Іван Карпенко-Карий - Театр корифеїв, Сто тисяч (скорочено) читати онлайн

Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я та прізвище Іван Карпович Тобілевич) народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці (тепер с. Веселівка, Кіровоградської області) у сім’ї управителя поміщицького маєтку Карна Тобілевича вихідця із здрібнілої дворянської родини, який викупив із кріпацтва свою майбутню дружину Євдокію Садовську. Ця родина дала Україні трьох братів, відомих під псевдонімами Іван Карпепко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, і сестру Марію Садовську-Барілотгі усі вони стали відомими артистами «/гетру корифеїв¹», про який ітиметься далі.

Іван на відмінно закінчив Бобрииецьке повітове училище. Коли в Бобринці почав працювати драматичний² іурток, він почав його відвідувати й настільки захопився театральним мистецтвом, що якось подолав пішки 53 км до Єлисаветграда, щоб подивитися «Наталку Полтавку» І. Котляревського і «Отелло» В. ІІІекспіра.

1865 р. І. Карпепко-Карий разом із М. Кроиивницьким організував аматорський театральний гурток у Єлисавет-фадь За його участю були поставлені п'єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Гоголя. Найяскравіше його сценічна майстерність проявилася в п'єсах «Хазяїн». «Сто тисяч».

Помер І. Карпепко-Карий 15 вересня 1907 р. в Берліні від невиліковної хвороби. Похований за його ж заповітом біля хутора Надія (нині заповідпик-музей І. Карпеика-Ка-рого «Хутір Надія»).

¹ Корифей (я грепьк. вождь, ватажок) — той, хто досяпіуп великих успіхів, иайвизпач-тгіптий діяч у галузі пауки чи мистецтва.

^ Драматичний — театральний.

«ТЕАТР КОРИФЕЇВ»

Історія українського професійного театру розпочалася 27 жовтня 1882 р.₍ коли в Єлисаветграді М. Кроиивиинький поставив на сцені міського театру драму «Наталка Полтавка» І. Котляревського.

Розквіт театру пов'язаний з іменами братів Тобілевичів І. Кариенка-Карого, М. Садовського й П. Саксагапського; з іменами М. Кронивницького, М. Старицькога, М. Заньковецької та інших, хто був справжнім подвижником національного мистецтва.

 

Згодом театр переїхав до Києва, звідси й почалася його нова історія. Насправді не все було так добре, як хотілося, адже російський уряд (а наші землі в той час входили до складу Російської імперії) обмежував розвиток української літератури. Емський указ (1876 р.) забороняв українське друковане слово; тематика вистав звужувалася до селянського побуту; під забороною були переклади на українську п'єс зарубіжних драматургів. Тож основу репертуару «театру корифеїв» становили твори

І. Карпепка-Карого, М. Крон и вницького й М. Старицького. Слава про «театр корис|>еїв» вийшла далеко за межі України.

До речі...

 

Хутір Надія був улюбленим місцем відпочинку І. Карпенка-Карого. Коли він сюди приїжджав, то знімав із себе міський одяг, брав до рук плуга й фізично працював. Туг, на ниві, він і обідав, і ночував, уставав удосвіта й знову брався до роботи. Працю на землі вважав найефективнішими ліками від міської перевтоми.

СТО тисяч

Комедія в 4 діях ( Скорочено )

ДІЄВІ ЛЮДЕ:

Герасим Никодимович Калитка — багатий крестьянин.

11 а р а с к а — жі нка його.

Роман —синїх.

Савка — кум Герасима, крестьянин.

Ь о н а н е н т ура — копач.

ДІЯ ПЕРША

 

ЯВЛ І

У хаті яку хвилину немає нікого; входе Hе відом и й.

Hевідом и й. Нікого нема... Охо-хо-х! Трудно теперечки жить на світі. А черев чево і трудно? Через того, що багато розумних шшаставало... Усі торгують, а покупателе только глазами купують, і торговлі нема один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будет гендель^{32 33}, єжелі удастся... Попробуем!..(...)

ЯВЛ VI

Герасим і Роман.

Г ер ас и м. А ви чого тут збіглись, роботи нема, чи що?

Роман. Та я розірвав рукав... Мотря зашила.

Терас и м. А мати ж де?

Роман. Пішли до нона...

Герасим. Знайшла празігик. Іди ж до роботи, бо там роти пороззявляють та й стоятимуть. Нехай коней розпряжуть, а збрую^{34 35} зараз однеси в комору, щоб якої реміняки не порізали на батоги.

Роман. Добре. Тутжид'* якийсь питав вас і копача. {Вийшов).

Тераси м (один). Жид то діло, а копач — морока. Xy! Слава Богу, справився з ділами: совершив купчу, і земельки прибавилось. І бумага зелена, мов земля, укритая рястом!.. Ox земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця й колосуєть-ся жито і все то гроші, гроші, гроші... Кусочками, шматочками купував, а вже й у мене набралося: тепер маю двісті десятин шматочок кругленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок так-так! однієї шпанки ходить дванадцять тисяч, чотири чи п'ять гуртів випасається скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тілько біля свиней шість чоловік день при дні працює!.. І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей не зрозумію... Я сам пам’ятаю, як Жолудь купував баранців, сам їх різав, торгував миясом у різницях, а тепер багатир. Де ж воно набралося? Не і наче, як нечистим путьом! Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні нра-цюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не сниться мені, не їсться мені... Під боком живе папок Смоквинов, мотається і туди й сюди, заложив і перезаложив видко, іцо замотався: от-от продасть або й продадуть землю... Ай, кусочок же! Двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею. Що ж, копиталу не хватає... Маю п’ять тисяч, а ще треба не багато не мало п’ятнадцять тисяч! Де ти їх візьмеш? Прямо, як іржа, точить мене ця думка! Де їх взять?.. Де?.. Хіба послухать жидка, піти па одчай, купить за п’ять тисяч сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках... Мужик не дуже-το шурупає в грошах, йому як розмальована бумажка, то й гроші. Страшно тілько, щоб не влопатись... Обіщав жид сьогодня привезти напоказ. Може, це він уже й заходив. Цікаво дуже бачити фальшиві гроші.

ЯВА VU

Савка і Ге р асим.

Ca в к а. Здрастуйте, куме! Добре, що я вас дома застав.

Г ер ас и м. А навіщо ж то я вам так пильно потрібен?

Савка. Відгадайте! Шкода, не відгадаєте... Грошей позичте, куме! Карбованців із сотню, до Семена.

Герас и м. Я ж кажу, що так!.. Виходить: недовго думавши давай! Хіба у мене банк, чи що?

Савка. Та до кого ж ти і вдаришся? Жид злупе такого проценту, що ніяк не викрутишся потім.

Гер ас и м. Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай.

C а в к а. То вже лупіть краще ви, куме, та дайте.

Г ер ас и м. Нема! Хоч носа відкрути, то й десятки зайвої не витрусиш усі піддав за землю.

C а в к а. Де ж ті гроші, куме?

Герас и м. Та Господь їх знає. Я сам не раз, не два над цим думав.

C а в к а. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, і другі так саме достали... Тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво! Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості в саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей. Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя... Повірите, звав, нехай Бог простить, Гната безп’ятого! Так що ж не вийшов, тілько налякав.

Гер аси м. Цікаво! Розкажіть, будь ласка...

Савка. Знаєте, за третім разом, як я гукнув: вийди до мене, безп’ятий, я тобі в ніжки уклонюся, до смерті слугою твоїм буду!.. А він і тепер моторошно зайцем мимо мене тілько фа! аж свиснув, та хо-хо-хо! То я тікав з того місця, мало дух з мене не виперло... Прости, Господи! Дві неділі

слабів: бувало, тілько що шерхне, так увесь і затремтю, і волосся па голові підніметься. На превелику силу одшептала Гаврилиха.

Г ер а с и м. Не надіявся, куме, щоб ви такі сміливі були...

