Еллінський театр - Есхіл, Прометей закутий читати онлайн

Цілюща сила слова ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР

ГОГ/ЄНОСЯ АО ДІАЛОГУ

Театральні вистави в Елладі були пов’язані зі святами на честь «умираючого й воскресаючого» бога родючості та виноградарства Діоігіса Діонісіями. Ці свята складалися з двох протилежних за настроєм частин: похмурої і радісної. «Смерть/зникнення» бога пов’язували з настанням безплідної зими, а його «воскрссіння/повсрнення» із приходом родючої весни. Відповідно й театральні дійства складалися з двох етапів: спочатку глибока жалоба за померлим богом (похмура тональність трагедії), а потім нестримні радощі з приводу його воскресіння (веселощі комедії).

Слово трагедія (від грецьк. tragus цап, otle пісня) буквально означає «цап’яча пісня», існує кілька версій його походження. Припускають, що спочатку слово «трагедія» означало пісні хору на Ліо-нісіях. Хор складався з почту Діоні-са сатирів, людей, одягнених у шкури цапів, із прив'язаними цап’ячими копитами та бородами. Через таку «цап’ячу» зовнішність їх іноді називали просто цапами, а їхні пісні «трагедіями» («піснями цапів»). Дехто вважає, що під час Діонісій цапа при-

Театр Діоніса в Афінах сьогодні    ►

носили в жертву, співаючи ритуальних пісень, які й навивалися трагедіями (пісня, яку співають біля жертовною цапа). Згодом назва поширилася на драматичний твір, де зображено гострі конфлікти, які найчастіше закінчуються загибеллю героїв. Пізніше гострота (трагічність) цих конфліктів зумовила виникнення сучасного значення слова «трагедія» велике нещастя, важлива подія з великими втратами.

Друга частина Діонісій, навпаки, була нестримно веселою: бог родючості мав пересвідчитися, що люди нетерпляче чекали па ііого повернення, аби винагородити їх багатим урожаєм. Тому той, хто щойно лив гіркі сльози, раптом починав виявляти безмежну радість: танцювати, жартувати, співати пісень, але вже інших, жартівливо-веселих. Цей буйний натовп називався «комосом», а його пісні «.комедіями» (букв, «піснями веселого натовпу»), звідси згодом комедія драматичний твір із веселим, смішним або сатиричним сюжетом. А вже потім слово «комедія» набуло значення «кумедний випадок, що-нсбудь смішне».

Театральні вистави у Стародавній Греції ставилися тричі на рік. Найвідоміші були театральні вистави на честь Великих Діонісій, які святкувалися ранньою весною. Театральні вистави йшли чотири дні по 8 9 годин на день. Перші три дні змагалися між собою трагіки. Формально переможених не було, але фактично перші два місця вважалися почесними, третє поразкою. Бували випадки, коли переможені драматурги від сорому покидали місто, а то й вкорочували собі віку. Кожен із драматургів виставляв тетралогію, яка складалася з трилогії (трьох трагедій) і однієї сатирівської драми (легкої розважальної п'єси на той самий сюжет, що й трагедії). Стародавня Греція знала трьох великих трагіків: Есхіла, Софокла, Евріпіда.

У четвертнії день ставилися комедії. Найвідоміший давньогрецький комедіограф Арістофан. Вплив його п'єс був такий великий, що, наприклад, коли була поставлена комедія «Лісістрата» про тс, як жінки захопили Акрополь і відмовилися ііого звільняти, доки чоловіки воюватимуть, влада Афін, яка вела війт' зі Спартою і не хотіла припиняти її, вимушена була укласти перемир’я.

Спочатку виконання трагедії мало нагадувало сучасні театральні вистави, а скидалося радше на кантату чи ораторію. Провідну роль у ній відігравали не актори (як зараз), а хор, що складався із хоревтів, якими керував корифей. Актор спочатку був лише один і називався протагоністом. Есхіл увів другого актора девтерагоніста, а Софокл третього тритагоніста.

