§ 6. Топографічна карта та її елементи

Пригадайте, який масштаб мають великомасштабні карти.

Як називають лінії, що утворюють на карті градусну сітку?

Топографічні карти (або топокарти) — різновид загал ьно-географічних карт великого масштабу (1 : 200 000 і більше) (мал. 23). Спотворень на них майже немає. Це дає змогу докладно уявляти місцевість й орієнтуватися на ній, точно вимірювати й обчислювати відстані, площі, напрямки, висоти точок. Топокарти застосовують для проектування будівництва, вони незамінні у військовій справі й туризмі, їх елементами, як і звичайних карт, є картографічне зображення, легенда, допоміжне оснащення, математична основа, рамкове оформлення.

ОСОБЛИВОСТІ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСНОВИ. В Україні топографічні карти складають у масштабах 1 : 200 000, І : 100 000, 1 : 50 000, 1 : 25 000, 1:10 000. В основі топографічних карг лежить так звана міжнародна мільйонна карта світу — оглядово-топографічна карта всієї земної поверхні, складена в масштабі 1: 1 000 000. Під час створення такої карти застосували рівнокутну циліндричну проекцію, за якої спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів є незначними (мал. 22, а). При цьому поверхню Землі відображають не цілком, а окремими смугами (зонами) завширшки 6" за довготою. Кожну смугу проектують на бокову поверхню уявного циліндра, що дотикається до земної поверхні вздовж середнього меридіана зони. «Повертаючи» циліндр навколо земної осі Р_х Р_2У шестиградусні зони проектують послідовно одну за одною. Потім поверхню циліндра розгортають у площину. Спроектовані зони дотикатимуться лише в одній точці — на екваторі (мал. 22, б). А якщо їх скласти між собою, то вони утворять майже кулясту фігуру.

Топографічні карти всієї земної поверхні або лише її частини, наприклад території України, будуть дуже іро-міздкими: в масштабі І : 1 000 000 її довжина становитиме 132 см, ширина -    90 см, а в масштабі

1:100 000 - відповідно 13,2 м і 9 м. Це ускладнило б користування нею. Ось чому зображення земної поверхні для відтворення на топографічних каргах прийнято представляти на окремих фрагментах-аркушах. Звідси і назва — багатоаркушеві топокарти. Аркуш однієї мільйонної карги отримують шляхом розірафлення земної кулі меридіанами на 6-градусні колони (зони) і паралелями на

4-градусні ряди (мал. 24). Отже, кожен аркуш карги масштабу 1 : 1000 000 має вигляд трапеції розміром 4° за широтою й 6° за довготою. Ряди і колони позначають відповідно латинськими літерами та арабськими цифрами. Наприклад, аркуш мільйонної карги, на якому зображено Київ, матиме позначення М-36.

Для створення карти масштабу 1:100 000 трапецію мільйонної карти поділяють меридіанами й паралелями на 144 менші трапеції. Аркуші карт кожного наступного масштабу (1 : 50 000, 1 : 25 000 і 1 : 10 000) отримують шляхом поділу карт кожного попереднього масштабу на 4 менші трапеції.

Таким чином, на всіх аркушах топографічних карт рамка має вигляд трапеції. Верхньою (північною) і нижньою (південною) сторонами рамки є паралелі, а бічними (західною й східною) - меридіани. На вершинах кутів рамки наведено значення цих паралелей і меридіанів, тобто широта і довгота (мал. 25).

Математична основа топографічних карт передбачає наявність не тільки градусної, а й прямокутної (кілометрової) сітки. Якщо градусна сітка уможливлює визначення географічних координат об’єкта у ірадусах, то прямокутна - прямокутних координат цього об’єкта у кілометрах.

Сучасні топоірафічні карти, як і інші, створюються переважно в електронному вигляді.

ВИЗНАЧЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ КООРДИНАТ. Визнаєте, що паралелі та меридіани утворюють градусну сітку.

За її допомогою в градусах (°) визначають географічні координати (широту й довготу) будь-якого об’єкта. За топографічною картою координати можна визначити з великою точністю. Для цього рамку карти поділено не лише на градуси, а й на його частини. Градус як одиницю виміру кулів за аналогією з поділом години як інтервалу часу поділяють на 60 мі-нут ('), а мінуту - на 60 секунд ("). Для позначення мінут і секунд застосовують знаки штрихів.

На топографічній карті на кожному мінутному відрізку' точками позначено поділки, шо дорівнюють 10". Отже, щоб визначити географічні координати будь-якої точки, треба уявно провести через

неї до сторін рамки карги дві лінії, які відповідають паралелі та меридіану, і прочитати на рамці значення широти й довготи з точністю до секунди. Наприклад, точка А має широту 54°49' 15" і довготу 18°0Г22” (мал. 26). Широта в даному випадку є північною, а довгота — східною. Як це встановити? За збільшенням значень паралелей з півдня на північ, а меридіанів — із заходу на схід.

