§ 22. Склад вод суходолу. Будова річкової долини. Вплив рельєфу на річки

Склад вод суходолу. Поверхневі води. Річки

Для вивчення третього природного компонента — води — пропонуємо вам побувати в ролі гідрологів. Гідрологи вивчають водний стік, який зумовлює утворення вод суходолу (внутрішніх вод). Нижче в таблиці подана класифікація вод суходолу, утворених унаслідок стоку.

Поширення вод суходолу на території України та їхні особливості залежать від впливу різних природних чинників: клімату, рельєфу, геологічної будови. Людина, створюючи штучні форми рельєфу (дамби, заглибини каналів тощо), прямо чи опосередковано теж значною мірою впливає на води суходолу.

Які води суходолу мають природне, а які — штучне походження?

Пригадайте, що річка — це природний водний потік довжиною понад 10 км, що протікає в утвореному ним заглибленні — річищі. Струмки — це водні потоки, що мають довжину до 10 км, та іноді пересихають у посушливі періоди.

На території України налічується понад 4 тис. річок та понад 60 тис. струмків.

Більше ніж 95% площі України належить до басейну річок, що впадають у Чорне або Азовське моря. Менше 5% площі України належить до басейну Балтійського моря (зокрема притоки Ві-сли — Західний Буг і Сан).

Знайдіть на карті атласу річки басейну Балтійського моря.

Будова річкової долини

У результаті ерозійної (руйнівної) та акумулятивної (накопичувальної) роботи річок утворюються річкові долини. Це витягнуті в довжину заглибини здебільшого звивистої форми із загальним нахилом від витоку до гирла річки. Річкова долина складається із днища і схилів. На днищі виділяють річище (русло) і заплаву, а на схилах — тераси і корінний берег.

Знайдіть названі частини річкової долини на рис. 22.3.

Річище — це ложе на днищі річкової долини, по якому постійно протікає водний потік. Він розмиває гірські породи.

Заплава — це частина днища річкової долини, яка може затоплюватися лише під час повеней або паводків. Зазвичай заплава складена власними наносами річки. Унаслідок зміни річищем своєї течії в межах заплави часто трапляються залишки старих русел, які стали озерами-старицями.

Річкові тераси — це горизонтальні або нахилені ділянки, що простягаються уздовж схилу долини. Кожна тераса була колись заплавою (до чергового врізання річища в глиб річкової долини). Чим вище лежить тераса — тим вона старша за віком.

Корінний берег — це схил річкової долини, вироблений річкою не у власних наносах, а в гірських породах, якими складена місцевість (ці породи називають корінними). Вражають своєю мальовничістю річкові долини з корінними ступінчастими схилами-урвищами — каньйони. Дно в каньйонах вузьке й майже повністю зайняте бурхливим водним потоком.

На рівнинних річках сила водних потоків відносно слабка. Вони вільно пересуваються по заплаві, спричиняють розширення річкової долини, тому долини рівнинних річок є широкими.

Меандри — це плавні вигини річища, утворені внаслідок ерозії його берегів.

Вплив рельєфу на річки

За швидкістю течії та будовою річкових долин річки поділяють на гірські та рівнинні.

Гірські річки швидкоплинні, мають більшу енергію потоку, глибоко вдаються в гірські породи, переносять більше їхніх улам

ків, утворюють пороги й водоспади. Найвищий в Україні водоспад — Учан-Су (заввишки 98,5 м) — розташований на південному схилі Кримських гір.

Пороги дуже заважають судноплавству. Раніше на порожистих ділянках великих річок вантажі або перевозили на човнах, або переносили по берегу разом із судном. У середній течії Дніпра (на ділянці від сучасного Дніпропетровська до Запоріжжя) з-під води виступали пороги. У 1927 р. була споруджена гребля Дніпровської гідроелектростанції. Рівень води в річці піднявся на 37 м. Пороги назавжди залишилися під водою, і Дніпро по всій довжині став судноплавним.

Не тільки рельєф впливає на річки, але й річки — на рельєф. Текуча вода є важливим рельєфотвірним процесом, оскільки зумовлює руйнування (ерозію), перенесення (твердий стік) та накопичення (акумуляцію) подрібнених гірських порід.

