54. Основи охорони природи » Народна Освіта


Народна Освіта » Біологія » 54. Основи охорони природи






54. Основи охорони природи

Пригадайте, що таке браконьєрство. Чим воно небезпечне для тваринного світу?

Україна вирізняється з-поміж інших країн Європи різноманітністю природних умов і біологічних ресурсів. Це зумовлено її географічним розташуванням: більшість території України припадає на зону помірного клімату, і лише Південне узбережжя Криму належить до зони субтропіків. На території нашої країни описано понад 53 тис. видів тварин, з них -понад 52,5 тис. безхребетних і близько 800 - хордових.

ЯКІ Є ЗАХОДИ ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ? Насамперед учені створюють списки видів тварин, рослин і грибів, які підлягають охороні. Якщо є загроза існуванню виду, його заносять до Міжнародної Червоної книги, яку видає Міжнародний союз охорони природи і природних ресур-

сів (МСОП), а також до Червоних списків окремих регіонів (наприклад, Європейського червоного списку) та національних Червоних книг тих країн, на території яких він мешкає. До Червоних книг окремих держав заносять також види, чисельність яких на території цієї держави незначна або швидко знижується. Червона книга - це список рідкісних і зникаючих видів. Вона вміщує основні дані про їхній спосіб життя, поширення в минулому та в наш час, заходи щодо їх охорони тощо.

Види, занесені до Червоної книги України (мал. 322), залежно від стану популяцій та ступеня загрози для їхнього існування, поділені на кілька категорій: зниклі, зниклі в природі, зникаючі, вразливі, рідкісні тощо. Наприклад, до категорії зниклих видів віднесено тюленя-монаха, якого з 50-х років XX ст. біля берегів нашої країни не зустрічали. Навряд чи цей вид біля берегів України зустрінуть і в майбутньому. До зниклих у природі видів відносять зубра (мал. 322). У період з 1965 по 1967 роки на територію нашої країни була завезена 41 особина цих тварин. У 1990 році популяції цих тварин сягнули свого максимуму — 685 голів. Але внаслідок нераціонального ведення мисливського господарства та браконьєрства вже в 2008 році чисельність зубрів скоротилася майже втричі й нині становить близько 200 особин.

Основні заходи охорони видів, занесених до Червоної книги, — це заборона або істотне обмеження їхнього використання, посилення відповідальності за їхнє незаконне добування і знищення, створення територій природно-заповідного фонду в місцях, які мають важливе значення для виживання цих видів. Відловлювання чи знищення цих тварин, а також руйнування місць їхнього проживання карається законами України.

Так, згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) усі об’єкти рослинного і тваринного світу підлягають державній охороні. Спеціальні питання щодо охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу регулює Закон України «Про тваринний світ» (1993). Найважливішим кроком у створенні правової бази охорони навколишнього природного середовища України стало прийняття 1996 року Конституції України. У ній стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави і кожен громадянин зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки.

Охорону біологічного різноманіття України визначено однією з пріоритетних складових загальної довготермінової політики уряду. Створення і розвиток правової бази України щодо збереження стану навколишнього природного середовища та біологічного різноманіття здійснюється з урахуванням положень міжнародних правових актів, до яких приєдналася або збирається приєднатися наша країна.

ЩО СОБОЮ СТАНОВЛЯТЬ ЧОРНІ СПИСКИ? Учені складають списки видів тварин, які вимерли на нашій планеті починаючи з 1600 року. Підставою для занесення в Чорний список є те, що певний вид тварин не зустрічався протягом останніх 50 років. Серед них - тур (предок великої рогатої худоби), нелітаючий птах - дронт, мешканець морів - ссавець стеллерова корова, мандрівний голуб, який мешкав на території Північної Америки, сумчастий вовк - мешканець Австралії та Нової Гвінеї і багато інших (мал. 323).

ЩО СОБОЮ СТАНОВИТЬ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ? Охорона рідкісних і зникаючих видів, проблема збереження біоло-

гічного різноманіття нашої планети нерозривно пов’язана з охороною екосистем, до складу яких вони входять. Тому в усьому світі створені спеціальні території, що перебувають під охороною держави, різних установ і громадських організацій. Природно-заповідний фонд України - це ділянки суходолу та водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну цінність і призначені для збереження різноманітності тваринного та рослинного світу. Керує природно-заповідним фондом України Міністерство екології та природних ресурсів України.

