Есхіл - Прометей закутий (Фрагменти), Розповідь Прометея про його благодіяння людям

ЕСХІЛ

Приблизно 525-456рр. до н. е.

Мудрий не той, хто багато знає, а чиї знання корисні.

Есхіл

Сторінки життя та творчості

Есхії заклав засади давньогрецької трагедії і тим здобув світове визнання. Про нього відомо так само мало, як і про інших античних митців. Він походив із старовинного аристократичного роду, народився вм. Елевсіні, неподалік від Афін.

Есхілу випало жити за часів становлення Афіиської держави й рабовласницької демократії. Тоді тривали греко-нерські війни, у яких Стародавня Греція перемагала східні племена. Протягом 490 480-х років до и. е. Есхіл був учасником битв під Марафоном, біля Саламіиа, під Платеями. Він був справжнім патріотом Греції і пишався тим, що віддано служив своїй державі як воїн. Виконуючи військовий обов'язок, Есхіл знаходив час для того, щоб займатися творчістю.

У 484 р. до н. е. митець здобув свою першу перемогу на змаганнях драматургів, потім ще 12 разів перемагав на подібних конкурсах. Есхіл написав майже 80 драматичних творів, але до нас дійшли тільки 7, у тому числі п'єса «Прометей закутий >>.

Основним матеріалом для трагедій письменника були героїчні міфи, а також «Іліада» та «Одіссея» Гомера. Твори митця спиралися, з одного боку, на гомерівську епічну традицію, а з іншого па хорову лірику. Драматична дія була сконцентрована в діалогах і монологах. Увівши до трагедії двох акторів, Есхіл запровадив прийом протиставлення персонажів. У його творах відбувалося зіткнення не тільки людських характерів, а й різних позицій. Одним із перших Есхіл мочав використовувати технічні пристрої, завдяки цим нововведенням глядачі змогли побачити «тіні померлих», «падіння скель у безодню підземного царства Аїда», «прибуття богів повітрям». Мова трагедій Есхіла, піднесена та яскрава, цілком відповідала тим величним образам, які створював митець.

Есхіл номер на острові Сицилія, куди, за свідченням очевидців, його відправили на заслання.

Проте причини вигнання невідомі.

ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ (Фрагменти)

Утілення міфу в трагедії. У міфах Прометен (а грецьк. провидець) син титана Янета й німфи Клімсни (у варіантах Феміди, Асії). Він допоміг Зевсові подолати титанів і здобути владу над світом. Під час суперечки про зменшення жертв богам Прометей став на бік людей, які потерпали від голоду й були безсилі проти могутніх олімпійців. Зевс розгнівався па людей і забрав у них вогонь. Однак Прометей викрав вогонь з Олімпу й приніс його людям. Так людський рід було врятовано від голоду й холоду. Однак за протидію богам Зевс звелів покарати Прометея прикути до однієї зі скель Кавказу й пробити йому списом груди. Щоранку на скелю сідав орел і гострим дзьобом рвав печійку героя. За ніч печінка відростала, а вранці орел прилітав знову, щоб карати титана. Багато тисячоліть терпів Прометей ці муки. Вій знав страшну таємницю про те, що на Зевса очікує загибель, якщо він візьме собі за нову дружину богиню Фетіду, її син уб’є Зевса.

Трагедія Есхіла «Прометей закутий» починається фактично з того, чим завершується міф, виконанням жорстокого наказу Зевса. Гефест заковує Прометея й залишає його на краю тодішнього культурного світу у Скіфії пустельній (тобто, за уявленнями давніх греків, на Кавказі). З монологу Прометея стає відомо, що він був одним із небагатьох, хто виступив па боці Зевса в боротьбі з Крої юсом. На прохання хору Океапід (німфи доньки Океану), яго прилетіли, почувши стогін Прометея, він розповідає про конфлікт із Зевсом і богами, котрі не наважилися протистояти Зевсові.

