекзаметр набув поширення в багатьох жанрах античної літератури (епос, гімн, сатира, послання), до нього зверталися Гомер, Теокріт, Вергілій та ін. У поезії нового час}' гекзаметр як розмір, що справляє величне й урочисте враження, використовували И.-В. Ґете, Г. Лопґфелло, в з'країиській літерат}фі — Леся Українка, М. Рильський, П. Тичина та ін.

Гумор — художній прийом у творах літератзфи або мистецтва, заснований на зображенні чого-неб}'дь у комічному вигляді, а також твір літератзфи або мистецтва, що використовує цей прийом.

Драма — п’єса соціального, історичного чи побз'тового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

Елегія — ліричний вірш, у яком}' виражені настрої ж}фби, смз^тку, роздуму, меланхолії, породжені соціальною несправедливістю, сімейним чи особистим горем. Виникла в Греції у VII ст. до н. е.

Епос героїчний — це розповідь про героїчне МИІІЗ'Ле, що містить у собі цілісну картину народного життя і змальовує у гармонійній єдності певний епічний світ, населений налівлегепдарними героями.

Іронія — художній троп, який виражав глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Класицйзм (від лат. «взірцевий, зразковий») — художній напрям у літературі та мистецтві XVII — початку XIX ст., який оріснтз'вався на художні здобутки античної словесності, проголошуючи їх ідеальними, класичними (зразковими). Класицисти запозичували сюжети з аптичпої міфології та історії, використовували літературні жанри античності, прагнули до раціоналістичного осмислення дійсності. З цим пов’язані нормативність класицизму, спроби встановити непорушні закони і правила мистецтва. Зокрема, в класицистичній драматургії діяв закон трьох єдностей. Конче необхідними вважалися єдність дії (щоб головна дія не переривалася дрз'горядними, не пов’язаними з нею подіями та епізодами), єдність часу (щоб події твору відбзшалися протягом однієї доби), єдність місця (щоб місце дії не змінювалося). Героями класицистичних творів були переважно люди шляхетного походження. Мова персонажів мала бути ясною і добірною, класицисти прагнули до афористичності й понятійності висловлювань. У поезії визнавалися тільки певні віршові розміри. Найвизначнішими письменниками-класицистами у Франції були П. Корнель, Ж. Расіи, Ж.-Б. Мольср та іп. Під впливом францз'зької літератури класицизм поширився в інших країнах Європи.

Комедія — вид драми, в якій конфлікт, дія, характери, ситуації постають у смішних, комічних формах. Комедія висміює негативні суспільні й побутові явища, людські вади. Викривальними засобами у комедії є сатиричне загострення, карикатура, буфонада, гротеск, іронія, сарказм, гумор. Комедія як драматичний жанр виникла з' Давній Греції (Арістофап) і була розвинена в драматургії Давнього Риму (Плавт). В історії світової літератури є чимало 43'дових комедій, створених у різні часи. Розрізнять комедію ситуацій і комедію характерів. У першій перевага віддасться подіям, карколомній інтризі («Комедія помилок» Шекспіра). В дрз'гій висміїоються характери («Тартюф» Мольера). Багато комедій поеднзлоть обидва компоненти. Наприкінці XIX ст. виникла «комедія ідей» (О. Уайльд), прикметними рисами якої є іронія і дотепний діалог.

Лірика — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизовапих переживань осмислюється сзтність людського буття. У переносиомз' значенні лірика може означати ліричний настрій або стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань).

Літературний процес — це історичне існування, фзшкціопз'вання та поступовий розвиток літератури протягом як певної доби, так і всієї історії нації, країни, регіонз', всього світу. У кожен конкретний період літературний процес характеризз'сться не лише хз'дожпіми творами, а й літературною критикою, іс-пзшаниям різних періодичних видань, епістолярною та мемуарною спадщиною тощо. Л. п. пов’язаний з історичним та суспільним розвитком, є невід’ємною

частиною загального культурного процесу. Обґрунтування цього поняття здійснювалося протягом ХІХ-ХХ ст., а сам термін «літературний процес» виник лише у 20-30 рр. XX ст.

*

Ода—жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. Оді притаманні урочистість і патетичність у висловленні почуттів.