Вистава зазвичай починалася з виходу хору (т. зв. пароду) па сценічний майданчик орхестру (звідси згодом оркестр). У центральному в Елладі

афінському театрі Діоніса в центрі орхсстри стояв бюст Діоніса. Іноді пародові передував або вступний монолог, або навіть сцена, де пояснювався сюжет або давалася його зав'язка. Ця вступна частина трагедії називалася прологом («переднім словом»). Далі спів хору чергувався з рухами, моно- і діалогами актора(ів), які називалися спісодіями (звідси згодом «епізод»). Потім актор(и), проголосивши свою чергову промову, ііпов геть, і хор, залишившись сам, виконував стасим («стоячу пісіпо»). Як правило, упродовж трагедії хор виконував три стасими, які симетрично ділилися на строфи і антистрофи, адже актори па орхсстрі постійно рухалися чи імітували рух то в один бік, то в другий. ІІісня, яка виконувалася хором під час руху навколо статуї Діоніса з правого боку орхсстри до лівого, називалася строфою (від давньогр. strophe коловорот, кружляння); а під час зворотнього руху хору антистрофою. Строфи і антистрофи зазвичай складалися з однакової кількості віршів одного розміру, тобто були симетричними, і завершувалися пісенним фіналом еподом, крім того, їм могла передувати лаконічна промова керівника хору корифея. Крім мовних і пісенних партії! у трагедії бував і комос спільна пісня актора і хору. Наприкінці вистави іподі додавалася фінальна пісня хору, т. зв. сксод.

Рельеф давньогрецького драматурга Менандра з масками нової комедії,

І ст. до н. е. - початок І ст. н. е.    ►

Між виходами на орхестру актори переодягалися або міняли маски у спеціально відведеному приміщенні поруч із орхестрою сксне (звідси пізніше «сцена»). Збита з дощок (іноді у вигляді тенту) сксне згодом почала виконувати ще й роль театральної декорації на ній малювалися, наприклад, колони храму, дерева та іи., тобто те, що відповідало змісту трагедії.

Вистави відбувалися просто неба, найчастіше там, де утворювався природний амфітеатр, адже там найкраща акустика, а отже добре чути спів хору і репліки акторів. У Афінах театр Діоніса був розташований на південно-східному схилі Акрополя і міг умістити одночасно 17 тисяч чоловік, які сиділи на спеціальних глядацьких місцях театронос (звідси «театр»).

Через велетенські розміри театру, який масштабом і будовою нагадував сучасний стадіон, актори змушені були якось збільшувати свою статуру: носили довжелезний одяг, височспиі головні убори, робили дуже високі зачіски, взували на ноги котурни черевики на високих підборах (20 см), надягали великі

маски, яких існувало близько ЗО типів. У такому обладунку було важко рухатися. Тож особливої ваги набував голос актора, він повинен бути дзвінкіш і чистим, мистецтво жесту й інтонації саме цс було осиовпою складовою мистецтва давіп.огрсцького актора, іноді у ході дії глядачам було важко розібратися, потрібні були якісь коментарі, і тоді на орхестру за допомогою підйомного пристрою у прямому розуміти слова «спускався бог» (звідси крилатий вираз Deus exmachina «бог із машини»).

Долі дійових осіб у трагедіях зазвичай набували несподіваного повороту', який називався перипетією. Так, перипетією було несподіване звільнення Зевсом Прометея, який до того тисячі років карався прикутим до скелі. І до сьогодні вчені не можуть дійти однієї думки про цей поворот сюжету' трагедії Нехіла. А перипетія, яка призводила до кризового стану дії чи долі персонажа, іменувалася катастрофою. У трагедії Нехіла «Прометей закутий» є сцена, в якій Гермес повідомляє Промстсєві, що Зеве скине скелю з прикутим Прометеем у Тартар, найглибшу і найпохмурітпу безодню Аїду.