До складу природно-заповідного фонду України, з одного боку, належать природні території та об’єкти: біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи та заповідні урочища. З другого боку, це можуть бути штучно створені об’єкти: ботанічні сади, зоологічні парки, дендрологічні парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва.

• Природні заповідники України - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник - це своєрідна природна лабораторія, де спеціалісти вивчають природні процеси та явища, розробляють наукові засади охорони природи, раціонального використання природних ресурсів. Природні заповідники на території України створено майже в кожній області та на території Автономної Республіки Крим (мал. 324).

 

Перелік природних заповідників України

Назва заповідника

Регіон розташування

Ґорґани

Івано-Франківська обл.

«Розточчя»

Львівська обл.

Черемський

Волинська обл.

«Медобори»

Тернопільська обл.

Рівненський

Рівненська обл.

Поліський та Древлянський

обидва - Житомирська обл.

Канівський

Черкаська обл.

Дніпровсько-Орільський

Дніпропетровська обл.

«Єланецький степ»

Миколаївська обл.

Луганський

Луганська обл.

Український степовий

разом з філіями розташований на території Донецької, Запорізької та Сумської областей

«Михайлівська цілина»

Сумська обл.

Карадазький, Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, «Мис Мар-тьян», Казантипський, Опукський

Автономна Республіка Крим

• Важливе міжнародне значення мають біосферні заповідники. їх створюють з метою збереження у природному стані найбільш типових або унікальних природних комплексів біосфери та постійного стеження за змінами, що в них відбуваються. В Україні є чотири біосферних заповідники: «Асканія-Нова» (Херсонська обл.), Карпатський (Закарпатська обл.), Чорноморський (Херсонська та Миколаївська області), Дунайський (Одеська обл.).

• Національні природні парки - природоохоронні, науково-дослідні та культурно-просвітні установи, покликані зберігати цінні природні, істо-рико-культурні комплекси та об’єкти. На їхній території з дотриманням заповідного режиму можуть здійснюватись різні форми відпочинку, наприклад організований туризм.

Перелік національних природних парків України

Назва парку

Регіон розташування

«Азово-Сиваський», « Джарилгацький»

Херсонська обл.

« Білоозерський »

Київська та Черкаська області

«Білобережжя Святослава», «Бузький Гард»

Миколаївська обл.

«Верхнє Побужжя», «Подільські Товтри»

Хмельницька обл.

Назва парку

Регіон розташування

«Верховинський», «Галицький», «Гуцуль-щина», «Карпатський»

Івано-Франківська обл.

«Вижницький», «Хотинський», «Чере-моський»

Чернівецька обл.

«Великий Луг», «Приазовський»

обидва - Запорізька обл.

« Гетьманський », « Деснянсько-Старогут-ський»

обидва - Сумська обл.

« Голосіївський »

м. Київ

« Гомільшанські ліси », « Дворічанський », « Слобожанський »

усі - Харківська обл.

«Дермансько-Острозький»

Рівненська обл.

«Залісся»

Київська та Чернігівська області

«Зачарований край», «Синевир», «Ужан-ський»

усі - Закарпатська обл.

«Ічнянський», «Мезинський»

Чернігівська обл.

«Кременецькі гори», «Дністровський каньйон»

Тернопільська обл.

« Нижньодністровський », « Тузловські лимани»

Одеська обл.

« Нижньосул ьський »

Черкаська та Полтавська області

«Північне Поділля», «Сколівські Бескиди», «Яворівський»

Львівська обл.

«Прип’ять-Стохід», «Шацький»

Волинська обл.

« Пирятинський »

Полтавська обл.

«Святі гори»

Донецька обл.

«Чарівна гавань»

Автономна Республіка Крим

• Заказники - природоохоронні території, створені з метою збереження і відтворення цілісних природних комплексів або окремих видів організмів. На відміну від заповідників, заказники можуть бути постійними або тимчасовими. Наукова та інші види діяльності здійснюються на їх території з дотриманням вимог охорони довкілля.

