§ 67. Репродуктивне здоров’я. Захворювання, що передаються статевим шляхом

Пригадайте з курсу «Основи здоров’я», які чинники здійснюють негативний вплив на розвиток репродуктивної системи підлітка.

Репродуктивне здоров’я — одна з важливих складова загального здоров’я людини. За означенням ВООЗ — це стан повного фізичного, розумового та соціального добробуту, що означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до зачаття і народження дітей та право на планування сім’ї.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Репродуктивне здоров’я людини значною мірою залежить від стану функціонування статевих органів. Захворювання статевих органів виникають з різних при

чин. Однією з них є недотримання правил особистої гігієни. У результаті цього мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, гонококи тощо) потрапляють до статевих органів і викликають запальні процеси. У жінок можуть виникати запалення яєчників, маткових труб, піхви, ерозії шийки матки, у чоловіків — запалення передміхурової залози (простатит), яєчок. Хронічні запалення можуть призвести до безпліддя, негативно впливати на перебіг вагітності та пологів.

Іншою і головною причиною виникнення захворювань статевих органів є випадкові статеві зв’язки, які часто призводять до виникнення хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСІП) і становлять небезпеку для репродуктивного здоров’я. їх називають ще венеричними* хворобами.

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСІП), — це інфекції (бактеріальні, вірусні, паразитичні), які поширюються від людини до людини, головним чином, у результаті сексуальних контактів. Існує понад ЗО різних бактерій, вірусів і паразитів, які передаються статевим шляхом. Поширеними вірусними інфекціями є СНІД, генітальний герпес; бактеріальними інфекціями — сифіліс, гонорея, хламідіоз; інфекціями, спричиненими одноклітинними тваринами — трихомоноз тощо. Деякі інфекції, зокрема ВІЛ і сифіліс, можуть передаватися від матері дитині під час вагітності й пологів, а також через кров й пересаджені тканини.

Джерелом ВІЛ- інфекції є ВІЛ-інфікована людина як із клінічними проявами, так і без клінічних ознак інфекції. В організмі такої людини виявляється в усіх без винятку біологічних рідинах (кров, сеча, піт, статеві рідини, слина, слізна рідина, грудне молоко тощо).

Установлено три основні шляхи інфікування ВІЛ, а саме: статевий — під час статевих контактів; ін’єкційний — через кров та інші біологічні рідини (після переливання інфікованої крові або її компонентів); нестатеве зараження (через пошкоджені шкіру й слизові оболонки людей, що контактують із кров’ю або іншими секретами інфікованих людей); внут-рішньоутробне зараження (від матері до дитини або під час вигодовування грудьми чи грудним молоком ВІЛ-інфікованої матері). Статевий контакт є одним з основних джерел зараження СНІДом. Наукою не підтверджено можливість зараження ВІЛ-інфекцією через побутові речі, рукостискання, повітря.

Поширеною вірусною інфекцією, що передається статевим шляхом, є генітальний герпес. Спричиняє це захворювання вірус простого герпесу. На статевих органах з’являються пухирці, які перетворюються на глибокі болючі виразки. Одночасно можуть виникати головні болі, гарячка, біль у паху, сідниці, ногах.

Збудником сифілісу є бактерія — бліда спірохета, яка може потрапити в організм як статевим, так і побутовим шляхом через незначні подряпини шкіри, за спільного використання різних предметів особистої гігієни, одягу тощо, під час поцілунків. Першим симптомом захворювання є щільна виразка із блискучою м’ясисто-червоною поверхнею, яка утворюється на статевих органах, у ротовій порожнині чи анальному отворі. Вона безболісна і згодом (через 3-4 тижні) зникає. На шкірі з’являється висипка, збільшуються лімфатичні вузли, спостерігається частий головний біль і біль у кістках, підвищується температура тіла, знижується працездатність. Усі ці зміни виникають унаслідок розмноження блідої спірохети, поширення її по всьому організму та отруєння його продуктами життєдіяльності цього мікроорганізму. На пізніх стадіях захворювання уражаються головний мозок, серце та кістки, відбувається руйнування всього організму, що призводить до тяжких страждань і смерті.

Бактерія гонокок спричиняє гонорею, або трипер. Проявами цієї хвороби є запалення слизових оболонок статевих органів, гнійні виділення зі статевого члена, іноді з піхви, біль під час сечовипускання. У чоловіків переважно уражається сечівник, а у жінок — ще й шийка матки, маткові труби, яєчники, що призводить до руйнування статевих залоз та безпліддя.

Хламідіоз — поширена ІПСПІ, спричинена хламідіями. Запальний процес розвивається після потрапляння хламідій на чутливий до них циліндричний епітелій, яким вистелена частина статевих органів та органів травлення. У хворих на хламідіоз та їхніх статевих партнерів часто спостерігають супутні запальні процеси іншої локалізації, що виникають за потрапляння збудника зі сечостатевих органів на слизові оболонки інших органів: очей, органів слуху, дихальних шляхів, прямої кишки, суглобів, серця і судин.