Рід літературний — вид літературних творів, схожих за змістом і формою, засобами мовного оформления і художнього зображення. Традиційно вирізняються три роди літератури: епос, лірика, драма.

Роман — один із жанрів епосу: великий за обсягом і складний за будовою прозовий (рідше — віршовапий) твір, у якому широко охоплені життсві події й докладно розкриті життсві долі багатьох людей у зв’язку з їх суспільними відносинами й побутовими обставинами. Роман може бути історичним, побутовим, філософським, психологічним тощо.

Рубаї — у ліричній поезії народів Сходу вірш із чотирьох рядків (чотиривірш), переважно філософського змісту, у ЯКОМЗ' римуються перший, другий і четвертий рядки (третій лишається не заримованим). Неперевершеним майстром рубаї вважається поет і вчений XI ст. Омар Хайям.

Сарказм — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства. Сарказм заснований не лише па посиленому контрасті між тим, що мається на увазі, і тим, що висловлюється, але і на безпосередньому навмисному оголенні того, що мається на увазі. На відміну від іронії сарказм нічим не прикритий. Це аморальні речі, різко негативні.

Сатйра — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, сзшеречних із загальнообов’язковими принципами чи встановленими ідеалами. Походження своє веде від давньоримської сатзфи. Художні засоби сатири — гротеск, пародія, іронія в різних літературних жанрах — поезії, прозі, драматичній творчості. В образотворчому мистецтві сатирі притаманні гз^мористично-сатиричний малюнок, карикатура.

Сонет — старовинна форма вірша із чотирнадцяти рядків, розбитих на два чотиривірші (катрени) і два тривірші (терцети), написаних п’яти- чи шестистопним ямбом. У так званому шекспірівському сонеті — три чотиривірші і один двовірш. Вперше сонетна форма виникла в Італії у XIII ст.

Строфа — грзтіа рядків вірша, об’єднаних римою і певною інтонацією. На письмі строфи розділяються інтервалами. Строфа з двох віршів називається двовір-

шем; з трьох — тривіршем, або терциною, а також терцетом; з чотирьох віршів — чотиривіршем, або катреном, з шести віршів — секстиною, з восьми — октавою.

Терцина — віршова строфа, що складається з трьох рядків, перший з яких римується з третім, а другий — з першим рядком уже наступної терцини (строфи). Широко застосовувалася Дапте («Божественна комедія»), тому її нерідко називають Даптовою строфою.

Трагедія — драматичний жанр, що ґрунтується на гострому і непримиренному суспільному конфлікті, зображенні проблем людського буття, напруженої боротьби сильних характерів та пристрастей. При цьому трагічний герой часто гине. Втім фізична загибель героїв не с обов’язковою — іноді їм судилася духовна поразка або тяжкі страждання.Трагедія виникла у Давній Греції в V ст. до и. е., у період занепаду родового ладу та становлення античної демократії. Джерелом виникнення трагедії були народні вистави, які відбувалися у дні свят на честь міфічного бога родючості й виноградарства Діопіса. Йому приносили в жертву цапа, співаючи жалібні пісні. Із цими сумними «цалопіснями» пов’язане походження терміну «трагедія».

Трагічне — одна з основних естетичних категорій, що характеризує нерозв’язний на даному етапі, дуже гострий суспільно-історичний конфлікт між героїчною особистістю і нездоланними темними силами.

ЗМІСТ

Розділ І. Вступ.....................................................5

Розділ II. Священні книги людства як пам’ятки культури

і джерело літератури................................................11

Розділ III. Античність..............................................39

Розділ IV Середньовіччя..........................................107

Розділ V Відродження............................................145

Розділ VI. Бароко і класицизм......................................211

Розділ VII. Література ХХ-ХХІ ст. У пошуках себе і високого польоту. . . .241

Підсумки.......................................................293

Словник літературознавчих понять.................................297

Навчальне видання

ЩАВУРСЬКИЙ Борис Богданович

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Головний редактор Богдан Будний Редактор Ольга Безкаптурна Художник Андрій Антонів Обкладинка Володимира Басалиги Художній редактор Ростислав Крамар Технічний редактор Оксана Чучук Комп’ютерна верстка Ірини Демків

¹

Переклад М. Стріхи.