Основний конфлікт. Ознаки драматичного конфлікту виявляються вже в першій сцені твору. Це зіткнення Прометея й Зевса, про що йдеться в монолозі Прометея. Конфлікт полягає не тільки в протилежності двох міфологічних героїв, а й у кардинальному протистоянні двох різних позицій. Святкуючи перемогу над Кроносом, Зевс забув про людей і вирішив знищити їх:

...Тільки для людей знедолених Не залишив нічого, весь бо смертний рід Хотів він винищити й насадить новий.

(Переклей) Li давньогрецької Бориса Ієна)

Зауважте! трагедія «Прометей закутий» входила до трилогії, до якої, крім цього твору, належали ще трагедії «Прометей-вогненосець» і «Звільнений Прометей», але від них залишилися тільки фрагменти.

А Прометей, навпаки, захищає людей, які через свою безпорадність і байдужість богів до їхньої долі, були засуджені на загибель. В епізодах твору домінують патетичні монологи прикутого до скелі Прометея, про жорстокість Зевса, а також про співчуття героя людям і його допомогу їм. Залишившись наодинці, Прометей звертається до природи, Землі й сонця, але в його словах звучить не скарга на фізичні страждання, а обурення несправедливістю Зевса, який так його покарав.

Прометей ладен «долю зносити присуджену», але для нього нестерпне усвідомлення того, що за допомогу' людям, за добрі діяння його жорстоко покарано. Висловлювання Прометея емоційно посилює хор Океаігід, які глибоко співчувають йому.

Основний конфлікт розкривається не тільки в монологах Прометея, а й в його діалогах з іншими персонажами. Так, хитрий і обережний Океан дає Прометеєві пораду скоритися Зевсові, цю пропозицію Прометей відкидає. А Океан, усвідомивши небезпеку, рантово кидає свій намір і відлітає.

Гермес у діалозі з Прометеем вимагає, щоб той розповів про загрозу Зевсові (про неї відає герой). Однак Прометей рішуче відкидає вимогу видати таємницю ім'я жінки. Герой залишається непохитним, зневажає Гермеса, жене його геть і ще раз повторює пророцтво про падіння влади Зевса. Хор підтримує Прометея. Через те, що у творі стикаються непримиренні позиції, конфлікт не має мирного розв’язання й завершується смертю героя.

«Дари» Прометея людству. Прометей це тип «культурного героя» (як у Біблії — Мойсей і Христос, як у Корані — Мохаммед та ін.). «Культурний герой» бере на себе відповідальність за розвиток людства й духовний напрямок життя. Прометей шдісріго людям «науку чисел», дип їм «творчу нам’ять праматір муз», навчив приручати тварин, завойовувати нові землі, видобувати залізо, мідь, срібло й золото тощо. Вогонь, який викрав Прометей і подарував людям, є символом цивілізації, бо з моменту використання воппо людина не тільки відійшла від тваринного способу життя, з появою в побуті воппо починає розвиватися ремесло, а надалі з’являються всі інші ознаки розвитку культури.

Ідеї служіння, самопожертви, свободи. Образ Прометея в змалюванні Есхіла це образ волелюбного й нескореного героя. Він рішуче відмовляється схилитися перед Зевсом чи укласти угоду з ним. Він гордо промовляє: «Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю... Скажу відверто всіх богів ненавиджу». Тому розлючений Зевс із іромом і блискавкою провалює скелю з Прометеем у безодню. Утім, остання репліка залишається за Прометеем: «Ястраждаю безвинно». Хоча герой гине, але моральна перемога на його боці. Образу Прометея притаманна не тільки велика внутрішня сила й почуття свободи, а й здатність на самопожертву, безкорисливе служіння людям заради того, щоб вони вийшли «із глухої темряви до світла».

Іван Франко вважав, що справжній митець, як Прометей, має нести світло духовності людям і боротися за звільнення народу. Леся Українка неодноразово зверталася до образу Прометея у своїх творах. «Брати мої, нащадки Прометея!» — писала вона до однодумців у вірші «Fiatnox!» («Хай буде тьма!»). «Я дочка Прометея — і милосердя для себе не буду благати» — заявляє героїня поезії «Ніобея». Тарас Шевченко уславив образ Прометея в поемі «Кавказ». «Прометеїзм» як волелюбне начало притаманний українській літературі, особливо в періоди загострення національно-визвольної боротьби.