Трихомоноз спричиняє один з видів одноклітинних тваринних джгутикових — трихомонада, що паразитує в сечостатевих шляхах жінок і чоловіків. Симптомами цієї хвороби є запалення слизових оболонок статевих органів, гнійні виділення та біль. Під час статевих стосунків партнери можуть передати трихомонади одне одному. Зараження може відбуватися також через предмети особистої гігієни тощо. Наслідками захворювання є зміни у статевих залозах, які спричиняють безпліддя.

Деякі інфекції, передані статевим шляхом, часто протікають без симптомів. Так, наприклад, близько 70 % жінок і значна частина чоловіків з гонококовою та (або) хламідійною інфекцією можуть взагалі не відчувати жодних симптомів. Людина може бути носієм захворювання, навіть не підозрюючи про це та інфікуючи інших. Особливо цьому сприя

ють нерозбірливість та легковажність у статевих стосунках. Як симптоматичні, так і безсимптомні інфекції можуть призводити до розвитку серйозних ускладнень. Тому важливим засобом профілактики ІПСШ є рання і діагностика та своєчасне лікування захворювання.

Венеричні хвороби особливо поширені серед молоді й зумовлені як соціальними (безробіття, алкоголізм, наркоманія, гомосексуалізм, проституція тощо), так і біологічними (зниження опірності організму в несприятливих екологічних умовах) чинниками.

Профілактика ІПСШ. Найефективнішим засобом профілактики інфікування або передачі інфекцій статевим шляхом є утримання від випадкових статевих стосунків або ведення статевого життя лише з неінфіко-ваним партнером у рамках тривалих взаємно моногамних відносин. Презервативи, за їх постійного й правильного використання, високоефективні щодо зниження передачі ВІЛ та інших ІПСШ, включно з гонореєю, хламідіозом і трихомонозом.

Боротьба з ІПСШ залишається пріоритетом ВООЗ з 2006 р. Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я схвалено глобальну стратегію профілактики ІПСШ і боротьби з ними, яка передбачає здійснення усіма країнами світу таких заходів:

• пропаганда безпечної сексуальної поведінки;

• забезпечення загального доступу до якісних презервативів за доступними цінами;

• сприяння зверненню людей, які страждають на ІПСШ на ранніх стадіях захворювання та їхніх партнерів до служб охорони здоров’я;

• включення лікування ІПСШ до основних медико-санітарних послуг;

• використання правильно обраних та ефективних лікарських засобів;

• профілактика та лікування вроджених ІПСШ (сифіліс, СНІД);

• забезпечення консультування і добровільного тестування на ВІЛ-інфекцію;

• залучення всіх відповідних сторін, включаючи окремих фізичних осіб і громади, до профілактики й лікування ІПСШ.

Протизаплідні засоби. Статевий акт — єдиний фізіологічний процес, у якому беруть участь два організми. Це злиття воєдино чоловічого й жіночого організму. На відміну від тварин, статевий акт людини передбачає не лише фізичну, а й духовну близькість.

Зачаття дитини не є метою більшості статевих актів людини. Питання планування сім’ї, народження дітей часто залежать від різних чинників (побутові й матеріальні умови, прагнення зробити кар’єру, стан здоров’я тощо). Щоб не завагітніти, використовують різноманітні засоби контрацепції. Найпоширеніші серед них — механічні та хімічні.

КОНТРАЦЕПЦІЯ (від лат. сопігасерНо [ контрацептіо ] — протизалліднення) — методи й засоби запобігання вагітності.

Механічні протизаплідні засоби, зокрема презервативи, перешкоджають проникненню сперматозоїдів у порожнину матки. Вони є найпростішими, найдоступнішими і найефективнішими в запобіганні небажаній вагітності й передачі ІПСШ. До внутрішньоматкових протизаплідних засобів належать спіралі, які вставляють у порожнину матки. Вони не впливають на гормональні процеси і не перешкоджають заплідненню, але заважають проникненню зиготи в слизову оболонку матки.

Хімічні протизаплідні засоби можуть бути місцевої дії та загальної. Засоби місцевої дії — це таблетки, сперміцидні свічки, пасти, які вводять у піхву. Створюючи в статевих шляхах жінки слабкокисле середовище, вони спричиняють знерухомлення або загибель сперматозоїдів. Засоби загальної дії — гормональні препарати. Вони є синтетичними гормонами, які аналогічні тим, що беруть участь у регулюванні менструального циклу. Гормональні препарати у вигляді таблеток, ін’єкцій, пластирів, гормональних кілець пригнічують овуляцію, без якої не настає вагітність, викликають внутрішньоматкові зміни, які не дозволяють заплідненій яйцеклітині прикріпитись до стінки матки.

