Джаз » Народна Освіта





Джаз

Доброго дня, мій друже! Сьогодні на тебе чекає незабутня подорож у Країну джазової музики. Ми ознайомимося з характерними ознаками і музичними інструментами джазу та джазовими музикантами. Наші друзі вже готові подорожувати.

Джаз (аятл^агг) — напрям у музиці, що виник на межі ХІХ-ХХ сто-літть у США як синтез африканської та європейської культур.

Характерними рисами джазу є імпровізаційність, підвищена емоційність, специфічний склад виконавців та інструментарію, використання різноманітних тембрових барв, звуконаслідування тощо.

Імпровізація (франц. improvisation, від лат. improvisus — непередбачений) — створення художнього твору (наприклад, музичного, поетичного, сценічного) в момент його виконання без попередньої підготовки. Музична імпровізація — історично найдавніший тип музикування.

Історія виникнення джазу

Джаз виник як поєднання декількох музичних культур і національних традицій.

Зародження джазової музики нерозривно пов’язане з історією. Раби, завезені з Африки на територію Нового Світу, не були вихідцями з одного роду і не розуміли один одного. Необхідність консолідації привела до об’єднання безлічі культур та створення єдиної культури афроамериканців. Так, наприкінці XIX століття склався музичний жанр регтайм. Згодом ритми регтайму в поєднанні з елементами блюзу та духовними співами африканців (спіричуелс і госпелз) дали початок новому музичному напряму. Завдяки процесам змішування африканської музичної культури та європейської і виник джаз у загальноприйнятому розумінні.

Розглянь схему, яка тобі розкаже про виникнення джазу.

Періоди розвитку джазу

Новоорлеанський період

Історично основним стилем класичного джазу вважається ново-орлеанський джаз, що сформувався наприкінці XIX ст. на ґрунті африканського фольклору, народної та побутової музики креолів (нащадків португальських та іспанських колонізаторів) у місті Новий Орлеан.

Для новоорлеанського джазу характерна колективна імпровізація, сольні інструменти тут протистоять ритмічній групі (банджо, тубі й ударним).

1920-ті — ера диксиленду

Джазова музика розповсюджується по США та продовжує розвиватися. У Новому Орлеані формуються перші диксиленди — великі джазові ансамблі, серед яких особливе місце займає ансамбль «Original Dixieland Jass Band», який у 1917 році зробив перший джазовий звукозапис. 1923-1929рр. — «золота ера джазу»

Це період розквіту бендів (джазових груп). До Нью-Йорка переїжджає оркестр Д. Еллінґтона, який привніс у джаз такий рівень складності, якого ще ніколи не було в розважальних оркестрах. Тоді ж зароджується джаз і в Росії. Перший оркестр у Москві організував В. Парнах.

1930-тіроки — ера свінгу У цей час виникають біг-бенди (джазові групи, до складу яких входить більше 17 учасників). Тоді ж виник і стиль джазу — свінґ, який сформувався і набув великої популярності в період між 1935-1945 роками в концертах біг-бендів.

У свінґу відсутня колективна імпровізація, а на перший план виступають аранжування та сольна імпровізація. Концертний свінґ мав нечуване поширення в історії популярної музики. «Королем» цього стилю вважають Вені Гудмена.

В епоху свінґу та панування біг-бендів з’явилося багато професійних виконавців джазу. Майстерність Біллі Холідей та Елли Фіцджеральд стала зразком для співачок майбутніх десятиліть. Першим


зразком чоловічого джазового стилю став Луї Армстронг. Популярним виконавцем був Френк Сінатра.

У Росії в той час широку популярність здобуває оркестр Л. Утьосова. У 1934 р. вийшла на екрани комедія «Веселі хлоп’ята» про історію джазового музиканта з Л. Утьосовим у головній ролі та з участю його оркестру. Тоді ж було створено новий стиль теа-джаз (театральний джаз), який сформували Л. Утьосов та Я. Скомо-ровський.

На межі 40-50-х років XX ст. виник новий різновид джазу — ритм-енд-блюз.

У наступні роки джаз продовжує розвиватися, з’являються імена нових виконавців та оркестрів.

В історії джазової музики відомо численні напрями та стилі: кул-джаз, фрі-джаз, ф’южн, диксиленд,ритм-енд-блюз, соул, рок-н-рол, свінг, бі-боп, біг-біт, прогресив тощо.

Поява музикантів неамериканського походження сприяла становленню багатьох національних джазових шкіл, зокрема й української. Після спаду інтересу до джазу в 90-х роках XX ст. він знову став набирати популярності в молодіжній культурі сьогодення.

Ф. Сінатра. «Learnin the Blues».

Дж. Герман. «Hello, Dolly!».

E. Фіцджеральд та Л. Армстронг. «Summertime».

Л. Утьосов та його джаз-оркестр. «Пароплав».

Проаналізуй ці твори за таким планом:

1. Розкажи про своє враження від джазової музики.

2. Які музичні інструменти тобі вдалося розпізнати?

3. Які особливості джазового співу? Чим він відрізняється від академічного виконання?

4. Розкажи про засоби виразності та мелодію кожного твору.

Розглянь зображення інструментів, на яких виконують джаз.

Інструменти джазу

Джаз (англ-уа^г) — жанр професійної музики, що виник на початку XX ст. в південних штатах США внаслідок взаємодії африканської та європейської танцювальної музики.

Джерелами джазу були імпровізаційні форми негритянської народної музики (спіричуелс, блюз, регтайм), а також танцювально-побутова музика білих переселенців.

Джазмен — музикант, який виконує джаз (який вміє імпровізувати).

Джаз-бенд — великий джазовий оркестр.

Заспіваємо пісню «Хуртовина» М. Катричка.

Спробуй виконати власну імпровізацію на мелодію приспіву під ритмічні клацання руками. Зімпровізуй мелодію в джазовому стилі.

Що таке джаз?

Які особливості джазової імпровізації?

На яких інструментах зазвичай виконують джаз?

Назви відомі імена в джазовому мистецтві.

Послухай свої улюблені твори. Чи є серед них джазові композиції? Хто їх виконує?

Приєднайся до проекту наших друзів. Намалюй власну імпровізацію.

 

Це матеріал з підручника Музичне мистецтво 7 клас Кондратова

 

Автор: admin от 31-01-2017, 12:03, посмотрело: 399