Досліди показали, що більше електричних зарядів проходить через провідник за певний час, то більше проявляються дії електричного струму -теплова, хімічна, магнітна, механічна та світлова. Що більше заряджених частинок переміщується від одного полюса джерела струму до іншого, то більший загальний заряд переноситься частинками.

Однак напрямлений рух заряджених частинок спричиняє цілу низку явищ, за якими можна визначити наявність електричного струму в колі.

Дослід 1. Приєднаємо до полюсів джерела струму нікелінову або ніхромову дротину (мал. 150). У результаті досліду побачимо, як дротина нагрівається, розжарюється до червоного світіння і провисає. Спостерігаємо теплову дію струму.

Ви вже знаєте, що електричний струм - це впорядкований рух вільних електричних зарядів під дією електричного поля джерела струму. Але нам потрібно знати: які ці заряди? Як вони рухаються?

Для цього розглянемо внутрішню будову металевих провідників. У будь-якому металі частина електронів покидає свої місця в атомі, у результаті чого атом перетворюється на позитивний йон. 

Найпростіше електричне коло складається з джерела струму (мал. 146), споживача електричної енергії (лампа, електродвигун), з’єднувальних провідників і пристрою для замикання та розмикання кола - вимикача. Для того щоб у колі проходив струм, воно має бути замкненим, тобто складатися тільки з провідників електричного струму. Якщо в будь-якому місці від’єднати провід або він обірветься, то струм у колі припиниться. На цьому ґрунтується дія вимикачів.

Для роботи електроприладів потрібний електричний струм. Деякі з них, наприклад ліхтарики, електронні годинники, аудіоплеєри, радіоприймачі та телефони, використовують електроенергію гальванічних елементів, батарей гальванічних елементів або акумуляторів. Інші, наприклад лампи, холодильники, телевізори, пилососи, працюють від електромережі, тобто одержують електроенергію по проводах від електростанції.

На практиці немає єдиної формули, яка описувала б електричну взаємодію заряджених тіл за довільних умов. Однак у 1785 р. Шарль Кулон запропонував просту формулу, яка описувала закон взаємодії точкових зарядів у вакуумі.

Точковими зарядами називають заряджені тіла, розміри яких дуже малі порівняно з відстанями, на яких ці тіла взаємодіють.

Електричне поле — це особливий вид матерії, який відрізняється від речовини й існує навколо будь-яких заряджених тіл.

Органи чуття людини не можуть сприймати електричне поле, виявити його можна лише за дією на електричні заряди.

Спостереження і досліди дають змогу встановити основні властивості електричного поля.

Відомо, якщо в результаті взаємодії тіл відбувається зміна значень мас цих тіл або їх частин, то загальна маса тіл та їх частин не змінюється. Наприклад, після розбивання брили льоду сума мас її уламків дорівнює початковій масі брили. Під час електризації тіл та взаємодії між ними також відбувається перерозподіл електричних зарядів між тілами. Чи змінюється при цьому загальний, заряд тіл, що взаємодіють, чи можуть виникати або зникати електричні заряди тільки одного знака?

У природі існують два роди електричних зарядів: позитивні та негативні.

З попередніх дослідів ви побачили, що наелектризовані тіла взаємодіють між собою. Під час електризації ебонітової або скляної палички виникають порівняно невеликі заряди, тому сили, з якими вони взаємодіють, незначні. Сильнішу взаємодію можна спостерігати, зарядивши будь-які тіла від електрофорної машини, яка дає змогу безперервно розділяти і накопичувати позитивні та негативні заряди. 

Τермін «електрика» вам відомий і звичний. Він дуже давній, увійшов до науки значно раніше, ніж було винайдено електролампи, електродвигуни, холодильники, телевізори, радіоприймачі - все те, без чого нині важко уявити наше життя. Ще за 600 років до н. е. стародавні греки помітили, що коли бурштин (скам’яніла викопна смола хвойних дерев, які росли на Землі сотні тисяч років тому) потерти об вовну, то він набуває властивості притягувати до себе пух, листя, соломинки.