З доісторичних часів і до середини XIX ст. людина використовувала для освітлення смолоскипи (факели), свічки, гасові лампи й газові пальники. Лише в 1878 р. деякі вулиці й площі Парижа було освітлено електричними свічками - лампами з електричною дугою (мал. 192, а). Електричну свічку створив винахідник Павло Яблочков, тому її ще називають «свічкою Яблочкова».

Це явище вам добре відоме. Пояснюється воно тим, що заряджені частинки, переміщуючись під впливом електричного поля, взаємодіють з атомами речовини провідника та передають їм свою енергію. Унаслідок роботи електричного струму внутрішня енергія провідника збільшується.

Англійський фізик Джеймс Джоуль і російський фізик Емілій Лени на основі дослідів установили, що в нерухомих металевих провідниках уся робота електричного струму витрачається на збільшення їхньої внутрішньої енергії. 

В колбі або цоколі електричної лампи, корпусі багатьох побутових електроприладів, в інструкціях до них ви побачите написи: «220 В; 60 Вт», «потужність електричної праски 1,2 кВт» тощо. Як ви пам’ятаєте з механіки, у ватах вимірюють потужність, отже, мова йде про потужність електричного струму. Потужність електричного струму — фізична величина, що характеризує здатність електричного струму виконувати певну роботу за одиницю часу.

Потужність електричного струму позначають великою латинською літерою Р.

Всіх відомих вам електричних приладів відбувається за рахунок електричної енергії, яку постачає джерело електричного струму. В результаті цього одержуємо світло, теплоту, звук, механічний рух тощо, тобто різні види енергії.

Робота електричного струму — фізична величина, що характеризує перетворення електричної енергії в інші види енергії.

Послідовно з’єднані прилади працюють усі разом у замкнутому колі або всі не працюють у незамкнутому, а це не завжди зручно. Наприклад, для освітлення будинку або кімнати немає потреби, щоб одночасно світили всі лампи. У разі їх послідовного з’єднання, вимикаючи одну з ламп, ми вимикаємо й решту. Якщо треба, щоб прилади працювали в колі незалежно, то використовують паралельне з’єднання провідників.

До джерела струму приєднаємо послідовно дві лампи накреслимо схему цього електричного кола (мал. 186, б). Якщо вимкнемо одну лампу, то коло розімкнеться, й друга лампа також погасне.

Послідовно з’єднані, наприклад, прилади в електричному колі.

Ви вже знаєте, що причиною електричного опору провідника є взаємо-дія вільних електронів з йонами кристалічних ґраток металу. Розглянемо тепер, від чого залежить опір провідника. Для цього проведемо такі досліди.

Дослід I. В електричне коло (мал. 182) вмикатимемо по черзі провідники, які виготовлені з однакового матеріалу, мають однаковий поперечний розріз, але різні довжини.

Уперше явища в електричних колах докладно вивчив Георг Ом. У 1826 р. йому вдалося експериментально встановити залежність між силою струму, напругою та опором в електричних колах. Ця залежність виявилася дуже важливою й отримала назву закону Ома. Щоб зрозуміти його фізичний зміст, виконаємо досліди.

Ви вже знаєте, що електричний струм у колі - це впорядкований рух заряджених частинок в електричному полі. Що сильніша дія електричного поля на заряджені частинки, які в ньому рухаються, то більша сила струму в колі.

Водночас дія електричного поля характеризується напругою. 

Під дією електричного поля, яке створюється джерелом струму, заряджені частинки рухаються по провіднику. При цьому виконується робота: розжарюється спіраль електролампи, нагрівається електроплитка, пра-цюе електричний двигун тощо. Це свідчить про те, що головну роль у проходженні електричного струму в провідниках відіграє електричне поле. Для характеристики електричного поля вводять фізичну величину, яку називають електричною напругою, або напругою.