§ 8. Технологічний процес різання деревини

Для обробки деревини різанням застосовують спеціальні верстати та різноманітні різальні інструменти: ножі, пилки, ножиці, сокири, стамески, долота, напилки тощо (мал. 56).

Розрізняють два способи різання деревини: без зняття стружки і зі зняттям стружки. До різання без зняття стружки належить розколювання деревини, розрізання її на шпон і розрізання ножицями (мал. 57).

Зі зняттям стружки виконують фугування, пиляння, стругання, фрезерування, свердління, точіння, розпилювання (мал. 58).

В обох способах процес різання здійснюється різальним інструментом, який має різальну частину у формі клина.

Найбільш поширеним способом обробки деревини є різання зі зняттям стружки різальними інструментами, які мають один або кілька різців. Наприклад, рубанок має один різець, фреза - кілька, а пилка - багато різців.

Процес різання полягає в тому, що під дією сили в деревину заглиблюється різець і відокремлює від неї (зрізує) частинки у вигляді тонкої довгої стружки або тирси. При цьому видаляється непотрібна частина матеріалу. Заготовці надають потрібної форми і розмірів за необхідної якості поверхні.

Під час обробки деревини розрізняють два найбільш типові види різання: упоперек і вздовж волокон.

Поперечне різання (мал. 59, а) характерне тим, що різець рухається в напрямі, перпендикулярному до волокон деревини. При цьому стружка утворюється у вигляді слабо зв’язаних між собою елементів, які зазвичай розсипаються на частини.

Поздовжнє різання (мал. 59, б) - це відокремлення деревини, за якого різець рухається вздовж волокон, причому утворювана стружка може надламуватися, мати чітко виражені елементи.

Одним зі способів різання деревини зі зняттям стружки є пиляння. У процесі пиляння відбувається поділ деревини на частини внаслідок різання багато-різцевим інструментом - пилкою.

Пилка є одним з прадавніх знарядь праці. Невеликі кременеві пилки застосовувалися вже 7-3 тис. років до н. е. в епоху неоліту, коли людина користувалася кам’яними знаряддями праці. Згодом з’явилися мідні пилки (мал. 60).

Мал. 61. Види столярних пилок: 1 - ножівка широка; 2 - ножівка вузька; 3 - електрична цепкова пилка; 4 - ножівка стуслова; 5 - ножівка з обушком; 6 - наградка; 7 - пилка садова; 8 - пилка поперечна дворучна; 9 - електрична дискова пилка

Нині, залежно від призначення, промисловість випускає різні види пилок: столярні, садові, слюсарні та інші (мал. 61).

За зовнішнім виглядом і за призначенням ножівки поділяють на такі види: широкі (мал. 61, 1) для поперечного, поздовжнього пиляння; вузькі (викружні) (рис. 61, 2) для розпилювання тонких пиломатеріалів, випилювання криволінійних деталей і виконання наскрізних пропилів;

стуслові ножівки (мал. 61, 4) використовують під час роботи з крихкими декоративними профілями або під час виготовлення рамок для картин;

ножівка з обушком (мал. 61, 5) з посиленою (потовщеною) спинкою для чистого зарізування неглибоких пропилів, нарізування шипів і для інших тонких робіт;

наградки (рис. 61, 6) для виконання прорізів на невелику глибину, пропилювання доріжок для шпону, шпунтів тощо;

ножівки зі змінними полотнами, які мають різну форму зубів. За будовою аналогічні ножівці універсальній.

Пилка (столярна ножівка) (мал. 62) - це тонка сталева стрічка з насіченими на одній з її кромок зубами.

Кожний зуб являє собою різець, який потрібно заточувати. Існують також універсальні ножівки, які не потрібно точити, оскільки загартовані спеціально для цього зубці служать довго.

Зуби ножівок характеризуються кроком і висотою: крок (Р) - відстань між вершинами сусідніх зубів; висота (Н) - найкоротша відстань між основою і вершиною зуба (мал. 63).

Параметри зубів ураховують при виборі ножівок та способу пиляння деревини, про які ти дізнаєшся з наступного параграфа.

Це матеріал з підручника Трудове навчання (для хлопців) Терещук Б. М., Дятленко С. М.