Савка. Ну, а що ж його робить, коли грошей треба день у день! От і тепер: післязавтрього строк платить Жолудю за землю, держу там у нього шматочок, а тут певистача. Договір же такий: як грошей в строк не віддам - хліб зостанеться за Жолудьом без суда. Та що там балакать! От, єй, правду вам кажу, куме: якби знав, що за цим разом дасть, знову пішов би кликать так грошей треба.

Ге р а с и м. Сміливі, сміливі ви, куме... З вами і не такі діла можна робить.

Савка. Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат.

Г ер а с и м (набік). Треба це на ус закрутить.

C а в к а. Куме! Та, може ж, таки найшлася б у вас там яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать.

Г е р а с и м. ІЦо його робить? Хіба от що: я, знаєте, сам позичив оце в Xac-келя для домашнього обіходу; тілько платю п'ять процентів у місяць. Коли дасте п'ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума.

Савка. П'ять?.. Та що маєш робить... І за це велике спасибі, давайте.

Гсрас и м. Принесіть же мені запродажню запись на воли.

C а в к а. Як? Хіба ж я вам воли продав?

Герасим. Вийде так, ніби продали... Ніби! Розумієте? А я ті самі воли віддам вам до Семена, а па Семена ви віддасте мені сто карбованців і запродажню я розірву, а як не віддасте, то я візьму воли... Так коротча справа.

C а в к а. Це добра справа!.. То й воли до вас вести, чи як?

Г е р а с и м. Ні. Ви підіть у волость, то писар знає і напише таку запродаж -піо як слід, а ви запродажню принесете мені, то я вам гроші дам.

Савка. Та візьміть, куме, векселя¹, навіщо вам ця плутанина?

Горас и м. Ні, куме, я переконався, що залродажия иадежпіше векселя...

Савка. Так... Ну, добре. То вже ж, мабуть, завтра принесу. А ви дома будете завтра?

Терасим. Дома.

Савка. Так... Прощайте. (Набік). Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя. (.Зітхає, виходить).

Гер а с и м (сам). Одважніш чоловік! До чорта ходив, і на все ніде за гро-ші, а я візьму з нього вексель. Найшов дурня! Продай воли бери гроші... не віддаси грошей давай воли, бо то ж мої, я вже їх купив, я вже не буду править грошей, а воли давай. Так надежиігае.

ЯВЛ VHl

Герасим і Невідомий.

Неві д о м и й. Здрастуйте вам!

* Вексель — борговий документ устапоплеиого державою зразка про обов'язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк.

Герасим. Здрастуй. (Набік).Той самий жид... аж мороз поза шкурою пішов. Hy що?

Неві д о м и й (опирається).А нічого...

Ге р а с и м. Приніс?

Неві до м и й. Є.

Герасим (зітхнув).Показуй.

Неві д о м и й (оглядається кругом, загляди у вікно, потім виймає гроші, усе нові, несе до столу, розклади на столі).Теперечки пізнавайте, почтеиний, де Tj^rT фальшиві, а де иастоящі?

Г е р а с и м (довго розгляди, придивляється на світ).От так штука! От так штука! Не вгадаю! (Розгляди).Не вгадаю!

Неві д о м и й (знову зизира у вікно).І ніхто не вгадає. Я присяглу па Біблію, що всякий прийме! Ето робота пєрвий сорт. Ми не робимо такой дряні. як другі... їх роблять у англичан, і англичанин їх возить, а я у нього агентом.

Г ер ас им. Hy й зроблені, ну й зроблені — прямо иастоящі. і не кажи... Як дві каплі води, всі однакові... руб — руб, три — три — однаковісінькі! Покажи ж, будь ласка, котра фальшива?

H е в і д о м и й. Оце одна руб, а це друга три.

Герасим. Оці-о? Оці? Та ти давай мені таких грошей хоч лантух прийму. Як же ти їх розбираєш?

H е в і д о м и й. Ми?.. Ето секрет. Нащо вам усе знать? Товар правиться візьміть, не правиться — не беріть. Ми не нуждаемся в покупателях; ми їх розпустили і розпускаємо, може, міліон, і всі благодарить... Ви знаєте, теперечки етіх дєнєг скрізь доволі, може, і у вас у кишені єсть такі самі.

Г ер ас и м. Hy так! Звідкіля вони у мене візьмуться? Хіба дав хто, справді? Ану, глянь. (Покивує свої гроші).

H е від ом и й (розгляди).Как нема, коли є!.. От одна трьохрубльовая, от друга... Хе-хе-хе! Ето усе нашей фабрики.

Гсрасим. Свят, свят, свят! Та ти брешеш?

Неві д о м и й. Побей меня Бої !

Герасим. Диво! От так штука! Оце, кажеш, фальшиві? Це я взяв від Жолудьова прикажчика. Виходить, їх і у Жолудя доволі є... Он як люди багатіють. Я їх помітю: надірву краї... От тілько одно мені дивно: чом же ти сам не торгуєш на ці гроші, а тілько другим наділяєш?

Невідомий. Ви все любопитнічаєте. Ну, а отчего ви не продайоте фальшивих дєнєг? Відітє, у всякого своя комерція. (...)

Г ер ас им. І то правда. (Розгляди гроші).Не надивуюсь! Настоящі, натуральні! Помітю й ці. (Надриви краї).

Невідомий, У нас порядок; фірма почтенная, товар з Лондона прямо ідьот в кожапих мішках; єжелі возьмьоте, то скажіть, сколько вам нужно, я буду телеграму пускать у Адессу, і англичанин сам вивезеть їх на нашу станцію.

Г ер ас и м. Розпалилась до них моя душа... Сто тисяч візьму!

H е від о м и й. Нехай вам Бог помагає! А коли вивезти?

Г ер ас и м. Сьогодия у пас субота... У понеділок можна?

Неві д о м и й. Можна, зачем не можна усе можна!

Гер ас и м. А ці дві бумажки ти дай мені може, я пробу зроблю: куплю на них іцо-небудь.

Невідомий. Навіщо, коли у вас свої є... А между прочім, візьміть. Так у ноиедєльпік увечері ви будете на вокзалі в тому місці, де для мужчін і для дам, — розумієте?

Ге р а с и м. Розумію.

H е від ом и й. Прощайте. (Іде). Дай вам Бог з моєї легкої руки зробиться міліонером!

Ге р а с и м. Спасибі!..

Невідомії іі виходить.

(Сам). Тепер коли б розмінять фальшиві гроші в казначействі... Самому страшно, щоб не влопаться... Хіба кума взять у компаньйони? Що ж, коли він чорта не боявся, то не побоїться казначея, щоб розмінять гроші. Кращого компаньйона, як кум, не знайти!

Входе копач.

ЯВА IX

Герасим і копач.

Г ер а с и м. От чортяка принесла цього бродягу! Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові стане... Треба його як-небудь вирядить.

Копач. Здоровенькі були! Як поживаєте, що поробляєте, кого виглядаєте? Хе-хе!

Герасим. Хоч голий,так веселий! Здрастуйте.

Копач. Поздравляю з пріобрєтєиієм земельки, дай Бог єщо столько прикупить... Безнодобная у вас вода, зараз нив; і містечко у леваді біля верби гарне. Отам би каші наварить з таранькою та попоїсти по-чумацьки... Хе-хе-хе!

Гер аси м. Мабуть, голодний, бо змаху про кашу забалакав. (...)

 

Копач. (...) Так, так, Никодимович! Скуповуйте помаленьку, скуповуйте! Єй-богу! Чого ви? Думаєте шут-кую? Які тут шутки? Хазяйствеииий мужик велике діло! Ворушіться, ворушіться! Крутіть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквипова, а там у Щербини... Пани горять, а мужички з пожару таскають... Це не пустяк! Ви як полатаєте? Вони привикли омари там, шампанське от грошики й ухнули, а там і імєиія ахнули! А ви галушечки, картопельку, кулешик, чехоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає... Гляньте навколо: Жолудь десять тисяч десятин. Чобіт п’ять тисяч десятин, Пузир три тисячі; а тут і ви помаленьку та помаленьку, прикуповуйте та прикуповуйте.

