Методичні рекомендації щодо викладання хімії в 7 класі

Cтруктура уроків

Структура сучасного уроку, як основної форми організації навчання, відображає структуру процесу навчання, у якому науковці виділяють декілька аспектів: змістовний (чого навчати), процесуальний (як навчати), мотиваційний (як активізувати діяльність учнів) і організаційний (як скоординувати діяльність учителя й учня). Ефективна реалізація кожного із цих аспектів забезпечується використанням окремих педагогічних технологій, у яких сплановані очікувані результати навчання, окреслені умови для досягнення цих результатів, методи та прийоми, що стимулюють та забезпечують процес пізнання. Раціональним, на наш погляд, може бути поєднання декількох технологій навчання, що реалізують окремі сторони процесу навчання. Прикладом такої технології може бути інтегральна технологія В. В. Гузєєва [2].

Структура уроків, запропонованих у посібнику, є традиційною. Автори сподіваються, що приклади планів-конспектів уроків у класичному варіанті допоможуть учителям вибрати навчальний матеріал відповідно до нової програми, форми, засоби та методи навчання для створення власних моделей відповідно до своїх методичних уподобань і педагогічних технологій.

Перший етап уроку — організаційний момент, який складається з привітання, перевірки готовності учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи та теми уроку. Мета цього етапу — створення робочої обстановки на уроці.

Другий етап уроку — перевірка домашнього завдання — залежно від типу уроку та поставленої мети може проводитися різними методами або взагалі бути відсутнім.

Наступний етап — актуалізація опорних знань — часто поєднується з перевіркою знань учнів за матеріалами попереднього уроку; може проводитися у вигляді бесіди, різних видів опитування, повторного пояснення з використанням опорних конспектів тощо. Цей етап дуже важливий для психологічної підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу, для концентрації уваги, виявлення інтересу до уроку, для забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності. За деякими педагогічними технологіями на

цьому етапі уроку проводиться цілепокладання, мотивація процесу навчання (наприклад, особистісно-орієнтоване навчання, інтерактивне навчання) або планування навчальної діяльності на уроці. У процесі актуалізації може створюватися проблемна ситуація або формуватися навчальна проблема. Отже, на етапі актуалізації використовують такі засоби та прийоми, що допомагають підготувати учня до самостійної навчальної діяльності.

Основним етапом уроку є етап вивчення нового матеріалу, який може здійснюватися вчителем у формі бесіди, лекції, демонстрації, мультимедійної лекції тощо або на основі самостійної навчальної діяльності учнів залежно від технологій, які використовує вчитель. Підготовка змісту навчального матеріалу ґрунтується на його всебічному аналізі. Чітке виокремлення основних понять і фактів за темою уроку дозволяє правильно визначити цілі уроку та обрати методи навчання. Засвоєння нових понять має відбуватися не тільки з опорою на знання, які учні вже мають, але й з урахуванням їхнього життєвого досвіду та досвіду із оволодіння поняттями, які їм уже відомі. Такий підхід дозволяє зробити знання особистіс-но-значимими та сприяє формуванню ключових учнівських компетентностей. Аналіз змісту навчального матеріалу уроку дозволяє виявити складні та легкі для засвоєння поняття, протиріччя у фактах, що потребують пояснення, можливі проблеми при засвоєнні та застосуванні знань на прикладах. З урахуванням психологічних особливостей учнівського колективу конкретного класу все це дозволяє обрати раціональні методи навчання та форми роботи на уроці: чи то буде проблемний урок, чи то буде групова робота учнів, чи то буде урок-гра або урок-конференція.

На наступному етапі здійснюється закріплення вивченого матеріалу, його узагальнення та систематизація. Цей етап слід органічно поєднати з попереднім. Найбільш важливим на цьому етапі стає самостійне опрацювання інформації, завдяки якому формуються вміння використовувати набуті знання та опановуються певні способи діяльності, які учень відкриває для себе самостійно. Цьому можуть сприяти такі методичні прийоми, як завдання на застосування знань у незнайомій ситуації, самостійна робота творчого характеру, евристична бесіда тощо. Залежно від типу уроку останні два етапи уроку можуть тривати по-різному.

Важливою частиною уроку є, безумовно, домашнє завдання, суть та методика виконання якого обов’язково мають пояснюватися. В особистісно-орієнтованому навчанні особливе значення мають диференційовані домашні завдання, серед яких можуть бути такі:

складання казок, загадок, кросвордів за темами, складання тематичних збірників цікавих фактів, розробка проектів, моделей, газет тощо.

Останній етап уроку — підбиття підсумків. Особливого значення цей етап набуває в особистісно-орієнтованих технологіях навчання, оскільки на цьому етапі проводиться рефлексія та оцінювання результатів, що досягнуті на уроці, відбувається остаточне присвоєння здобутих знань особистістю учня. Метою рефлексії є усвідомлення учнями основних етапів, способів навчальної діяльності, її мети та отриманих результатів. За висловлюванням А. В. Хуторського, «рефлексія — не пригадування головного на уроці або формулювання висновків, це усвідомлення способів діяльності, виявлення її смислових особливостей» [3]. Організоване закінчення уроку є також дуже важливим з погляду психологічного впливу.