Проте слід мати на увазі, шо жодний із протизаплідних засобів нездатний забезпечити повну гарантію запобігання вагітності, а тривале застосування гормональних контрацептивних препаратів може спричинити необоротні шкідливі зміни репродуктивної та інших функцій жіночого організму.

Хто піклується про своє репродуктивне здоров’я, репродуктивне здоров’я партнера, народження здорових дітей, хоче, щоб інтимним статевим стосункам нічого не заважало, неодмінно звернеться за консультацією до лікарів.

Аборти. Фактором ризику для репродуктивного здоров’я жінки є аборт — штучне переривання вагітності. Внаслідок аборту можуть відбуватись механічні пошкодження цілісності матки, її слизової оболонки, порушення менструального циклу, безпліддя. Аборт збільшує ризик розвитку раку молочних залоз та матки, має психоемоційні наслідки для жінки.

Терміни та поняття: Репродуктивне здоров’я. Хвороби, що передаються статевим шляхом та їх профілактика. Протизаплідні засоби. Аборт

Кожна 5-6 сім’я (за статистичними даними) не може мати дітей. Це пов’язано з безпліддям — нездатністю статево зрілого організму відтворити нащадків. Безпліддя спричиняється порушеннями в статевій системі жінки або чоловіка (непрохідністю маткових труб, змінами у мат-

ці, нездатністю яєчників продукувати яйцеклітини, зменшенням кількості сперматозоїдів, їхньої рухливості, непрохідністю сім’явиносних шляхів, порушенням сім’явиверження).Причинами безпліддя можуть бути ІПСШ, запальні процеси в статевих органах, аборти, уживання алкоголю, наркотиків та інших хімічних речовин, радіоактивне випромінювання Щоб допомогти безплідним парам, за не результативності інших методів лікування, застосовують штучне запліднення. Використовують різні способи штучного запліднення. Зокрема, воно може здійснюватися за допомогою донорської сперми або яйцеклітини. Наприклад, отримують сперму від чо-ловіка-донора і вносять її в піхву або матку жінки під час овуляції. Штучне запліднення можливе також з донорською яйцеклітиною.

Її імплантують у матку і після цього вносять сперму чоловіка. Штучне запліднення можуть здійснювати і поза організмом жінки — у пробірці. У жінки забирають яйцеклітини і поміщають їх у пробірку. Туди ж вносять зібрану в чоловіка сперму. Запліднені яйцеклітини витримують у певних умовах, а потім зародки (ембріони) вміщують у матку. Луїза Браун — перша дитина «з пробірки», що народилася у 1978 р. В Україні перша дитина «з пробірки» народилася в 1991 р.

Висловте своє ставлення до проблеми штучного запліднення.

1. Що таке репродуктивне здоров’я?

2. Які причини виникнення запальних захворювань статевих органів?

3. Назвіть хвороби, які передаються статевим шляхом.

4. Як запобігти хворобам, що передаються статевим шляхом?

5. Які існують протизаплідні засоби і як вони діють?

6. Які ризики для репродуктивного здоров’я жінки несе аборт?

7. Венеричні захворювання називали чумою XX ст. Яке захворювання, на вашу думку, є чумою XXI ст.?

8. Як ви вважаєте, аборт — це злочин (у моральному, юридичному та інших аспектах)? Відповідь аргументуйте.

9. На основі додаткових джерел інформації підготуйте повідомлення про:

а) вплив штучного переривання вагітності на репродуктивне здоров’я жінки;

б) сучасні протизаплідні методи.

Узагальнення

Розмноження забезпечує людині потомство і є необхідною умовою існування виду. Розмноження забезпечує репродуктивна, або статева, система. Чоловіча й жіноча репродуктивні системи утворені статевими органами, до яких належать: статеві залози, де формуються гамети; статеві шляхи, по яких гамети рухаються, і зовнішні статеві органи, що забезпечують статевий акт. Будова і функції статевих органів зумовлена їхніми функціями. Утворення статевих клітин має свої особли

вості у жінок і чоловіків та супроводжується значними змінами фізіологічного стану організму.

У результаті запліднення утворюється зигота і починається вагітність, що закінчується народженням дитини. Індивідуальний розвиток людини передбачає кількісні та якісні перетворення організму. Ембріональний розвиток триває від утворення зиготи до народження дитини, постембріональний розвиток - від народження людини і завершується її смертю. Для кожного періоду характерна низка послідовних анатомічних, фізіологічних та біохімічних змін.

Життя людини відповідно до вікових особливостей умовно поділяють на вікові періоди. Календарний і біологічний вік людини не завжди збігається. Репродуктивне здоров’я людини значною мірою залежить від стану функціонування статевих органів. Найефективнішим засобом профілактики інфікування або передачі інфекцій статевим шляхом є утримання від випадкових статевих стосунків або ведення статевого життя лише з неінфікованим партнером у рамках тривалих взаємовідносин.

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Міщук