РОЗПОВІДЬ ПРОМЕТЕЯ ПРО ЙОГО БЛАГОДІЯННЯ ЛЮДЯМ (Епісодій 2, вірші 43в 525)

436 Не думайте, що то з сваволі й гордощів Мовчу я, — в грудях серце розривається,

Коли погляну на оцю ганьбу свою!

Хто, як не я, новітнім божествам оцим

440 Розподілив почесної судьби дари?

Мовчу вже, ви бо знаєте й самі про це,

Ось про недолю смертних ви послухайте:

То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,

Я наділив їх мудрою розважністю.

445 Не для докору людям це розказую,

Лише щоб силу показать дарів моїх.

Вони раніше й дивлячись не бачили І слухавши не чули, в соннім маренні Ціле життя без просвіту блукаючи.

450 Не знали ні теслярства, ні підсонячних Домів із цегли, а в землі селилися,

Мов комашня моторна, десь у темряві Печер глибоких, сонцем не осяяних.

І певної ще не було прикмети в них

455 Для зим холодних і весни квітучої,

І золотого літа плодоносного.

Весь труд їх був без тями. Таємничий схід І захід зір небесних пояснив я їм.

З усіх наук найвидатнішу винайшов

460 Науку чисел, ще іі письмен сполучення

І творчу дав їм пам'ять — цю праматір муз.

І в ярма перший уярмив тварини я.

Щоб у важкій роботі, приневолені,

Людей своїми заступили спинами.

465 Я віжколюбних коней в колісниці впріг Забагатілих розкошів оздоблення.

Хто, як не я, для мореплавців вигадав Між хвиль летючі льпянокрилі повози? Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,

470 Собі ж, бездольний, не знайду я способу, Як із біди своєї увільнитися.

Хор

Вже й розум губиш у ганебних муках ти! Немов поганий лікар недосвідчений,

Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,

Собі самому ліків не знаходячи.

Прометей

475 Та вислухайте далі і здивуєтесь,

Які я мудрі винайшов умілості Й мистецтва, з них найважливіші ось які: Хто занедужав, пі ниття цілющого

480    3 трави-гойпиці, ні мастей не знаючи,

Без допомоги загибав лікарської,

Я їх навчив вигойні ліки змішувать,

Щоб цим перемагати всякі хворості.

Для них я різні віщування способи

485 Установив, і перший спи я визначив.

Що справджуються; роз'яснив я значення Прикмет дорожніх, і таємних висловів,

І льоту хижих, криво пазуристих ПТИЦІ*

Яка на добре чи па зле провісниця;

490 Усі пташині з’ясував я звичаї

І як живе з них кожна й чим годується,

Яка в них ворожнеча і любов яка.

Я показав, якими мають нутрощі У жертви бути, щоб богам подобатись,

495 Якими жовчі і печінок кольори.

Товстенні стегна попаливши й тельбухи Тварин жертовних, викрив передсмертними Я потаємну вмілість передбачення В огнистих знаках, ще ніким не бачених.

500 Це все — від мене. Хто посміє мовити,

Що глибоко попід землею сховані Скарби залізо, мідь, срібло і золото Він на вигоду людям, а не я, знайшов?

Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає.

505 А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея всі в людей умілості.

Хор

Про смертних не турбуйся понад міру ти.

І не занедбуй у нещасті сам себе,

Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих,

510 Ти перед Зевсом міццю не поступишся.

Прометей

Всевладна Доля вирок не такий дала,

Ще безліч муки й катувань, ще тисячі Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь:

Безсила вмілість перед Неминучістю.

Хор

515 А хто стерничий тої Неминучості?

Прометей

Три Мойри¹⁴ і веснам ятпі Ерінії².

Хор

Невже сам Зевс їм силою поступиться?

Прометей

Йому своєї долі не уникнути.

Хор

Хіба Кронід не завжди царюватиме?

Прометей

520 Про це вам не дізнатись не випитуйте.

Хор

Велику, видно, криєш таємницю ти.