²

Агні («вогонь») —у ведичній та індуїстській міфології бог вогню, домашнього вогнища, жертовного багаття. х4гні — головний із земних богів, основна функція якого — посередництво між людьми та богами: жертовний вогонь возносить жертв}' язиками полум’я на небо.

³

Сурія («сонце») — сонячне божество, всевидяче око богів.

⁴

Адіта (Адіт’я) — «незв’язаність», «безмежність». Найчастіше ототожнюється з Сурією і лише іноді вказується, що Сурія — син Адіти.

⁵

Амінь — так, справді, вірно.

⁶

Примітки знаходяться наприкінці тексту.

⁷

   10-річна війна лож греками та троянцями. Згідно з міфами, троянський царевич Па-ріс, гостюючи у спартанського царя Менелая, викрав його дружину, красуню Єлену. Зневажений Менелай і його брат, мікенський цар Агамемнон, зібрали з усієї Греції військо для походу на Трою. Після десятирічної облоги тільки хитрістю вдалося грекам, схованим в дерев’яному коні, проникнути в місто і спалити його. Троя згоріла, а Єлена повернулася до Менелая.

⁸

   Гектор — син Пріама й Гекуби, головний троянський герой; прославився на десятому році війни.

⁹

   Геспер — божество вечірньої зірки — найпрекраснішої із зірок (планета Венера).

¹⁰

   Патрокл — соратник і товариш Ахілла в Троянській війні, знаменитий своїм мистецтвом в керз'ванні колісницями. Переслідуючи в одній із битв троянців до самих стін Трої, загинув від рз"ки Гектора.

¹¹

Паріс — троянський царевич, син Пріама й Гекуби. Викравши Єлену, дочку спартанського царя Менелая, став призвідником Троянської війни. Від його стріли, скерованої Аполлоном, гине Ахілл.

¹²

   Пріам — останній цар Трої, батько Гектора. В ніч взяття Трої Пріам хотів озброїтися і вийти на бій, але Гекуба вмовила його шутшти порятунку біля домашнього вівтаря Зевса. Тут його наздогнав і безжалісно вбив Неоптолем.

¹³

   Автомедонт — візниця Ахітла.

¹⁴

^:і Алкім (Аткімедонт) — мірмідонянин, якому передав віжки Автомедонт, коли залишив колісницю після того, як бз^тв убитий Патрокл.

¹⁵

Однією з дрз'жин Пелея була морська німфа Фетіда.

- Макар — син бога вітрів Еола, міфічний володар острова Лесбос.

¹⁶

   Ніоба — жінка царя Фів Амфіона. Маючи шість синів і шість дочок, вона возгорди-лася перед Літо, яка мала тільки двох дітей: Аполлона та Артеміду. Розгнівана богиня поскаржилася своїм дітям, які стрілами з луків вбили всіх дітей Ніоби. В потрясінні від загибелі дітей, Амфіон покінчив з життям, а сама Ніоба скам’яніла від горя, перетворившись на скелю біля гори Сіпіл.

¹⁷

   Кроніон — тобто Аполлон, син Крона.

¹⁸

Агамемнон — предводитель грецького війська під час Троянської війни, цар у Міке-нах.

¹⁹

Пейто — богиня умовляння, супутниця й помічниця хАфродіти і Гермеса.

²⁰

   Ф ем і д а — титаніда, богиня правосуддя і справедливості. За Есхілом — мати Прометея, яку поет ототожнює з Геєю (Землею).

²¹

   Тобто з'сина Крона — Зевса.

²²

^:і Мова йде про вогонь, бо Гефест — бог вогню.

²³

Тетія — титаніда, дружина Океана, мати Океанід.

²⁴

Прометей знає таємницю падіння Зевса: якщо той зійдеться з богинею Фетідою, то від цього зв’язку в нього народиться син, сильніший за нього, який і скине його з трону.

²⁵

Музи — богині різних жанрів мистецтва й літератури, народжені титанідою Мнемо-сіною від Зевса.

²⁶

Посейдон — син Крона та Реї, бог моря, атрибутами якого були тризубець та рибальське знаряддя.

²⁷

Адрастёя — богиня покарання й неминучості. Есхіл ототожнює її з Немезідою.