• Особливе місце у здійсненні природоохоронних заходів належить зоологічним паркам, які створюють з метою вивчення, збереження, акліматизації та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів як місцевої, так і світової фауни. Але головне призначення цих закладів — проведення освітньо-виховної роботи, прищеплення в людей дбайливого ставлення до природи.

Ф Біологічний словничок: Червона книга, приходні та біосферні заповід-ники,національнийприроднийпарк,заказнжи,зоопарки.

УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ

Види, яким загрожує зникнення, та рідкісні види заносять до Червоних книг (Міжнародної, регіональних і національних). Збереження рідкісних і зникаючих видів здійснюється завдяки створенню природоохоронних територій: біосфер-них і природних заповідників, національних природних парків, заказників тощо.

Основою збереження біологічного різноманіття організмів, а також раціонального природокористування є розроблення та дотримання законодавчих актів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

1. Яка різноманітність тваринного світу України? 2. Яке значення для збереження біологічного різноманіття нашої планети має створення Червоної книги? 3. Які основні типи природоохоронних територій України вам відомі? 4. Яка роль зоопарків в охороні тваринного світу? 5. Які законодавчі акти спрямовані на охорону тваринного світу України? 6. Чим статус біосферних заповідників відрізняється від статусу природних? 7. Що собою становлять національні природні парки?

| ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ

Які є заходи охорони природи? Запропонуйте механізми підвищення їхньої ефективності.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ І КМІТЛИВИХ

Які відомі вам види тварин зникли з території України після 1600 року? ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

З допомогою вчителя з’ясуйте, які природоохоронні території є у вашій місцевості. Які зникаючі та рідкісні види тварин на них охороняють? Підготуйте міні-проект на тему «Заповідні території України».

Цікаво!

• Найстаріший заповідник України - біосферний заповідник «Асканія-Нова». Його створив 1898 року барон Ф. Е. Фальц-Фейн. Зоопарк «Асканія-Нова» за масштабами утримання тварин у напіввільних умовах, розробок теорії, методів і технологій акліматизації та реакліматизації входить до першої світової десятки. Тут утримують понад 80 видів птахів, зокрема 15 видів, занесених до Червоної книги України (степовий орел, сірий журавель і красавка, огар та ін.); 36 видів ссавців, з яких 7 - рідкісних (кінь Пржевальського, туркменський кулан, зебра Греві, гвинторога коза, гривастий баран, сайгак, сибірський козерог).

• Велике значення для поширення серед населення знань у галузі зоології мають зоологічні музеї, де зберігають колекції сучасних і зниклих з нашої території тварин. Найбільшими природничими музеями в Україні є Національний науково-природничий музей Національної академії наук України (НАНУ) (м. Київ) і Державний природознавчий музей НАНУ (м. Львів). У фондах першого зберігається понад 200 000 зразків хребетних і близько 1 500 000 - безхребетних тварин. Унікальна колекція тропічних метеликів зберігається в зоологічному музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

-ТЕСТОВИЙ САМОКОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

(виберіть одну правильну відповідь)

1. Укажіть групу екологічних чинників, до якої належить господарська діяльність людини: а) абіотичні; б) біотичні; в) антропогенні; г) оптимальні.

2. Укажіть групу екологічних чинників, до яких належать різні форми взаємодії різних видів організмів: а) абіотичні; б) біотичні; в) антропогенні; г) соціальні.

3. Зазначте, що собою становить фотоперіодизм: а) реакція організмів на інтенсивність освітлення; б) реакція організмів на чергування світлового та темнового періодів доби; в) реакція організмів на надлишок світла; г) реакція організмів на недостатню кількість світла.

4. Зазначте, як називають змагання організмів одного чи різних видів за їжу та інші ресурси середовища життя: а) паразитизм; б) конкуренція; в) взаємовигідні зв’язки;

г) коменсалізм.

5. Укажіть, як називають усі форми співіснування організмів різних видів: а) симбіоз; б) конкуренція; в) мутуалізм; г) паразитизм.

6. Зазначте, як називають тип зв'язків між організмами різних видів, за яких один з них отримує користь, не завдаючи іншому шкоди, але й не приносячи йому користі: а) коменсалізм; б) конкуренція; в) мутуалізм; г) паразитизм.

7. Зазначте, що таке раціональне природокористування: а) повне знищення шкідливих видів; б) докорінне перетворення природних екосистем для задоволення потреб людини; в) використання природних ресурсів такими способами, які не погіршують стан навколишнього природного середовища; г) охорона лише свійських тварин та культурних рослин.

