Розвиток форм рельєфу з часом. Форми рельєфу постійно зазнають змін у результаті взаємодії внутрішніх і зовнішніх геологічних процесів. Наука геоморфологія не лише констатує, де розміщені певні форми рельєфу, а й пояснює чому. Тобто вона вивчає форми рельєфу за будовою, походженням, віком та історією розвитку.

Геологічна карта. Геологічна будова території показує речовинний склад земної кори як результат її тривалого розвитку протягом геологічного часу. Поширення різних за віком гірських порід, що утворилися в різні геологічні ери, можна простежити за геологічною картою. На ній певними кольорами показують, якi гірські породи ВИХОДЯТЬ на денну поверхню.

Тектонічні структури та їхні види. Унаслідок безперервного руху літосферних плит у горизонтальному напрямку між ними на їхніх краях в одних місцях земної поверхні відбувається зіткнення, в інших - розходження. Це зумовлює потужні процеси горотворення та супроводжується активізацією інших внутрішніх процесів: вулканізмом і землетрусами.

Догеологічний етап розвитку Землі. Історія нашої планети налічує близько 5 млрд років. Перший мільярд років свого існування Земля не мала земної кори. Наша планета являла собою велетенську розігріту кулю. У розплавлених надрах важкі частки опускалися до центру, формуючи ядро, а легкі піднімалися до поверхні, утворюючи мантію. Планету бомбардували метеорити.

Форми земної поверхні. Неоднакові абсолютні висоти земної поверхні зумовлюють наявність на нашій планеті різних форм рельєфу.

Форми рельєфу - нерівності земної поверхні, сукупність яких утворює рельєф. За розмірами розрізняють форми рельєфу планетарні (найбільші), основні (великі) та дрібні.

У якому напрямку змінюється час на Землі. Зміна часу на нашій планеті відбувається внаслідок осьового обертання Землі. Історично основною одиницею вимірювання часу є доба - період повного оберту Землі навколо власної осі. Часто у побуті добу називають «день». У результаті поділу доби на менші проміжки часу виникли години.

Адміністративно-територіальний устрій України змінювався не раз. У XIX ст. територію сучасної України, що була в складі Російської імперії, було поділено на губернії, об’єднані у 4 генерал-губернаторства: Київське, Малоросійське, Харківське та Новоросійське. На початку XX ст. губернії були змінені на 102 повіти (що ділилися на 1989 волостей), а потім - на 53 округи.

Економіко-географічне положення. Економіко-географічне положення (ЕГП) - це просторове розташування території відносно суспільних (тобто створених людиною) об'єктів: інших країн, політичних блоків, транспортних шляхів, економічних організацій, джерел надходження ресурсів або робочої сили, районів збуту готової продукції, територій із високим рівнем забруднення довкілля тощо.

Складники географічного положення. Географічне положення - це розташування будь-якого географічного об’єкта відносно земної поверхні, а також навколишніх об’єктів, які впливають на нього. Географічне положення не лише дає змогу відшукати об’єкт на карті. Воно є важливим чинником, що впливає на формування природних умов території, забезпеченість її природними ресурсами, розселення людей і розвиток господарства. Оцінка географічного положення дає можливість передбачити подальший розвиток території.

Елементи політичної карти. Географічну' карту, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нанесенням наявних кордонів, називають політичною картою. На ній також зображені столиці держав, інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі (мал. 19).