²⁸

   Маються на увазі пенати — боги-охоронці домашнього вогнища, покровителі людини і її праці. їхні дерев’яні зображення, що стояли біля вогнища, були символом міцності дому, сім’ї, роду. Перенесення троянських пенатів в Лацій (область Центральної Італії з центром в Римі) означає, що Троя знайшла тут свою нову батьківщину, дім.

²⁹

   Альбалонга — древнє італійське місто, засновником його був Асканій, син Енея.

³⁰

^:і Цариця богів — Юнона.

³¹

   Мається на увазі Карфаген, заснований в 814 р. до н. е. фінікійцями.

³²

   Самос — острів Егейському морі — центр культу Юнони.

³³

   Маються на згвазі римляни, які перемогли Карфаген у трьох Пунічних війнах.

³⁴

   У битвах під Троєю Юнона (Сатурнія, дочка Сатурна) була на боці греків, котрі названі тут «аргіями» (аргів’янами), за назвою міста Аргоса.

³⁵

   Паріс — син царя Трої Пріама, вибраний суддею в суперечці про красу між Юноною, Мінервою і Венерою, віддав перевагу останній.

³⁶

   Рід ненависний — рід троянських царів, що походять від Дардана; до нього належать Еней та Паріс.

³⁷

¹ Красень Ганімед 6}¾ викрадений Юпітером і став його виночерпієм на Олімпі.

³⁸

Данайці — греки, названі так за іменем Даная, що переселився з Єгипту.

³⁹

^e С і л ь в і й — ім ’я Сільвія, сина Енея і Лавінії, згодом стало родовим іменем альбанських царів.

⁴⁰

   Марцелл придушив повстання галльського племені інсубрів, виявив мужність івійні з Ганнібалом. Марцелл присвятив Ромулу-Квіріну обладунок галльського вождя, вбитого ним у двобої.

⁴¹

   Мавортове (Марсове) поле. —Тіло Марцелла було спалене на Марсовому полі в Римі.

⁴²

   Тіберін — Тібр (за ім’ям божка річки Тіберіна). Над Тібром, у мавзолеї Юліїв, був похований Марцелл.

⁴³

   Вергілій звертається до душі Марцелла, до її земного втілення. «Зламати долю» і «бути Марцеллом» означає здобути земне існування.

⁴⁴

   За легендою, для збільшення населення Риму Рому'л запросив на свято су гідів-сабінян, і під час бенкету римські юнаки вкрали сабінянських дівчат.

⁴⁵

   Тацій — вождь сабінян.

⁴⁶

   Викрадені сабінянки ззтіинили битву' між римлянами і сабінянами.

⁴⁷

   Євфрат, Рейн, Аракс—ріки, названі Вергілієм, з'особлюють народи, що жили біля них; всі вони ідзть як полонені у тріумфальній процесії Октавіана.

⁴⁸

   Моріни — племена, що населяли побережжя сз'часної Бельгії.

⁴⁹

   Даги — жителі сучасного Дагестану'.

⁵⁰

   Мельпомена — муза трагедії (або взагалі поезії).

⁵¹

   Авфід — річка на півдні Італії.

⁵²

Давн — міфічний владар Апулії.

⁵³

   У чому полягає трагізм долі Овідія? Де він провів останні роки життя?

2.    На які етапи можна поділити творчість Овідія?

3.    Яке смислове навантаження містить назва найзначнішого твору Овідія — «Метаморфози»?

4.    У який період свого життя Овідій написав свої «Скорботні елегії»? Чому елегії поета названі «скорботними»?

5.    Чому елегія «Життя поета» пронизана настроями смутку і щирих душевних переживань?

6.    Які жанрові особливості творчості Овідія ви можете назвати?

7.    Яким постає у вашій уяві життя поета після прочитання елегії?

8.    Чи занепав духом Овідій, перебуваючи у вигнанні? Які рядки елегії свідчать про протилежне?

⁵⁴

   Піднебесна — велична назва Китаю, пов’язана з давніми з'явленнями китайців про верховенство і волю Неба.

⁵⁵

   Цунь — приблизно 3,03 см.

⁵⁶

Як середньовічна східна легенда пояснює виникнення поетичного жанру рубаї?