ВИЗНАЧЕННЯ ПРЯМОКУТНИХ КООРДИНАТ. На топографічних кар гах нанесено також прямокутну (кілометрову) сітку, яка дає змогу встановити прямокутні координати будь-якої точки на карті. Прямокутні координати - це система координат, в якій за вісь Сприйнято осьовий меридіан 6-градусної зони, а за вісь У— екватор. Саме ці дві лінії (осьовий меридіан та екватор) під час проектування зони на поверхню циліндра перетворюються на прямі взаємно перпендикулярні лінії, решта меридіанів і паралелей — на криві (мал. 27, а, б). Точка перетину осьового меридіана та екватора є початком прямокутних координат кожної зони.

Прямокутні координати показують відстань у кілометрах від екватора до даної точки (координата X, що може змінюватися від 0 до понад 10 000 км на полюсах) і від осьового меридіана зони до цієї точки (координата У, шо може змінюватися від 0 до 333 км на екваторі в місцях його перетину з крайніми західними і східними меридіанами зони).

На топографічні карти нанесено лінії, що їх проведено через кожні 1 або 2 км паралельно осям А та У (мал. 27 б).

Вони утворюють кілометрову сітку', шо вкриває карту системою однакових за площею квадратів. Біля рамок карги вказано значення ліній кілометрової сітки (див. мал. 26). Двозначними числами у вигляді великих цифр біля горизонтальної та вертикальної ліній позначено квадрат, у якому розташована шукана точка. Для визначення прямокутних координат спочатку' записують число біля нижньої горизонтальної лінії даного квадрата, а потім — біля лівої вертикальної лінії. Наприклад, точка А на мал. 26 лежить у квадраті 8108, точка В — у квадраті 8009. Для точнішого встановлення положення точки всередині квадрата визначають її прямокутні координати з точністю до метра.

Для цього з даної точки уявно проводять перпендикуляри до південної і західної сторін квадрата і за допомогою масштабу вимірюють відстані до них. Отримані значення додають до чисел відповідних кілометрових ліній. Отже, координати точки В: X = 80 462, У = 09 655. Для визначення повної відстані від екватора до точки В погрібно перед значенням координати X написати двозначне число, зазначене малими цифрами над горизонтальною лінією кілометрової сітки біля бокової рамки; у нашому випадку' — це 60. Огже, відстань від екватора до точки В становить 6 080 462 м.

Користуючись кілометровою сіткою то-поірафічної кар ги, можна виконати й зворотну' задачу: нанести на карту' точку за відомими прямокутними координатами. Наприклад, якщо точка має прямокутні координати А = 81 450, У = 08 780, то її потрібно наносити у квадраті 8 108. Точка буде розташована на відстані 450 м на північ від нижньої горизонтальної лінії квадрата і на відстані 780 м на схід від лівої вертикальної лінії. Провівши в даному квадраті дві лінії на відповідних відстанях від зазначених сторін квадрата, ми знайдемо шукану точку в місці їх перетину. ОСОБЛИВОСТІ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ. На топографічній карті всі складники земної поверхні показано однаково докладно: населені пункти, промислові та

сільськогосподарські об’єкти, дороги та дорожні споруди, рельєф і водні об’єкти, рослинний покрив і фунти. Ступінь деталізації та їхній опис залежать від масштабу карти, а також особливостей певної території.

З метою кращого розуміння топокарт визначено перелік умовних позначень для всіх об’єктів місцевості. Крім відомих вам способів картофафічного зображення інформацію подають також за допомогою різноманітних підписів і скорочень (мал. 22). Підписують власні географічні назви (топоніми) населених пунктів, вершин гір, річок, озер тощо. Пояснювальні підписи — це характеристики об’єктів. Наприклад, підписи переважаючої породи дерев у лісі («дуб», «сосна»), властивість води у водоймі («прісна», «солона»).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

Топоірафічні карти — це загальногеофафічні карти великого масштабу (1 : 200 000 і більше).

Топоірафічні карги створюють у рівнокутній циліндричній проекції, що має незначні спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів.

За градусною сіткою топографічної карти можна з великою точністю визначити геофафічні координати (широту й довготу) об’єкта. За прямокутною кілометровою сіткою топофафічної карти можна встановити прямокутні координати точки або нанести будь-яку точку' на карту за її прямокутними координатами.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1.    Чим різняться між собою топофафічна і фізична карти України у вашому' атласі?

2.    Чому топофафічні карти називають багатоаркушевими? Які особливості їх створення?

3.    Користуючись мал. 24, з’ясуйте, в яких рядах і колонах (зонах) згідно з міжнародною схемою розфафлення земної кулі розташована територія України.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

За топофафічною картою (мал. 23) визначте геофафічні й прямокутні координати зазначених об’єктів, що розташовані у відповідних квадратах; установіть об’єкт, розташований у точці із заданими прямокутними координатами: група 1 — г. Волинської (квадрат 6511); ^=65 075, У= 13 410; група 2-г. Цегельної (квадрат 6 613); X = 66 300, У= 13 275; група 3 — мосту через потік Русава (квадрат 6 512); Х= 65 825, У— 12 680.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Бойко