Трагедія досягла розквіту* в Афінах у V ст. до и. с., тоді вона вважалася найвищим серед літературних жанрів. На цей період припадає творчість трьох великих трагіків: Нехіла, Софокла, Нвріпіда, а також комедіографа Арістофана. Уже сам перелік цих славних імен є свідченням того, що вони творили в «золоту' добу» період найвищого розквіту* еллінської літератури.

Нші Порівняйте давньогрецький і сучасний театри. Що їх об’єднує, а в чому принципова різниця?

Протягом століть неодноразово були спроби відродити традиції давньогрецького театру, у тому числі й в Україні. Як ви вважаєте, чи можливо це зробити?

Підготуйте наукову розвідку про причини, через які українські театральні режисери (зокрема, Лесь Курбас та Гнат Юра) зверталися до творчості давньогрецьких трагіків.

131 Спробуйте інсценізувати уривки з давньогрецьких трагедій за канонами еллінського театру.

ЕСХІЛ (6л. 525-456 рр. до н. е.)

«Батьком» давньогрецької трагедії вважається Нехіл. Творів попередників Нехіла ми не знаємо, до нас дійшли тільки їхні імена, які греки старанно карбували на мармурових плитах театру.

Та й про самого Нехіла міфів і легенд збереглося набагато більше, ніж достовірних фактів його біографії. Відомо, що народився він у родині аристократа-філософа в той час, коли Стародавня Греція, особливо Аттика, переживали бурхливі події, пов’язані з грско-псрською війною. Нехіл, як і його брат і зрештою всі ровесники, брав участь чи не в усіх визначних битвах цієї війни. В уся-

кому разі в епітафії, яку повинні були вибити па могилі трагіка і яку він, за переказами, склав особисто, найбільшою заслугою свого життя вій вважав саме участь у цих доленосних для його вітчизни битвах:

Тут, у врожайній землі хлібами багатої Гелли Мертвий Есхіл із Афін, Евфоріона син.

Довговолосі мідійці в боях його силу пізнали,

А марафонські гаї - свідки відваги його, -

наче й не було в його житті хвилювапь, пов’язаних зі змаганнями .драматургів під час Діоиісійських свят! Кажуть, що й самі Афіни Есхіл покинув і подався на Сицилію, бо образився па співгромадян, які перше місце у змаганні трагіків віддали його молодому* колезі Софоклу. Хай там як, а дванадцяті, разів оголошували Есхіла переможцем цих видатних змагань, яким немає аналогів у історії людства!..

До Есхіла трагедія була переважно ліричним хоровим твором, який зрідка переривався репліками корифея і єдиного актора, який міг грати декілька ролей. Бій удосконалив тодішню драматичну* техніку: обмежив участь хору, використовуючи його як додаткового актора, а не лише коментатора, ввів другого актора, що привело до пожвавлення сценічної дії, увів у тсатральпий обіг сценічну паузу (трагічне мовчання у передчутті чогось страшного), а також почав застосовувати різноманітні сценічні пристрої та машини.

П’єси Есхіла мало нагадували звичний нам драматичний твір: сюжетна лінія мала лише одну* перипетію, характер персонажів не змінювався протягом твору, був статіртним, головними у трагедії були ліричні та епічні пісні хору. Та саме завдяки Есхілу трагедія посіла чільне місце в суспільному житті Еллади і стала найголовнішим драматичним жанром.

ЕЯ Пригадайте, що ви знаєте про Прометея.

До якого міфічного циклу належить міф про Прометея?

ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ

Дикі Кавказькі гори, біля підніжжя яких вирує морс. Зсвсові слуги, Сила та Влада, ведуть Прометея. З ними йде похмурий Гефест. За жорстоким наказом Зевса саме він мусить прикувати свого друта Прометея до скелі. Сила знущається над титаном, гостре залізо боляче ранить його, але він мовчить і приховує свої страждання. Тяжкий стогін виривається в Прометея лише тоді, коли кати вже пішли. З Оксану прибули сюди на колісниці його доньки океапіди. Вони чули удари молота І’сфеста й стогін Прометея і співчувають покараному.

Але прокльони, які титан накликає на Зсвса й олімпійців, лякають оксанід. Прометей розповідає їм, як допоміг Зевсові перемогти в титаномахії та посісти троп на Олімпі. Зеве розподілив владу між олімпійцями, а титани, які йому допомагали, залишились обділеними. Особливо дратувало Зсвса тс, що Прометей почав захищати нсосвічсних темних людей.

Тут на колісниці до скелі примчав сам Оксан і почав умовляти Прометея скоритися Зевсові. Однак той залишився невблаганним і продовжував розповідати океані дам про свої благодіяння людям, за що його покарав Зеве. Але Прометей знає, що «Кронід (Зеве) не завжди пануватиме», бо його можуть скинути з Олімпу. Знає титап і велику таємницю, як Зеве може цього уникнути, але не хоче відкрити її жорстокому тиранові.

Раптом почувся стогін нещасної закривавленої Іо, перетвореної на корову й невпинно гнаної величезним ґедзем, посланим Герою. Вона на мить зупинилася біля Прометея і спитала його, коли скінчаться її муки. Гой сказав, що Зеве поверне їй людську подобу в Єгипті, вона народить сина, який станс родоначальником славного роду героїв, з якого вийде і той, хто звільнить самого Прометея (тобто Геракл). Тут 1о знову вкусив ґедзь, і вона помчала світ за очі. Обурений її стражданнями, Прометей крикнув Зевсові, що той позбудеться трот', і лише титан знає, як цьому запобігти.

Перед Прометеем постав Зсвсів посланець Гермес, аби вивідати таємницю: хто скине Зсвса і як цього уникнути? Він погрожує титану, але той залишається непохитним. Тоді Гермес сказав, що Зеве скине скелю разом із Прометеем у похмуру безодню, де титан страждатиме багато століть, доки Зеве знову не підніме його на землю. Щодня прилітатиме Зевсів орел і клюватиме непокірному титанові печінку. Однак і цих страшних погроз титан не злякався. 1 скеля з прикутим до неї Прометеем зі страшніш гуркотом провалилась у вічний морок.

Епісодій 1

ЕПОД

Прометей Не думайте, що то з сваволі й гордощів Мовчу я, в грудях серце розривається,

Коли погляну на оцю ганьбу свою!

Хто, як не я, новітнім божеством оцим Розподілив почесної судьби дари?

Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це,

Ось про недолю смертних ви послухайте:

То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,

Я наділив їх мудрою розважністю.

Не для докору людям це розказую.

Лише щоб силу показать дарів моїх.

Вони раніше й дивлячись не бачили

і слухавши не чули, в соннім маренні Ціле життя без просвітку блукаючи.

Не знали пі теслярства, ні підсонячних Домів із цегли, а в землі селилися,

Мов комашня моторна, десь у темряві Печер глибоких, сонцем не осяяних.

1 певної іде не було прикмети в них Для зим холодних, і весни квітучої,

І золотого літа плодоносного.

Весь труд їх був без тями. Таємничий схід 1 захід зір небесних пояснив я їм.

З усіх наук найвидатнішу винайшов Науку чисел, ще й письмен сполучення 1 творчу дав їм пам'яті, що праматір муз. і в ярма перший уярмив тварини я,

Щоб у важкій роботі, приневолені,

Людей своїми заступили спинами.

Я віжколюбних коней в колісниці впріг Забагатілих розкошів оздоблення.

Хто, як не я, для мореплавців вигадав Між хвиль летючі льпяпокрилі повози. Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я способу, Як із біди своєї увільнитися.