⁵⁷

Що називається рубаї? «Доведіть» це визначення на прикладі одного з рубаї Омара Хайяма.

⁵⁸

Із поетичного доробку українського поета Д. Павличка доберіть для виразного читання кілька рубаї. Висловіть свою думку про них.

⁵⁹

Карл І (або Великий, 742-814) — король франків з 768 р., імператор Заходу (або Франкської держави) з 800 р.

⁶⁰

Насправді похід тривав кілька місяців (778).

⁶¹

^:і Історично неправильно, до моря Карл не дійшов. Це зробив його син Людовік Благочестивий, завоювавши Барселону (801).

⁶²

   Такого дворянського титул}' в мус}^тльман не б}'ло; у поемі це слово слід розуміти як символ дрз'жби і близькості до монарха; часто заміняє поняття «лицар».

⁶³

   Одж’єр або Одж ’єр-Д анець, популярний герой старофранцузького епос}', син данського короля, один з улюблених помічників Карла.

⁶⁴

   Архієпископ Реймса (753-754), улюблений герой багатьох епічних поем, зокрема «П. про Р.». Одна з хронік розповідає про запис Турпіном подій Ронсевальської битви.

⁶⁵

   Річард І Старий, або Безстрашний (пом. 996), герцог Нормандії. Про його небожа нічого не відомо.

⁶⁶

   Ацелін... граф Гасконський... — відомостей про нього не залишилося. Очевидно, щодо дворянського звання припущено історичну помилку — Гасконь тоді була герцогством.

⁶⁷

   Мілон, Тедбальт із Реймса, Д жер’єр з Джеріном — про них нічого не відомо.

⁶⁸

   Ганелон — можливо, його прообразом став зрадник Карла Лисого граф Ганіло, якого судили 859 р., але виправдали. Щоправда, слава зрадника так і залишилася за ним до кінця життя.

⁶⁹

   Сізерський прохід (або Сіяерської брами) — зтцелина в Північних Піренеях з боку Франції.

⁷⁰

   За уявленням авторів «П. про Р», Терваган разом з Аполліном і Магометом (Моххамед) складає святу трійцю мусульман.

⁷¹

Велика Земля — так тоді називалися володіння Франції.

⁷²

Бойовий клич французів, уперше засвідчений у 1119 р.; можливо, походить від фр. Mont-joie — «Гора радощів», тобто гора, яку вітали пілігрими, наближаючися до святих місць.

⁷³

Віссант, Безансон—міста Франції.

⁷⁴

   Альда — наречена Роланда, сестра Одів'ера. Деякі епічні поеми докладно розповідали про кохання Роланда та Альди.

⁷⁵

   У низці поем сказано про здобуття Нобля, одна з них згадує сварку Карла і Роланда, пов’язану з цим містом.

⁷⁶

Випущена на лати борода означала грізний виклик ворогу.

⁷⁷

Валь-Тенебра — у перекладі «Темний Яр», «Темний Діл», географічне розташування лишається невідомим.

⁷⁸

Тобто на осиці; за біблійною легендою, на ній повісився Іуда, з тих пір дерево вважалося проклятим самим Богом.

⁷⁹

   У чому полягає трагізм особистого життя Данте?

⁸⁰

   Яке значення мала в житті поета зустріч із Беатріче і як це вплинуло на його творчість?

⁸¹

   Проаналізуйте сонет 11 з точки зору жанру і поетики.

⁸²

   Як вплинула творчість Данте на розвиток світової культури?

⁸³

попри все, клянуся небом, я вважаю, що моя кохана не поступиться красою будь-якій жінці,

оббріханій фальшивими порівняннями.

⁸⁴

   Розгорнута метафора. Ромео, мов прочанин, торкається святині — Днульєтти й цілує її. Цілз'вання святої ікони повинно було звільнити прочанина від гріха.

⁸⁵

   За часів Шекспіра поцілз’вати в товаристві незнайому даму з її згоди не вважалось по-рзтпенням етикету.

⁸⁶

Весталка — жриця богині Вести у стародавньому Римі. Весталки були зобов’язані дотримуватись обітниці цноти, за порзтнення якої їх живцем закопували в землю.

⁸⁷

Ехо — в давньогрецькій міфології німфа, уособлення луни. З образом Ехо в світовому мистецтві пов’язано чимало сюжетів.