Герас и м. Що там я купив, і балакать не варт.

Копач. Одразу ж не можна! Ви візьміть прімєр із свині: от вона ходить на подвір’ї — худа, обдргаїана, а закинули ви її в саж, стали харчі кращі давать, то вона помалу й отягнеться, а там і сало наростає так і ви... Опит велікоє діло!

Г ера с и м. Спасибі! То це ви мене із свинею рівняєте?

Копач. Не в тім річі Ви не обіжайтесь це прімєр. Ви не взирайте! Помалу, помалу і у вас сала набереться доволі, тоді порівняєтесь з Чоботом, а може, і з Жолудьом... На все свій час, своє врем'я. Не можна ж зразу, у тім і прімєр. Практіка. опитность велікоє дєло. Вас вже не обманеш, ви всякого обманете, а це велікоє дєло, коли не тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш. (...)

Г ера с и м. Ox Бонавентура Бовтурович, все то добре, що ви кажете, тілько речі ваші — не гроші, за них земельки не купиш, а тут грошей, грошей, грошей треба. Ось під боком лежить земелька, а я слину ковтаю. Та яка земля? Неперенахана, ставок рибний, і з моєю межа з межею!

K о π а ч. Потрошку, потрошку — пам’ятайте мій прімєр. От ви б самі ставочок тут унизу виконали, рибу завели: лини, карасі... Нема краще, як м’ясо свинина, а риба линина. Хе-хе-хе!

Герасим. Виконаєм. Може, ви вже грошей знайшли, то позичили б па хазяйство?

K о п а ч. T це діло таке, що одразу не можна, — ще не наскочив! (...)

Г ер ас и м. Ет! Ви тілько хвалитесь... Тридцять літ шукаєте грошей, а ні-чогісенько не знайшли. (...) Що ж би ви зробили, якби гроші викопали?

Копач. Зараз би поїхав в Париж.

Герасим. Чого? IIIyn оцей показувать? Та ви ж і балакать по-їхиьому не вмієте.

К о и а ч. О, я їм скажу... Та все одно ви не зрозумієте!

Гсраси.м. Е, бачите, ви не вмієте, та вже й круть-верть.

Копач. Не вмію? Вів ля Буланже, вів ля Ельзас, аб-а Ельмані Оле куто ля фуршет!.. Оле кашон, ля номдетер, вів ля патрі!.. А що?

Гераси м. Та хто його знає що! Чую тілько, що не по-нашому лопочете.

K о π а ч. У тім сила! Ви собі думаєте, що це дурак який ходить?

Гераси м. Та хто його знає.

Копач. То-то бо й є! А я мовчу і таки свого доб'юсь... а тоді і будете руками об поли бить... Хе-хе-хе! Наука, Никодимович, наука! Можна пожаліть, що ви сипа ие вчили, а я б коло нього був іюзанявся, і він би знав французького язика не хуже мене, для того є самоучитель Марго й другі книги.

Завіса

Герасим Калитка цікавиться, чи не знає копач багатої дівчини для його сина Романа. Той радить сходити на оглядини до Пузиря, у нього саме «дві дочки на возрасти.

1.    Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого А Кропивницький

Б Саксаганський В Садовський Г Тобілевич

2.    Установіть відповідність.

Дійова особа	Соціальний (родинний) статус
1    Роман 2    Савка 3    Гершко 4    Бонавентура	А кум Герасима, крестьянин Б багатий крестьянин В син Герасима Г фактор Д копач

3. Установіть відповідність.

Репліка	Дійова особа
1    Глянеш навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар... іколосуєть-ся жито — і все то гроші, гроші, гроші... 2    От і тепер: післязавтрього строк платить Жолудю за землю, держу там у нього шматочок, а тут не вистача. 3    Прощайте. Дай вам Бог з моєї легкої руки зробиться міліонером! 4    Нема краще, як м ’ясо свинина, а риба линина. Xe-хе-хе!	А Герасим Калитка Б Бонавентура В Невідомий Г Роман Д Савка

4.    Який факт з дитинства І. Карпенка-Карого свідчить про його великий потяг до театру?

5.    Що ви знаєте про «театр корифеїв» і його засновників?

6.    Де відбуваються події першої дії твору?

7.    Прочитайте монолог Герасима Калитки (ява VI) і дайте йому характеристику.

8.    Чи рівними, на вашу думку, є куми Герасим і Савка? З чого це видно?

9.    Чи є в першій дії твору хоча б один позитивний герой? Якщо так, то хто це?

10.    Чому Герасим Калитка пішов на сумнівну й ризиковану справу — купівлю фальшивих грошей?

11.    Прочитайте за ролями діалог Герасима Калитки й копача (ява IX).

12.    Проведіть мовне дослідження. Випишіть по одній репліці Герасима Калитки, Невідомого, копача й Савки, у якій слова героїв промовисто свідчать про рівень їхньої освіти й культури. ³⁶

Теорія літератури

Драматичний твір

Драматичний твір ви вже читали в 5 класі — це була казка в чотирьох картинах О. Олеся «Микита Кожум’яка». Пропонуємо вам згадати особливості драматичних творів і поглибити знання про них.

Згадаймо, що художні твори поділяють на три літературні роди: лірику, епос і драму. Коли ведуть розмову про драму, то в уяві виникає аналогія з театром. Чому? Тому що драматичні твори пишуть для постановки на театральній сцені. Розгляньте таблицю.

Літературний рід	Драма
Літературний жанр	комедія	трагедія	власне драма

Як бачите, драма може вживатися в ширшому значенні як літературний рід, і у вужчому — як літературний жанр.

Драматичний твір — це літературний твір, побудований на основі дії персонажів і їх висловлювань у діалогах, монологах, полілогах. Поведінка героїв часто зазначена в ремарках, наприклад: «виходить», «довго розгляде, озирається на світ», «показує свої гроші».

Ремарка (з фр. спостерігати, відмічати) — авторські пояснення в драматичному творі щодо умов і часу дії, зовнішнього вигляду, жестів, міміки дійових осіб. Саме в ремарках міститься авторська характеристика й оцінка подій і героїв.

Героїв (персонажів) догматичних творів називають дійовими особами. Перелік дійових осіб зазвичай автор ставить на початку твору, зазначаючи його родинний чи соціальний статус: Параска — жінка його; Бонавентура — копач...

Сюжет драматичного твору має такі самі елементи, як і епічний: експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв'язка. Окрім учинків персонажів, у драматичному творі важлива внутрішня дія — зіткнення поглядів, ідей і життєвих позицій, виражених через діалоги. Саме на гострому конфлікті вибудовується драматичний твір.

Конфлікт (з латин, зіткнення, боротьба) — зіткнення, боротьба протилежних поглядів; серйозне непорозуміння, суперечка.

Мова дійових осіб є основним зображальним засобом драматичного твору, адже в їхніх репліках виявляються риси характеру й душевний стан.

Які ж композиційні особливості драматичних творів? Такі твори складаються з кількох великих частин — дій (або актів). Дія, у свою чергу, поділяється на яви (або сцени, картини) — частини драматичного твору, пов’язані з появою на сцені або виходом з неї дійових осіб.

З таблиці видно, що драматичні твори бувають трьох основних жанів: комедія, трагедія та власне драма.

Комедія (з грецьк. пісня, весела процесія) — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири відображається смішне, висміюються негативні явища й риси людського характеру.

Трагедія — драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, яка прагне максимально реалізувати свій творчий потенціал,

з неможливістю його втілення в життя. Часто, потрапивши в безвихідь, герой трагедії гине.

