§ 35. Рівнинні ландшафти Полісся та Лісостепу

Назвіть основні особливості природи рівнинних ландшафтів.

Рівнинні ландшафти України відрізняються від гірських тим, що досить часто мають зональне простягання. Розглянемо їх на прикладі поши-рення η межах природних зон.

ПОЛІССЯ. Зона мішаних лісів охоплює близько 20% території на півночі нашої країни. Її називають Українським Поліссям і поділяють на шість фізико-географічних областей: Волинське, Мале, Житомирське, Київське, Чернігівське, Новгород-Сіперське Полісся. Південна межа Українського полісся проходить через такі населенні пункти: Рава Руська    Володимир-Волинський — Луцьк Житомир Київ Ніжин

Кролівець — Глухів.

І Іолісся має яскраво виражений рівнинний рельєф. І Іравобережна частина трохи піднята, особливо на Волині. В різних куточках Полісся можна побачити зандрові рівнини та надзаплавні тераси, зустрічаються дюни, моренні рівнини та інші льодовикові форми.

Клімат у цій зоні відрізняється не жарким літом (І 16... І 19 °С) і м’якою зимою з частими відлигами. Контиипнталь-ність зростає у східному напрямку. Середні показники кількості опадів: 550 750 мм, але на Волині їх випадає більше.

Рослинність здебільшого представлена такими лісоутворювальними породами, як сосна, дуб, граб, ясен. Поширені дубово-соснові, дубово-грабові і навіть дубово-липові ліси, тра-пляються соспові бори. Для Mimamix лісів характерна ярусність. Перший ярус складають високі деііева (сосна, дуб, ясен), другий - низькі (граб), третій — кущі, четвертий трава, а п’ятий — здебільшого гриби та мохи. З тварин водяться лось, вовк, лисиця, заєць, дикий кабан і навіть рись. Чимало лісових птахів: тетеруків, дятлів, дроздів.

Між природними особливостями фізико-географічних областей Полісся є ряд відмінностей. Зокрема, Волинське Полісся є більш залісненим. Під лісами тут перебуває 45% території, близько 10 % — представлено лучпо-болотиими ландшафтами. Житомирське Полісся має найнижчий ступінь заболоченості та особливий характер річкових долин, які є дуже вузьким, оскільки сформувалися в межах Україн ського щита. Київське Полісся характеризується переважанням ландшафтів, сформованих на піщаних рівнинах і в річкових долинах. Ця фізико-географічна область є найбільше зміненою людиною. Чернігівське Полісся відзначається ви соким рівнем заболоченості території, який більш як удвічі перевищує середній по Україні. Ландшафти цієї місцевості е(1ктм\'валисн на моосиыих і пішаних півтінях і нпелетавле-

ні боровими лісами. Новгород-Сіверське Полісся відрізняється особливими формами рельєфу, який представлений яружно-балковою і карстовою формами.

На території зони мішаних лісів с «пімало природоохороп них об’єктів: Шацький ири|юдний національний парк. Поліський заповідник; заказники: ІІочаївський, Дідове озеро, Іллі нецький. Святе Озеро, Великий Бір та ін.

. IICCK Tl НОВА ЗОНА. Вона протяглась широтпою смугою в центральній частині України між зоною мішаних лісів і степу. Охоплює 34% території країни. Її південна межа проходить поблизу населених пунктів: Велика Михайлівка

—    Ширяеве — Первомайськ — Новоукраїнка — Кіровоград

—    Олександрія — Кобеляки — Красноград — Балаклся — уздовж річки Оскіл. У межах Лісостепу перемежовуються ландшафти двох типів: лісові на онідзолених ґрунтах із лучно-степовими на чорноземних ґрунтах

Клімат у цій зоні помірпий, м'який, з достатньою кількістю вологи (550 мм на рік). Середні температури січня коливаються в межах 5... 8 °С, а липня +16... +19 °С. Основні типи ґрунтів: чорноземи та сірі лісові.

Своєрідним є розташування грунтів. Чорноземи сформувалися на вододільних поверхнях центральної і південної частини При дніпровської височини та на лівобережній терасовій низовинній рівнині. Це типові ма-логумусні чорноземи, потужність яких сягає 130 см, а вміст гумусу не не ревшцує 5%. Опідзолені чорноземи та темно-сірі ґрунти сформувалися на краях типових чорноземів на правобережжі Дніпра і мають вміст гумусу 3-6%. Крім цього, на Волинській і Подільській рівнинах е вкраплення лучних, болотних та дернових ґрунтів, уміст гумусу в яких не перевищує 1,6%.

Рослинність Лісостепу характеризується чергуванням лісових та степових ділянок. Природна рослинність представлена залишками остеп-неиих луків і степів, дубових і дубово-грабових масивів, а на Лівобережжі дубово-кленових лісів. Природні степи і ліси на цій території майже не збереглися. Адже ще з часів скіфів-орачів і давніх слов'ян Лісостеп був ареною підсічного землеробства, піддавався значному розоренню. Лісові масиви інтенсивно вирубувалися для будівництва, тому сьоі^одні маємо третє і навіть четверте покоління лісів, що вирубувалися і насаджувалися людиною. Таким чином, ландшафти Лісостепу зазнали значних змін у процесі господарської діяльності людини.

Залісеність зони становить 12,5 %. Дуже широко поширені діброви, в яких росте дуб, граб, клен, ясен, в’яз, берест, липа, лісова грутпа, яблуня. Зустрічається також липово-дубові й дубово-ясеневі ліси. Найбільший дібровний масив Чорний ліс (Кіровоградська область).

На бічних терасах Дніпра зустрічається широколистяно-соснові та соснові ліси. В таких мішаних лісах, крім сосни, ростуть дуби, берези, липи. На заході України поширений бук. Один з найбільших соснових лісових масивів Черкаський бір.

Характерні для лісостепової зони і лучні стени. Вони в природному вигляді існують в заповідному об’єкті Михайлівська цілина (Сумська область), а також цей вид рослинності поширений у долинах річок. Тут ростуть такі

трави, як вівсюг, деревій, пирій, мишачий горошок та інші з домінуванням злаків. У даний момент ділянки з трав’янистою рослинністю розорані і за йняті пшеницею, кукурудзою, соняшником та цукровим буряком.

Тваринний світ Лісостепу різноманітний. Тут присутпі і типові лісові види лось, білка і навіть зубр (реакліматизація в Київській та Чернігівській областях), і стенові тхір, орел-балобан, куріпка, дрохва. Є тварини, що ха рактерні для різних зон — вовк, лисиця, заєць, дикий кабан, козуля, їжак.

За особливостями поширення ландшафтів Лісостеп поділяється на чотири провінції: Західноукраїнська, Дністровсько-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровська, Середньоросійська.

Західноукраїнська провінція охоплює Волинську височину, частину Подільської височини, Мале Полісся, частин>' Розточчя, Опілля і Хотинську височину. В межах провінції с різноманітні ландшафти: рівпип-по-хвилясті, останцево-горбисті, опільські рівнинно-горбисті та горбисті насмові ландшафти яружно балкових лісостепових комплексів.

Дністровсько-Дніпровська лісостепова провінція займає центральну частину природпої зони. Вона розташована на структурах Українського щита, які тією чи іншою мірою виливають на формування ландшафтів провінції. В цій частині України поширені ландшафти лесових рівнин з типовими і опідзоленими чорноземами та південно лісостепові ландшафти з типовими чорноземами.

Лівобережно Дніпровська лісостепова провінція розташовується переважно в межах терасової рівнини. В межах провінції пошиїмші опільські, борові, яружно балкові та заплавні різновиди ландшафтів.

Середньоросійська провінція розташована у східній частині зони. Характерними ландшафтами цієї частини України с полого-хвилясті розчленовані лісостепові межиріччя з типовими чорноземами.

На території Лісостепу с різноманітні природоохоронні об’єкти, зокрема заповідники: Канівський, «Медобори*, Михайлівська цілина; при родні національні парки: «Подільські товтри», «Яворівський»; заказники: Пановецька дача, Товтра Вербецька, Чорноліський, Масальський острів тощо.

ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА

1.    Рівнинні ландшафт відрізняються від гірських тим, що мають зональне простягання.

2.    Зона мішаних лісів — Полісся — охоплює близько 20% території нашої країни.

3.    Лісостеп протягнувся широтною смугою в центральній частині України, він розташований між зоною мішаних лісів та степовою зоною і охоплює 34% території країни. ³²

Це матеріал з Підручника Географія 8 Клас Топузов