Певна річ, залежно від типу уроку його структура може змінюватися.

Сучасні умови потребують від учителя при моделюванні уроків ураховувати інтереси й потреби учнів, створювати умови для розвитку їхньої особистості, для формування ключових компетентностей, що необхідні для майбутньої професійної діяльності. Ось чому при плануванні уроку слід зважити на мотиваційну основу діяльності учнів та співвідносити дидактичну структуру уроку з мотиваційною структурою процесу навчання, до якої належать:

1) організація та керування увагою учнів;

2) пояснення змісту діяльності;

3) актуалізація мотиваційних станів;

4) спільна з учнями постановка цілей заняття;

5) забезпечення ситуації успіху в досягненні цілей;

6) підтримка позитивних емоцій і стану впевненості учнів у своїх

діях;

7) оцінювання дій, процесу та результатів навчання.

Урахування мотиваційної структури навчання дозволяє вчителеві ефективно спланувати власну діяльність щодо керування навчальною діяльністю учнів. Саме такі підходи до навчання реалізують особистісно-орієнтовані технології навчання. Наприклад, особистісно-орієнтований урок містить такі компоненти навчальної діяльності: настановчо-мотиваційний, проектувально-діяльнісний, рефлексивно-оціночний [4].

Для реалізації настановчо-мотиваційного компоненту уроку рекомендується використовувати такі прийоми: створення

проблемних ситуацій; ефекти інтриги, «здивування»; прийоми змістової обробки тексту (структурно-логічні схеми, таблиці, опорні конспекти); прийоми мнемотехніки; «ефект навмисної помилки»; використання інформації інтегрованого характеру (вірші, історичні довідки, практичне значення в побуті).

Проектувально-діяльнісний компонент уроку передбачає такі методи та прийоми: створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; евристична бесіда; створення ситуацій вільного вибору завдань, способів навчальної діяльності; перевтілення в образ; ефект співпереживання; створення проблемних ситуацій; виконання творчих завдань; розробка проектів.

Рефлексивно-оціночний етап уроку можна реалізувати з використанням таких методичних прийомів: взаємоконтроль, самоконтроль; взаємоперевірка, самоперевірка; створення ситуації успіху, емоційного комфорту на уроці; домінування на уроці вербальних оцінок; участь учнів у виправленні помилок; надання можливості учням для дослідження свого помилкового судження; прийоми зворотного зв’язку в кінці уроку; відстеження емоційного стану учнів.

Для порівняння наводимо структуру уроків за різними технологіями навчання, які є найбільш популярними серед учителів хімії. Структура інтерактивного уроку [5]:

1. Мотивація (мета: сфокусувати увагу учнів на проблемі та сформувати інтерес до обговорюваної теми) — 5 % часу заняття.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів (мета: забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності) — 5 % часу заняття.

3. Надання необхідної інформації (мета: дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі можна було виконувати практичні завдання) — 10-15 % часу заняття.

4. Інтерактивна вправа — центральна частина уроку (мета: засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку) — 50-60 % часу заняття.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (мета: пояснити зміст опрацьованого, порівняти реальні результати з очікуваними, проаналізувати результати, зробити висновки) — 20 % часу заняття.

Урок із використанням методик розвитку критичного мислення складається із чотирьох етапів [6]:

1. Етап розминки (створення позитивного психологічного настрою на уроці).

2. Етап актуалізації (установлення рівня власних знань із предмета, до якого учні можуть додати нових знань).

3. Етап усвідомлення змісту (ознайомлення з новою інформацією, її аналіз, осмислення).

4. Етап рефлексії (виявлення розуміння учнем отриманої інформації та його ставлення до неї).

Слід зазначити, що впровадження методик розвитку критичного мислення пов’язане з використанням активних та інтерактивних методів навчання, індивідуальних і групових форм роботи. Структурними елементами проблемного уроку є:

1) актуалізація знань учнів;

2) засвоєння нових знань та способів діяльності;

3) формування вмінь та навичок.

До цього слід додати етапи пошукової діяльності, що становлять змістовну частину проблемного уроку та є його показником:

1) пропонування проблемних ситуацій і постановка проблеми;

2) висування припущень та обґрунтування гіпотези; 3) доказ гіпотези; 4) перевірка правильності вирішення проблеми, 5) формулювання висновків [7].

Досвід доводить, що при моделюванні уроку раціональним є поєднання різноманітних методів (дослідницький метод, ігровий метод, метод проектів, метод створення проблемних ситуацій, самостійна діяльність, монолог, діалог, експеримент) та форм (індивідуальна, групова, фронтальна) навчання.