Трагікомедія — різновид комедії; драматичний твір, у якому поєднуються ознаки комедії та трагедії; під час комедійного конфлікту відбуваються трагічні події.

Літературознавці визначають жанр п’єси І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» як сатиричну трагікомедію характерів, бо в ній висміюється жадоба до збагачення, яка є

визначальною рисою вдачі Герасима Калитки.

Хоч драматичні твори й призначені здебільшого для постановки на сцені, проте їх

використовують і для читання.

ДІЯ ДРУГА

(...)

ЯВА II

Ге р а с и м (за коном*): Вставайте ж, вставайте! Не мніться. Чепіга^{37 38} зайшла, пора скотину порать.

Копач. Еге! Герасим вже но хазяйству гасає — невсипущий.

Входе Герасим.

Герае и м. О, і ви вже встали? Чого так рано? Полежали 6 ще.

К о и а ч. Не спиться. Почув, що ви встали, та й я піднявся. А знаєте, що я придумав?

Г ер ас и м. А що?

Kо її ач. Ви 6 зробили калакольчик у ту хату... Тут вірьовка над ліжком. От прокинулись, пора вставать зараз: дзінь, дзінь, дзінь; сам ще лежиш, а там встають.

Герасим. Та це чортзна-що! Я буду лежать, то всі будуть лежать. (Заглядау двері). Чи не поснули знову, щось тихо в тій хаті? От вам і дзвінок, і вигадає ж, скажи на милость. Any, ану!

K о її а ч. Оце саме добра пора копать: не душно, холодком можна Бог знає скільки викопать. Воно ще рано, тілько на світ благословиться.

Герасим. Та де воно вам рано? Вони надолужать: то вмиваннячком, то взувапнячком, або як почнуть Богу молиться, то й сонце зійде. Хоч би ж молилось, а то стоїть, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи. Вже ж я їм і Отчеиаша даю. Як затоплю то зараз і на землі. (Одчиня двері навстіж і стоїть на дверях). Кажете рано, уже світ білий, кури піднімаються. Так і хазяйство проспиш! Стара, а стара! Параско, йора до коров, чого ви там миєтесь? Ану, ану! Хлопці, гайда з хати! Тілько коти в таку пору сидять у хаті на печі, а робітники та собаки надворі повинні буть. Це хто вийшов? Клим! Ти що ото несеш під пахвою? А йди сюди, я полапаю.

Входе Клим.

ЯВА III Ті ж і К л и м.

К л и м. Що? Хліба взяв окраєць поки до обіда, то їсти захочеться.

Г ер ас и м. І тобі не гріх? Неділя свята, а ти пі світ ні зоря вже її жереш! Не пропадеш, як до обіда попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад. Стара, Параско!

ЯВА IV

Ті ж і 11 а р а с к а.

Параска (на дверях, :і дійницею в руках). Чого ти ґвалтуєш?

Г е р а с и м. Що це в тебе за порядки? Диви! Хто хоче, той і бере без спросу, мабуть, та хліба не запираєш?

Параска. Оце вигадав! Де ж таки, щоб хліб був незапертий, нехай Бог милує, все заперто.

Г ер ас им. Один візьме, другий візьме так і хліба не настачиш! Де ти взяв хліб?

К л и м. Та я ще вчора за вечерею заховав окраєць.

Г ер ас и м. Чуєш, Параско? Хліб крадуть у тебе з-під носа, гарна хазяйка! Чого ж Мотря глядить?

Параска. Ну, а що ж я зроблю, коли хватають, як на зарванській вулиці? Чи чуєш, Мотре, вже хліб крадуть, скоро самим нічого буде їсти... (Пішла).

Г ера с и м. Це так, це так! Однеси зараз назад — фіх у неділю снідать.

К л и м. Якби я спав у неділю, то й не снідав би, а то з цієї нори до обіду на ногах, не ївши, охлянеш.

Г ер ас и м. Бійся Бога! Хіба ти з’їси до обіда півхліба?

К л и м. Атож! Бога треба бояться, щоб не з’їсти до обіда півхліба.

Гер аси м. Одріж собі скибку, подавись ти нею, а то однеси назад.

Кл им. Поживишся скибкою, як собака мухою. (Пішов).

Гер аси м (до Копача). Така зїжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієїп оглянуться вже з’їли. Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають.

Копач. Сарана.

Гер ас и м. Гірш! Повірите, що у них тілько й думка - як би до сніданку; а після сніданку все погляда на сонце коли б скоріше обідать. Чи воно таке ненажерливе, чи Господь його знає! По обіді: сюди тень, туди тень давай полуднувать, та ще коли б хоч їли скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть! Він собі чавкає, а сонце не стоїть, котиться наниз; йому ж того тілько й треба, аби мерщій до вечері.

Конач. Хе-хе-хе! Ви опит великий в цім ділі маєте.

Герасим. Та ні. ви тс візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того, як обернуться, щоб земельки прикупить; та за думками й не їсться тобі, і не спиться тобі... Мене вже ці думки зовсім ізсуишли... До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе! А вони до того байдужі, тілько й думають: їсти і спать — і жеруть, і жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві.

K о π а ч (зітхнувши).Щасливі люде... Я й сам від думок не сплю. (...)

У розмові з Герасимом Бонавентура розповідає про свої марення, мрії про знайдений і викопаний скарб.

ЯВЛ V

Ті ж і Роман.

Роман висловлює батькові незадоволення своєю поїздкою до Пузиря, особливо з Бонавентурою.

Герасим. Що це кума і досі нема за грішми? Цілу ніч не спав, все міркував і таки став па одній думці: побалакать з кумом і, коли згодиться, послать його в город розмінять гроші. (Запирає двері, виймає гроші й розглядає).Прямо як настоящі, і не пізнав би, коли б не понадривав сам краї, а все-таки береженого Бог береже треба розмінять у казначействі.

Стук.

Чи не KVM?

,’іа дверима голос Параски: «Та відчини-бо!»

Жінка. І чого її чортяка несе? (Одмики двері).

ЯВЛ VI

Герасим і Параска.

Параска. Що ти затіваєш, скажи на милость Божу?

Гер аси м (злякано).А ти почім знаєш?.. А тобі яке діло?

Параска. Хоч би ж сказав, пораявся...

Герасим. Звідкіля вона довідалась?І Знай свою діжу, а у мої діла носа не тикай!.. Іди собі, іди, не заважай мені думать.

Параска. Та ти па старість щодня дурніший робишся.

Ге р а с и м. Ей, Параско!

Параска. Чого там Параско?

Герас и м. Не чіпляйся! У мене в шанці більше розуму, ніж у тебе в голові.

Параска. Та з великого розуму в дурний заходиш! Що це ти затіяв женить Романа на Пузирівпі?

Герасим. A-а! То ти про це? (Набік).Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло. Hy так що ж? Тобі яке діло?

Параска. Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. Сам казав, що будеш її сватать; діти полюбились, я до неї привикла, вона до мене; дівка красива, здорова, зна всі порядки: коло птиці, коло свиней, коло корів одно слово, хазяйка біля всього; у хаті, як у кімнаті; я вже нездужаю, а против неї, скілько їх у нас не було, піхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять, не нахваляться.

Г е р а с и м. Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми.

П а р а с к а. Візьмеш в обидві жмені.

Г ер ас и м. Іди собі, не заважай мені думать.

Параска. Нехай же тілько Роман жениться на Пузирі в ні — не буде їй пресвітлої години: я її заїм.

Герасим. Про мене, хоч цілком з начинням ковтни її, мені аби гроші. Іди собі, Параско, від мене. Тут думок, як піску в морі, а ти з чортзна-чим причепилась.

П араска. Які там думки, чом же ти не пораєшся зо мною?

Гераси м. Не з твоєю головою мене вчить... Іди собі.

Параска. Tьфу! на твою дурну голову.

Гераси м. Я тебе як плюну!.. (Заміряється її вдарить).