Частини річки. Падіння і похил річки

Пригадайте, що в течії кожної річки розрізняють їхні частини: витік, верхню, середню, нижню течії та гирло. Витік — це те місце, де річка бере свій початок. Гирло — місце впадіння в море, озеро або іншу річку. Особливим типом гирла є дельти — розбита на протоки гирлова частина течії, куди річка приносить велику кількість піску й мулу. В Україні великі дельти утворюють Дунай та Дніпро.

Знайдіть дельти Дунаю та Дніпра на карті атласу.

Важливими характеристиками річки є її падіння і похил.

Падіння річки — різниця висот між її витоком і гирлом; виражається в метрах. Падіння річки визначають за формулою: П = Л₁-Л₂, де П — падіння річки, /і, — висота витоку, й₂ — висота гирла.

? Визначте падіння річок:

1) Ворскла, якщо абсолютна висота ії витоку — 202 м, а гирла — 64 м;

2) Прут, якщо абсолютна висота його витоку — 1840 м, а гирла — 22 м.

Відношення падіння річки (м) до її довжини (км) називають похилом річки (м/км). Похил річки обчислюють за формулою: ЇІр = П/Ь, де Пр — похил річки, П — падіння рипси, Ь — довжина річки.

Визначте середній похил річок:

1) Ворскла (її довжина — 464 км);

2) Прут (його довжина — 955 км).

Чим більший похил річки, тим більшу роботу вона виконує, розмиваючи та переносячи тверді частинки зруйнованих гірських порід. Середній похил обчислюють, як зміну падіння річки на 1 км ії загальної довжини. Для рівнинних річок він становить декілька см/км, для гірських — десятки м/км. Іноді середній похил не дає відповіді на питання, чи ця річка рівнинна, чи

гірська. Наприклад, річка Прут має гірський характер у верхній течії й рівнинний — у нижній. У такому разі вимірюють похил у різних частинах течії річки.

Річкові системи та річкові басейни

Річкова система — це головна річка разом із притоками. Наприклад, у велику за довжиною річку Псел впадає середня річка Хорол, а в неї — маленька річка Хомутець. Разом вони та інші річки, які несуть свої води до Псла, утворюють річкову систему річки Псел.

Назвіть ліві та праві притоки річки Псел.

Поверхня суходолу, із якої вода стікає до річки,— це басейн річки. Річкові басейни сусідніх річок відокремлює один від одного вододіл. По один бік вододілу вода тече до однієї річки, по другий — до іншої. Якщо річка впадає в озеро, море чи океан, вона називається головною річкою.

Найбільші річки України та їхні басейни охарактеризовані в таблиці додатку 4 (с. 198).

1. Назвіть складові частини вод суходолу. 2. Дайте визначення понять «річка», «заплава», «тераси», «меандри», «корінні схили річкової долини». 3. До басейнів яких морів належать річки території України? Покажіть на карті вододіл між цими басейнами. 4. На які частини поділяється річка? Що таке падіння і похил річки? 5. Як впливає рельєф на річки України? 6. Дайте визначення понять «річкова система», «річковий басейн».

7. Визначте складові частини річкової системи найближчої до нашого населеного пункту великої чи середньої річки. Позначте на контурній карті вододіл і басейн річки. 8. Користуючись картами атласу та додатковою літературою, охарактеризуйте річкову систему й річковий басейн однієї з великих річок України. 9. Обчисліть падіння й похил річки, яка протікає в нашій місцевості. За допомогою мережі Інтернет (програма Планета Земля (Google Earth)) можна визначити абсолютну висоту витоку й гирла річки.

10. Користуючись ресурсами Інтернету, підготуйте повідомлення про гідрологічні рекорди України (http://www.cgo.kiev.ua).

Практична робота 7 (початок)

Позначення на контурній карті найбільших річок, озер, водосховищ, каналів, боліт України

Позначте на контурній карті найбільші річки України: Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай та річку, що розташована в нашій місцевості.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Булава