§ 35. Центральна та периферична нервова система людини

Пригадайте, на які відділи поділяють нервову систему тварин. Чим це зумовлено? Як ви вважаєте, чи є серед відділів нервової системи більш і менш важливі?

Нервова система людини, як і в усіх хребетних тварин, — трубчастого типу. У зародка вона має вигляд трубки, з якої потім розвивається спинний і головний мозок, від яких відходять нерви. Нервову систему за будовою умовно поділяють на центральну — головний і спинний мозок та периферичну — нерви, нервові вузли та сплетення, нервові закінчення (іл. 99). За функціональними особливостями нервову систему поділяють на дві частини: соматичну й вегетативну. Соматична нервова система — частина центральної та периферичної нервових систем, яка регулює діяльність скелетних м’язів та органів чуття, забезпечуючи рухи та відчуття. Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів.

Центральна нервова система. Спинний мозок — відділ центральної нервової системи, який забезпечує просту рефлекторну діяльність (рух), регуляцію діяльності внутрішніх органів, виконання команд головного мозку й передачу до нього інформації від органів чуття. Головний мозок — вищий відділ центральної нервової системи, який впливає на діяльність спинного мозку, регулює фізіологічні процеси й координує діяльність систем організму, а також формує поведінку людини. У спинному й головному мозку розрізняють сіру та білу речовини. Тіла нейронів утворюють сіру речовину спинного та головного мозку. Відростки нейронів, у свою чергу, утворюють білу речовину.

Мозок оточений трьома захисними сполучнотканинними оболонками (іл. 101 а). Тверда (зовнішня) оболонка мозку покриває внутрішню поверхню черепа та хребтового каналу й виконує функцію окістя та охрястя. М’яка (внутрішня) оболонка мозку щільно покриває поверхню мозку, проникає в усі щілини й містить кровоносні судини. Павутинна оболонка — тонка, прозора, розміщена між твердою і м’якою, але не заходить у щілини й борозни. Внаслідок цього утворюються під-павутинні простори, заповнені мозковою рідиною (близько 200 мл), що забезпечує живлення мозку.

Периферична нервова система. Нерви, які йдуть від спинного й головного мозку, — це пучки нервових волокон, що вкриті сполучнотканинною оболонкою (іл. 100). Подібно до інших органів, нерви мають власні кровоносні судини, які їх живлять. Нерви, розгалужуючись, пронизують усі органи тіла. Нерви, які складаються з дендритів чутливих нервових волокон (чутливі нерви) або з аксонів рухових нервових волокон (рухові нерви), проводять імпульси лише в одному напрямку.

Але більшість нервів є змішаними, тобто вони містять як аксони, так і дендрити нервових клітин, тому й проводять нервові імпульси в обох напрямках. Кожен нерв поділяється на декілька гілок.

Рухові волокна нервів поділяють на скелетні та вегетативні. Скелетні нервові волокна належать до соматичної частини нервової системи. Вони закінчуються у скелетних м’язах і регулюють їх скорочення. Вегетативні нервові волокна закінчуються переважно у внутрішніх органах і передають збудження, що посилюють або послаблюють їхню діяльність.

Від головного мозку відходить 12 пар черепно-мозкових нервів, а від спинного — 31 пара спинномозкових нервів, які утворюють шийне, плечове, поперекове, крижово-куприкове сплетення (іл. 99).

Сплетення — з’єднання крупних нервів та їхніх гілок, які іннерву-ють певну частину тіла.

Вузли — це скупчення нервових клітин поза спинним і головним мозком. Вони оточені сполучнотканинною капсулою і розміщені на нервах та їхніх стінках (наприклад, вузол заднього корінця спинного мозку) або поблизу внутрішніх органів.

Нервові закінчення — це кінцеві ділянки нервових волокон, які контактують з нейронами або тканинами органів. За функціональним значенням нервові закінчення поділяють на три види: чутливі, рухові та міжнейронні (синаптичні). Чутливі нервові закінчення (рецептори) — кінцеві розгалуження дендритів чутливих нейронів, які сприймають подразнення різної природи й перетворюють їх на нервові імпульси. Рухові нервові закінчення є кінцевими розгалуженнями рухових нейронів у м’язовій тканині або в залозах. Через них нервові імпульси передаються на робочі органи. Міжнейронні нервові закінчення утворюються кінцевими розгалуженнями аксона або дендритів, які за допомогою синалсів з’єднуються в рефлекторні дуги.

Центральна нервова система: головний мозок, спинний мозок. Сіра речовина. Біла речовина. Периферична нервова система: нерви, нервові вузли, сплетення, нервові закінчення. Соматична нервова система. Вегетативна нервова система_

Мозкова рідина — ліквор (спільна для спинного і головного мозку) утворюється з плазми крові в судинних сплетіннях щілин мозку. Мозкова рідина створює відносно постійний внутрішньочерепний тиск, бере участь в обміні речовин і виконує захисну функцію. У нормі мозкова рідина прозора, містить незначну кількість білка й поодинокі лімфоцити. На основі її аналізу здійснюють діагностику складних захворювань.

1. Схарактеризуйте будову центральної нервової системи. 2. Що спільного в будові спинного та головного мозку? 3. У чому полягають функції оболонок мозку? 4. Що належить до периферичної нервової системи? Схарактеризуйте будову та функції її структур.

5. Чим зумовлена різноманітність нервових закінчень? Відповідь обґрунтуйте. 6. До XVII ст. нерви вважали порожніми трубками, по яких рухаються гази, що збуджують м’язи. На зміну цим уявленням прийшло вчення про життєві рідини, які, вливаючись у м’язи, змішується з рідинами, що є в них, і викликають їх скорочення. Яка з теорій, на вашу думку, ближча до істини? Чому?

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Міщук