Входе C а в к а.

ЯВЛ VII Ті ж і Савка.

C а в к а. Здрастуйте, з неділею будьте здорові!

Герас и м. Спасибі, будьте і ви здорові.

C а в к а. А ви зі старою, як сизі голуби, і досі вуркочете?

Г ер ас и м. Еге!.. Нема нікого, то ми собі удвох...

Савка. Нагадали молодощі і вуркотали?

Гераси м. Іди, Парасю, но своєму ділу, а у нас своє.

Параска. Бодай ти пропав! (Вийшла).

C а в к а. Бач «Парасю». Любо й слухать, то все достатки роблять. А ми зі старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар! Оце й зараз посварились: виряджав її до церкви, а вона її напосіла: у других, каже, фургони, любо глянуть, а я па возі: який ти хазяїн, каже. Така мене злість взяла, що мало-мало не потяг віжками, а все гроші...

Г ер ас и м. Я, слава Богу, і фургони маю, та моя стара не хоче їздить. Каже, нотрудюсь пішечком для Божого храму, а скотинка нехай одпочине.

Савка. От через те вам і Бог дає! Охо-хо-х! Приніс же я запродажшо... А Роман куди збирається їхать?

Герас и м (лічить гроші). Хочу свинку і кнур ця купить у Пузиря хвалять завод... (Перелічивши, Мне другий раз). Що то гроші, куме! Свині завідські, копі завідські, вівці завідські... (Дає гроші).

Савка. І де вони набрали таку силу гропіви? Вже, куме, хоч ви мені що хочете кажіть, а я а паю, що більше нігде було достать грошей, тілько од нечистого. їх дід, кажуть, знався з нечистим, він як умирав, то доти не вмер, поки стелю не розібрали. {Хоча гроші).

Герасим. То було колись. А тепер, куме, такі люде попаставали, що чорт, не при хаті згадуючи, боїться і носа показать між них. Так, хіба зведе дурну дівку з чужим чоловіком, поскоромить яку непутящу молодицю з недолітком, посварить батька із сином, зведе на бійку приятелів, а щоб він узяв у розумного чоловіка душу і за це дав йому грошей? Шкода: і душі не візьме, і грошей не дасть, бо чоловік його обмане... Тілько вдариться до доброго аблаката, то той таку машину підведе, що в чорта очі па роги повилазять. Ні, куме, тепер не ті часи... (Таїнствено). Люде самі уміють робить гроші краще від чорта.

C а в к а. Тобто фальшиві?

Терас и м (озирається, запара двері). Еге. Та ще й які гроші. У вік вічний не розбереш, чи вони фальшиві, чи вони настоящі.

Савка. Не віриться мені, щоб такі гроші були. Я пам'ятаю, як один панок наробив фальшивих грошей, аж з Варшави привозив майстрів, а тілько випустив, зараз і піймався.

Герасим. Ну, а якби були такі гроші, що всяке прийме, то ви б згодились достать таких I^-Ponieft?

Савка. Я? З охотою. Коли люде багатіють, то чом же нам не попробувать щастя... Надокучили прокляті злидні!.. Тілько горе моє грошей нема; а без грошей же не достанеш і фальшивих бумажок. Та й де вони є отакі, як це ви кажете?

Гер аси м. Є... є... куме... Та ви зараз від мене прийняли на десять рублів фальшивих бумажок.

Савка (витяги гроші з кишені). Що це ви, куме... Господь з вами! Мені так страшно стало, як тоді, коли ходив викликать без и'я того... (Розгляди). Де ж вони тут? Де ви на глум мене піднімаєте?.. Гроші всі натуральні, як є!

Г ер ас и м. Отже, побий мене Бог, меж ними є фальшиві, і таких грошей можна купить скільки хочеш... Пристанете в компанію? Купимо сто тисяч.

C а в к а. Стривайте, куме, помовчіть, нехай я опам'ятаюсь, бо з мене мало дух не випре... Сто тисяч! (Тре голову, потім тяжко зітхає). Ні... куме, може, ви жартуєте зо мною?

Гер аси м. Не до жартів мені, куме, самому. Бодай я завтра сонця не побачив, коли жартую!

Ca в к а. Покажіть же мені, котра настояща, а котрі фальшиві.

Г е р а с и м. Угадайте самі.

C а в к а (розглядає). Не вгадаю.

Ге р а с и м. Оце вони! Hy як таких грошей не купить? (Вийми з пачки три бумажки по три і одну рубльовку).

C а в к а. Ніколи у світі б не подумав, що це фальшиві.

Гер аси м. Отже, незважаючи на те, що гроші зроблені дуже добре, все-таки перше, ніж купить таку суму, їдьте ви, куме, хоч зараз в казначейство й розміняйте ці гроші; як казначей прийме, то всяке прийме...

Савка. А як казначей не прийме та протокола вроблять, га?

Г ер ас и м. Е, куме, ви чорта не боялись, а протокола боїтесь.

C а в к а. То-то бо й є, що чорт нс такий страшний, як його малюють, а протокол...

Герасим. Дурниця! Скажете, що ви продали незнакомому чоловікові воли і між іншими грішми взяли й ці. а я посвідчу, що іменно так. то й край.

Ca в к а. Добре, їду! Тілько договір краще грошей! Скілько ви мені дасте, як купите?

Г є р а с и м. А скілько хочете?

Ca в к а. Скілько? Від кожної тисячі, що купите, мені сто карбованців.

Ге р а с и м. Багато буде. Я ж таки буду гроші свої крівні терять, а ви тілько поміч мені дасте. Візьміть п’ятдесят від тисячі.

Ca в к а. Ні, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за віщо.

Герас и м. А, нехай буде по-вашому. Отоді, куме, заживем, га?

C а в к а. Заживем! Об землю злидні, а розторгувавшись, ще прикупимо... А тим часом гаяться нічого: давайте мені цих безбілетних окрімио, а замість їх дайте настоящих десять.

Обмінюють гроші.

Може, і це такі? Хе-хе-хе!

Г е р а с и м. Ні, більше десятки нема.

C а в к а. Прощайте, зараз їду до Жолудя, а звідтіля в город. (Пішов).

Герасим. Нехай вам Бог помагає і щастить на добреє діло... Якась полегкість на серці, і наче душа моя почуває удачу. Коли б Господь поміг, тоді земелька Смоквинова наша! (...)

Мотря дізнається про мету поїздки Романа до Пузиря. Між ними виникає сварка, у кінці якої хлопець остаточно вирішує: «Оце дівка!.. Оце жінка — сама за косарем зв’яже! Та хоч би батько цапа скакав, а п таки женюсь на Мотрі*.

ЯВЛ XI

Герасим і Параска.

Параска. Звели і нам коней запрягти.

Герасим. Навіщо?

П а р а с к а. У церкву поїду з Мотрею.

Тераси м. Ще що вигадай! До церкви можна й пішки піти, тут недалеко три верстви.

Параска. Туди три та назад три, то вже шість.

Г ер ас и м. Люде в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для Божого дому й шість верстов ай-ай-ай, а ще й богомольна! Важко вже тобі пішки піти до Божого дому шість верстов... Худобу ганять в вразник гріх. Блажен чоловік, іже скотину милує.

Параска. Що ж, тобі більше коней жаль, ніж жінки?

Гер ас и м. Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-Божому і не по-ха-зяйськи.

Параска. Та й я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю не покладаю-чи рук.

Герасим. То ти, а то — коняка... Ти собі робиш, а коняка тобі. Та й знову робота до роботи не приходиться. Хіба ти борону або плуга тягаєш? От якби ви вдвох з Мотрею крумера попотягали — то інша річ... Не дам коней. Пожалій скотину раз, вона тобі нослуже десять раз... Іди пішки, Господь прийме твої труди і дасть тобі здоров’я.