Прометей

Зверніть на інше мову, розголошувать

Про це не час, це мушу якнайглибше я

Ховати, таємниці як дотримаю,

525 То з мук ганебних і кайданів визволюсь.

(Переклад із давнгюгрецької Бориса Ієна)

і Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Розкажіть про стосунки Прометея й Зевса в міфах. Який етап цих стосунків відображено в трагедії Есхіла? 2. Розкрийте основний конфлікт трагедії і її художні засоби. 3. Про які одари» розповідає Прометей у своєму монолозі з хором? 4. Як реагує хор на слова Прометея?

Порівнюємо. Порівняйте образ Прометея у відомому вам міфі й у трагедії Есхіла. Що змінилося в образі Прометея? Яких нових ознак набув герой?

Для обговорення. Чому, на вашу думку, Прометей захищає людей? Як пояснює його співчуття до них Есхіл?

Творче завдання. Напишіть твір-роздум на одну з тем: 1 > «Прометей і Зевс»; 2) «Прометей і людство»; 3) «Вогонь Прометея — світло свободи» (за вибором).

Які епізоди міфу про Прометея відображено на репродукціях картин Генріха Фюгера, Говарда Джонсона? Які з цих епізодів суголосні сюжету трагедії Есхіла? Яким постає герой на полотнах митців?

Перевірте себе. 1. Розкрийте значення Есхіла для розвитку європейської драматургії. 2. Доведіть, що Прометей — «культурний герой». 3. Чому Прометея вважають «вічним образом»? Наведіть аргументи на підтвердження своєї вдповіді.

4. Які ідеї втілено в трагедії Есхіла «Прометей закутий»?

ЛІТЕРАТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Історичний і культурний контекст. Римська держава виникла й сформувалася па території Апепніиського півострова. За буйні луки й пасовиська греки перш ими назвали цю місцевість Італією (тобто «країна телят»). Її здавна заселяли різні племена. Як довели археологічні розкопки, Рим заснували латини й сабіпи. Цьому місту судилося стати центром об’єднання інших племен. Римське суспільство спочатку становило племінно-родове об’єднання. З плином часу римська держава стала республікою, а потім великою імперією й проіснувала майже 500 років.

Особливістю розвитку римської літератури було те, що вона скористалася здобутками давньогрецької культури. Однак, використовуючи давньогрецькі образи, сюжети, мистецькі форми, римляни переосмислювали їх по-своєму. Римська література характеризується особливою масштабністю відтворення подій. Її пафос визначають загальнодержавні ідеали. Сильний і мужній дух римлян знайшов утілення в літературі. Римляни були завойовниками, Риму підкорилася вся Італія, а потім Йорданія, Греція, Близький Схід, Північна Африка, Єгипет та інші країни. Проте римляни любили й мандрувати, завойовувати світ. У зв’язку з цим римська література відображає широту й динамізм життя, неспокійну вдачу людини, її вічний потяг до незнаного. Однак державні інтереси римляни ставили понад усе, тому римська література сповнена високого громадянського змісту. Водночас у ній оспівується не тільки загальне, а й індивідуальне. Римські письменники створили яскраві образи своїх сучасників, людей бурхливої і неспокійної доби, яким притаманні сильні пристрасті й почуття.

Етани й періоди римської літератури. Римська література пройшла тривалий шлях розвитку, у якому виокремлюють такі етани й періоди:

1.    Література епохи республіки (до 31 р. до п. с.):

а)    долітературпий період (до середини III ст. до п. е.);

б)    період ранньої римської літератури (середина III ст. до н. е. середина II ст. до п. е\);

в)    література періоду громадянських війн (середина II ст. до п. е. — 31 р. До н. е.).

2.    Література епохи імперії (31 р. до н. е. 476 р. и. е.):

Зауважте! '&* _    .    „    , _

Римська література виникла пізніше за грецьку. Перші н твори

датовані III ст. до н. е. Як відомо, Рим захопив Грецію, але він мусив схилитися перед її мистецтвом. Навіть римських богів ототожнювали з грецькими: Юпітер — Зевс, Юнона — Гера, Нептун — Посейдон, Венера — Афродіта, Діана — Артемі-да, Мінерва — Афіна тощо.

