Моє ставлення до алегоричного образу Сороки з однойменної байки Б. Грінченка

Байка завжди вважалася найдоступнішою, найзрозумілішою формою вираження думки. Через образи тварин, рослин вона допомагає людям осмисли- ін життєві проблеми, виявити людські вади і недоліки. І завжди в байці у найскрутніших обставинах, у які може потрапити людина, автор показує вихід. Це може бути якась мораль, повчання, щира порада байкаря.

Вибір дійових осіб залежить від характеру персонажа. Тому не випадково Борис Грінченко для своєї байки обрав алегоричний образ Сороки.

Сорока вирішила покинути свої ліси і полетіти до міста. А повернувшись, іахотіла навчити своєї науки інших птахів. Я вважаю, що Сорока нічого не на- мчилася, бо автор зазначає, що «там по садках тинялася без діла». Автор висміює зарозумілість, недоумкуватість. Моє ставлення до головного персонажа байки негативне, бо Сорока хотіла нав’язати іншим птахам свої думки, переконати у правильності своїх поглядів.

Я цілком згоден зі Шпаком, він говорить: «Хай кожен так собі співає, як хто зуміє і здолає». Людина — це особистість, тому вона має право вільно виявляти свої ідібності й таланти. Автор підкреслює, що у кожного є свої неповторні нахили, які іреба розвивати. Сорока сама не вміє співати, а каже, що вже годі слухать Солов’я. Попа хоче навчити інших того, чого не вміє. Не випадково байка закінчується витопом Шпака: «Усяким співам волю дай, то буде в нас співучий край!..»

На мій погляд, автор також негативно ставиться до образу Сороки. Байкар іасуджує у творі нав’язування своїх думок. На жаль, у нашому повсякденному житті зустрічається багато людей, схожих на Сороку. Кожна людина може віл стоювати свої погляди, але при цьому вона повинна вміти слухати інших, поїш жати будь-яку точку зору. Мабуть, багато людей в алегоричному образі Сороки впізнають себе. Але головне — щоб вони правильно розуміли мораль байки, зіш ходили в собі недоліки і виправляли їх.