Парас ка. Та чи ти ж з розумом? Всяке знає, що ми хазяїни неабиякі, а я буду тьопаться стільки світу пішки до церкви.

Герасим. Ото-то бо й є, що хазяїни, і кожний скаже, що це но-хазяй-ськи: скотинка одлочива, а хазяйка пішки. Іди, іди, Параско, пішки. Бог прийме твої труди... а коні одпочинуть — завтра робота...

Параска. Сором людям в очі дивиться! Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люде з церкви, а ми в церкву.

Ге р ас и м. Не мніться, то поспієте і па херувими... а коней гріх ганять у неділю.

Параска. А бодай ти пропав зі своїми кіньми разом.

Г ер ас и м. Параско! Не лайся, щоб я, часом, ради неділі не дав тобі по потилиці.

П а р а с к а. Бий, бодай тобі руки посохли! І ззамолоду із синяків не виходила, бий і па старість! У! Харциз коняку жаліє, а жінку бити збирається. T ьфу!

Г є р а с и м. От же вдарю!

П а р а с к а. Бий, бий, я не тікаю!

Г ер ас и м. Ax ти ж відьма чортова, то ти оце мене дратувать заходилась, тії я... (Кидається на Параску, хватає за очіпок).

Входе копач. Калитка іtf.iye Hapac к у.

ЯВА XII

Копач, Калитка і Параска.

Копач (заміча поцілунок). Старики емпе-амуреї Ха-ха-ха! За щупом я сюда вернувся. {Бере щуп). І на амури здесь наткнулся! Собственний експромт! Адьє! Оставляю вас в пріятпом тет-а-тет. Ха-ха-ха!

Заві е а

1. Слова Ви чорта не боялися, а протокола боїтесь Герасим Калитка адресує А Бонавентурі Б Романові В Жолудю Г Савці

4.    Для чого призначені драматичні твори? Поміркуйте, чому театри називають драматичними.

5.    Що таке драматичний твір? Назвіть його ознаки.

6.    Що таке трагікомедія? Що в неї спільного й відмінного з комедією та трагедією?

7.    Знайдіть і випишіть приклади ремарок у другій частині трагікомедії. Яку роль вони відіграють?

8.    Прокоментуйте стосунки Герасима Калитки та його дружини Параски. З чого видно, що він грає на публіку, удаючи повагу й любов до своєї дружини?

9.    У чому виявилася скупість Герасима Калитки?

10.    Знайдіть і прочитайте комічні епізоди в другій дії трагікомедії.

11.    Доведіть на конкретному прикладі з тексту твору, що мова дійових осіб є яскравим виражальним засобом.

12.    Розіграйте діалог між Герасимом і Параскою (ява XI).

Прочитайте трагікомедію І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» до кінця. Випишіть не зрозумілі для вас слова.

ДІЯ ТРЕТЯ

Декорація та ж.

ЯВА І

Герасим одягнутим лежить на лаві, снить; а потім Роман.

Г ер ас и м (сонний, бормоче). Став рибний! Риба все линина... лини, ка-

і... (Стогне).

Входить Роман.

Роман. Ого, батько сплять і досі. Що за знак? Чи не випили, буває, вчора? Тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть пить. Від своєї, кажуть, у грудях пухне. Навідаюсь потім, вчора приїхав пізно і не бачився ще з батьком. (Виходе).

Герасим {сонний, бормоче, так буча в кошмарі). Ва-ва-ва! О-о-о-ші! Го-ом, го-ом! {Балака ясніше). Кругом, кругом усе моє. {Спить тихо, потім знову так саме). Е-е-а-ам, а-а-ам. {Говоре хутко). Не дам, не дам, не дам! {Стогне). У-у-у! {Схоплюється). Господи, помилуй! {Оглядається кругом). Спав... Тьфу! Снилось, що кум гроші однімав. {Витира піт). Аж упрів, так боровся, не давав. А робітники, мабуть, сплять. {Біжить до дверей. одчиняє і кричить). Хлопці, вставайте! Чепіга зайшла.

ЯВА II

Входе Роман.

Роман. Де там чепіга, вже сонце зійшло, давно всі на роботі.

Ге р ас и м. Ото диви, як заснув! Побудив усіх, а сам тілько при курнув і до цієї нори проспав. А ти ж чого це дома?

Роман. Підстовба¹ зламалась, та я заніс до коваля, а поки зварить зайшов додому.

Герас: и м. Чорт на вас настачить, катюги, залізо ламають! Чого ти так запізнився, мабуть, упівпочі приїхав від Пузирів?

P о м а її. Та задержали.

Герасим. Ну-ну, розказуй: як приймали, чим частували? Чи уподобались дівчата? Га?

Ром а її. У них були гості: пани якісь, офіцери.

Герасим. Хе-хе-хе! І ти рядом з панами, з офіцерами? Он куди Калитка заліз! Що то гроші!

Ром а її. Та мене, тату, у горниці² і не кликали, я на кухні й обідав.

Ге рас и м. Оце гарно... А сто чортів їх матері хазяйського сина і в хату не закликали! Ну, а Бонавентура ж що?

Роман. Бодай той Бонавентура сказився! Тілько під’їхав під крильце, а він зараз зіскочив з фургона й почав кумедію приставлять: вірші читає, по-турецькому, чи що, балака. Люде аж за животи беруться та регочуть, а він рад, що па посміх здався, та ще гірше! Тут вийшов і Пузир. Тож регоче і закликає його в хату. Бонавентура, показуючи на мене, каже: «Кличте ж і його, це Калит-чии син хазяїн гарний»... А Пузир одказує: «Голяк масті, чирва світить!³

* Підстовба (діал.) — деталь плуга.

^ Горниця (роям.) — гарно прибрала кімната.

³ Голяк масті, чирва світить' — каламбур із термінів, що стосується гри η карти: голяк — убога людина, масть — один із чотирьох розрядів у колоді карт, чирва — масть у картах — червоне серце; тут обралпо: бідпякові скрізь невдача.

Нехай. — каже, — розпряга коні та йде у застольну¹, там і пообідає, у мене гості не такі, щоб рядом його посадить».

Г ер ас и м. Ax ти ж погань! Мужва репала! Давно лизала панам руки, за верству шапку скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! Ax ти ж Пузир з горохом! Та я як позичав князеві гроші, то рядом сидів... Чого ж ти там зостався? Було б круть — і додому.

Роман. Ждав Бонавснтури, думав свиней купить... Свині завідські, ост-роухі, гарні свині, я бачив.

Герасим. Та нехай їм чорт з їх завідськими свинями, коли воші самі гірш свиней.

P о м а н. Бачив я й дочок Пузиревих ходили з охвицерами на проходку. Одягнені по-панячи й ходять з вихилясами — и а стоящ і панночки.

Г ер а сим. Чортзна-що. покручі! Роботи з неї ніякої, знаю я: все подай, все прийми, від дзеркала вірьовкою не відтягнеш, надвір — не то зимою, а й літом виходе тілько па шпацір! На біса нам білоручки, дармоїди... Стривай лишень, хтось, либонь, під'їхав. (Біжить до вікна). Чи не кум Савка вернувся? І ноги затрусились. Іди но своєму ділу.

Роман вийшов.

Ой Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а замість вас Калитку розіпре грошвою... Отоді я вам покажу, як хазяйнувать! Я не буду панувать, пі! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьохтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю. Ідеш день    чия земля? Калитчина!

їдеш два чия земля? Калитчина! їдеш три    чия земля? Калитчина!

Диханіє спирає... А скотини, а овець розведу — земля під товаром буде стогнать! Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!

Входе Герні ко, одягнений чисто, ію-городському.

ЯВ/1 ПІ

Герні ко і Герасим.

Гер пі ко. Здрастуйте, Герасим Никодимович!

Г ер ас им. Знову жид!.. А ти звідкіля знаєш, що мене звуть Герасим та ще й Никодимович?

Гер ні ко. Хто ж не знає такого хазяїна... Всі знають.