Хор Вже й розум губиш у ганебних муках ти! Немов поганий лікар недосвідчений.

Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,

Собі самому ліків не знаходячи.

Прометей Та вислухайте далі і здивуєтесь,

Які я мудрі винайшов умілості Й мистецтва, з них найважливіші ось які: Хто занедужав, ні пиття цілющого З трави-гойииці, ні мастей не знаючи,

Без допомога загибав лікарської,

Я їх навчив вигойні ліки змішувать,

Щоб цим перемагати всякі хворості.

Для них я різні віщування способи Установив, і перший сни я визначив,

Що справджуються; роз’яснив я значення Прикмет дорожніх, і таємних висловів, і льоту хижих, кривопазуристих птиць

Яка на добре чи на зле провісниця;

Усі пташіпті з'ясував я звичаї 1 як живе з них кожна й чим годується,

Яка в них ворожнеча і любов яка.

Я показав, якими мають нутрощі У жертви бути, щоб богам подобатись, Якими жовчі і печінок кольори.

Товстенні стегна попаливши й тельбухи Тварин жертовних, викрив передсмертними Я потаємну вмілість передбачення В огнистих знаках, ще ніким не бачених.

Цс все - від мене. Хто посміє мовити,

Що глибоко попід землею сховані Скарби залізо, мідь, срібло і золото Він па вигоду людям, а не я, знайшов?

Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає.

А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея всі в людей умілості.

Хор Про смертних не турбуйся понад міру ти.

1 не занедбуй у нещасті сам себе,

Ми певігі, що, звільнившись із кайданів цих, Ти перед Зевсом міццю не поступишся.

Прометей Всевладна Доля вирок не такий дала,

Ще безліч муки й катувань ще тисячі Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь: Безсила вмілість перед Неминучістю.

Хор А хто стерничий тої Неминучості?

Прометей Гри Мойри і всспам'ятні Крінії.

Хор Невже сам Зевс їм силою поступиться?

Промете й Йому своєї долі не уникнути.

Хор Хіба Кронід пс завжди царюватиме?

Прометей 1 Іро цс вам не дізнатись не випитуйте.

Хор Велику, видно, криєш таємницю ти.

Прометей Зверніть на інше мову, розголошувать 1 Іро цс не час, цс мушу якнайглибше я Ховати, таємниці як дотримаю,

То з мук ганебних і кайданів визволюсь.

Переклад Бориса Гена

Які дари дав Прометей людям, чого їх навчив?

Як ви розумієте вислів "безсила вмілість перед Неминучістю»? Чому слово «Неминучість» написано тут з великої літери?

Зіставте образи Прометея з міфу і трагедії Есхіла. Як ви вважаєте, митець привніс щось нове в образ титана?

Трагедія «Прометей закутий» увійшла до золотого фонду* світової літератури, а за образом тираноборця Прометея назавжди закріпився почесний епітет «вічний», і насамперед через інтерпретацію Есхіла. Основним конфліктом трагедії є протистояння нескореного титана несправедливій владі Зсвса. Вест, твір пронизаний пафосом любові до людей (філантропії). Згодом, у добу Ренесансу, цс поняття отримає нову назву гуманізм.

ЕЯ Звідки брали теми й сюжети давньогрецькі драматурги? Чи важливою за цих умов була розв'язка п’єси? На вашу думку, це було сильною чи слабкою стороною давньогрецької трагедії?

Чим образ Прометея приваблює людство протягом тисячоліть?

Ліна Костенко

Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

В країні древньої Колхіди, де п’ється радісне вино.

А я ж вважала, що це - міфи. А я ж вважала, це - давно!

В країні гордій і гористій ця скеля сива, як Софокл.

Її показують туристам, туристи дивляться в бінокль.

Тут берегів амфітеатри, і море міниться од барв.

О Прометею! Варто?! - Варто! так він сказав мені з-за хмар.

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ковбасенко