8. Укажіть заповідники, які функціонують в Україні: а) тільки природні; б) тільки біо-сферні; в) тільки регіональні; г) як природні, так і біосферні.

9. Укажіть заповідник України, який належить до біосферних: а) Канівський; б) Рівненський; в) Карпатський; г) Поліський.

10. Укажіть документ, до якого заносять види тварин, які зникли з нашої планети: а) Міжнародна Червона книга; б) Міжнародна Зелена книга; в) Чорний список; г) Червона книга України.

У загальнення

Протягом двох років ви ознайомлювалися з будовою, особливостями функціонування і різноманітністю основних груп організмів — мешканців нашої планети: бактерій, рослин, грибів і тварин. Ви переконалися, наскільки вони різноманітні.

• Найпростіші за будовою бактерії, що належать до прокаріотів, бо клітини цих істот не мають ядра (мал. 325). Спадковий матеріал бактерій розташований у цитоплазмі. Крім плазматичної мембрани, клітини бактерій оточує клітинна оболонка. Бактерії не містять мітохондрій і хлоропластів. Здебільшого це одноклітинні істоти, хоча серед ціанобактерій можуть траплятися і багатоклітинні види. Деякі представники бактерій мають джгутики (один, кілька або багато) і можуть активно пересуватись у рідкому середовищі.

Серед бактерій є і гетеротрофи, і автотрофи (ціанобактерії, пурпурні та зелені бактерії). Багато бактерій дихає, використовуючи для цього атмосферний кисень. Бактерії, які мешкають у безкисневому середовищі, отримують необхідну енергію внаслідок безкисневого розщеплення органічних речовин. Бактеріям притаманне нестатеве розмноження поділом клітини навпіл або брунькуванням. Несприятливі умови вони здатні переживати у вигляді спор або цист. Ці стадії спокою забезпечують і їхнє поширення.

Рослини, гриби та тварини належать до еукаріотів: їхні клітини мають одне, кілька або багато ядер (як-от, клітини посмугованих м’язів тварин чи клітина гриба мукора). Отже, спадковий матеріал цих організмів відмежований від цитоплазми оболонкою. У цитоплазмі їхніх клітин є мітохондрії та багато інших органел.

• У клітин рослин, крім плазматичної мембрани, є щільна клітинна оболонка (див. мал. 4. А). Вона утворена вуглеводами, насамперед целюлозою. Клітини рослин мають хлоропласти, тому ці організми здатні до фотосинтезу; вони належать до автотрофів. Лише окремі види рослин, що перейшли до паразитичного способу життя (наприклад, повитиця), втратили хлорофіл і відповідно здатність до фотосинтезу. У клітинах рослин є вакуолі, заповнені клітинним соком. Серед рослин умовно можна виділити дві групи - водорості й вищі рослини.

Водорості (мал. 326) мешкають переважно у водоймах різних типів, але можуть траплятися у вологому ґрунті, на стовбурах дерев тощо. Серед них є як одноклітинні, так і багатоклітинні види. У деяких багатоклітинних водоростей (бурих і червоних) спостерігають диференціацію клітин: вони починають різнитися за будовою та функціями. Але справжніх тканин у них немає. Водорості здатні розмножуватись як нестатево (за допомогою рухомих або нерухомих спор, уламками тіла тощо), так і статевим шляхом (за допомогою статевих клітин).

Усі вищі рослини — виключно багатоклітинні організми. У них формуються справжні тканини (пригадайте які). З тканин виникають органи: репродуктивні, що забезпечують розмноження, та вегетативні, які забезпечують життєдіяльність рослини (корені та пагони). Вищі рослини ведуть прикріплений спосіб життя. Необхідні їм розчини поживних речовин вони вбирають переважно з ґрунту. З повітря рослини беруть необхідний для фотосинтезу вуглекислий газ, а для дихання - кисень.

Серед вищих рослин окремо виділяють такі, що розмножуються спорами (мохи, плауни, хвощі, папороті) (мал. 327). Для запліднення цим рослинам потрібне середовище з підвищеною вологістю. Насінні рослини — голонасінні та покритонасінні - у процесі статевого розмноження позбулися залежності від вологого середовища (мал. 328). У них заплідненню передує процес запилення. Після запліднення в них формується насінина. Це оточений захисною шкіркою зародок, що містить запас поживних речовин.