Ге р а с и м. Невже всі? {Набік). От тобі й чирва світить. (До Гвршка). А вас як звуть?

Гер ні к о. Григорій Мойсєєвич. (...)

Гер ас и м. А чого ж ти приїхав до мене?

Гер пі к о. Єсть гендель хотітє купить землю?

Гер ас и м. Оце спитав! Та чи єсть же на світі такий чоловік, щоб не хотів землі купить? Тут під боком межа з межею Смоквинова земля: неперена-

¹ Sacmnsihiifi — місце для прислуги.

хана, ставок рибний — а! Та все лини та карасі — можна грошики лупить у городі.

Г ер пі ко. Ну, і ви хочете покупать цю землю?

Гер ас и м. Ox₁ хочу, голубчику, хочу! І вдень, і вночі тілько про це й думаю... Одна біда — грошей не вистача.

Гер їй ко. Я можу вам помогать покупать землю Смоквинова.

Г е р а с и м. Я к? Грошей даси?

Гер пі к о. Зачим гроші? Ми грошей не маємо, ми із розумом живемо.

Гераси м. Як грошей нема, то й розуму Біг дасть.

Гершко. Помиляєтесь, Герасим Никодимович, не так: як розум є будуть гроші! Хе-хе-хе!

Гераси м. А може, так. Ну, показуй же твій розум.

Гер їй ко. Ізвольте, з нашим удовольствієм: Смоквииов позичає на улуч-шеніє хазяйства п'ять тисяч! Хе-хе-хе! Яке там улучшепіє? Пхі! Между иро-чево, миє досконально звєсно, що він уже п’ять імєііієв проїв. Ну, добре, нехай собі їсть!.. Він любе смачно їсти, а ви любите землю... Давайте йому п’ять тисячов під закладну, візьміть добрі проценти і земля буде ваша.

Гераси м. Яким побитом?

Гер їй ко. А скудова вій візьме заплатить долг, га? Скудова, я вас питаю? Земля заложена і перезаложена ув банк, прийде строк платить її будуть продавать з аукціону, тоді ви приймете на себе банк — і земля ваша.

Гераси м. Це виходить, я йому не позичу, а дам завдаток на землю і ще й процент візьму?

Гер їй ко. Зараз видко комерчеську голову, з вами легко діло мать.

Герасим (про себе). Що ж його робить? Два діла збіглось докупи... Кума ще нема... Голова тріщить! (До Гершка). Треба подумать.

Гер їй ко. Ви довго не думайте, бо до Смоквинова уже приїздив фактор купувать землю... (...)

Калитка торгується з Гершком, який пропонує за факторську послугу п’ятдесят карбованців спочатку й після закінчення справи — ще п'ятдесят. Герасим обурюється.

Гер ні ко. Наш заробіток у год раз, треба пользоваться. (Встав). Не дасте ви, дасть Жолудь. Разлі міиє не всьо равно аби гроші.

Г ер ас и м. Аби гроші... Правда. Візьміть же тепер двадцять п’ять, а решту як діло скінчиться, бо, єй, нема при собі! Хоч гарячим залізом печіть, не можу зараз більше дать.

Гер ш ко. Ну, край. Давайте гроші, зараз поїду.

Герасим (шука). Отак! Тілько двадцять і знайшов... Зділайте милость, візьміть двадцять, а решту потім, за мною не пропаде.

Гершко. Hy що робить?.. Нічого з вами робить, давайте. (Бере гроші). Теперечки поїду прямо до Смоквинова. Ну, прощайте. Так через депь-два?

Ге р а с и м. Найбільше, як через три.

Жид вийшов.

ЯВ/1 rv

Г ер ас и м (сам). От збіглися діла докупи... Упустить землю Смоквиио-ва, та ще у такі лапи, як у Жолудя, гріх смертельний, все одно, що посиротить свою землю па віки вічні, бо від Жолудя вже не поживишся. А тут знову, як його упустить случай: дать п'ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п'ять — сто тисяч! Господи! Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді я й Гершка обманю, на біса мені його факторство здалося? Сам куплю у Смоквинова землю. Аби тілько гроші. А кума нема. А Господи, чого він бариться? Ну, що як кума арештували? От тобі й сто тисяч.

Входе C а н к а.

Кум! Слава Богу, діждався... думав умру. Що?..

ЯВЛ V

Сайка і Герасим.

Савка розповідає Герасимов!, як він обмінював так звані фальшиві гроші на справжні: спочатку в трактирі в Кукленчихи, потім у Лошкаря в казначействі.

Ге р а с и м (цілує). Сьогодня увечері у нас буде сто тисяч!

C а в к а. А у мене тілько десять!

Ге р а с и м. Куме! Я подарую вам ті сто рублів! (Вийми запродаж,ню і риє). От вам запродажия! Погуляймо ж трохи, а увечері, куме, як смеркне, на вокзал... А знаєте, треба щось видумать, яку-пебудь причину нашій гульні щоб не догадались, бува. Я ніколи не гуляю, щоб ие було підозріння. А от що: засватаю я Романа на Мотрі от і буде причина нашій гульні. (Гука). Параско! Мотря! Роман! А ідіть сюди!

ЯВА VI

Ті ж, M с» т р я, 11 а р а с к а й P о м а н.

Г е р а с и м. Вин и й, стара.

Параска. Що це з ним? (П'є). Будьте здорові!

Г ер ас и м. O біди в Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Мотре, підеш за Романа?

Мотря. Атож!

Гер аси м. Стара, що ти скажеш?

Параска. Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать.

Г с р а с и м. А ти, Романе?

Роман. Спасибі вам, тату, шо ви уважили мою просьбу.

Г є р а с и м. А ви, куме?

C а в к а. Я? (Співає).

Ой куме, куме, добра горілка Вип’ємо, куме, ще й з понеділка!

Ге р а с и м. Підтягуйте!

Ca в к а. Складемось, куме, грошей по сорок —

Вип’ємо, куме, ще й у вівторок.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Роман спілкується з Мотрею. Він потрапляє в комічну ситуацію, коли хотів поцілувати Мотрю, а виявилося, що це Гершко, якому здається, що на нього напали розбійники. Параска дивується зміні настроїв чоловіка, його незрозумілій веселості. Мотря теж здивована змінами в діях Калитки.

ЯВЛ VIl

Входе тихо Г ер а с и м, а за ним C а в к а, несе на плечах здоровий мішок з кожі.

Ге р а с и м. Ідіть же ви, куме, розпряжіть коней і поставте їх біля фургона.

C а в к а. Ходім удвох.

Г ер ас и м. От тобі й маєш!.. А хто ж буде біля грошей?

C а в к а. Хіба ж їх хто візьме тут?

Ге р а с и м. Е, куме, на гріх майстра нема! Краще я тут посидю береженого й Бог береже.

Савка. І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. {Вийшов).

ЯВЛ VIII

Гераси м сам. Світить свічку, засвітив, поставив, глянув на мішок, поцілував йот.

Герасим. Отепер Пузир нехай скаже: голяк масті, чирва світить! Ще поміряємось хто голяк. Він думає, що дуже розумний. Ні, братіку, потягайся ще зо мною. Хе-хе-хе! Я не то що, я й жида сьогодпя обманив; поки мішок розшили дзвінок, він вийняв пачку, глянув я на неї — гроші... всередині колотиться, а сам думаю, як би його обманить; другий дзвінок жид зашамотався, бере мішок, не дає... «Давай гроші», каже. Слово за слово, а тут третій; я тоді йому тиць замість п’ятьох та тілько три тисячі. Ха-ха-ха! Отак ушквар! А він, не лічивши, прямо в вагон. (...)

ЯВЛ X

Гераси м, а потім C а в к а.

Г е р а с и м. От цікаве бісове насіння, так і загляда, а жидом перелякала на смерть... Жолудь землю перекуповує!.. Ха-ха-ха! Завтра чуть світ однесу йому гроші, переплати» по десять рублів па десятині, а не попусти), щоб Жолудь купив.