а)    література ранньої імперії, або «золота доба Августа» (31 р. до н. е. 14 р. и. е.);

б)    «срібна доба» римської літератури (І II ст. и. с.)

б) література пізньої імперії (III IV' ст.

и. с.)_;

Література доби республіки. В архаїчний період (від прадавніх часів до середини III ст. до и. е.) закладалися основи римської літератури, джерелами якої були фольклор і вірування італійських племен. Тоді ж була утворена рабовласницька Римська республіка, яка проіснувала до кіпця І ст. до н. е.

Перший період розвитку писемної літератури охоплює час із середини III ст. до п. е. до середини II ст. до н. е. Рим став цілком сформованим античним полісом. Підкоривши більшу частину Середземномор’я та Балканського півострова, він активно долучається до елліністичного світу. Переклад і наслідування грецьких теорій це був плідний шлях для римської літератури на ранньому етапі. Першим поетом Риму вважається Лівій Андронік, котрий переклав Гомерову «Одіссею». Це перший твір римлян, створений латиною.

Як і в Греції, у Римі велику роль відігравав театр. Спочатку драматичні вистави влаштовувалися тільки під час релігійних свят або у зв'язку з урочистими подіями. Приблизно в IV ст. до и. е. вистави набули світського характеру, актори виступали вже не в храмах, а в спеціальних спорудах. У III II ст. до и. е. театральні вистави стали невід’ємною частиною суспільного й духовного життя римлян. Серед драматургів тієї доби дуже популярним був Плавт. Він орієнтувався на смаки нижчих верств населення, заклавши засади комедії в римській літературі. Хоча в його п’єсах діють греки, але характери були добре знайомі римлянам. Інший драматург Теренцій орієнтувався на смаки вищих верств, уважаючи, що людину потрібно зацікавити проблемами, які б змусили її замислитися про життя.

Останнє століття Римської республіки позначене завойовницькими війнами римлян і внутрішнім розбратом. У 49 р. до н. е. в результаті запеклої боротьби Юлій Цезар захопив Рим, зосередивши у своїх руках величезну владу. Однак проти нього була організована змова сенаторів з метою відновлення республіки. У 44 р. до н. е. Цезар був убитий.

Однак громадянські війни не припинилися. У результаті тривалої політичної боротьби Октавіап Август (Гай Юлій Цезар Август) бере у свої руки владу в республіці. Розвиток літератури в період громадянських воєн уповільнився. Особливої популярності в цей час набуває історіографія, у яку вводяться

Зауважте! g античному світі важливу роль відігравало мистецтво усного мовлення, або красномовства, що називалося риторикою.Воно впливало на різні жанри літератури. У них багато художніх засобів, що прийшли з усного мовлення.

казково-фантастичні елементи задля більшої розважальності. У комедію дедалі більше проникають реалії римського життя. Водночас з'являється новий актуальний для римського суспільства жанр сатура («суміш»), видатним майстром якого був Гай Луцігій, Перші сатури не мали комічного змісту, але згодом елементи сатири стали обов'язковими для нього. Звідси значно пізніше, у І ст. н. с\, виникло слово сатира. Твори Гая Луцілія відзначалися гострою злободенністю.

На початку І ст. до н. е. збільшується інтерес до лірики. Формується алек-сандрійська школа поезії. У 70 60-х роках до її. е. виникає «нова школа» (пеотеоретиків), яка згуртувалася навколо Публія Валерія Катона. Поети писали переважно про кохання, намагаючись якомога точніше передати почуття особистості Нового часу. Тоді напрочуд популярною стала філософія Епікура, у якій сповідувався культ радощів і насолод, що стала своєрідним засобом утечі від проблем життя.

«Золота доба» римської літератури. Літературу ранньої імперії (періоду правління Октавіапа Августа) називають «золотою добою» римської літератури, бо саме в цей час вона досягла вершин свого розквіту. Октавіан Август установив нову систему правління принципат (форма державної влади), яка проіснувала до II ст. н. е. Імператор розумів значення художнього слова в суспільстві, тому всіляко підтримував і наближав до себе митців.