З появою квітки в покритонасінних пов’язане формування стінки плода. Функції плода: захист насінини й забезпечення поширення (за допомогою вітру, тварин, води). Покритонасінні представлені більшим різноманіттям життєвих форм порівняно з голонасінними: серед них є не лише дерева та кущі, а й різноманітні трав’янисті рослини (одно-, дво- та багаторічні, наземні й водні). Нині покритонасінні - це панівна група рослин на нашій планеті.

• Гриби, як і рослини, можуть бути одноклітинними та багатоклітинними (мал. 329). Гриби поєднують ознаки, характерні як для рослин, так і для тварин. Так, клітини справжніх грибів, як і клітини рослин, ззовні оточені щільною клітинною оболонкою (див. мал. 4. Б). До її складу також входять вуглеводи, наприклад хітин {пригадайте, хітин є складовою кутикули комах). Гриби, як і багатоклітинні тварини, - гетеротрофи.

В їхніх клітинах відсутні хлоропласти, і тому до фотосинтезу вони не здатні. Але, на відміну від більшості тварин, справжні гриби здатні вбирати лише розчини поживних речовин і не можуть споживати тверді частки. У цитоплазмі клітин грибів (як і рослин) можуть бути вакуолі, заповнені клітинним соком. Якщо в клітинах зелених водоростей і вищих рослин відкладається запасний вуглевод крохмаль, то у грибів, так само як і в багатоклітинних тварин, - глікоген.

Розмножуються гриби переважно спорами, відокремленням ділянок грибниці, одноклітинні - брунькуванням та поділом клітини навпіл. Для грибів також характерні різні форми статевого процесу.

Особливою групою справжніх грибів є лишайники (мал. 330). Це комплекси різних за походженням організмів: гриба та водорості або ціанобактерії, - пов’язаних між собою взаємовигідними зв’язками.

 

 

* Клітини багатоклітинних тварин не мають щільної клітинної оболонки (див. мал. 4. В). Над плазматичною мембраною у них розташований тоненький шар, утворений з органічних речовин, - глікокалікс (див. мал. 5). У клітинах тварин відсутні вакуолі з клітинним соком, вони не містять хлоропластів.

Минулого року ви ознайомилися з різними представниками одноклітинних твариноподібних організмів (амеба протей, евглена зелена, інфузорія-туфелька, малярійний плазмодій, дизентерійна амеба) (мал. 331). Клітина цих істот є самостійним організмом, який здійснює всі життєві функції, що й організм багатоклітинних істот. Тому в них трапляються органели, яких зазвичай не буває в клітинах багатоклітинних тварин. Наприклад, скоротлива вакуоля (у прісноводних ви-

дів), клітинний рот, органели, що забезпечують враження здобичі та захист від ворогів. Усі тварини - гетеротрофи. Лише окремі одноклітинні твариноподібні організми, як-от евглена зелена, здатні до фотосинтезу.

Цікавою групою багатоклітинних тварин є губки (мал. 332). До складу їхнього тіла можуть входити різні типи клітин, які спеціалізуються на здійсненні певних функцій, але тканин вони не утворюють.

У більшості багатоклітинних тварин є сформовані тканини, які входять до складу відповідних органів. Органи тварин, які виконують спільні функції, формують системи органів.

Так, тварини здатні до активного руху, який забезпечує опорно-рухова система. Активному захопленню та подрібненню їжі багатьох тварин сприяють ротові органи (щелепи, хеліцери тощо). Подрібнена їжа перетравлюється за участю травної системи. Її будова в процесі історичного розвитку поступово змінювалась від замкненої кишкової порожнини кишковопорожнинних до наскрізної - у кільчастих червів, членистоногих, молюсків (див. мал. 174-176), хордових (див. мал. 177-181). Тому в багатоклітинних тварин інтенсивніший обмін речовин, ніж у багатоклітинних рослин.

Кінцеві продукти обміну речовин виводяться з організму тварин за допомогою органів видільної системи. У безхребетних тварин вона представлена різними органами (див. мал. 192), у хребетних - нирками (див. мал. 193).