Входе C а в к а.

Савка. Ну, куме, нігде нічичирк! Давайте мені моє, та, поки глуха північ, я собі піду.

Гераси м. Куме, де ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові.

C а в к а. Ні, так не буде! Я знайду, де своє сховать, а ви ховайте своє.

Г ер ас и м. Візьміть собі яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год.

Савка. Куме!.. Давайте моє мені... З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю вас добре, бачу, куди ви гнете, але гляньте сюди! (Вийма ніж з-за халяви). Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам і амінь, коли почнете крутить.

Ге р а с и м (вийма з-за халяви ніж). А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тілько, знаєте, це все чортзна-що! (Хоча ножа). Це я для дороги мав... здіймайте лиш свиту, закривайте вікно, та будемо ділиться...

Закривають вікна свитами.

Я хотів як краще, бо у вас ніколи грошей не було, то зараз що-небудь і виявиться... а коли ви так боїтесь, то беріть собі, Бог з вами.

C а в к а. Не журіться, я зумію заховать, аби було що. (Підходить до мішка).

Гераси м. То вам п’ять тисяч?

Ca в к а. Десять... десять... кажу вам, десять... не розпалюйте мене!

Гераси м. Та не кричіть-бо! Беріть, беріть десять... (Набік). Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки но тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум розгляда). Оце одна, а це друга, а це третя...

C а в к а. Стривайте... куме, гляньте...

Герасим. А що?

C а в к а. Та це не гроші, це чистісенька бумага.

Герасим. Як?!

Савка. Чиста бумага! От так машину підвела жидівська голова, тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага.

Гераси м (хвата пачки одну за другою, перегляда). Бумага!.. Обманив!.. Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розриви і кида). Сама бумага... чистісенька бумага!.. (Несамовито). Ха-ха-ха!.. Сто тисяч!! Ха-ха-ха!

Савка. От же збожеволіє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.

Герасим озирається, хватає пояс наливі іі біжить з хати.

Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало.

Входе Параска.

ЯВА Xl

Сапка і П а р а с к а.

Параска. Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув?

C а в к а. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч.

Параска. Як?

C а и к а. Так. Обманив жид: дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась в жида й отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші.

Параска. А Господи, Господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг?

Сав к а. Я й сам до нам'яті ніяк не прийду, всередині все колотиться.

Голос копача: «Поможіть,рятуйте!»

Чуєте? Хтось кричить!..

Параска. Ох, куме, голубчику, у мене й руки, і ноги тремтять — ходім.

ЯВЛ Xll

Ті ж, копач і Герасим.

K о π а ч (несе Герасима на плечах). Та номожіть-бо!

Помагають і кладуть Герасима на ліжко.

П а р а с к а. ІДо з ним, що з ним, скажіть на милость Божу?

Копач. Це, я вам скажу, реприманд¹! Качайте його, отак, отак! (Качає Герасима). Ну, реприманд!

Параска. Та що воно? Що? Ради Бога, скажіть, що то за болість така?

Копач. Та яка там болість! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом тріть груди, добре тріть. Так, так... Ви мене слухайте... стоп! (Прислухається до серия). Тріть, тріть, тріть... Опит велікоє діло... Серце наче ворушиться... A-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху, ну й йому б не жить на світі, якби не мій опит.

Савка. Кажіть, що трапилось?

K о п а ч. Все по порядку коло одного центра. Ножа!

Дають ножа.

Івановиа, лийте йому води ложкою в рот.

Наливають води.

Ковтнув, єй-богу, ковтнув. Не журіться! Щастя маєте, що я ліг в клуні спать... Ліг, знаєте, я в клуні спать, і так мене один предмет заняв, що я й задрімав з думкою про нього; коли це сниться мені, що Роман позабирав копили кам'яні, пам'ятаєте? Я вам розказував! Що на Боковеньці! Позабирав ті копили та й повісив надо мною їх. Тілько що оце сниться, аж щось мене по носі чирк, чирк... я рукою лапнув вгору, піймав за ногу, йога гойднулась, задригала і вирвалась, та як захарчить. Я схопився мов несамовитий, але зараз опам’ятався, запалив сірничок, дивлюся і в очах потемніло! На перекладині висить Никодимович. ³⁹

Параска. Боже мій, Боже, яке тяжке нещастя!

Копач. Но! Опит велікоє діло! Я зараз вийняв порочніший ніж і перерізав пояса... і Никодимович упав на землю. Гляньте дише.

Герасим поворушився іі спазматично в себе потягнув воздух.

Підводьте, підводьте.

Підводять Герасима, він ще потягнув у себе воздух і ніби позіхає, дрижить і витирає піт.

Параска (плаче). Старий, старий!

Ге р а с и м. Де я? (Спазми).

K о π а ч. Пийте воду. (Подав).

Герасим і Ге.

Що з вами? Що це ви вигадали?

Ca в к а. Та годі, куме! Буде здоров’я будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи у світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав.

Копач. Які гроші?

Ca в к а. Oii гляньте, як пас обманили.

Копач. A-а! Зразу догадався! Опит велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія! І багато видурили?

C а в к а. П’ять тисяч...

Г е р а с и м (захльобуеться воздухом). Ой... ой!..

Копач. Бризкайте водою.

Бризкають. Герасим піднімається.

Та годі вам, Никодимовичу, убиваться. Заспокойтесь наїцот грошей! От поїдемо на Боковеиьку, там є гроші, там є сила грошей, вірте, що достанем. Мені само ировідєшє указує цей путь... Примети які: скала, копил так і копил — так, а посередині кам'яна фигура... не я буду...

Гер аси м. Обікрали... ограбили... Пропала земля Смоквипова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря! (Ридав).

Лавіса

Зауважте!

Драматичним творам властива така ознака: єдність місця, часу й дії. Ви, напевно, помітили, що події відбуваються протягом кількох днів і в одному місці — у хаті Герасима Калитки Це пояснюється тим, що під час вистави часто змінювати декорації на сцені немає можливості, хіба що підчас антракту.

1.    Слова Ax ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапку скидала Герасим Калитка промовляє на адресу

А Пузиря Б Гершка В Жолудя Г Бонавентури

2.    Вислів Що з воза впало — то пропало належить А Герасимов!

Б Гершкові В Романові Г Савці

3.    Установіть відповідність.

Дійова особа	Учинок
1    Бонавентура 2    Параска 3    Гершко 4    Савка	А з горя вішається Б рятує Герасима від смерті В долучається до Герасимової авантюри Г наполягає на одруженні сина з Мотрею Д пропонує Герасимов! обдурити Смокви-нова

4.    Чому в драматичних творах події здебільшого відбуваються в одному місці? Доведіть це на прикладі трагікомедії «Сто тисяч».

5.    Чому Калитка різко змінив свою думку щодо вибору нареченої для свого сина?

6.    Чи вдалося Калитці насправді обманути Невідомого під час обміну фальшивих грошей у вагоні? Обґрунтуйте свою думку.

7.    Яких скупих героїв зарубіжної літератури нагадує вам Герасим Калитка?

8.    Які слова цього героя дають надію на те, що він усвідомив свою найбільшу помилку й зробив відповідний висновок? Знайдіть і прочитайте ці слова.

9.    Який момент у творі кульмінаційний?

10.    Які проблеми І. Карпенко-Карий порушив у трагікомедії «Сто тисяч»?

11.    Чи випадковими іменами І. Карпенко-Карий наділив Калитку {гаманець із грошима), Пузиря {виріб із тонкої гуми, який може луснути під час надування) і Бонавентуру (античний філософ, який вирізнявся красномовністю)? Обґрунтуйте свою думку.

12.    Складіть і запишіть план характеристики Герасима Калитки.

[Заповніть літературний паспорт трагікомедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».