⁸⁸

Удар укол.

⁸⁹

У народній казці розповідалось про те, як жайворонок віддав жабі свої великі очі, а отримав її маленькі й тьмяні. Джульетта воліла б, щоб вони обмінялись не очима, а голосами: тобто голос жайворонка провіщав би вечір замість ранку.

⁹⁰

   Яке місце у літературній спадщині Вільяма Шекспіра займають трагедії?

2.    Перекажіть зміст трагедії «Ромео і Джульетта», зачитуючи найважливіші, на вашу думку, епізоди.

3.    Які факти свідчать про те, що ворожнеча родин Монтеккі та Капулетті обтяжує їхніх представників? Чому ці сім’ї не припиняють ворожнечі?

4.    Що незвичайного помітив Ромео в Джульєтті, побачивши її вперше на балу? Перечитайте сцену побачення Ромео та Джульєтти в саду (дія II, сцена 1). Як проявляється сила та краса їхніх почуттів?

5.    Хто є винуватцем загибелі головних героїв? Чи могли б вони бути щасливими, якби все трапилося так, як хотів брат Лоренцо?

⁹¹

Морг — міра землі, що дорівнює 0,56 га.

⁹²

   Зуповний—цілий.

⁹³

   Буцефал, Баб’єка — імена коней Олександра Македонського та Сіда Кампеодора, оспіваного з' «Пісні про мого Сіда».

⁹⁴

Дідинець — подвір’я, обійстя.

⁹⁵

   Голдз'вати — давати данину, перебувати у феодальній залежності. У переносному значенні— бути вірним, відданим слугою.

⁹⁶

   О рація—урочиста промова.

⁹⁷

   Кобіта—жінка.

⁹⁸

   Парох — парафіяльний піп, священик.

⁹⁹

   Поспол}' — разом, спільно, вкупі з ким-небудь.

¹⁰⁰

   Бріарей — у давньогрецькій міфології сторзжий велетень, який разом з іншими титанами повстав проти богів.

¹⁰¹

   Фрестон — персонаж роману «Дон Бельяніс Грецький».

¹⁰²

   Комонник — вершник, кіннотник.

¹⁰³

   Су лиц я—спис.

¹⁰⁴

Лотр — негідник, розбійник, грабіжник.

¹⁰⁵

Карбач—батіг, кашук.

¹⁰⁶

   Рамено — плече. У переносному значенні — озброєна рука.

¹⁰⁷

   Свята Германдада — святе братство, поліція інквізиції.

¹⁰⁸

Ходити на ралець — іти з привітанням і подарзгнком.

¹⁰⁹

   Скит — невелике житло ченців-самітників, розташоване віддалік від основних монастирських будівель.

¹¹⁰

   Безецний — безсоромний.

¹¹¹

^:і Каноник — католицький священик.

¹¹²

   Що вам відомо про епоху, в якій довелося жити і творити Сервантесу? Про який час, яких людей і які події розповідає письменник у романі «Дон Кіхот»?

2.    Чому роман Сервантеса вважається до певної міри пародією на рицарські романи?

¹¹³

   Ритурнель — частина акомпанементу, що повторюється на початку та в кінці кожної строфи пісні, романс}', оперної арії і т. ін.

¹¹⁴

   Мен}'ет — старовинний французький танець тричастинного тактового розміру з повільними й плавними рз'хами.

¹¹⁵

   Кварта — позиція або фігура у фехтуванні.

¹¹⁶

   Терс — позиція або фігура у фехтуванні.

¹¹⁷

Сенека (бл. 4 р. до н. е. - 65 р. н. е.) — римський політичний діяч, філософ і письменник. У своїх творах пропагував зневагу до смерті та свободу від пристрастей.

¹¹⁸

Ювенал (бл. 60 - бл. 127) — римський поет-сатирик. Відомий як класик «сз'ворої сатири».

¹¹⁹

книжці було сказано: «Удав ковтає свою жертву цілком, не розжовуючи. Після цього він не може поворухнутись і спить півроку, аж поїш не перетравить їжу».

¹²⁰

Оброть — вуздечка без вудил для прив’язування коня або інших свійських тварин.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Щавурський