Важливими етапами в еволюції тварин стала поява дихальної та кровоносної систем. Спеціалізовані органи дихання забезпечують ефективніший газообмін, ніж просто через покриви. Органами дихання більшості мешканців водойм (молюски, риби) є зябра. Вони забезпечують дихання киснем, розчиненим у воді. Дихання атмосферним повітрям забезпечують трахеї (комахи та значна частина павукоподібних), легеневі мішки (частина павукоподібних) та легені (деякі молюски, амфібії, рептилії, птахи та ссавці) (див. мал. 184, форзац II).

Функціонування органів дихання часто пов’язане з кровоносною системою. Кров, яка циркулює по кровоносних судинах, транспортує кисень від органів дихання до інших органів і тканин, а від них вуглекислий газ - до органів дихання, звідки він виводиться назовні. Крім того, кров транспортує по організму поживні речовини, кінцеві продукти обміну речовин — до

органів виділення, а також речовини, які беруть участь у регуляції життєвих функцій (гормони, інші гормоноподібні речовини тощо). Важлива роль кровоносної системи і в захисті організму від хвороботворних мікроорганізмів та інших паразитів. У членистоногих і молюсків незамкнена кровоносна система: кров рухається по судинах та порожнинах тіла. У кільчастих червів і хребетних тварин кровоносна система замкненого типу (див. мал. 190, форзац II) - кров рухається лише по системі кровоносних судин.

Є в багатоклітинних тварин і спеціалізовані системи захисту організму, як-от імунна. У більшості багатоклітинних тварин подразливість забезпечується нервовою системою та органами чуття. У процесі історичного розвитку тварин ускладнювалась будова нервової системи та органів чуття. Так, якщо в кишковопорожнинних нервова система утворена нервовими клітинами, що сполучаються між собою відростками, то вже в кільчастих червів формується головний мозок та вузли черевного нервового ланцюжка (див. мал. 219).

Одночасно з ускладненням будови нервової системи та органів чуття вдосконалювалися й форми поведінки тварин, їхня здатність до научіння. Це дало змогу змінювати поведінку залежно від змін у навколишньому середовищі та краще пристосовуватись до них. Поступово в процесі еволюції у тварин ставали досконалішими й форми обміну інформацією - комунікації. Завдяки високій здатності пристосовуватися до умов існування тварини заселили всі основні середовища життя на нашій планеті: водне, ґрунт, наземно-повітряне, організми інших істот.

Розмножуються тварини здебільшого статевим шляхом. І лише в тих групах, яким притаманна висока здатність до регенерації, можливе вегетативне розмноження (поліпи кишковопорожнинних, кільчасті черви та інші).

Отже, незважаючи на значні відмінності в будові та здійсненні процесів життєдіяльності різними групами живих істот, у них є й багато спільних рис. Усі організми складаються з клітин. Подібний їхній хімічний склад: вони складаються з одних і тих самих груп органічних речовин: білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів і ліпідів.

Усім живим істотам притаманні подібні процеси життєдіяльності: живлення, дихання, розмноження, здатність до росту й індивідуального розвитку. Всі нові клітини та організми утворюються, незважаючи на розмаїтість способів розмноження, винятково з материнських клітин.

Спільною властивістю всіх організмів є здатність до саморегуляції - забезпечення узгодженої діяльності різних органів та систем органів відповідно до змін у довкіллі. Необхідною умовою існування всіх живих організмів є обмін речовинами та енергією з навколишнім середовищем. Для всіх живих істот характерна подразливість - здатність сприймати подразники зовнішнього та внутрішнього середовища і певним чином на них відповідати. Усім організмам властивий процес еволюції - набуття необоротних змін у будові та процесах життєдіяльності протягом історичного розвитку життя на нашій планеті. Завдяки цьому виникають нові пристосування організмів до будь-яких змін навколишнього середовища - адаптації. Організми, які не здатні пристосовуватись до змін довкілля, обов’язково вимирають.

Зробимо висновок: наявність спільних рис у прокаріотів, рослин, грибів і тварин є свідченням єдності живої природи та єдності походження життя на нашій планеті.

 

Це матеріал з підручника Біологія 7 клас Остапченко

 

Категорія: Біологія

Автор: admin от 4-02-2017, 11:56, посмотрело: 643