У «золоту добу» Октавіапа Августа провідне місце посіла поезія епічна й лірична. Публій Вершій Марон увійшов в історію літератури як автор трьох славетних творів: «Буколіки», «Георгіки», «Еисїда». Спираючись на досвід Гомера, Вергілій утверджував ідеї Римської держави, прославляв образ героя-громадян и на, надавав міфам сучасного значення.

Цікаво знати Літературний гурток Гяя І |іпкнія Мецената, куди rxoahr і Rep-'V гілій, став провідником «офіційного напряму» в літературі. Меценат, з допомогою якого імператор Октавіан Август намагався впливати на поезію, увійшов в історію. Його ім 'я в європейських мовах стали вживати в значенні «багатий і безкорисливий покровитель мистецтва».

Квінт Гороцій Флакк відомий як автор віршів (еподів чи ямбів), у яких у жартівливій формі розповідалося про події реального життя. Водночас Гораций писав і сатири (або бесіди) твори па філософсько-моральні й естетичні теми. Однак особливо прославився Горацій своїми одами (сам автор називав ці твори піснями, а одами їх назвали пізніші античні поети), кожна з яких містить звернення до божества, певної особи чи групи осіб і побудована у формі монологу ч и діалогу'.

Серед ліричних жанрів чільне місце в римській літературі посідає жанр елегії, представниками якого були Гай Корнелій Галл, Альбій Тібулл, Секст Проперцій. Почесне місце в цьому ряду належить Публію Овідію Назону,

видатному поетові «золотої доби». Любовні елегії Овідія читали всі від звичайних громадян до імператора. Однак головним своїм твором поет уважав «Метаморфози». Його провідна тема перетворення всього живого: людей на рослини, тварин, зірки, струмки тощо. Овідій прагнув поясігити все, що відбувається у світі, тому оповідь охоплює період з початку створення богами людства до правління римських імператорів.

У «Скорботних елегіях» Овідія висловлюється велика любов до Риму, до рідної батьківщини.

Література пізньої імперії. Розвиток літератури пізньої імперії відбувався в умовах постійної зміни імператорів, унутрішніх чвар, глибокої кризи Римської держави. І все ж таки література залишалася дієвим засобом впливу на суспільство. Луцій Анней Сенека написав філософські трактати, у яких висловив свої погляди про монархію, моральні проблеми, сенс життя. Серед його художніх творів важливе місце посідають трагедії: «Медея», «Федра», «Едіп», «Агамемнон» та ііі. Герої трагедій Сенеки переживають великі пристрасті, розповідають про свої почуття й внутрішні конфлікти.

Творчість Федра репрезентує народну літературу, зокрема жанр байки. Його здобуток складається з п'яти книжок «Езоиових байок», до яких увійшли 145 творів. Беручи за основу байки Еяоиа та деякі інші твори, Федр падав їм сучасного змісту.

У період занепаду Римської держави на перший плай у літературі виходить сатира. Марк Валерій Марціал написав 12 книг епіграм па теми сучасного йому життя. Сучасником Маршала був Децім Юній Ювенал, котрий у своїх сатирах викривав моральний занепад римського суспільства. Сатири Ювенала відзначаються великою гостротою й злободенністю.

Жанр роману представлений у творчості Луція Апулея. У його творі поєдналися фантастика й реальність, міф і «правда життя», захоплююча інтрига та філософські сентенції.

Кінець Римської імперії не означав припинення життя римської літератури. Вона стала невичерпним джерелом художності для багатьох поколінь митців.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть основні етапи й періоди давньоримської літератури 2. Визначте їх провідні ознаки, назвіть представників. 3. Охарактеризуйте «золотий вік Августа» та його головні здобутки.

Книжка і комп’ютер. За допомогою Інтернету знайдіть інформацію й підготуйте повідомлення про особливості історичного розвитку та культури Стародавнього Риму за ключовими словами: Колізей, Форум, Театр Помпея, гладіатор, принципат, принцепе, республіка, імперія, легіон, сенат, сенатор, Юлій Цезар, Марк Антоній, Октавіан Август (1-2 за вибором).

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко