§ 25. Будова, типи та робота річок

Пригадайте із попередніх курсів географії, що вивчає наука гідрологія? Що називають річкою? Назвіть відомі вам річки України.

в Українських Карпатах. Річки Криму маловодні, оскільки в Степовому Криму випадає мало опадів, а в горах поверхневі води або поглинаються карстовими тріщинами і по|южшша-ми, або по коротких схилах збігають до моря, не утворюючи значних річок. Найбільшою річкою Криму є Салгир.

ПУДОВА РІЧКИ. Кожна річка, як вам вже відомо, має свою будову. Річка складається з витока, гирла, русла, лівої та правої притоки. Витік — це місце, звідки річка бере початок. Ним може бути озеро, болото, джерело, в горах — льодовик. Гирло — це місце впадіння річки у водосховище, озеро, море або іншу річку. Русло (річище) — найбільш знижена частина річкової долини, якою відбувається стік води впродовж усього року. Ліва та права притока — во-дотік, що впадає у більший водотік. Наприклад, охарактеризуємо будову Дунаю найбільшої річки, що протікає територією України. Витік Дунаю розташовується в горах Шварцвальда у Німеччині. Кілійське гирло є найбільшим рукавом дельти Дунаю. По ньому проходить кордон між Україною та Румунією. Русло Кілійського гирла обваловане, є кілька островів. Дунай має IG правих та лівих приток.

Частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему) називається басейном річки (або сточище річки). Басейни мають також озера та моря. Географи вживають також термін «водозбірний басейн* річки (озера, моря), який тлумачать як частину суші з доцентровою системою схилів і стоку.

ОСНОВНІ ТИПИ РІЧОК. До якого типу належить річка, визначають за її розміром, характером течії, ступенем стійкості русла, тииом живлення, льодоставом.

За розміром річки є великі, середні й малі. Великими вважаються такі річки, які мають площу басейну понад 50 000 кв² і протікають, перетинаючи кілька природних зон. Площа басейну середніх річок становить від 2 000 до 50 000 KBⁱⁱ, малих — менш як 2 000 кв². Середні та малі річки течуть в одній природній зоні.

За характером течії (умовами протікання) є річки рівнинні, напівгір-оькі та гірські. За ступенем стійкості русла — стійкі й нестійкі. За типом живлення річки поділяються на ті, які мають снігове живлення, дощове, льодовикове, підземними водами. Більшість річок України мають змішаний тип живлення. За льодоставом річки є ті, що замерзають, і ті, що не замерзають.

БУДОВА РІЧКОВОЇ ДОЛИНІ!. Річкова долина складається з таких частин: річище, заплава, тераса, меандр, твердий стік.

Русло (річище) - найнижча ділянка річкової долини, якою тече водний потік, — утворюється унаслідок розливальної дії текучої води на підстильної породи. У природному стані річкове русло здебільшого звивисте, меандруюче (див, що таке «меандр») залежно від рельєфу. IIa ньому чергуються залучини, плеса та бистрини. Розміри і форма змінюються по довжині річки залежно від її водності, будови долини. Для рівішипих річок характерна звивиста форма, наявність меандрів, рукавів, проток. Русла гірських річок більш прямі, вузькі, часто мають пороги та водоспади. Основними характе-ристиками русла е його ширина і глибина.

Для більшої частини території України характерні рівнинні річки із звивистим руслом, подекуди розгалуженим на окремі рукави і протоки. Річки Українських Карпат і Кримських гір мають слабкозви-висті кам’янисті русла з порогами. Від витоку до гирла вода річищем рухається за рахунок перепаду висот.

Заплава (або перша річкова тера са) — частина річкової долини, яка утворена річковими наносами і заливається річковими водами під час повені. Вона лежить вище меженного рівня води і періодично затоплюється під час повені. Утворюються заплави внаслідок бокової ерозії річища майже на всіх рівнинних і гірських річках, за винятком ділянок з порогами і водоспадами та вузьких ущелин. У будові заплави беруть участь різні типи алювіальних відкладів, потужність яких залежить від глибипи річки і висоти рівня води під час повені. За морфологічними особливостями розрізняють заплаву прируслову, центральну і притерасну. Рельєф заплав ускладнений прирусловими валами, гривами, старицями, дюнами, останцями першої надзаплавної тераси та ін.

Річкові (берегові) тераси    схили річкової долини зі слідами врізу

вання русла у дно долини в минулі епохи. Річкові тераси це ті території, які в минулому також були заплавами. Тераса утворюється внаслідок циклічної акумулятивної та ерозійної діяльності води. Терасовані схили річкових долин мають східчастий профіль. Вищі тераси старші за віком. Вони разом із корінним берегом можуть утворювати вододіли. Другу терасу (першу надзаплавну) в лісовій та лісостеповій зоні іце називають боровою, оскільки природною рослинністю тут були бори. Утворена вона здебільшого пісками.

Меандр — плавні, колоподібні вигини річища річки, іноді на 180¹⁹. Меандри характерні здебільшого для рівнинних річок. Угворюються у результаті руслових щюцесів - розмиву річища й акумуляції відкладів. Поверхневі потоки річки спрямовуються до зовнішнього краю берега, поступово збільшуючи Γιοιό розмив, а донні, насичені наносами, до вну трішнього, де внаслідок зменшення швидкості течії відбувається відкладання продуктів розмиву. Зовиіпіпій край меандри переважно крутий, а внутрішній — пологий. Поступово меандр перетворюється на петлепо-дібну звивину, яку річка може прорвати в найвужчій частині (шийці), прокладаючи новин коротший шлях. У залишеному потоком річищі утворюється стариця.

На території України меандри спостерігаються на багатьох річках не реважно рівнинної частини, зокрема в заплавах Дніпра і його приток, а також Десни, Дністра, Сівсрського Дінця, Кальміусу.

Твердий стік — сумарна кількість завислих і донних напосів за певний проміжок часу (як правило, за рік). Кількість наносів, які транспортуються водним потоком че|>ез живий переріз річки за одиницю часу, називається витратою наносів. Середній річний стік Дніпра — 53,5 км²⁰.

ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ NA РІЧКИ. Залежно від форм рельє фу місцевості, по якій тече водна артерія, річки поділяють на рівнинні та гірські. Рельеф визначає характер течії річки.

Якщо річка тече рівнинною територією, течія її спокійна, лагідна, повільна. Наприклад, Дніпро, Західний Буг. А якщо річка тече в гірській місцевості, то характер її бурхливий, гуркітливий, неспокійний, стрімкий, швидкий. Наприклад,

Черемош, Тиса.

ПАДІННЯ І ПОХИЛ РІЧКИ Усі великі річки України течуть з півночі па півдеш. і з північного заходу на півдетпшй схід відповідно до геолого-гідрографічної будови. Падіння річки це різниця висот між витоком і гирлом; вимірюється у метрах. Падіння річки визначається або для всієї річки (витік — гирло) або для її окремих ділянок. Рівнинні річки мають найменшу висоту падіння, тому їхні течії повільні. Похил річки це відношення значень падіння річки до її довжини на певній ділянці; пимірюсться у см/км або м/км.

Визначення висоти падіння і похилу річки є дуже важливим у житті людини. Його використовують у господарській діяльності, під час транспортування вантажів і руху суден на річках. Нам як майбутнім мандрівникам і господарникам ці знання та вміння також знадобляться.

ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА

1.    Річки України мають досить густу річкову сітку й здебільшого рівнинний характер.

2.    За типом річки поділяють за розміром (великі, середні й малі), характером течії (рівнинні, напівгірські й гірські), ступенем стійкості русла (стійкі й нестійкі), типом живлення (мають живлення снігове, дощове, льодовикове, підземними водами), льодоставом (ті, що замерзають, і ті, що не замерзають).

3.    Річкова долина складається з річища, заплави, тераси, меандру, твердого стоку.

4.    Меандр це плавні, колоподібні вигини річища річки, іноді на 180'.

5.    Івердий стік — це сумарна кількість завислих і донних наносів за певний проміжок часу, як правило, за рік.

6.    Рельєф формує характер гечії річки. ^{19 21 20 22}

ГЕОгалактнка